Як “RABське” регулювання вплине на українців. Частина 2.
03.05.2018
У попередній статті «Як «RABське» регулювання вплине на українців» ми розбиралися, що таке RAB-регулювання в електроенергетиці. Нагадаємо, що RAB – стимулюючий інвестиції тариф на передачу електроенергії на основі регуляторної норми доходу – Regulatory Asset Base (RAB), який пропонується для впровадження в Україні.
У поданій статті ми розглянемо деякі аргументи прихильників та опонентів щодо RAB-тарифів, усі “за” і “проти”, та спробуємо розібратися, що з цього правда, а що – звичайні міфи і спекуляції.
1. «Тарифи на електроенергію зростуть»
Логічно, що включення інвестиційної надбавки призведе до підвищення тарифів.
Учасники галузі озвучують дуже широкий діапазон потенційного зростання тарифів – від 5-7% до 25-30%.
Але, по-перше, поки не зрозуміло, це підвищення кінцевого тарифу на електроенергію чи тільки тарифу на передачу електроенергії, який складає лише 10% від загального тарифу. Якщо йдеться про тарифний план, то підвищення суми в «платіжці» буде ледь відчутним для споживача – кілька копійок за кВт.
Якщо мається на увазі підвищення кінцевого тарифу на третину, то лишається низка запитань. Про яких споживачів йдеться: промислових, 1-го, 2-го класу, про населення? Чи буде підвищення однаковим у всіх областях України, або воно буде варіюватись від регіону до регіону? Тут поки більше невідомих. У будь-якому випадку рішення – за НКРЕ.
По-друге, потрібно розуміти, що підвищення тарифу на суму інвестиційної надбавки – це плата сьогодні за гарантію постачання електроенергії і відсутність відключень завтра. Власне, це як оплатити страховку, яка гарантовано дозволить уникнути техногенних катастроф в майбутньому.
2. «У майбутньому RAB-регулювання дозволить знизити тарифи (або сповільнити їх темпи зростання)»
Тариф на передачу при RAB-регулюванні буде складатися з двох складових:
- інвестиційна надбавка RAB (40-50%)
- експлуатаційні витрати (50-60%)
Оновлення мереж і покращення їх якості дозволить кардинально знизити витрати на експлуатацію (на 1% щорічно[1]), скоротити втрати в мережах (оцінно до 7,5% до 2035 р.). Відповідно, це призведе до зменшення другої складової тарифу та створення можливості для зниження вартості електроенергії в Україні.
В ідеалі картина може виглядати таким чином: скорочення експлуатаційних витрат і втрат + збільшення інвестицій = стабільний тариф + надійність обслуговування.
А отже можна стверджувати, що в середньостроковій перспективі тариф на передачу може бути незмінним.
3. «Власники обленерго почнуть отримувати «надприбутки»
Слід розділяти кошти компанії і кошти її власника (акціонера). RAB-регулювання передбачає надбавку до тарифу, яка стане джерелом для інвестицій компанії в її ж розвиток.
Дохід власника – це те, що виводиться з бізнесу у вигляді дивідендів з отриманого підприємством прибутку.
Все, що залишається в компанії, скеровується або на розвиток, або на поповнення оборотного капіталу компанії, в тому числі на закупівлю матеріалів, комплектуючих, виплату зарплати робітникам і т.д.
Згідно з постановою НКРЕ, в перший регуляторний період – а це перші три роки – компанія зобов’язана інвестувати в розвиток всю суму амортизації і не менше половини доходу від RAB-тарифу.
Тому тут коректно говорити про те, що компанії (не власники) зможуть отримати додатковий обсяг коштів для нових вкладень в їх активи.
До речі, при цьому RAB все одно не забезпечить 100% суми, необхідної для відновлення зношеної та аварійної інфраструктури.
Розглянемо приклад.
Припустимо, що для будівництва нової лінії необхідно 1 млн дол. У компанії є четверта частина цієї суми, решта – кредит у банку. Компанія купує активи, ставить їх на баланс, нараховує амортизацію, яка забезпечує їй повернення інвестицій протягом 10-20 років (виходячи з норм амортизації). Паралельно компанія повертає тіло кредиту в банк і виплачує відсотки.
При нормі рентабельності, яка встановлюється регулятором, на рівні 1-2%, окупність вкладень може затягнутися на десятиліття.
RAB передбачає більш високу ставку прибутковості, що робить інвестування в мережі більш привабливим і, відповідно, стимулює процес оновлення енергетичної інфраструктури.
4. «Українці щорічно будуть платити зі своєї кишені за модернізацію приватних енергомереж»
По-перше, споживач завжди так чи інакше фінансує базу для інвестицій. Коли ми купуємо побутову техніку або автомобіль, в їх ціну вже включена вартість обладнання, яке було інвестовано.
Бізнес – це не благодійність, інвестиції повинні окупатися. Якщо на початковому етапі інвестиції здійснюються коштом підприємця, то потім власник бізнесу повертає їх у вигляді дивідендів з прибутку.
