ВТРАЧЕНА КОНВЕРГЕНЦІЯ: $480–950 МЛРД НЕДООТРИМАНОГО ДОБРОБУТУ ТА 2,4-РАЗОВИЙ РОЗРИВ ІЗ ПОЛЬЩЕЮ
У 1991 році Україна і Польща стартували майже нарівні: ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення становив $7 195 проти $7 654. Через 35 років Польща у 2,4 раза багатша ($44 600 проти $18 550). Номінальний ВВП України у 2025 році вперше після початку повномасштабної війни повернувся до $210 млрд — рівень 2021-го. Державний борг досяг 98,4–102% ВВП, торговий дефіцит — рекордних −$56,8 млрд, а виробництво оборонно-промислового комплексу зросло до $12 млрд.
У дослідженні Українського інституту майбутнього зафіксовано не лише наслідки війни чи зовнішніх криз. Автори показують механіку накопиченого відставання: п’ять системних обвалів (1991–1999, 2008–2009, 2014–2015, 2020, 2022) без структурного відновлення між ними, деіндустріалізацію, кредитну пустелю, демографічний колапс і відсутність довгострокової стратегії. Поки Польща, Естонія, Чехія та Грузія перетворювали перехідний період на модернізацію, Україна залишалася в моделі відкладених рішень і коротких циклів виживання.
Мета дослідження
Показати, що відбулося з економікою України за 35 років незалежності, чому країна з потужним потенціалом не здійснила системного стрибка, і які конкретні рішення здатні змінити траєкторію до 2035 року.
Об’єкт дослідження
Економіка України 1991–2026 років у порівнянні з країнами-бенчмарками (Польща, Чехія, Естонія, Грузія, Ізраїль та інші): макроекономіка, демографія, інституції, структура експорту, ОПК, ІТ, енергетика, фіскальна сфера.
Предмет дослідження
- Кумулятивні втрати від п’яти кризових відкочень і відсутність структурних реформ.
- П’ять структурних пасток: кредитна пустеля, деградація економічної складності, інвестиційний голод, іпотечний вакуум, енергетична деградація.
- Контрфактуальні сценарії: скільки ВВП на особу та загального добробуту могла б мати Україна, якби зростала темпами Центральної Європи.
- Вісім стратегічних блоків трансформації з вимірюваними цілями, прецедентами та строками.
Основа дослідження — 25 верифікованих датасетів (IMF WEO, World Bank WDI, НБУ, SIPRI, UNDP, Transparency International, Harvard Growth Lab ECI та інші). Кожен кількісний висновок підтверджено щонайменше двома незалежними джерелами.
Короткий виклад ключових висновків
Макроекономіка. П’ять криз відкидали країну на 4–7 років назад кожна. Між ними зростання 8–12% спиралося на сировинні ціни та низьку базу, але не створювало структурних змін. Польща у 2008–2009 роках уповільнилася лише до +1,8%, тоді як Україна впала на 15%.
Демографія. Населення скоротилося з 52,2 млн (1993) до 37,9 млн за даними Держстату; підконтрольне населення експерти оцінюють у 28–29 млн. Сумарний коефіцієнт народжуваності — нижче 1,0, смертність перевищує народжуваність у 2,8 раза (2024). 5,9 млн біженців у Європі, переважно жінки репродуктивного віку.
Інституції. CPI зріс з 25 до 36 балів, Doing Business — зі 152-го на 64-е місце. Прогрес реальний, але розрив із ЄС залишається критичним. WJP Rule of Law — 90-е місце зі 143.
Структура економіки. Частка агропродукції в товарному експорті зросла з 10–12% до 55–60%. Індекс економічної складності (ECI) впав із 32-го місця (2002) на 44-е (2022). Кредити приватному сектору — лише 13,4% ВВП проти 76% у 2008 році.
ОПК і Defence Tech. Виробництво зросло з $1 млрд (2022) до $12 млрд (2025), потужності — до $35–40 млрд. Найшвидша воєнно-промислова мобілізація в сучасній історії. Водночас завантаження потужностей — лише 30–40%.
ІТ. Єдиний цивільний сектор, що зріс з 2022 року. Експорт $6,66 млрд (2025), але понад 80% — аутсорсинг, а не продукти.
Енергетика. Газова незалежність досягнута: 0% імпорту з Росії. Генерація електроенергії впала з 296 ТВт·год (1991) до ~115 ТВт·год (2025). Потреби відновлення — $90,6 млрд.
Контрфактуал. Якби Україна зростала темпом Польщі, ВВП на особу сьогодні становив би ~$78 200. Кумулятивні втрати — $480–950 млрд залежно від сценарію. Це більше за всю оцінену потребу у відбудові інфраструктури.
П’ять сценаріїв до 2035 року. Від повної реформації ($700–780 млрд ВВП) до кризи ($162–172 млрд). Різниця між крайніми сценаріями — близько $570 млрд.
Стратегічні рекомендації
Нульовий пріоритет — довгострокова стратегія на 20+ років із вимірюваними цілями, закріпленими законом. Без стратегічного каркаса кожен з наступних блоків залишається окремим заходом:
- Судова реформа: ціль CPI 45+ за три роки, 55+ за сім.
- Залучення інвестицій через ВЕЗ, податкові канікули та естонську модель податку на виведений капітал.
- Податкова передбачуваність: мораторій на зміни Податкового кодексу на п’ять років.
- Демографія та людський капітал: житлові ваучери для репатріантів, іпотека «5-7-20», освітня реформа.
- Кредитний ринок: зниження облікової ставки до 9–11% у 2026–2028 роках.
- Доступне житло і механізм банкрутства фізичних осіб.
- Defence Tech як технологічний флагман: Brave1 до $500 млн VC, R&D-пільга.
- Енергетична незалежність: зниження рентного навантаження, PSA-угоди, SMR.
Три умови, за яких програма відновлення не перетвориться на чергову втрачену можливість: судова реформа як нульовий пріоритет, повернення 5,9 млн біженців як демографічна надзадача, конвертація оборонного потенціалу в цивільну технологічну перевагу. Виконання виводить країну на реформаційний сценарій, невиконання — на інерційний або стагнаційний. Ціна вибору — $150–200 млрд ВВП до 2035 року і мільйони людей, які повернуться або не повернуться. Скільки коштували попередні 35 років відкладених рішень, показує контрфактуал: $480–950 млрд. Другий такий цикл країна собі дозволити не може.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
