Скільки втрачає українська промисловість, поки працює в нинішніх умовах, і чи є ще час змінити курс? 14 липня в Києві Український інститут майбутнього презентував дослідження «Ціна зволікання» — інерційний сценарій української промисловості до 2035 року. Дослідження вимірює втрати, які накопичує галузь через дорогу електроенергію, високі залізничні тарифи, перехресне субсидіювання, неготовність до європейського вуглецевого мита CBAM і відплив кадрів: якщо їх не змінити, до 2035 року країна недоотримає $260–300 млрд ВВП, експорту, податків і робочих місць. Після презентації учасники панельної дискусії обговорили висновки на прикладі власних галузей і запропонували рішення — від переговорної позиції щодо CBAM і квот до кроків, які регіони можуть ухвалювати самостійно.

• Владислав Антипов — асоційований експерт Українського інституту майбутнього, власник і генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій (ЦЕРН).

Доповідачі:

• Анатолій Амелін — співзасновник і виконавчий директор Українського інституту майбутнього;
• Євгеній Астахов — експерт Українського інституту майбутнього.

Учасники панельної дискусії:

• Дмитро Кисилевський — народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку;
• Віталій Кіндратів — заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України;
• Микола Лукашук — голова Дніпропетровської обласної ради;
• Ксенія Оринчак — виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ);
• Сергій Позняк — голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО;
• Олександр Рябко — заступник голови Профспілки захисників України, спортсменів і працівників сфер.

• Кумулятивні втрати промисловості до 2035 року: $260–300 млрд ВВП, експорту, податків і робочих місць;
• Ціна електроенергії: українська промисловість платить майже вдвічі більше, ніж підприємства енергоємних економік ЄС;
• Залізничні тарифи як механізм квазіфіскального навантаження на промисловість;
• CBAM: потреба в CAPEX на декарбонізацію близько $20 млрд за фактичного фінансування 5,4% щороку;
• Людський капітал: 810 тис. втрачених робочих місць за 2021–2024 роки та демографічна ерозія;
• Стан ключових галузей: металургія, хімпром, машинобудування, добувна промисловість;
• Чотири петлі деградації — енергетична, кадрова, логістична та CBAM-вуглецева;
• Вікно для рішень, відкрите до 2028–2030 років;
• Вибір між системними рішеннями зараз і незворотним занепадом промисловості.