Україна 2035: Система управління країною

У середу, 19 січня, відбулася перша з п’яти експертних дискусій на тему: “Україна 2035. Система управління країною”, організована Українським інститутом майбутнього.

“Зрозуміло, що майбутнього ніхто не знає, але ми знаємо фактори, на яких ці сценарії базуються. Трендовий сценарій для України, на жаль, негативний. Ми розуміємо — хаосу буде більше, і в цій екосистемі Україні доведеться змінюватися, зростати та конкурувати наступні 10 років. Ми, українці, маємо об’єднатись навколо спільної візії майбутнього, де кожному є місце та можливості для зростання”.

Анатолій Амелін

Сьогодні світ переживає найбільшу невизначеність, і сприймаючи поточну ситуацію як проблему, легко втратити ґрунт під ногами. Проте наші експерти не з тих, хто так просто опускає руки. Керуючись гаслом “Якщо життя підкидає лимони — зробіть з них лимонад”, вони трактують сучасні обставини як цінний ресурс для проєктування успішного майбутнього України.

У гостинних стінах УІМ за експертним круглим столом зібралися представники різних галузей та професій:

Анатолій Амелін — головний спікер дискусії, виконавчий директор УІМ;
Олександр Новіков — модератор дискусії, голова делегації України в GRECO, голова НАЗК 2020–2024;
Юрій Єхануров — експрем’єр-міністр України, ексміністр оборони України, чинний директор інституту передових оборонних технологій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»;
Василь Куйбіда — Доктор наук з державного управління, професор, головний науковий співробітник, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України;
Микола Малуха — підприємець, член політичної партії “Європейська Солідарність”;
Ігор Каліушко — політик та науковець, засновник та голова правління Центру політико-правових реформ;
Маркіян Галабала — суддя Вищого антикорупційного суду;
Олексій Подолєв — експерт з цифрової трансформації;
Тарас Стецьків— політик, народний депутат України 1–4 та 6 скликань;
Ігор Ліскі — підприємець, співзасновник УІМ;
Геннадій Друзенко — співзасновник та президент першого добровольчого шпиталю ім. М. Пирогова;
Вадим Пристайко — український дипломат і державний діяч, надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії (2020–2023), міністр закордонних справ 2019–20 рр. (ВПМ з європейської та євроатлантичної інтеграції 2020 р.) та глава місії України при НАТО 2017–19 рр.;
Микита Куліченко — директор з відносин з донорами першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова, експерт з міжнародних відносин;
Ілля Туровський — Заступник директора структурного відділу Львівського національного університету імені Івана Франка;
Влад Чернецький — штаб-сержант першої категорії головного управління оборонних інновацій Міністерства оборони України.

Перша зустріч мала на меті сформувати спільне бачення для можливості подальшої реалізації запропонованої візії будь-якою політичною силою. Візія — це реалістичний бажаний сценарій майбутнього, на базі якого будується стратегія.

Презентація тізера візії України 2.0

Частину візії України, розробленої УІМ разом з партнерами, представив Анатолій Амелін. Була виконана попередня об’ємна робота: для створення візії залучили понад 250 експертів та проведено 40 стратегічних сесій.

Поточний “інерційний” сценарій

Виконавчий директор УІМ розпочав свій виступ з поганих новин. Сьогодні, Україна посідає 56-те місце у світі за рейтингом ВВП. Частка високотехнологічного експорту в структурі всього експорту займає лише 3%, а більш як 70% нашого експорту — це сировина.

У той час, як витрати на інновації в розвинених країнах складають 4–5%, ми майже не інвестуємо у цю прогресивну сферу. Натомість ми спонсоруємо глобальну економіку з ВВП 0,3% та сальдо зовнішньої торгівлі -20,9%.

Війна також внесла свої корективи. З 2014 року, ми втратили близько 10 мільйонів населення та 18% територій. На заміну, як “подарунок” від східного сусіда, ми отримали 30 тисяч зруйнованих будинків. Кумулятивні втрати від війни оцінюються в більше ніж 1 трильйона доларів.