По-друге, давайте поглянемо, які ще є джерела для інвестицій у обленерго крім інвестиційної складової до тарифу. Доступ до зовнішніх ринків запозичень для українських компаній закрито. Акумулювати кошти на українському фондовому ринку через розміщення облігацій і акцій в поточних реаліях неможливо. Залишаються кредити, вартість яких становить 25-30%. Порівняйте з пропонованою ставкою прибутковості в RAB-тарифі – 12,5%. Плюс, якщо компанія буде інвестувати кредитні кошти, то споживач сплатить відсоток по кредиту та ще й прибуток.
По-третє, RAB-тарифи – це можливість реалізувати інвестпрограми там, де споживачі в цьому не зацікавлені. Наприклад, в депресивних регіонах, де велика частина жителів пенсіонери, жителі з достатком нижче середнього або молоді люди, які планують виїхати. Вони не зацікавлені в підвищенні тарифу заради зиску в довгостроковій перспективі, заради збереження енергетичної інфраструктури для майбутніх поколінь. RAB-регулювання – це, власне, примусовий шлях підтримання оптимальної кількості інфраструктури.
5. «Норма прибутковості для існуючих і нових активів не повинна бути однаковою. Для старих активів ставки повинні бути 1-3%, для нових – можна навіть вище (тут мається на увазі вище пропонованої НКРЕ 12,5%)»
Давайте зробимо два кроки назад. Яка головна мета RAB-регулювання? Акумулювати ресурс для відновлення зношеної інфраструктури. Тобто зібрати достатній обсяг коштів, щоб компанії могли почати закуповувати трансформатори, будувати і ремонтувати опори ЛЕП, «тягнути» дроти і т.д.
Цей обсяг інвестицій для всіх обленерго оцінюється в 14-20 млрд грн[2] в рік наступні 5 років при поточних 2-4 млрд грн[3]. Якщо інвестицій не буде, то через 5-7 років різко зросте ризик техногенних аварій та відсутності енергопостачання.
Чи є різниця якими будуть ставки на старі і нові активи, якщо середньозважена ставка повинна бути такою, щоб компанія могла почати процес оновлення мереж?
Якщо обленерго потрібно поміняти трансформатор на одній з підстанцій, його вартість буде однаковою, що для нової ПС, що для старої.
Для довідки. Система RAB-регулювання в країнах ЄС не передбачає різні ставки прибутковості на існуючі та нові активи. У такий спосіб підкреслюється, що різниця в прибутковості не впливає ні на комерційні ризики, ні на загальний корисний результат роботи цих активів. Однакова ставка доходу зазвичай застосовується до існуючих і нових активів в регуляторних системах ЄС. Виняток становлять Німеччина, Швейцарія і Хорватія, де ставки дохідності розрізняються незначно. У Німеччині, наприклад, на старі активи – 7,56%, а на нові – 9,29%.
6. «RAB-тарифи – вимога міжнародних партнерів України, донорів»
Енергетичне співтовариство рекомендує використовувати RAB-регулювання для надійності роботи мереж, окупності інвестицій і т.д. RAB застосовується у всіх країнах Євросоюзу, США, Канаді, Австралії.
Отже, це рекомендації ЄС, зобов’язання реалізувати які взяла на себе Україна.
7. «Немає гарантії, що отримані обленерго кошти будуть інвестовані за призначенням»
Мабуть, це ахіллесова п’ята системи RAB-регулювання. Якщо не буде контролю за діяльністю обленерго, то цілком ймовірно, що кошти дійсно можуть використовуватися не за призначенням.
Тут критично важлива жорстка система відповідальності, починаючи зі штрафів і неустойок обленерго за перебої в енергопостачанні або проблеми з підключенням нових споживачів, закінчуючи персональною відповідальністю осіб, що відповідають за виконання інвестиційної програми. Потрібен як аудит інвестиційних програм, так і нормативне регулювання відповідальності за їх невиконання.
Однозначно підхід у RAB-регулюванні повинен базуватись на здоровому глузді. Головне правило – не нашкодь. За такої умови критично важливо вже сьогодні почати готуватися і знижувати ступінь ризику техногенних катастроф, які з високою часткою ймовірності будуть, якщо не почати відновлення мереж.
Зараз експерти UIF працюють над Економічною стратегією України, реалізація якої дозволить досягти ВВП 1 трлн дол вже до 2030 р. Це означає, що до 2030 року у нас буде інший масштаб економіки, принципово нова галузева структура.
І ми розуміємо, що не зможемо забезпечити такий розвиток України в існуючій інфраструктурі, в тому числі енергетичній, яка зношена, неефективна і досить дорога.
Нам вже зараз потрібно створювати умови для її повного оновлення, формування ринкових механізмів ціноутворення та джерел залучення інвестицій в галузь. Щоб в кінцевому підсумку досягти повної енергетичної самодостатності України та умов для експорту енергоресурсів.
[1]Звіт UIF «ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПЛАНУ ПЕРШОЧЕРГОВИХ ДІЙ З РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ»
[2]Дані учасників галузі: представників обленерго, Мінпаливенерго, НКРЕ
[3]Звіти про результати діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ)