ISA (Integrated Strategic Assessment) — методика, що поєднує оцінку безпекового середовища зі стратегічним передбаченням дій противника на горизонті 3–5 років.
У травні 2026 року в Румунії відбулася конференція «Інтегрований стратегічний аналіз» від американського аналітичного та консалтингового центру Global Foresight Strategies (далі — GFS). Під час заходу представниками Global Foresight Strategies за участю української та румунської сторін було презентовано основи методики інтегрованої оцінки безпекового середовища та передбачення Integrated Strategic Assessment (далі — ISA) від GFS (зокрема в контексті базового прогнозу стосовно довготривалої російсько-української війни) та з його використанням проведено практичний аналіз і оцінку окремих складових російських загроз, а також сформовано варіант підходу стосовно трендів, які будуть визначати безпекове середовище навколо України з горизонтом 3-5 років.
Процеси стратегічної оцінки для об’єднання зусиль та результатів: бачення Global Foresight Strategies
На думку розробників, логіка підходу «Інтегрованої стратегічної оцінки» (англ. Integrated Strategic Assessment) може мати цінність та прикладне значення для державних органів України та спільноти партнерів, які підтримують довгострокову безпеку України.
В основі цього підходу його автори розглядають класичне положення, згідно якого стратегічне планування може починатися з:
- точного та системного розуміння ситуації, «де ми зараз знаходимося»;
- однаково чіткого та широкого дослідження того, «куди ми маємо та можемо рухатися»;
- сукупності внутрішніх та зовнішніх чинників, які будуть впливати на процес зазначеного руху в умовах турбулентності, непередбачуваності та багатофакторності безпекового середовища.
Перша вимога полягає в тому, щоб підготувати осіб, які ухвалюють рішення (політиків, вищих посадовців тощо), а також планувальників та загалом структур інформаційно-аналітичного забезпечення до глибокого розуміння поточного стратегічного середовища. Це роль порівняльної оцінки: дослідити взаємодію між протилежними системами (суб’єктами безпекового середовища, зовнішньо-політичних, воєнно-політичних відносин тощо), зокрема їхні сильні та слабкі сторони, вразливості, можливості, наміри, обмеження, поточну та ймовірну стратегічну поведінку.
Друга вимога — «дивитися вперед». У цьому, як зазначають автори методики, полягає роль стратегічного передбачення: не просто передбачати майбутнє, а досліджувати, як глобальні тенденції, нові сигнали безпекових змін, потенційні альтернативні умови майбутнього можуть створювати нові виклики, нові ризики та одночасно нові можливості. Розглянуті окремо, ці дві складові вже є цінними. Але в комплексі вони стають набагато потужнішими, створюючи синергетичний ефект.
Інтегрований аналіз є критично важливим, оскільки сучасне безпекове середовище не розвивається за одним лінійним шляхом і його еволюційна траєкторія коливається під дією різних динамічних складових. Воно формується взаємодією політичних, економічних, військових, технологічних, інформаційних, соціальних та правових факторів, які не діють ізольовано, а сходяться, прискорюють та підсилюють один одного. Отже, експерти повинні передбачати не лише те, що є розвитком ситуації станом на сьогодні, але й те, як поточна динаміка може перетворитися на майбутні умови. Щоб зрозуміти стратегію противника, недостатньо спостерігати за окремими сферами, тенденціями та діями окремо. Успіх можливий через розуміння, як різні інструменти впливу (наприклад, в рамках підходу PMESII, тобто Political, Military, Economic, Social, Information, Infrastructure) поєднуються, синхронізуються та адаптуються з часом. Іншою умовою є розуміння, як глобальні тенденції можуть змінити операційне середовище, кидаючи виклик поточним припущенням, існуючій політиці / стратегіям та встановленим рамкам планування.
З цієї причини підхід до Integrated Strategic Assessment розроблений для об’єднання поточної оцінки, прогнозного аналізу, планування політики та мислення загалом, орієнтованого на можливості в один узгоджений, гнучкий, ітеративний та динамічний процес планування. Водночас середовище безпеки продовжуватиме розвиватися, що також означає:
- припущення потрібно буде перевірити;
- показники потрібно буде моніторити;
- стратегії потрібно буде адаптувати.
З цієї причини автори методики підкреслюють, що ISA повинна підтримуватися з часом як безперервна інституціолізована практика, що поєднує аналіз, прогнозування, планування, впровадження та стратегічну адаптацію. У рамках цієї логіки команда GFS адаптувала «Інтегровану стратегічну оцінку» стосовно умов України.
