Дайджест основних військово-політичних подій навколо України (09.12.2024 – 15.12.2024)

У фокусі уваги

На шляху до мирних переговорів: “корейська модель” чи членство у НАТО?

9 грудня під час спілкування з журналістами президент України В. Зеленський заявив, що готовий розглянути ідею французького колеги Еммануеля Макрона — той пропонував, щоб іноземні війська були присутні на території України як гарантія безпеки, доки Україна не запрошена до НАТО^[1].

Український лідер також заявив про готовність до проведення переговорів на користь “дипломатичного закінчення війни”, одночасно вкотре підтвердивши прагнення Києва проводити переговори з Москвою лише з “позиції сили”. «Сильна Україна перед будь-якою дипломатією – це сильна Україна на полі бою. Це сильна армія, це пакети зброї тощо, це далекобійні системи, безумовно, і ATACMS, і TAURUS, і Storm Shadow, і SCALP. Все це нам дуже дуже потрібно», — сказав Зеленський, підкресливши, що це потрібно виключно для ударів по військових цілях^[2].

9 грудня прессекретар українського президента Никифоров озвучив плани Києва провести у грудні зустріч контактної групи, яка сформує спільну позицію щодо дипломатичного завершення війни. До складу групи будуть запрошені ключові європейські партнери, які разом із США “здатні забезпечити максимальне посилення” України. , від яких залежить наше майбутнє в НАТО”, — сказав Никифоров. Напередодні Зеленський заявив, що до контактної групи можуть увійти Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Польща, а також, можливо, Данія та інші партнери^[3].

10 грудня прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що мирні переговори між Україною та Росією можуть розпочатися вже цієї зими і зазначив, що країна планує брати активну участь у будь-яких переговорах, коли 1 січня почне головувати в ЄС^[4].

12 грудня голова європейської дипломатії К. Каллас виступила за присутність ЄС на переговорах щодо врегулювання конфлікту в Україні та розповіла, що обговорювала це питання із В. Зеленським^[5].

12 грудня під час зустрічі із заступником голови Ради безпеки РФ Д.А. Медведєвим у Пекіні голова КНР Сі Цзіньпін заявив, що Китай збереже свою послідовну позицію у питанні врегулювання війни в Україні, дотримуючись “трьох принципів : недопущення розширення зони бойових дій, недопущення ескалації конфлікту та недопущення роздмухування вогню будь-якою зі сторін”^[6].

12 грудня шість найбільших країн Європи – Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Британія та Польща, а також керівництво ЄС та Україна підписали Берлінську декларацію, в якій йдеться про підтримку членства України в ЄС та НАТО, а також про те, що мир в Україні має базуватись на українській формулі миру^[7].

Найімовірніше, що Вашингтон, не висловлюючи на даний момент явного бажання приймати Київ до НАТО, розглядає як основний гарант безпеки так зв. корейську модель: міжнародна миротворча місія охороняє демаркаційну лінію між Південною та Північною Кореєю понад 70 років.

Макрон ще у лютому 2024 року вперше висунув ідею відправлення іноземних військ до України. 11 листопада це питання він обговорював із прем’єр-міністром Великобританії на зустрічі у Парижі. З аналогічною метою 27 листопада Макрон звернувся до учасників саміту «вісімки» північних та балтійських країн, які зібралися у Гарпсунді. На думку експертів, чисельність такого контингенту в Україні має становити близько 40 тисяч осіб.

Враховуючи, що французький президент активізував просування своєї ідеї розміщення іноземного миротворчого контингенту в Україні після зустрічі з Трампом 7 грудня в Парижі, можна припустити, що це питання, як мінімум, узгоджено з обраним американським президентом. Тим більше, за інформацією газети The Wall Street Journal, Дональд Трамп на зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським та президентом Франції Емманюелем Макроном запропонував європейським країнам розмістити свої війська на території України для контролю за дотриманням режиму припинення вогню^[8]. Київ поки що не висловив серйозних заперечень проти. Під час зустрічі 9 грудня з лідером ХДС/ХСС Фрідріхом Мерцем, В. Зеленський вперше заявив про готовність розглянути такий варіант забезпечення безпеки в очікуванні гарантій НАТО.

Проте помилково вважати, що у цьому питанні все вже визначено та зрозуміло.

