1. Продуктивне село без людей — це не успіх

Аграрна реформа підвищила продуктивність сектору. Великі агрохолдинги вирощують більше зерна з меншою кількістю людей. За економічними показниками — успіх. За соціальними — катастрофа у повільному темпі.

За 2010–2024 роки чисельність зайнятих у сільському, лісовому та рибному господарствах скоротилася з 811 722 до 486 024 осіб — майже на 40%. Частка зайнятих впала з 7,38% до 6,45%. Це не ситуативне явище — це структурна тенденція, що прискорюється.

Policy challenge: автоматизація підвищує продуктивність агросектору, але руйнує зайнятість у сільських громадах. Без компенсаційної соціальної політики ця дилема веде до депопуляції та занепаду соціальної інфраструктури.

2. Ключові тенденції

2.1 Зайнятість: структурне скорочення протягом 14 років

Динаміка зайнятості у сільському, лісовому та рибному господарствах демонструє стійку низхідну тенденцію:

Основні рушійні фактори скорочення зайнятості: автоматизація і механізація виробництва (раціональне рішення для агробізнесу — критичне для громад, де агросектор єдиний роботодавець); концентрація землі у великих агрохолдингів без відповідного створення робочих місць; сезонний характер виробництва, що обмежує постійну зайнятість; повномасштабне вторгнення та мобілізація (прискорений відтік кадрів з 2022 р.).

2.2 Міграція: стабільний від’ємний приріст у сільській місцевості

Міграційний рух населення за типом місцевості показує системну тенденцію: якщо у міській місцевості приріст здебільшого позитивний, то сільська — стабільно втрачає населення у більшості аналізованих років.

Найгострішим роком виявився 2019 рік: -21 161 особи у сільській місцевості. Відтік концентрується у роки економічних і геополітичних криз і не відновлюється після їх завершення — що свідчить про структурний, а не ситуативний характер депопуляції.

2.3 Виклик 2022+: мобілізація накладається на депопуляцію

Масова мобілізація аграрних працівників починаючи з 2022 р. стала додатковим ударом по вже критично ослабленому ринку праці сільської місцевості. Відтік молоді, переміщення ВПО (переважно до міст), руйнування агропідприємств у прифронтових регіонах — ці фактори накладаються на базовий структурний відтік і формують нову кризову динаміку, яка в окремих громадах набуває незворотного характеру.

3. Що вже є і де прогалини

  • єРобота: гранти для переробки, тепличних господарств, малого бізнесу — правильний напрям, але масштаб недостатній для компенсації системних втрат зайнятості.
  • FAO / Норвегія — 4 млн дол. для прифронтових громад: важлива точкова підтримка для 6000+ домогосподарств, але потребує масштабування.
  • Стратегія розвитку с/г до 2030 р. (КМУ №1163-р від 15.11.2024): правильні цілі — але без персоніфікованої відповідальності та KPI залишається декларацією.
  • Децентралізація: громади отримали інструменти, але без методології оцінки ризику депопуляції ресурси розподіляються нерівномірно.

4. Виклики та можливості

Виклики

  • Автоматизація без соціальної компенсації: агрохолдинги раціонально замінюють ручну працю — але громади, де агросектор єдиний роботодавець, залишаються без альтернатив.
  • Воєнні фактори: мобілізація + ВПО + руйнування інфраструктури — особливо критично для прифронтових громад.
  • Фрагментованість підтримки: існуючі програми точкові та нескоординовані між собою.

Можливості

  • Диверсифікація через переробку та несільськогосподарську зайнятість — реалістична альтернатива для більшості громад.
  • Партнерська модель держава–громада–агробізнес (досвід Польщі після вступу до ЄС) може стати основою системної трансформації.
  • Ресурси міжнародних донорів (ЄС, FAO, USAID) доступні — але потребують системної координації з боку держави.

5. Висновки

Продуктивний агросектор і живе село — ці дві цілі не суперечать одна одній, але вимагають свідомої державної координації. Польща, Чехія, країни Балтії пройшли цей шлях через активну соціальну політику та партнерські моделі розвитку — не через автоматичне вирівнювання ринком.

Україна має Стратегію, має міжнародних партнерів, має досвід громад. Не вистачає операційної конкретизації та персоніфікованої відповідальності.

Джерела

1. Держстат: кількість зайнятих за видами діяльності (2010–2024). URL: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/sze_20.htm

2. Держстат: міграційний рух населення за типом місцевості. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/ds.htm

3. КМУ №1163-р від 15.11.2024: Стратегія розвитку с/г до 2030. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1163-2024-%D1%80#Text

4. FAO/Норвегія: підтримка прифронтових громад. URL: https://www.rada.gov.ua/en/print/269730.html

5. єРобота. URL: https://me.gov.ua/documents/detail?lang=uk-ua&id=94321ef8-1418-479c-a69f-f3d0fdb8b977

6. Байдала В. В., Солоп А. П. Зайнятість в аграрному секторі. Ефективна економіка. 2023. № 2.

7. Патика Н. І., Германюк Н. В. Зайнятість сільського населення. Агросвіт. 2024. № 23. С. 28–39.

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.

Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.

Команда UIF

Команда UIF

Адміністрація