Головною метою «ISA —Україна» її розробниками визначено допомогу в задоволенні потреби уповноважених державних органів у структурованому, спільному аналітичному процесі, за допомогою якого Україна та її партнери можуть виробити спільне довгострокове розуміння безпекових викликів та перетворити це розуміння на стратегію, пріоритети, можливості та скоординовані дії.
У даному контексті:
По-перше, ISA визначає та формулює поточні стратегічні виклики за допомогою порівняльної мережевої оцінки. Це означає розгляд не лише власне України, але також взаємодії між Україною, її партнерами та повноспектровим підходом Росії до ведення війни;
По-друге, ISA посилює процедури розробки стратегій, формуючи спільне розуміння середовища безпеки, що формується, за допомогою складної та комплексної практики аналітичного прогнозування. Це передбачає визначення та вивчення тенденцій; визнання еволюційних стратегічних умов змін, які можуть формувати безпекове середовища у наступні три-п’ять років; визначення того, як вони можуть вплинути на безпеку, стійкість та довгострокову оборону України (та її партнерів);
По-третє, вона залучає ключових партнерів, усі зацікавлені сторони та експертів до процесу для формування спільного бачення і підтримки колективних дій.
У цьому сенсі «ISA—Україна» позиціонується не лише як аналітична рамка та прикладний інструмент, а як переважно спільний стратегічний багатодоменний процес планування. Він розроблений для поєднання оцінки з прогнозуванням, прогнозування зі стратегією, стратегії з розвитком можливостей, а розвиток можливостей — зі стійкою політичною, оперативною та ресурсною підтримкою. Його цінність вбачається в інтеграції між сферами / дисциплінами, між партнерами, в різних часових горизонтах, між інструментами впливу / влади, сьогоднішньою стратегічною реальністю та безпековим середовищем майбутнього.
У цьому автори методики вбачають сутність «Інтегрованої стратегічної оцінки»: допомогти особам, що ухвалюють рішення, зрозуміти, де вони перебувають, передбачити, як може змінюватися середовище, та виробити рішення щодо колективних дій, перш ніж нові виклики стануть стратегічними сюрпризами. Водночас кінцева мета вбачається в підтримці розвитку інноваційних стратегій та можливостей, що сприяють довгостроковій безпеці України.
«Інтегрована стратегічна оцінка — Україна»: основні положення
Таким чином, методика «ISA—Україна» розглядається авторами як спроможність стратегічного планування, яка синтезує: функціональні основи оцінки середовища, прогнозний аналіз, планування політики, ухвалення управлінських рішень, зокрема стосовно сфери національної безпеки та оборони, залучення ресурсів та розвиток необхідного потенціалу / спроможностей.
Вона характеризується вертикальною, горизонтальною, ітеративною структурою функціонування, яка сприяє скоординованому, багатонаціональному, міжвідомчому, комплексному, прогнозно-обґрунтованому та сталому стратегічному плануванню у відповідь на глобальні загрози. Це також дозволяє партнерам працювати спільно для оцінки, обговорення, розробки управлінських рішень планування, імплементації, координації та постійної адаптації, тобто забезпечує оперативну сумісність безпекових інституцій.
Експертами GFS пропонуються наступні ключові цілі застосування методики «ISA—Україна»:
- провести оцінку безпекового середовища для глибшого розуміння поточної стратегічної та оперативної ситуації в Україні, а також ширшого, фактично екзистенційного протистояння, ініційованого Росією та її союзниками проти Заходу з метою виявлення «стратегічних викликів»;
- сприяти глибокому зануренню для всебічного аналізу впливу взаємопов’язаних поточних та особливо нових тенденцій, наприклад, революційних технологічних змін, геополітики та геоекономіки, когнітивної війни, зміни клімату, енергетичних викликів тощо на динаміку війни в Україні та регіональне і глобальне середовище безпеки протягом наступних 3-5 років;
- застосовувати ці знання для визначення пріоритетів інноваційних та сталих способів досягнення конкурентної переваги України над противниками, зокрема за участю приватного сектору, неурядових організацій та структур громадянського суспільства загалом;
- сприяти дискусіям для підтримки розробки політик та стратегій, зокрема щодо залучення ресурсів та організації колективних дій;
- надавати стратегічне обґрунтування для забезпечення сталої міжнародної підтримки.
Наведені цілі пропонується досягти шляхом використання структурованої аналітичної рамки у складі п’яти фаз для інтерактивного та інноваційного мислення.
