20 квітня 2026 року на брифінгу президент Зеленський повідомив: вперше в історії цієї війни ворожу позицію взяли виключно безпілотні платформи — наземні роботи і дрони. Жодного українського солдата на місці не було. Двоє російських військових здалися машині.
Подія ілюструє масштабні зміни. Класична піхотна війна поступається місцем автономним системам, мережевому управлінню, постійній адаптації тактики під фронт. Carnegie Endowment називає це революцією військової справи. Але оборонна архітектура держави — те, як вона планує бюджет, формує стратегічні документи, керує оборонно-промисловим комплексом — залишається моделлю середини 2010-х.
Воєнну доктрину ухвалили у 2004 році, востаннє оновили у 2015-му — під реалії Криму і Донбасу, ще до повномасштабного вторгнення. Стратегію національної безпеки ухвалили у вересні 2020 року. Стратегію воєнної безпеки — у березні 2021-го. Стратегію оборонно-промислового комплексу — у серпні 2021-го, ще під «Укроборонпром» і державне ядро ОПК. Жоден з цих документів не згадує дронову війну, кіберкінетичні атаки, гіперзвук у російському арсеналі чи сценарії перемир’я.
Доповідь Українського інституту майбутнього «Якщо хочемо миру, маємо готуватися до війни майбутнього» (Анатолій Амелін, виконавчий директор і співзасновник УІМ, та Андрій Мирошніченко, співзасновник аналітичного центру DREAM Hub) показує розмір цього розриву і пропонує, як його закрити до того, як він стане критичним.
Вікно звужується до 12–18 місяців
Із серпня 2025 року Україна перебуває у фазі активних переговорів про припинення вогню. За дев’ять місяців відбулося шість раундів, і жоден не завершився підписанням угоди. Серпень 2025-го — саміт Трамп–Путін в Анкориджі без результату. Жовтень — анонсований саміт у Будапешті скасували за кілька днів до проведення. Листопад — у Женеві працювали над 28-пунктним планом Віткоффа, на тлі корупційного скандалу пішов у відставку Андрій Єрмак. 22 січня 2026-го Віткофф і Кушнер зустрілися з Путіним у Москві — без результату щодо території. У лютому другий день переговорів у Женеві обірвали вже через дві години. У березні в Абу-Дабі обміняли 157 українських полонених, але основні питання знову лишилися без відповіді.
Паралельно у січні 2026 року в Парижі 35 учасників європейської coalition of the willing, з них 27 голів держав і урядів, домовилися про п’ять власних пріоритетів на період після війни: моніторинг припинення вогню, підтримку ЗСУ, розгортання багатонаціональних сил, зобов’язання у разі нової агресії та довгострокову оборонну співпрацю. Британія і Франція вже готують military hubs в Україні.
Кожен раунд переговорів зменшує запас часу, який Україна має на структурну реформу до моменту, коли перемир’я стане фактом.
П’ять варіантів перемир’я — і жодного готового плану
Автори доповіді моделюють п’ять сценаріїв перемир’я. Кожен вимагає окремої оборонної архітектури:
- Корейський з демілітаризованою зоною — стабільна лінія фронту, армія 200–300 тис., $40–50 млрд щорічних витрат.
- Заморожений конфлікт за придністровською моделлю — залежність, занепад, нестабільність.
- Перемир’я без визнання — 2–5 років правового вакууму.
- Низькоінтенсивна гібридна війна — за зразком 150+ інцидентів саботажу в Європі з 2022 року.
- Новий повномасштабний наступ — можливий у 2028–2030 роках, якщо Росія завершить реконституцію армії.
Сьогодні Україна готується переважно до п’ятого сценарію — активної війни. Для перших чотирьох немає ні стратегічних документів, ні розподілу ресурсів, ні інституційних структур.
Що станеться, якщо перемир’я підпишуть раніше, ніж оновлять архітектуру
Доповідь описує перехід, який відбудеться автоматично, без жодних додаткових рішень. Тимчасові норми воєнного стану — зокрема постанови КМУ № 1097 і № 1275, на яких тримаються прискорені оборонні закупівлі, — втратять чинність разом із режимом воєнного стану. Час кодифікації нового зразка озброєння зросте з 1–4 тижнів до 6–18 місяців: у 2025 році Міноборони допустило до експлуатації понад 1300 нових зразків (550+ БПЛА, 270+ видів боєприпасів, 11+ одиниць бронетехніки), без воєнних норм така кількість допусків стане фізично неможливою — 30–50 на рік.
Оборонна стаття бюджету, яка у 2026 році становить 27,2% ВВП, за інерційним сценарієм скоротиться до 12–15% уже в 2027-му, а внутрішнє оборонне замовлення — удвічі. 80% компаній екосистеми Brave1 не пройдуть класичну закупівельну процедуру і закриються або переїдуть — Польща, Естонія, Литва і Чехія вже готові їх приймати. Це втрата приблизно $1,5 млрд приватних інвестицій у defence tech. Окремий ризик інерційного сценарію — відтік 20–30 тисяч інженерних і дослідницьких кадрів до 2030 року.
Без сталої нормативної бази закупівлі повертаються до практик 2014–2018 років: у 2028–2029 роках автори очікують 5–7 великих корупційних кейсів на рік. Експорт залишається монополією Укрспецекспорту — це втрачені $7–10 млрд потенційного щорічного доходу.
Що пропонує УІМ
Документ будує рамку трансформації у трьох блоках:
- Стратегічне планування — перейти від документів 2020–2021 років до гнучкої системи з щорічною ревізією та повним циклом раз на чотири роки, синхронно з циклом планування НАТО.
- Оборонно-промислова політика — вивести її з-під функції замовника, дати єдину архітектуру і захистити українську суб’єктність у глобальних оборонно-технологічних ланцюгах.
- Перехідний режим — юридично описати, як Україна переходить від воєнного стану до сталої постмирної моделі.
Серед конкретних кроків — Стратегічний оборонний огляд за британським зразком, окрема Агенція оборонно-промислової політики за моделлю південнокорейської DAPA та пакет законів про перехідний оборонний режим.
Два сценарії до 2030 року
Сьогодні, у 2026 році, виробничі потужності оборонної промисловості України оцінюють у $35 млрд, дронів виробляють 4 млн на рік, а експорт оборонно-промислового комплексу лише починається. Автори доповіді рахують, куди ці показники приведуть до 2030 року — залежно від того, реалізують описану вище рамку чи ні.
Якщо нічого не змінювати:
- ВВП оборонного сектору впаде до $15–20 млрд
- Експорт залишиться на рівні $1–2 млрд на рік — старі контракти Укрспецекспорту, без нових
- Виробництво дронів скоротиться до 1,5–2 млн на рік
Якщо реалізувати рекомендації доповіді:
- ВВП оборонного сектору зросте до $60–80 млрд
- Експорт вийде на $7–10 млрд на рік
- Виробництво дронів зросте до 8–12 млн на рік
Різниця між сценаріями — $50–60 млрд ВВП на рік до 2030 року. Сам пакет змін, за оцінкою авторів, коштує 7–10 млрд грн разово і 3–4 млрд грн щорічно — 0,1–0,15% оборонного бюджету 2026 року.
Для кого цей документ
Документ адресований Офісу Президента, РНБО, Кабміну, Міноборони та Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони, а також партнерським аудиторіям — НАТО, Європейській Раді, ключовим двостороннім партнерам України.
Анатолій Амелін, Андрій Мирошніченко — Український інститут майбутнього (https://uifuture.org). Травень 2026.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
