За 35 років Україна не сформувала довгострокової моделі економічного розвитку. Наслідок — п’ять системних обвалів, 21 уряд, жоден з яких не втримав курс довше одного виборчого циклу, і від’ємна динаміка реального ВВП відносно стартової точки 1991 року. Український інститут майбутнього прорахував, у скільки обійшлися відкладені рішення і якими можуть бути п’ять траєкторій економіки до 2035 року.
Дослідження «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026: аналіз, висновки, рекомендації» представили співзасновник і виконавчий директор інституту Анатолій Амелін та експертка економічних програм Наталія Петрищенко — перед аудиторією з представників державного сектору, аналітичних центрів, академічної спільноти, бізнесу та сектору безпеки.
Проблема не в окремих реформах, а в системі, яка відтворює відкладені рішення
Середній темп реального зростання ВВП України за 33 роки — мінус 1,94%. Це єдиний від’ємний показник серед 12 країн-бенчмарків. Кожна з п’яти криз відкидала країну на 4–7 років назад, а зростання між ними спиралося на сировинні ціни та низьку базу, не змінюючи структуру економіки.
Модель державного управління відтворює цей цикл: криза — реакція, зміна уряду — зміна пріоритетів, нова стратегія замість продовження попередньої. Польща живе за стратегією до 2030 року, ухваленою Сеймом у 2013-му, і кожен новий уряд її продовжує.
«Країни, які не мають власної стратегії розвитку, є ресурсом для країн, які її мають», — Анатолій Амелін.
П’ять пасток працюють одночасно, тому жодну не можна розв’язати окремо
Кредитна пустеля, деградація економічної складності, інвестиційний голод, іпотечний вакуум і енергетична деградація підсилюють одна одну. Дорогий капітал стримує інвестиції, брак інвестицій не дає ускладнити продукт, простий продукт не створює доданої вартості, з якої фінансується розвиток.
Монетарна політика підсилює ефект: за інфляції 8–9% облікова ставка тримається на рівні 15,5%. Банкам вигідніше розміщувати кошти в депозитних сертифікатах НБУ, ніж кредитувати бізнес. Для порівняння: у Польщі близько 80% кредитів на розвиток бізнесу видають у форматі проєктного фінансування, без додаткового заставного активу, а технологічні проєкти можуть отримати до 50% покриття капітальних видатків.
«Кожна з п’яти пасток окремо виглядає як проблема галузі, але разом вони утворюють замкнене коло, з якого не можна вийти, покращуючи тільки щось одне», — Наталія Петрищенко.
Демографія перестала бути соціальною темою і стала економічним обмеженням
Коефіцієнт демографічного навантаження зріс до 49 і наближається до німецьких 57 — без німецької продуктивності, яка дозволяє це навантаження втримувати.
Твердий намір повернутися мають 43% біженців проти 74% двома роками раніше, і цей відсоток щороку зменшуватиметься. Розрив в індексі людського розвитку з країнами Центральної Європи — 0,13–0,14 пункту, тобто різниця вже не в доходах, а в якості освіти, медицини та інститутів.
Конкуренція за людський капітал стала фактором економічного зростання нарівні з капіталом фінансовим.
Швидкі зміни Україна робить там, де тисне загроза, а не там, де є стратегія
Defence Tech. Понад 800 підприємств ОПК, переважно приватних, вибудували цикл від розробки до застосування на фронті за тижні. Потужності сектору — $35–40 млрд за завантаження 30–40%. Ізраїльська модель показує, що ця база може стати основою інноваційної економіки, проте для цього потрібні окрема політика R&D і працюючий фондовий ринок.
Енергетика. Вперше за 34 роки — нульова залежність від імпортного газу. Водночас споживання за цей час впало майже вп’ятеро разом з енергоємною промисловістю, і торік частина підприємств зупинилася остаточно.
ІТ. Єдиний великий цивільний сектор, що зростав під час війни. Модель швидко змінюється: з понад 20 українських аутсорсингових компаній, які два роки тому не бачили ризиків від розвитку штучного інтелекту, половина вже не існує.
До 2035 року інерція має найвищу ймовірність, і саме її можна змінити
З п’яти прорахованих траєкторій найімовірніша — інерційна: 32% за середнього зростання 5,4% на рік. Повна реформація — 17%, криза — 12%.
Країни, які відновлювалися після воєн, зростали на 9–12% протягом 10–15 років. Тому прогноз на рівні 6%, закладений у державні документи, не є для України прискоренням.
«Країни, які відновлюються після війни, зростають у середньому від 9% до 12% на рік протягом 10–15 років. Тому 6% для нас — це інерція і деградація, це не зміна структури економіки», — Анатолій Амелін.
Ключове питання не в тому, який сценарій найімовірніший сьогодні, а в тому, що ймовірності керовані.
Вісім напрямів, які переводять країну з інерції на траєкторію зростання
- довгострокова стратегія з вимірюваними цілями, закріпленими законом;
- новий суспільний договір і конституційна реформа;
- судова реформа;
- нова модель інвестицій та оподаткування;
- демографічна політика і повернення людського капіталу;
- кредитний ринок і доступне житло;
- конвертація Defence Tech у цивільні інновації;
- енергетична незалежність із конкурентною вартістю електроенергії.
Ці напрями працюють лише разом. Без стратегічного каркаса кожен залишається окремим заходом, а країна далі частково відновлюється після криз замість того, щоб повноцінно формувати наступний цикл зростання.
Обговорення вийшло на питання власності й політичного попиту
Дискусія після презентації зосередилася на тому, чому стратегічне управління не з’являється саме собою. Прозвучало питання, чому за 35 років в Україні не виникло політичних сил, які представляли б інтереси активної частини суспільства, фінансувалися нею і були їй підзвітні.
Анатолій Амелін пояснив брак державної стратегії природним конфліктом інтересів: трансформація означає втрату посад, статусу і впливу для тих, хто мав би її запускати. Тому замовником стратегії, на його думку, має бути парламент як представник громадян, а уряд — виконувати програму дій у її межах. Пропозиція інституту — інвентаризація національних активів і фонд національного добробуту, який керував би ними в інтересах громадян.
Учасники обговорили також умови, за яких 5,9 млн українців за кордоном захочуть повернутися, і структуру ринку праці найближчого десятиліття. Масового повернення не буде, доки в Україні не з’являться конкурентні умови для життя, роботи й підприємництва.
Найближчим часом інститут представить дослідження про стимулювання R&D і доповідь «Повертайся і змінюй».
35 років показали ціну відкладених рішень. Наступні 10 визначать, чи почне Україна формувати власну траєкторію розвитку.
Повний аналіз, методологія, п’ять сценаріїв до 2035 року та рекомендації — на сторінці дослідження.
Презентація YouTube
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