Після інавгурації Трамп має вирішити кілька дуже складних проблем: не тільки переконати Москву та Київ зустрітися за столом переговорів, а й знайти способи змусити їх домовитися про припинення військових дій хоча б на середньострокову перспективу.

Для початку переговорів Путіну потрібен дуже серйозний аргумент, який зможе переконати його соратників та росіян у необхідності припинення війни, не досягнувши поставленої мети. На даний момент подібним аргументом бачиться лише вступ НАТО в конфлікт на стороні України (що є абсолютно малоймовірним) або дуже серйозне посилення Києва своїми партнерами, включаючи масові постачання танків резерву США (понад 3 000 танків М1 Abrams зберігається на військових складах) та далекобійних ракетних систем.

У свою чергу, для переконання Зеленського в необхідності вести переговори, Трампу також доведеться вирішити кілька складних питань. По-перше, змусити Україну змиритися із втратою частини території, зокрема і окупованої після лютого 2022 року. Причому переконувати не Зеленського і його команду, а весь український народ: опитування, проведене цієї осені, показало, що 88% українців все ще вірять, що Україна переможе^[9]. Українським солдатам, багато з яких зараз борються, щоб помститися за загиблих товаришів, буде дуже важко скласти зброю. По-друге, переконати Київ прийняти як гарантії не вступ чи запрошення до НАТО, а військовий миротворчий контингент західних країн. Українці справедливо побоюються, що припинення вогню за відсутності гарантій членства в НАТО лише дасть Росії час відновити втрати, набратися сил та підготуватися до майбутнього повторного вторгнення. Саме це і сталося у період з 2014 по 2022 рік.

Необхідно також враховувати, що розміщення значного миротворчого контингенту буде коштувати дуже дорого для Європи, оскільки Трамп уже заявив про відмову США безпосередньо спрямовувати свої війська в Україну. Отже, ця місія не може тривати безкінечно, що негативно позначиться на безпеці для Києва. Тому хочеться вірити, що на тлі відсутності явного бажання європейських країн спрямовувати свої війська в Україну, позиція Вашингтона щодо членства України в НАТО може змінитися.

Росія розв’язала агресію проти України не для того, щоб зупинити розширення НАТО. На початку 2022 року членство України у Північноатлантичному альянсі було далекою мрією, і всі у Брюсселі, Києві, Москві та Вашингтоні знали про це. Більше того, Путін нападом на Україну спровокував розширення Альянсу: після 2022 року членами блоку стали Фінляндія (2023) та Швеція (2024). Причому Фінляндія, як і Україна, має спільний кордон з Росією протяжністю понад 1300 км. І Москві довелося змиритися із цим.

Насправді Путін намагається реалізувати свою давню амбітну мрію — увійти в історію як людина, яка відродила Російську імперію. Для цього треба об’єднати українців і росіян (а потім і білорусів) в одну слов’янську націю, повалити демократичний і орієнтований на Захід уряд у Києві, а також демілітаризувати Україну.

Також малопереконливі й побоювання, що Путін розпочне Третю світову війну у разі запрошення України до НАТО. За три роки Росія не змогла перемогти у прямому військовому протистоянні Україну — країну з набагато меншим військовим потенціалом. За цей час Москва витратила всі свої величезні запаси військової техніки та боєприпасів. Переведення на воєнні рейки промислово-виробничого сектора практично у повному складі на тлі кадрової кризи та наростаючих санкцій дозволило лише задовольняти (і то в неповному обсязі) поточні потреби військ. Інакше не було б потреби приймати відповідну допомогу Північної Кореї та інших країн. Крім того, російська армія зазнала величезних людських втрат, основу яких у перший рік війни склали кадрові професійні військові, які мають значний бойовий досвід, отриманий на Північному Кавказі та в Сирії. Загальні втрати ЗС РФ з урахуванням поранених оцінюються 500 000, з них щонайменше 80 000 — загиблі.

Тому навряд чи Кремль захоче воювати з Альянсом, військовий потенціал якого не зменшився за цей час. Адже в якості військової допомоги Україні переважно передавалися техніка та озброєння, що знаходяться на складах і призначені для модернізації чи заміни. Більше того, західні країни за три роки серйозно наростили виробничі потужності підприємств, що випускають військову продукцію, тим самим суттєво збільшивши свої військові потенціали.