Ця рамка дозволяє особам, що ухвалюють рішення:
- розпізнавати, виявляти та описувати нові виклики та вразливості щодо Росії та її авторитарних союзників, оскільки вона цілісно досліджує російську стратегію, планування сил та стратегічну позицію в контексті еволюції міжнародного безпекового середовища;
- визначати рішення, що підвищують ефективність їхньої колективної підтримки довгострокової безпеки та стабільності України.
Загальна рамка «Інтегрована стратегічна оцінка — Україна» в цілому корелюється з загальновизнаними класичними циклами планування та розділена на низку фаз:
Фаза I дозволяє провести комплексну порівняльну оцінку, щоб визначити критичні стратегічні виклики, що стоять перед Україною та її партнерами.
Фаза II підтримує дослідження впливу від взаємодії політичних, військових, економічних, екологічних, технологічних та соціальних тенденцій на стратегічні виклики, що також дозволяє розробити умовний «фільтр майбутнього» для опису ключових контурів майбутнього середовища безпеки.
Фаза III дозволяє взаємодіяти ключовим зацікавленим сторонам (стейкхолдерам) для аналізу стратегічних викликів за допомогою зазначеного «фільтра майбутнього», щоб визначити бачення перспективи, загальний замисел дій та варіанти створення вирішальних конкурентних переваг для гарантування безпеки України та стратегічного стримування Росії / відсічі збройній агресії з її боку.
Фаза IV забезпечує формування стратегічних рішень, дозволяє провести планування (розробку, наприклад, дорожньої карти), яка визначатиме критичні варіанти впровадження рішень, суб’єктів їх реалізації з відповідними повноваженнями, необхідні ресурси та терміни виконання.
Фаза V завершує весь цикл, під час якого має бути створено механізм моніторингу та оцінки, щоб оцінити, чи мають стратегічні ініціативи бажаний ефект, чи потребує середовище коригування стратегії та/або дорожньої карти тощо.
Загальним результатом реалізації методики «ISA—Україна» авторами вбачається набір стратегічних рішень, опцій, варіантів дій для України та її партнерів, щоб отримати конкурентну перевагу над Росією та її альянсом авторитарних режимів, а також забезпечити вагоме колективне обґрунтування критично важливих гарантій безпеки, майбутніх пакетів допомоги, а також створення нових військових та цивільних спроможностей на підтримку довгострокової безпеки України та Європи.
Застосування підходу Comparative Net Assessment для оцінки противника у воєнному конфлікті
У контексті російсько-української війни для військово-політичного керівництва держави має велике значення розуміння та прогнозування дій противника, від відповіді на питання «Що робить ворог?» до «Які стратегічні наслідки, на думку ворога, ці дії матимуть проти нас?»
Відповідно підхід Comparative Net Assessment у рамках загальної методики ISA за своїм змістом є розвитком підходів, започаткованих в підрозділах Міністерства оборони США (зокрема, розробок Office of Net Assessment) та є одним з інструментів для оцінки воєнно-політичної, воєнно-стратегічної обстановки та противника загалом. Її авторами пропонується наступна декомпозиція змісту:
На першому етапі акцент робиться на розуміння логіки дій противника. Це починається з визначення стратегічних інтересів та цілей противника, що дозволяє провести реконструкцію обраної ним теорії перемоги: які наслідки / результати противник повинен створити (тобто — цілі дій), як він вважає, яким чином ці наслідки можуть бути згенеровано (тобто — способи дій) та які інструменти впливу (національної могутності, воєнного потенціалу тощо) він, ймовірно, використовуватиме (тобто — засоби / ресурси).
У сучасній «війні повного спектру» (англ. Full-Spectrum Warfare, як варіант також є коректним підхід стосовно «гібридної війни», яку розв’язала РФ проти України) багато дій при поверхневому дослідженні можуть здаватися непов’язаними: окремі кібератаки, дезінформаційні кампанії, диверсії, міграційний тиск, економічний примус, демонстрація військової сили, правові маніпуляції або операції політичного впливу. Але якщо розглянути ці дії крізь загальну призму стратегічних цілей противника, вони допоможуть виявити ширшу закономірність. Таким чином, мова йде щонайменше про наступне:
- чого намагається досягти противник?
- які наслідки (стратегічні та інші ефекти) необхідні для досягнення цієї мети?
- які сфери є ціллю дій?
- що відбувається в прихованому режимі (умовно кажучи «під поверхнею», тобто що може бути не одразу помітним)?