У рейтингу економічних свобод, Україна наразі займає 150 місце у світі, а в рейтингу найгірших податкових систем — 4 місце з кінця. Анатолій Амелін назвав такий стан речей “вироком” для України.

Постає логічне запитання: чим ми можемо привабити іноземних інвесторів? Якщо продовжити плисти за течією, Україну очікують вельми сумні перспективи.

Можливість економічного зростання

Експерт переконаний, що майбутнім можна управляти. Для прикладу, він перерахував країни, які змогли продертися крізь терни до зірок та стати ефективними.

Це чотири “азійські економічні тигри” — Корея, Гонконг, Тайвань та Сінгапур, які за 12 років зросли в 10–14 разів, хоча починали майже з нуля. У чому секрет їх успіху?

Ці країни змогли змінитися, бо спиралися на дієві стратегії та входили у сферу інтересів США чи Великої Британії. Анатолій Амелін підкреслив, що вони сприймали зовнішню загрозу як сильний мотивувальний фактор та боролися за своє майбутнє для виживання. Яке ж виправдання є у нас?

Хоча в 1990 році Україна була найбільшою економічно розвиненою країною Радянського Союзу, сьогодні ми суттєво відстали від Польщі, Румунії та Угорщини, з якими були в приблизно однакових умовах. Під час війни, ми майже нічого не виробляємо.

Основні тренди майбутнього

Для підготовки дослідження, експерти вивчили усі доступні документи, які зберігаються у Форсайт-центрах, аналітичних центрах та розвідувальних агенціях. Дані відрізняються: одні автори стверджують, що з 2027 по 2034 рік очікується загроза глобальної війни, а інші пророкують спокійніші часи.

Анатолій Амелін озвучив ключові тренди, які нам доведеться спостерігати найближчі 10 років:

глобальні альянси та централізовані структури поступатимуться місцем децентралізованим мережам впливу;
світова економіка стане ще більш нестабільною через постійні потрясіння;
масове застосування ШІ та автоматизація всіх процесів;
демографічні зрушення впливатимуть на ринок праці та міграцію;
кліматичні зміни стануть незворотними.

Загалом, хаосу буде більше, а визначеності та часу на адаптацію — менше.

Візія України у 2035 році

Далі Анатолій Амелін представив бачення України майбутнього — проєкт “Україна 2.0”:

Ми будемо гарантом європейської безпекової архітектури.
Очікується структурна трансформація економіки та технологічний прорив.
Прогнозується високий рівень життя та безпеки населення.
Україна стане магнітом для творців та підприємців, пропонуючи сприятливе середовище для інноваційних проєктів та масштабування ідей.
Багатовекторна інтеграція глобальних ланцюгів створення вартості сформує сталу систему міжнародного партнерства.

Зізнайтеся: в такій країні хочеться жити. Анатолій Амелін зазначив, що побудова інструментів для втілення цієї візії неможлива без зміни системи управління країною. Оскільки ми зараз живемо в пострадянській Україні, система управління державою має старі налаштування.

Головна ідея візії — людиноцентричність, тобто українець чи українка мають бути нашою найбільшою цінністю. Реалізація нового проєкту повинна спиратися на:

систему забезпечення безпеки;
довгострокову стратегію розвитку;
економічне зростання;
фокус на майбутнє, а не на минуле;
інклюзивність;
ментальність глобальної нації;
внесок у розвиток людства через проєкти цивілізаційного значення;
самодостатність;
розвиток мислення на всіх рівнях.

При успішному втіленні цієї візії в життя, Україна займатиме 3–5 місце в індексі економічних свобод у світі!

Шляхи реалізації проєкту

Анатолій Амелін коротко окреслив необхідні кроки для втілення бажаного сценарію майбутнього:

проведення судової та освітньої реформ;
захист права інтелектуальної власності;
розгляд оборонно-промислового комплексу як екосистеми інновацій;
створення міжнародного фінансового центру “Київ-сіті”;
поширення вільних економічних зон.