Вступ України до НАТО принесе значну економічну вигоду. Союзникам Києва більше не доведеться надавати багатомільярдну економічну допомогу. Зменшиться і навантаження на системи соціального забезпечення в європейських країнах, які змушені дбати про мільйони українських біженців. Виграє й економіка США, особливо від доступу до стратегічно важливих мінеральних ресурсів України для виробництва сучасних життєво важливих технологій.

Здавалося б, що вигоди від прийому України до НАТО є більш реальними і набагато вигіднішими порівняно з гіпотетичними загрозами. Чи захоче це усвідомити Трамп зі своєю новою командою? Відповідь на це питання ми отримаємо вже зовсім скоро.

Основні події тижня

Допомога Україні: США та Канада заявили про постачання озброєння та військової техніки на $1 млрд.

США оголосили про надання Києву нової військової допомоги на $500 млн. У пакет увійдуть боєприпаси для HIMARS та артилерії, безпілотні літальні апарати, бронетехніка, а також обладнання для захисту від біологічних, хімічних та ядерних загроз^[10].

Державний департамент США підтримав продаж Україні послуг з обслуговування літаків F-16 на загальну суму $266,4 млн.^[11].

США нададуть Україні кредит на $20 млрд, погашення та обслуговування якого здійснюватиметься за рахунок, зокрема, доходів, отриманих від заморожених російських активів^[12].

Німеччина до кінця року передасть Україні шосту систему ППО IRIS-T та пускові установки Patriot^[13].

Німеччина направила понад €360 млн на підтримку української енергетики^[14].

парламент Канади ухвалив рішення про виділення майже $1 млрд на допомогу Україні. З них $587 млн буде направлено на військову допомогу, $307 млн — на фінансову допомогу, $35 млн — на гуманітарне розмінування та зміцнення кібернетичної стійкості.^[15].

Світовий банк виділить Києву $454 млн у рамках проекту THRIVE, спрямованого на допомогу у реформуванні системи охорони здоров’я України та посиленні її ефективності. Фінансування здійснюється за рахунок уряду Японії, Світового банку, а також гранту від Цільового фонду допомоги, відновлення, реконструкції та реформ України^[16].

Чи залишаться США союзником України після інавгурації Трампа?

10 грудня було опубліковано результати опитування Центру “Нова Європа”, згідно з яким 44,6% українців висловили довіру обраному президенту США Дональду Трампу. Цей показник суттєво вищий, ніж у європейських країнах, включно з Угорщиною (37%) та Великою Британією (30%). Висока довіра до Трампа може пояснюватись сподіваннями на його обіцянки швидкого відновлення миру та розчаруванням у політиці чинного президента Джо Байдена, чиї рейтинги довіри серед українців помітно впали.^[17].

11 грудня В інтерв’ю Paris Match Дональд Трамп пообіцяв зробити Україну своїм «головним пріоритетом» після вступу на посаду. За його словами, Близький Схід теж є для нього “значним пріоритетом”, але там “менш складна ситуація”, ніж в Україні. Також він підкреслив, що питання війни в Україні та ситуації на Близькому Сході мають бути “вирішені швидко”^[18].

11 грудня в інтерв’ю CBN News президент України висловив сподівання, що Трамп та його адміністрація зможуть досягти миру через силу. Для цього, за словами президента, Київ уже працює із командою Трампа.^[19].

11 грудня було опубліковано відеокадри, на яких висунутий Трампом на посаду директора ФБР Каш Патель заявив, що у разі призначення має намір “розслідувати діяльність президента Зеленського”. Він вважає важливим з’ясувати, як Україна використала “мільярди” американських платників податків. Зокрема, “чи не вигадував Зеленський неправдиві загрози безпеці Заходу, щоб отримувати нові фінансові вливання від Вашингтона”^[20].

12 грудня посол України у США Оксана Маркарова повідомила, що Палата представників Конгресу виключила лендліз для України із військового бюджету на 2025 рік. За її словами, у сенатському законопроєкті цей пункт був, але у підсумку Палата представників проголосувала за документ без нього.^[21]Президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України ще 9 травня 2022 року Закон давав Байдену право передавати Україні та іншим країнам зброю в обхід бюрократичних процедур.

12 грудня В інтерв’ю журналу Time обраний американський президент Трамп назвав небезпечним і дурним рішення Байдена про удари ракетами ATACMS углиб Росії. Одночасно Трамп заявив, що США не залишать Україну без підтримки^[22].