Автори методики звертають увагу на ключовий момент наведеного: у сучасній війні знання ворога з нашого боку означає розуміння не лише його можливостей, але й його стратегічної логіки.
На другому етапі пропонується робити порівняльний аналіз протилежних сторін.
На війні односторонній аналіз противника є недопустимим, оскільки це змагання системи проти системи. Тому в межах методики передбачається порівняння сильних та слабких сторін, вразливості, стійкості, стратегічної культури тощо противника з нашими власними.
У даному контексті саме комплексна порівняльна оцінка набуває особливої цінності. Експерти GFS наголошують, що така оцінка змушує нас дивитися не лише назовні, але й всередину. Противнику може не знадобитися безпосередньо перемога на полі бою, якщо він може скористатися нашими внутрішніми вразливостями, уповільнити або іншим чином вплинути на наше ухвалення рішень, послабити політичну згуртованість, підірвати довіру суспільства, створити навантаження на критично важливу інфраструктуру або порушити єдність альянсів / партнерств.
Цей підхід вимагає особливої уваги до нашої власної системи гарантування національної безпеки та оборони, зокрема з наступних питань:
- де ми сильні?
- де ми вразливі?
- де ми залежні?
- де ми повільні?
- де противник може нав’язати свій «порядок денний» з часом?
- які з наших вразливостей противник може стратегічно використати?
Ключовим моментом наведеного є розуміння сутності протистояння з обох сторін та визначення, де асиметрія може стати стратегічно вирішальною.
Третій етап полягає у проведенні власне комплексної порівняльної оцінки. Зокрема, ми оцінюємо, чи отримує противник перевагу і досягає певних цілей, чи ми утримуємо власну стійкість і де при цьому зміщується баланс сил. Загалом, як зазначають в GFS, ми маємо отримати стратегічне бачення та уявлення про те, які тенденції можуть стати вирішальними протягом наступних 3-5 років.
Комплексна порівняльна оцінка не залишається суто описовим продуктом. Вона підтримує вироблення необхідних управлінських рішень, визначаючи:
- нові стратегічні ризики;
- можливості противника;
- вразливості партнерів / дружніх сил;
- критичні залежності;
- чинники ухвалення рішень;
- стратегічні вимоги;
- можливі сценарії та варіанти дій.
Загалом комплексна порівняльна оцінка — це не лише аналітичний інструмент. Вона стає містком між стратегічним аналізом, передбаченням, плануванням та вибором політики / стратегії.
Важливість стратегічного передбачення
Стратегічне передбачення (Strategic Foresight) є незамінним елементом будь-якої інформаційно-аналітичної системи в епоху багатополярності, політичної та соціальної поляризації, а також революційного технологічного прискорення, причому наведені та інші складові не розвиваються окремо чи ізольовано. Вони взаємодіють, підсилюють одна одну та часто призводять до ефектів другого та третього порядку, які важко передбачити за допомогою традиційних методів прогнозування.
У методиці Integrated Strategic Assessment акцентовано, що стратегічне різноманіття неможливо розуміти та контролювати лише за допомогою лінійних прогнозів. Прогнози корисні, коли середовище відносно стабільне, коли минулі моделі залишаються надійними, а майбутнє можна обґрунтовано екстраполювати з історичних даних. Але сьогодні ці припущення стають дедалі крихкішими.
Історичні дані, отримані уроки, факти та цифри залишаються важливими, оскільки вони говорять нам, де ми були, і допомагають нам зрозуміти поточні траєкторії. Але вони не завжди дають нам бачення, як взаємодіючі тенденції можуть поєднуватися, прискорюватися або породжувати абсолютно нові стратегічні умови та напрямки. Показовими прикладами зазначеного є фактично революційне поширення технологій безпілотних систем, РЕБ, засобів дій в кіберпросторі, систем ситуаційної обізнаності тощо в російсько-українській війні. Саме тут стратегічне передбачення стає важливим, оскільки воно зміщує зміст стратегічного питання: від «Що, ймовірно, станеться?» до «Що може статися? Що це означатиме для нас? І що нам слід робити, щоб залишатися ефективними в різних можливих майбутніх ситуаціях?»
Наведене пропонується розглядати як фундаментальну зміну акцентів від класичного прогнозування до стратегічного передбачення. Оскільки майбутнє формується тенденціями, сигналами змін, розривами, потрясіннями та людським вибором, особи, які ухвалюють рішення, повинні розвивати здатність усвідомлювати і візуалізувати численні образи / сценарії майбутнього, мати можливість перевіряти свої стратегії на основі альтернативних майбутніх сценаріїв та визначати, де їхні поточні припущення можуть бути успішними або невдалими. Іншими словами, у сучасному мінливому безпековому середовищі ефективною є не та структура, яка створює найточніший прогноз, а та, яка стає адаптивною, винахідливою, інноваційною та всебічно підготовленою.