На жаль, поточна система управління країною не дає жодних можливостей для реалізації цієї візії. “В країні не створені умови для довгострокового планування та стратегування”, — переконаний Анатолій Амелін. Експерт вважає, що система неефективна: “не менш ніж 70% функцій держави, які виконують державні органи, потрібні лише держслужбовцям, а не людям, які платять за це своїми податками”.

Експертне обговорення презентації

Модератор дискусії Олександр Новіков підтримав колегу, відмітивши, що будь-яка проблема — глобальна, економічна та технологічна — це управлінська квестія. Далі слово перейшло до інших “людей, які розуміються на державному управлінні”.

На думку Ігоря Ліскі, попри наш величезний потенціал — індустріальну традицію та ресурси —“майбутнього в Україні немає”. Експерт розглянув 3 підходи для розв’язання проблеми:

Закрити імпорт (для прикладу, зараз ми імпортуємо 100% скла для вікон, хоча маємо власні ресурси для його виробництва);
Скористатися з природних ресурсів — корисних копалин;
Розглянути компетенції для розвитку (людський капітал та фокус державної політики).

Експерт зазначив, що сьогодні 90% українців не відчувають себе платниками податків. Якщо ми передамо агентську сплату податків від бізнесу людям — це кардинально змінить їх відношення до держави.

Геннадій Друзенко наголосив, що Корея, Ізраїль та повоєнна Німеччина були ще в гірших стартових умовах, ніж ми зараз. На думку експерта, єдиний інструмент, який дозволить нам досягти успіху — це уряд. Попри наявність усіх необхідних ресурсів, Україні бракує правової системи влади.

Юрій Єхануров налаштований доволі оптимістично: “Для мене хаос — це можливість гарно працювати”. Експерт запропонував:

Внести зміни в Конституцію України та зменшити кількість територіальних громад до максимум 700.
Створити міста з особливим статусом та надати їм статус округів (Київ, Дніпро, Одеса, Львів, Харків і Кривий Ріг) та ліквідувати районні ланки управління.
Зробити упор на якісну підготовку кадрів.

Василь Куйбіда заявив, що теперішня система управління світом фактично не виконує тієї ролі, як при своєму заснуванні в 40–50 рр. Оскільки всі інтереси змінилися, а хаос тільки наростатиме, експерт робить ставку на розвиток мислення та пропонує кардинальне перезаснування держави: “Має змінитись суспільний договір, Конституція, політична система управління та кожен з нас”.

Микола Малуха теж переконаний, що для реалізації представленої візії необхідно змінити якість державного управління. Лише одні акти виконаних робіт в 2021 році обійшлися економіці України у 34 мільярди грн або 0,6% ВВП! Потрібно провести ревізію повноважень органів влади та звільнити їх від перешкод, які здатні “завалити будь-яку геніальну візію”.

Ігор Коліушко заперечив, що не все так просто. Існує взаємозалежність між суспільством та владою, адже влада не народжується сама по собі й завжди походить від суспільства. У нас немає стратегії на державному рівні, бо ніхто не ставив цих задач.

На думку Маркіяна Галабали, візія буде реалізована, “коли складеться пазл з усіх зображених елементів — тоді це матиме найбільший коефіцієнт корисної дії”. Він запропонував частково передати ШІ вирішення спорів у сфері правосуддя, не виключаючи при цьому повністю людський фактор (такі системи уже працюють в США, Сінгапурі та ОАЕ).

Експерт вважає, що особливу увагу слід приділити розвитку людському капіталу: “Ми маємо виростити українців, які будуть себе цінувати, шанувати, здобудуть хорошу освіту і зможуть застосувати свої знання та моральні цінності в правильному для держави напрямку”.

Як свідок виконавчої влади в Україні, Влад Чернецький спостерігає великий ряд викликів, пов’язаний з ручним управлінням та несистемним підходом. Він переконаний, що потрібно перейти до повної парламентської моделі управління зі спікером-президентом.

