Чому в Україні щороку скорочується кількість докторантів

У 2018-2019 роках кількість аспірантів та докторантів в Україні скоротилася півтисячі, повідомляє Державна служба статистики.

Про основні причини зниження кількості вчених в Україні – у коментарі експерта з питань освіти UIF Миколи Скиби.

“Їх – декілька. Перша – це загально-демографічна – населення України продовжує скорочуватися і, відповідно, кількість людей, які обирають професію науковця також скорочується.

Друга – це «відтік мізків» – виїзд висококваліфікованих спеціалістів та людей, які хочуть ними стати. Наприклад, щороку збільшується відсоток українських студентів, які навчаються за кордоном. Звичайно, що люди, які навчаються там, скажімо, на бакалаврів, шукають можливість залишитися там, зробити наукову кар’єру. Інший бік – виїзд уже готових спеціалістів, які не знаходять реалізації в Україні. Цьому є низка причин: це і застаріла матеріально-технічна база, як академічних інститутів так і університетських лабораторій, якість управління в цих закладах. Це спричинено бюрократією, розпорошенням коштів (це як носити воду решетом), замість того, щоб сконцентруватися на якихось школах чи інституціях, які є життєздатними в економічному, управлінському, маркетинговому сенсах, та дати їм змогу нарощувати цей потенціал.

Інша причина – скомпрометованість наукових ступенів. Практика «роздачі звань»: коли кожен високопосадовець хоче мати ступінь, видача звань іноземцям, які навіть мови як слід не знають. Люди, звичайно, не хочуть мати з цим справи і вони намагаються отримати PhD в тих університетах, які мають довіру, бренд”, – говорить експерт.

Як повідомляє Урядовий портал, насиченість науковими кадрами в Україні становить 3,7 особи на 1 тис. економічно активного населення, у той час як у Фінляндії ця цифра складає 15,4, Японії — 11, США — 9,7, в середньому по країнах ЄС — 9,2…

Молодих вчених, передусім, приваблює концентрація дослідників та якість досліджень.

“Люди їдуть туди, де є можливості, а можливості концентруються там, де є таланти та, відповідно, технології, ефективні умови зростання. Це все вони знаходять в європейських або американських університетах та великих наукових центрах. В очах людей, які це роблять, це – крок в бік цивілізації” –  коментує експерт.

Проте ситуацію в Україні змінити можна, вважає Микола Скиба.

“Передусім треба змінювати принципи урядування. Навіть не просто  менеджменту в країні чи окремих інституцій – це все «латання гнилої тканини». Просто цю систему треба перевинайти. Для цього є два процеси, що відбувається на різних рівнях, які треба паралельно  підтримувати. З одного боку, це рівень системного управління та  системного мислення, тобто трансформація всієї системи освіти і науки. З іншого боку, оперативне виявлення життєздатних практик. Звичайно, верхній рівень – стратегічне управління – йтиме довше. Але тим часом є реальні люди, реальні лабораторії, в яких відбуваються процеси, що  інтегровані у світові. На сьогодні їх потрібно підтримувати та, одночасно, шукати нову модель управління освітою та наукою, де ці практики можна реалізувати і масштабувати. Потрібно дати можливість новій моделі інтегруватися у нову реальність”, – зазначив Микола Скиба.

Микола Скиба, експерт програми “Освіта” UIF