У рамках інструментів стратегічного передбачення важливим вбачається перехід від рівня питань «Чому?» до рівня «Що дозволяє робити те чи інше стратегічне передбачення особам, які ухвалюють рішення, та перетворювати невизначеність на практичні кроки?».
Тому перша вимога полягає у спостереженні за складними глобальними тенденціями з плином часу. Пропонується дивитися за межі окремих подій та визначати ширші закономірності змін: геополітичну перебудову, технологічні зриви, економічну фрагментацію, демографічний тиск, кліматичні наслідки, соціальну поляризацію та зміну характеру безпеки та глобальної конкуренції.
Друга вимога полягає у моніторингу не лише середовища, а власне змін для раннього виявлення аномалій. Процедури ефективного передбачення передбачають проактивний пошук слабких сигналів та нових індикаторів, перш ніж вони стануть повністю видимими кризами. Мета полягає у виграші часу для ухвалення випереджувальних рішень та їх імплементації. Наведене пропонується розглядати як фундаментальну передумову для успішного передбачення. Іншими словами, навіть невеликий час попередження та відповідно випередження може створити стратегічно перевагу над противником.
Третя вимога полягає у стимулюванні уяви лідерів. Стратегічне передбачення вимагає від лідерів оскаржувати консолідовані припущення, домінуючі наративи та поточні стратегії. Воно вимагає від них думати не тільки про поточні управлінські чи політичні плани, але враховувати, що може знадобитися організації у тому майбутньому, якого ще не існує. Нарешті, передбачення допомагає досягти консенсусу. У складних середовищах організації часто розходяться в думках щодо того, що робити, що відбувається та яке майбутнє вони уявляють та до якого готуються. Передбачення забезпечує спільну мову щодо невизначеності, ризику, можливостей та варіантів стратегічних дій.
Загалом стратегічне передбачення є незамінним містком між невизначеністю та рішенням. Воно допомагає державам та організаціям уявити собі численні альтернативні варіанти майбутнього, підготувати власні адаптивні варіанти та перепозиціонувати себе, перш ніж зміни перетворяться на кризу. Понад усе, воно стимулює лідерів передбачати, узгоджувати дії, адаптуватися та діяти.
Висновки:
1. З огляду на реалізовані проєкти центру Global Foresight Strategies та попередній досвід діяльності його представників на провідних позиціях в розвідувальних органах, інших структурах сфери безпеки та оборони США, Великої Британії, НАТО тощо методика Integrated Strategic Assessment заслуговує уваги та вивчення з боку української експертної спільноти.
2. Методику ISA з урахуванням доцільності її уточнення / адаптації до національних умов є сенс розглядати як один з варіантів інструментарію в процесі інформаційно=аналітичної діяльності в загальному контексті необхідності розвитку спроможностей уповноважених державних органів України стосовно прогнозування / передбачення безпекового середовища, процедур їх імплементації в процеси стратегічного планування та діяльності системи державного управління у сфері національної безпеки та оборони.
3. Вбачаються важливими акценти авторів методики стосовно більш ширшого застосування процедур стратегічного передбачення (Strategic Foresight) у процесі інформаційно-аналітичної діяльності, які дозволяють перейти від прогнозування до більш високого рівня розуміння та формування майбутнього безпекового середовища.
Довідково:
Global Foresight Strategies (GFS) — заснована у 2022 році.
Спеціалізація: форсайт (передбачення), дослідження майбутнього, стратегічне планування, розробка стратегій, довгострокове планування, регіональна експертиза, технологічне прогнозування, безпека та аналіз криз.
Global Foresight Strategies допомагає державним органам та іншим замовникам передбачати й орієнтуватися у глобальних, регіональних та локальних тенденціях, щоб вони могли ухвалювати рішення, засновані на форсайті, та формувати бажане майбутнє. Команда GFS використовує досвід у сфері стратегічного форсайту й планування, а також глобальну мережу експертів, щоб допомагати урядовим структурам, неприбутковим організаціям і приватному сектору формувати нове бачення того, як технологічні, екологічні, економічні, політичні, безпекові та соціокультурні тенденції можуть вплинути на майбутнє їхньої організації.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