14 грудня видання The New York Times розмістило інформацію, що Україна двічі перенесла підписання угоди з адміністрацією Байдена щодо корисних копалин, ймовірно, щоб дочекатися вступу Трампа на посаду. Йдеться про родовища 20 стратегічних мінералів, вартість запасів яких оцінюється в $11,5 трлн.^[23].

13 грудня екс-заступник міністра оборони США та оглядач Foreign Affairs Елейн Маккаскер висловила думку, що перемога РФ в Україні коштуватиме США в сім разів дорожче, ніж допомога Києву. За розрахунками Маккаскер, поразка України вимагатиме від США додаткових $808 млрд на оборону за п’ять років. Для порівняння, допомога Києву з 2022 року становила $112 млрд. На її думку, поразка України дозволить Росії посилити позиції на кордонах НАТО та загрожувати Східній Європі. Для стримування агресії США доведеться збільшувати військові витрати: наймати додаткові війська, будувати літаки, підводні човни, системи ППО та укріплення в Європі. Підтримка України навпаки знизить майбутні витрати і дозволить США зосередитися на пріоритетах у Тихоокеанському регіоні.^[24].

Перший місяць після зняття обмежень на застосування ATACMS: “червона лінія” виявилася “рожевою”?

11 грудня Україна завдала удару шістьма ракетами ATACMS по військовому аеродрому в Ростовській області, внаслідок якого 41 військовослужбовець отримав поранення і одна людина загинула. Це вже п’ята атака далекобійним озброєнням після зняття Заходом у середині листопада обмежень на застосування озброєння, що поставляється Києву:

– 19 листопада атаки ATACMS зазнав 67-й арсенал ГРАУ у Брянській області. Про значні збитки не повідомлялося;

– 20 листопада атаки Storm Shadow/SCALP-EG зазнав командний пункт угруповання військ «Північ» у Мар’їні Курської області. Повідомлялося про загибель 18 російських військовослужбовців та поранення високопоставленого північнокорейського військового;

– 23 листопада ракетами ATACMS була атакована позиція ЗРК С-400 у Курській області. Повідомлялося про знищення двох пускових установок, РЛС, загибель п’ятьох військовослужбовців та трьох цивільних фахівців концерну «Алмаз-Антей», які проводили ремонт комплексу;

– 25 листопада атаки ATACMS зазнав аеродром Курськ (Східний) в Курській області. Про значні збитки не повідомлялося.

Перший висновок, який напрошується в результаті вивчення результатів даних ракетних атак: ефект їх застосування має явно обмежений характер і не може сприяти докорінній зміні ситуації на фронті. Це пояснюється як невеликою кількістю надісланих в Україну ракет, так і виведенням Росією об’єктів, які можна розглядати як потенційні цілі, за межі зон ураження ракет ATACMS і Storm Shadow / SCALP-EG. Тому головними чинниками ефективності їх застосування будуть регулярність та масштабність постачання цих ракет ЗСУ. Але навіть у цьому випадку застосування цих ракет абсолютно точно не переламає перебіг війни. Так само, як і навряд чи буде серйозним стримуючим фактором для Росії, надію на що неодноразово висловлював В. Зеленський під час презентації “Плану перемоги”.

Однак одночасно не виправдалися побоювання скептиків щодо неминучої ескалації конфлікту внаслідок оголошення Москвою черговою “червоною лінією” факту зняття обмежень на застосування далекобійних засобів для ударів по об’єктах у глибині Росії, перетин якої викличе адекватну відповідь Кремля.

Примітно, що сама Росія у всіх випадках застосування західних далекобійних ракет не тільки перша визнавала ці удари, а й у не властивій для даного конфлікту манері повідомляла про завдані внаслідок ударів збитки та про понесені втрати, одночасно публікуючи фотографії з окремими елементами ракет. готувалася доказова база для громадськості, як міжнародної, так і внутрішньої російської, на користь адекватної відповіді на ці удари.

Однак, по суті, виявилося, що Росії нічим відповісти в даній ситуації. Удар балістичною ракетою “Орєшнік” з гіперзвуковими бойовими блоками по об’єкту в Дніпрі виявився єдиним. Причому в окремому зверненні Путін підкреслив, що пішов на цей крок «у відповідь на застосування американської та британської далекобійної зброї». Однак у решті “відповідей” Росією застосовувалися звичайні, давно відомі види озброєнь, але у більш масованому варіанті. Так, у період з 14:00 12 грудня до 10:00 13 грудня в рамках масованого авіаційно-ракетного удару було виявлено 287 повітряних цілей противника, з яких 94 були ракетами Х-101/Х-55СМ, “Калібр”, “Іскандер-К” / Іскандер-М”.

