1. Формальна гармонізація ≠ реальна відповідність
Законодавство України у сфері безпечності харчових продуктів формально гармонізоване з правом ЄС. Закон №771/97-ВР, Регламенти ЄС №178/2002 та №852/2004, вимоги НАССР, стандарти ДСТУ ISO 22000 та ISO 9001 — юридична рамка є. Але між «написано в законі» і «працює на фермі» — прірва.
Малі та середні виробники — основа продовольчої системи країни — стикаються з однаковими вимогами, що й великі переробники, але без відповідної інфраструктури, кваліфікації та фінансового ресурсу.
Policy challenge: незважаючи на формальну гармонізацію, інституційна та фінансова неспроможність значної частини агровиробників — особливо МСП — ускладнює практичну імплементацію стандартів, що обмежує експортний потенціал і поглиблює асиметрію конкурентоспроможності.
2. Що вимагає ЄС — і що це означає на практиці
2.1 Ключові регуляторні вимоги та їх вплив
Аналіз ключових нормативних документів за логікою: вимога → кого зачіпає → витрати/вигоди.
2.2 НАССР: не папір, а система
Система аналізу небезпечних факторів (НАССР) — обов’язкова для всіх операторів харчового ланцюга (наказ Мінагро №590 від 01.10.2012). Регламент ЄС №852/2004 закріплює аналогічний обов’язок на рівні ЄС. На практиці це означає: визначити всі критичні точки у виробничому процесі, встановити контрольні параметри, систематично їх моніторити і документувати. Для великого підприємства з IT-системою — рутина. Для малого фермера — мінімум 50–150 год на розробку документації, навчання персоналу та аудит без консультаційної підтримки.
Що це означає для малого виробника: більшість МСП або роблять НАССР формально (документи є — система не працює), або не роблять зовсім. Обидва варіанти — ризик при митному контролі ЄС.
2.3 Простежуваність: від поля до полиці
Регламент №178/2002 (ст. 18) вимагає, щоб кожен продукт можна було відстежити через весь ланцюг — від сировини до кінцевого споживача. Закон №771/97-ВР встановлює аналогічні вимоги: реалізація м’яса, молока, яєць, риби та меду — лише після лабораторного підтвердження акредитованою лабораторією. Агропродовольчий ринок без акредитованої лабораторії — заборонений законом.
Для експорту до ЄС: стаття 11 Регламенту №178/2002 вимагає відповідності вимогам харчового права ЄС або їх визнаного еквіваленту. Продукція без підтвердженої простежуваності та відповідної документації блокується при ввезенні — незалежно від якості самого продукту.
3. Три системні бар’єри
Фінансовий
Модернізація під вимоги ЄС — не косметичний ремонт: оновлення обладнання, організація роздільного зберігання, лабораторний контроль. Для малого виробника витрати можуть сягати кількох річних прибутків. Державна підтримка системно не організована.
Інституційний
Держпродспоживслужба — головний регулятор — стикається з дефіцитом кадрів і обладнання. Перевірки нерегулярні, консультаційна функція слабка, правозастосування непослідовне. Виробники не отримують чіткого сигналу: що саме і як потрібно виконати.
Організаційний
Впровадження НАССР, ведення документації, підготовка персоналу потребують управлінських компетентностей, яких часто немає у малих господарствах. Галузевих настанов з практичної імплементації — критично мало.
4. Що вже є і де прогалини
- Програма EU4BUSINESS (ENI/2020/042-435): фінансова та організаційна підтримка МСП для впровадження стандартів. Інструмент є — але без координаційного центру з боку держави залишається недовикористаним.
- Підтримка ЄС для малих фермерських господарств (ENI/2020/042-345): спрямована на розвиток конкурентоспроможного та екологічно відповідального сектору.
- Спрощений механізм НАССР (наказ №590): передбачений для окремих категорій операторів, але мало відомий серед малих виробників.
5. Висновки
Технічні вимоги ЄС до безпечності харчових продуктів — не тимчасова перешкода, а постійна умова ринкового доступу. Стандарти НАССР, ISO та простежуваність вже є нормою для всіх, хто хоче постачати продукцію на ринок ЄС.
Проблема не у відсутності законодавства — воно є. Проблема у тому, що більшість малих виробників не можуть відповідати стандартам без системної підтримки. І поки ця підтримка не стане системною — формальна гармонізація залишатиметься переважно документом, а не реальністю виробничих процесів.
Джерела
1. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» №771/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text
2. Регламент (ЄС) №178/2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_005-02#Text
3. Регламент (ЄС) №852/2004. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-04#Text
4. Наказ Мінагро №590 від 01.10.2012 (НАССР). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1704-12#Text
5. Угода EU4BUSINESS (ENI/2020/042-435). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_009-20#Text
6. Крисанов Д. Ф. та ін. Системи менеджменту якості та безпечності агрохарчової продукції. Вісник ЧНУ. 2015. С. 47–55.
7. Кривохижа Є. М. та ін. Безпека харчових продуктів: стандарти та методи контролю. Таврійський вісник. 2024. № 4. С. 251–259.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