Експерт поділився, що за останні 3 роки він бачив дуже багато критичних ситуацій, які показують цінності посадових осіб та відношення держслужбовців до роботи: “У них немає прикладу, вони просто виконують. Ті “аномалії”, які потрапили в цю систему, не можуть змінити її зсередини”.

Як рішення, він пропонує побудувати просту стратегію на “2–10 аркушів, які може зрозуміти кожен українець. Я не вірю в те, що нам потрібно змінювати всіх; я вірю в те, що нам потрібно змінити маленьку кількість людей, якої достатньо для зміни всієї системи. І цим потрібно займатись прямо зараз”.

Олексій Подолєв поставив важливі запитання:

На кого розрахована ця візія?
Чи буде вона переглядатися відповідно до майбутніх реалій?

На думку експерта з цифрової трансформації, візія швидко змінюватиметься відповідно до того, як люди сприймають динамічну реальність.

Анатолій Амелін блискавично підхопив естафету колеги та надав вичерпні відповіді:

Цільова аудиторія візії: “Це українці, які намагаються знайти відповідь на питання, навіщо їм залишатися в країні; це бізнеси, які думають краще працювати тут чи мігрувати; це українська влада, яка має конструювати ту саму стратегію, як суб’єкт на базі візії; це іноземні партнери, які мають розуміти, що Україна для них не “велика проблема”, а “чудова можливість”.
Стратегію та візію потрібно переглядати — але вона буде уточнюватись, а не докорінно змінюватись. Візія — це інструмент програмування майбутнього.

Тарас Стецьків, зазначив, що потрібно обрати кластери, де ми зможемо здійснити випереджувальний прорив та запропонував орієнтуватися на ВПК. Ключовою проблемою він вважає підбір людей: “В будь-якій візії мають виконавці, які в неї повірять та великою командою підуть її реалізовувати. Важливо не збитися в ситуацію, коли всі вірять вождю і з’їжджають туди, де були”.

Ілля Туровський переконаний, що візії потрібно підлаштовувати під реалії, які стаються в певний період часу. “Суспільству України треба відійти від очікування, що прийде “месія”, який розв’яже усі проблеми, щоб потім не розчаровуватися у виборах та навчитися брати відповідальність за формування бажаної України”, — додав експерт.

Микита Куліченко запропонував ідею — запровадити на державному рівні загальні секторальні хаби, до яких долучаться найпрогресивніші спільноти, які ми встигли сформувати за час війни. На його думку, для реалізації візії потрібна суб’єктність.

Вадим Пристайко поділився цінним досвідом роботи в НАТО. Зрозумівши, що треба бути здатними до постійної адаптації, спеціалісти альянсу виробити певні критерії стійкості. “Якщо ми теж запровадимо ці критерії, то зможемо відповідати на появу нових умов та викликів”, — переконаний експерт.

Підсумки експертного круглого столу

На завершення заходу, модератор Олександр Новіков зробив висновки. Дискусія була присвячена двом речам: візії та необхідним змінам в системі управління для її реалізації. В обговоренні криється велика рушійна сила для змін, адже кожен учасник дискусії вніс щось своє, відповідно до своєї компетенції.

Разом з Владом Чернецьким ми сподіваємося, що ця розмова стане першим кроком до реального результату.

Дякуємо всім, хто долучився до цього важливого обговорення! Для кращого ознайомлення з темою заходу, запрошуємо переглянути запис онлайн-трансляції на YouTube-каналі УІМ, доступний з перекладом жестовою мовою.

Наступні дискусії плануються вже незабаром:

12 березня — “Суспільство як рушій розвитку”;
19 березня — “Демократія та політична система”;
3 квітня — “Правовладдя та правосуддя”;
15 квітня — “Ефективне врядування”.

За словами Анатолія Амеліна, “країна може бути успішною, лише коли громадяни вірять в її успіх”. Повіримо і ми! Реєструйтеся на майбутні круглі столи, щоб разом привести Україну до щасливого майбутнього!