Не можна виключати, що завдання Києвом нових ударів по об’єктах у глибині Росії викличе застосування Москвою”Орєшніка”. Однак поки Кремль дотримується тактики завдання масованих ударів по українській критичній інфраструктурі, яка виявляється набагато ефективнішою, ніж удари “Орєшніком” у звичайному обладнанні, що передбачає доставку до мети 1,5 тонни вибухової речовини, що еквівалентно трьом ракетам типу “Кинжал” або “Іскандар”. . Цілком очевидно, що таких ракет у розпорядженні Москви є набагато більше, ніж ще не прийнятих на озброєння і не запущених у серійне виробництво “Орєшніків”. Тому в цьому питанні вся ескалація з боку Росії, швидше за все, зведеться до збільшення інтенсивності та масштабності завдання ударів по об’єктах інфраструктури. До чого, на жаль, Україна вже починає звикати…

Нічого не зміниться, найімовірніше, і з погляду небезпеки ядерної ескалації. Москва вже неодноразово мала формальні приводи застосувати ядерну зброю у відповідь на нехтування Заходом численних “червоних ліній”. Російська армія регулярно запускала та запускає по Україні потенційні носії тактичної ядерної зброї, якими є «Іскандери» та «Кинджали».

Тому досить впевнено можна говорити, що застосування “Орєшніка” було здійснено Москвою не у військових цілях, а в політичних, як своєрідне послання. І не Україні, а її союзникам на Заході, насамперед у Європі: адже до США “Орєшнік” не долетить.

Північна Корея взяла участь у бойових діях на Курщині та зазнала перших втрат.

10 грудня заступник прес-секретаря Пентагону Сабріна Сінгх підтвердила, що війська КНДР перебувають на Курщині і готові розпочати бій.^[25].

11 грудня командувач збройних сил США в Тихоокеанському регіоні адмірал Семюел Папаро заявив, що Росія планує передати Північній Кореї кілька літаків МіГ-29 і Су-27 в обмін на відправку Пхеньяном солдатів до РФ. Крім цього, не можна виключати передачу Москвою технологій для виготовлення балістичних ракет та систем ППО^[26].

Росія почала використовувати північнокорейських солдатів у штурмових діях на Курщині у складі змішаних підрозділів морської піхоти та десанту. Про це 14 грудня заявив президент України. Раніше Головне управління розвідки МО повідомляло про приведення підрозділів північнокорейської армії в Курській області в підвищені ступені бойової готовності і приховане їх перекидання до лінії фронту^[27]. У першій великій атаці військ КНДР під селом Мала Локня 14 грудня, за твердженням головного редактора «Цензор.НЕТ» Ю. Бутусова, брало участь понад 200 осіб^[28]. На одній із позицій солдати КНДР через мовний бар’єр помилково обстріляли техніку батальйону “Ахмат”, вбивши вісім кадировців^[29].

^[1] https://nv.ua/world/geopolitics/otpravka–predlozheniya-makrona-novosti-ukrainy-50472771.html

^[2] https://nv.ua/ukraine/politics/zamorozka-voyny-v–s-trampom-i-makronom-v-parizhe-50472798.html

^[3] https://interfax.com.ua/news/general/1032921.html

^[4] https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2024/12/10/7200367/

^[5] https://elpais.com/subscriptions/#/social-signon%Finternacional%2F2024-12-12%2.html

^[6] https://interfax.com.ua/news/political/1033688-amp.html

^[7] https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-shchodo-inistriv–sprav-semi-yevropejskih-krayin-ta-yes

^[8] https://www.wsj.com/world/europe/trump-ukraine-russia-war-plan-8901d78b

^[9] https://www.pravda.com.ua/rus/news/2024/11/13/7484332/

^[10] https://www.dw.com/ru/ssa-vydelat-ukraine-=rus-Red-Telegram-dwglavnoe

^[11] https://www.dsca.mil/press-media/major-arms-sales/ukraine-f-16-sustainment-services

^[12] https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2024/12/10/7200405/