Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан оголосив про план поступового припинення поставок природного газу до України. Рішення зумовлене призупиненням транзиту російської нафти трубопроводом «Дружба», який постачає сировину на угорські та словацькі нафтопереробні заводи. Будапешт поставив умову: експорт блакитного палива відновиться лише після того, як Київ гарантуватиме стабільне прокачування нафти.
Вже видано постанову уряду, яка встановлює правову основу для обмежень. Зокрема, оператору газотранспортної системи Угорщини (ОГТС) доручено не виставляти на аукціон потужності для транспортування газу в напрямку України протягом третього кварталу 2026 року. Уряд Угорщини планує розподілити вивільнені обсяги газу між власними підземними сховищами для посилення національної енергетичної безпеки та збереження пільгових тарифів для побутових споживачів.
Наскільки критичними є поставки газу з Угорщини
Українська газотранспортна система має достатньо альтернативних маршрутів через Польщу, Словаччину та Румунію для імпорту. Зарезервованих потужностей для імпорту газу на цих кордонах достатньо для імпорту відносно великого обсягу газу. Наразі гарантована добова потужність на кордоні зі Словаччиною становить 42 млн м³, на кордоні з Польщею — 18,4 млн м³, а на кордоні з Румунією — 7,68 млн м³. Минулого року щоденний імпорт газу рідко перевищував 50 млн м³.
У 2025 році більша частина газу імпортувалася з Угорщини — 2,94 млрд м³ (45,5%). З Польщі імпортували 1 млрд м³ (32,5%), а зі Словаччини — 1,33 млрд м³ (20,5%). Ці маршрути були найприбутковішими завдяки низьким тарифам. Також почав зростати імпорт з півдня Трансбалканським маршрутом — 97 млн м³ (1,5%).
З початку 2026 року основним постачальником газу до України була Польща — 42 % усіх поставок імпорту (частково це газ зі США). З Угорщини надійшло 34%,
13% зі Словаччини та 11% з Румунії.
Правова сторона питання
Урядова заборона на проведення аукціонів з резервування потужностей оператором ГТС, ймовірно, буде оскаржена, оскільки вона суперечить нормам європейського енергетичного законодавства.
У європейському енергетичному праві дії уряду Угорщини щодо блокування аукціонів оператора ГТС суперечать кільком засадничим актам, які регулюють функціонування внутрішнього ринку газу ЄС.
Найголовнішим доказом є Регламент (ЄС) 2017/459 (CAM NC), який встановлює мережевий кодекс щодо механізмів розподілу потужностей у газотранспортних системах. Стаття 8 цього Регламенту прямо зобов’язує операторів ГТС (у даному випадку угорського FGSZ) пропонувати потужності на точках міждержавного з’єднання через стандартизовані аукціони. Примусова заборона уряду на проведення таких аукціонів є прямим втручанням у роботу незалежного оператора та порушенням процедур розподілу потужностей.
Другим вагомим аргументом є Регламент (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж передачі природного газу. Він закріплює принцип недискримінаційного доступу третіх сторін до інфраструктури. Оскільки обмеження стосуються виключно одного напрямку — українського — це створює дискримінаційні умови для учасників ринку, що заборонено статтями 13 та 16 цього Регламенту.
Також дії Будапешта порушують вимоги Третього енергетичного пакету (зокрема Директиви 2009/73/ЄС). Однією з його ключових вимог є незалежність національного регулятора та оператора ГТС від політичних рішень уряду. Пряме розпорядження прем’єр-міністра заблокувати комерційну діяльність оператора свідчить про відсутність фактичної незалежності, що є серйозним порушенням законодавства ЄС.
Окрім внутрішніх правил ЄС, Угорщина як сторона Договору про заснування Енергетичного Співтовариства має зобов’язання перед Україною. Стаття 41 Договору забороняє будь-які заходи, що перешкоджають транзиту або постачанню енергоносіїв між сторонами, якщо це не обґрунтовано технічними причинами. Оскільки угорська сторона відкрито пов’язує обмеження з нафтовим спором, це підтверджує політичний, а не технічний характер заборони, що є неправомірним.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
