​Епоха роботів – як нам мирно уживатися з «залізяччям», яке раптово порозумнішало

Інтерв’ю Миколи Скиби для видання «Новое время»

У Євросоюзі всерйоз розглядають законопроект про відносини між людьми та роботами. «НВ» розібралося в тому, як скоро настане той час, коли роботи врівняються в правах із людьми.

У середині січня Європарламент затвердив проект резолюції про роботизацію та штучний інтелект. У середині лютого заплановано обговорення й затвердження цієї резолюції, яку багато хто вже називає історичним документом.

Через ту просту причину, що в резолюції відображена ініціатива щодо формалізації юридичних взаємовідносин між людиною та роботом. Зокрема, планується створення Європейського агентства з роботизації та штучного інтелекту, яке буде займатися питаннями технічного й етичного регулювання відносин між людьми та високотехнологічними машинами.

Серед найбільш нагальних проблем, зокрема, питання про те, хто буде нести відповідальність за можливі збитки, яких можуть завдати роботи комусь, а також питання про податки на роботів, які підуть на соціальні потреби людей, що втратили роботу через тотальну роботизацію.

Про те, чи дійсно наступає оспівана фантастами ера роботизації, «НВ» розповідає Микола Скиба, експерт з питань освіти Українського інституту майбутнього.

Фото: «Український інститут майбутнього»

Микола Скиба

• Історик

• Засновник освітньої платформи Next Generation Business School

• Учасник кількох міжнародних проектів – національний координатор проекту ЄС та Ради Європи COMUS, експерт програми ЄС «Культура та креативність»

• Досліджує: зміну освітньої парадигми в контексті четвертої промислової революції, формування компетенцій майбутнього, lifelong learning

ЄС хоче узаконити стосунки людини та робота – це не жарт? Наскільки серйозні ці наміри?

Питання регулювання відносин людини та робота вже піднімалася в локальних контекстах. Наприклад, у Великобританії в кінці минулого року розгорнулася кампанія, спрямована проти технологічних компаній, які виготовляють людиноподібних роботів для секс-індустрії.

Кетлін Річардсон з Університету Монфорт в Лестері стверджує, що секс-роботи зміцнюють гендерну нерівність, представляючи жінок як безмовний та покірний сексуальний об’єкт. Крім того, такі роботи знижують у людей емпатію, відволікаючи їх від відносин з реальними партнерами. Раніше дебати на подібні теми пройшли в Японії, яка претендує на світове лідерство у виробництві гуманоїдів.

А 12 січня 2017 року Європейський парламент розглянув і схвалив проект резолюції про роботизацію та штучний інтелект.

Виступаючи з однойменною доповіддю Маді Дельво, що представляє в Європарламенті Прогресивний альянс соціалістів і демократів в Європі, полемічно заявила: «Ви повинні сказати людям, що робот не людина, і він ніколи не буде людиною. Робот може продемонструвати співпереживання, але він ніколи не буде відчувати його на собі. Ви можете бути фізично залежним, коли вам потрібен робот для деяких завдань. Але не слід думати, що робот людина, і що він любить вас».

Однак проголосований у Страсбурзі документ дещо не про це. Якщо документ набуде чинності (що можливо лише після схвалення резолюції урядами держав членів ЄС), це в першу чергу позначиться на розробниках і дизайнерах розумних машин.

Вони повинні забезпечити доступ до коду своїх роботів і зареєструвати їх в Європейському агентстві роботизації та штучного інтелекту – створення згаданого органу так само включено в резолюцію. Для компенсації можливих збитків, яких може бути завдано внаслідок дій розумних роботів, планується створити спеціальний фонд і програму страхування відповідальності.

На зразок тієї, яка діє для власників авто. А те, що це стає актуальним, свідчить практика. Минулого року в Китаї на виставці China Hi-Tech Fair робот Little Chubby, якого залишили без нагляду на деякий час, несподівано «врізався» в скляний намет і травмував відвідувача. Постраждалого з травмами госпіталізували одразу після неконтрольованих дій робота.

Для непідготовленої людини все це звучить надто дико. Невже роботи дійсно перестали бути фантастикою та вже готові до серйозних стосунків з людьми?

Роботи давно перестали бути фантастикою. Перші мехатронічні роботи були створені в середньовічному Китаї. Саме слово «робот» увійшло в побут ще на початку ХХ століття завдяки творам Карела Чапека. Виробництво подібних створінь для людини є одним з аспектів реалізації його деміургічного потенціалу, хоча й несе величезні ризики.

Четверта промислова революція, яка спирається на поновлювані джерела енергії, промисловий інтернет (це коли розумні машини безпосередньо передають дані одне одному без участі людей) та технології 3D-друку, дозволяє говорити про наближення моменту, коли одні кластери роботів, під’єднані до хмарних рішень зі штучним інтелектом, зможуть відтворювати інші високоточні механізми або навіть собі подібних.

Наприклад, автомобілі компанії Tesla – це по суті комп’ютер на колесах. Вони оснащені автопілотом, ними можна дистанційно керувати зі смартфона, основний комплекс техобслуговування здійснюється онлайн.

