У вересні 2015 року російський “Газпром” та деякі європейські енергетичні гіганти оголосили угоду про подальше будівництво Північного потоку-2 (ПП-2) – ще одного газопроводу з Росії в Німеччину, що пролягатиме через Балтійське море. Відразу стало зрозуміло, що будівництво цього газопроводу становитиме загрозу для України, яка на даний момент є найважливішим транспортером газу з Росії до країн-членів Європейського Союзу (ЄС), що згодом може підірвати позиції України, спричиняючи економічні збитки, політичні загрози та загрози безпеці.
Зі сторони України Північний потік-2 трактується як політично керований проект, що певним чином спрямований проти України, покликаний збільшити залежність держав ЄС від російського газу, і, як наслідок, зробити їх більш вразливими до політики Росії у майбутньому. Такі аргументи широко використовуються українськими політиками та під час офіційних заяв.
Однак така точка зору не бере до уваги аргументи та вигоди тих держав-членів ЄС, які підтримують як проект, так і нинішні внутрішні політичні умови. В остаточному підсумку такий підхід викликає певне непорозуміння між прихильниками та противниками будівництва Північного потоку-2, що робить досягнення мети України доволі сумнівним.
Проблема Північного потоку-2 в цілому складається з двох аспектів: економічного та політичного, що є певною мірою суперечливими для зацікавлених сторін проекту. Перший аспект ґрунтується на перевагах, які деякі країни (насамперед Росія та окремі країни-члени ЄС) очікують отримати в результаті реалізації проекту ПП-2. У політичному аспекті існують певні протиріччя щодо питання підтримки Росії в її енергетичному бізнесі в той час, як вона порушує міжнародне право, становить загрозу для України, яка побоюється втратити взаємозалежності поставок газу з ЄС. Існуючі шляхи та спроби вплинути на розвиток ПП-2 наразі не дозволяють об’єднати ці два аспекти, щоб знайти рішення, прийнятне для всіх сторін, причетних до процесів та наслідків, пов’язаних з будівництвом та майбутньою експлуатацією газопроводу ПП-2.
Майбутнє Північного потоку-2 ще не до кінця зрозуміле, а це означає, що Україні необхідно продовжувати вживати заходи, спрямовані на захист власної позиції. Дане дослідження має на меті окреслити основні рушії та переваги для сторін, що підтримують ПП-2 в порівнянні з українськими уявленнями та офіційною позицією щодо цього питання. Однак слід розуміти, що ПП-2 не є єдиною загрозою для можливостей транзиту українського газу та відповідних вигод. Це зумовлює не лише потребу в зусиллях, спрямованих на вирішення ситуації з ПП-2, але й зміцненні можливостей транзиту українського газу та енергетичної безпеки в цілому. Автори пропонують (Розділ Заключні положення) для України та її головного союзника з питань енергетичної безпеки – США, варіанти дій, які ґрунтуються на обмеженні Росію в її діях щодо проекту ПП-2, й зміцненні та захисті позицій України.
Вам також буде цікаво:
Hybrid pease. Scenarios for the future of war in the Donbas
Якою має бути зовнішня політика України після війни
Конструювання української ідентичності. Базові поняття та український контекст
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні
Переваги цементобетонних доріг в Україні (доповідь)
Доповідь: Контрабанда