На новому заводі Tesla в Каліфорнії зараз використовується 160 промислових напівуніверсальних роботів для збирання 400 електромобілів за тиждень. Точніше кажучи, технічно створено таку «точку збирання», проте якась «головна кнопка» знаходиться в людини. Ілон Маск, засновник Tesla і SpaceX, наполягає на принципах відкритого коду для більшості розробок у сфері штучного інтелекту з метою запобігання узурпації цієї технології.

Коли роботи стануть повсюдним явищем? У яких сферах це трапиться раніше за все?

Зважаючи на експоненціальне зростання технологій, яке обертається здешевленням «заліза» для виробництва роботів, поширення смарт машин може настати вже через 10 років.

Насамперед роботи проникають у ті сфери, де робота людини пов’язана з важкою працею та ризиком. На таких самокерованих механізмах спеціалізується інженерна компанія Boston Dynamic, у портфоліо якої шість типів роботів, більшість проектів фінансується Управлінням перспективних дослідницьких проектів Міністерства оборони США.

А це й чотириногий BigDog, створений для сухопутних військ, і шестиногий RiSE, здатний дертися вертикальними перешкодами, і антропоморфний Atlas, що може самостійно пересуватися по пересіченій місцевості.

Інша величезна сфера застосування роботів – домашнє господарство. На початок 2017 року у світі продано вже більше мільйона «розумних» пилососів, керованих зі смартфона.

Японська компанія ASIMA випускає антропоморфних роботів, призначених для турботи про літніх і маломобільних людей, виконання функцій офіс-менеджера та багатьох інших, де потрібна точність, терпіння та делікатність разом з невтомністю.

Ще одна перспективна сфера робототехніки – освіта. Насамперед – це когнітивні інтерфейси, наділені здатністю machine learning. Їх починають використовувати у вигляді асистентів учнів для того, щоб зробити процес навчання максимально індивідуалізованим.

Як буде забезпечуватися безпека роботів для людини? Нарешті стануть затребуваними закони робототехніки Азімова?

Поки що єдиного рішення немає. Кожен із лідерів роботизації вирішує питання по-своєму. Наприклад, у проекті резолюції Європарламенту пропонується кожного робота оснастити якоюсь «приладовою панеллю» для відключення цих створінь у разі неадекватних дій. Ілон Маск пропонує забезпечити відкритість коду. Китай більше сподівається на централізоване управління тисячами автономних машин. В Японії інженери ретельно моделюють процеси, щоб в принципі виключити максимум небезпек. Насправді – це один із ключових викликів на тлі технологічної сингулярності, яка наближається, і про яку говорить Рей Курцвейл.

Хто буде нести відповідальність за дії роботів, які перебувають у приватній власності – господар чи розробник?

Знову ж – немає єдиного рішення. В Європарламенті схиляються насамперед до контролю за виробниками й навіть дизайнерами.

Чи правда, що справжня роботизація неможлива без розвитку штучного інтелекту?

Звісно. Обчислювальні можливості окремого робота в осяжному майбутньому все ще будуть обмеженими. Розширити горизонти допоможуть хмарні рішення. Не виключено, що логіка європейських законодавців спрямована на те, щоб доступ до хмарних благ отримували лише «добропорядні» роботи, внесені до реєстру Агентства й знаходяться під контролем.

Роботи коли-небудь зможуть стати повноцінними членами суспільства чи вони назавжди залишаться просунутими гаджетами?

У проекті резолюції Європарламенту згадується про наділення роботів статусом «цифрової особистості», але це поки що більше в площині філософії. Що само по собі теж перекидає місток до прагматики. Тобто, у якійсь перспективі (20 – 30 років) громадянство теж може стати реальністю, але до того часу самі поняття «громадянство», «суспільство», «людина» зазнають змін. А найбільше зміниться сама людина.

Чи можна вважати роботизацію початком епохи трансгуманізму? Все більше говорять про перспективи пересадки свідомості в машини.

Швидше навпаки – роботизація стала можливою внаслідок інтенцій трансгуманізму, які «бродять» у різних культурах більше двох з половиною тисяч років. Що стосується «пересадки» свідомості в комп’ютер – то це метафора. Принаймні – для теперішнього типу обчислювальних машин. Людський мозок не зберігає інформацію подібно до жорсткого диску. Наша свідомість – це динамічний процес, який пов’язаний із біохімією нервових клітин та ще цілою низкою чинників. Можна створити його цифровий «зліпок», але сама свідомість не можна зловити подібно до рою бджіл, які покидають старий вулик.

Злиття людини та робота призведе до появи нового типу живих істот, які будуть перебувати поза поточним законодавством?

Технологічні революції не скасовують еволюції як принцип світобудови, і в тому числі – розвитку людини. Вживлюючи у своє тіло нанороботів, уживляючи в мозок мікрочіпи, удосконалюючи процеси прийняття рішень, перевинаходячи політику, людство поступово прийде до нових правил гри, що включає кібернітичні організми. Чималу роль у цьому відіграє грамотне використання часу, виділеного внаслідок делегування рутинної роботи, для роздумів, культурної активності та креативу.

Наскільки важливі ініціативи ЄС у плані роботів, якщо більша частина перспективних розробок ведеться в США, Японії, Кореї?

Законодавство – це теж свого роду штучний інтелект. У створенні політик і регламентів ЄС традиційно сильний. Хоча в цьому і його слабкість.

Фото для заставки – кадр із фільму Ex machina