Автори:
Анатолій Амелін, директор економічних програм УІМ
Ольга Хоменко, експерт економічних програм УІМ
Національними банком України наприкінці року презентовано Основні засади грошово-кредитної політики на 2017-2019 рр.
За прогнозами НБУ, у 2017 році очікується:
–інфляція на рівні 8%,
-зростання реального ВВП в межах 2,5-3%,
-а прирости грошової маси та грошової бази становитимуть 13,2% та 8,4% відповідно.
Також оптимістичні показники закладені у прогноз на 2018 та 2019 роки: індекс споживчих цін – 6% і 5%, зростання реального ВВП – 3,5% і 4%; приріст грошової маси та грошової бази у 2018 р. – 14,5% та 8,2% відповідно.
Що ж стосується міжнародних валютних резервів, то прогнозується їхнє зростання до 23,1 млрд. дол. у 2017 та 27,8 млрд. дол. у 2018. Як пояснює НБУ, зростання міжнародних резервів буде забезпечено валютними інтервенціями. Однак, у 2017 році збільшення міжнародних резервів, скоріш за все, відбудеться за рахунок зростання зовнішнього боргу шляхом отримання кредитів від фінансових донорів.
Такі позитивні макроекономічні та монетарні показники повинні мати під собою підґрунтя, зокрема, НБУ вбачає, що успішна грошово-кредитна політика, яка відповідає вимогам основного донора України – МВФ, забезпечить стабільність фінансової та економічної систем нашої держави.
Ключовою засадою монетарної політики є уникнення інфляційних коливань та девальвації гривні.
Основними інструментами стануть:
-облікова ставка та плаваючий валютний курс як основа режиму інфляційного таргетування, що передбачає регулювання інфляційних коливань;
-вже традиційні валютні інтервенції, які сприятимуть зміцненню курсу гривні.
Однак на заваді успішної реалізації грошово-кредитної політики можуть стати:
-недостатньо розвинений фондовий ринок, особливо в частині приватних цінних паперів – їх частка в загальному обсязі біржових контрактів не перевищує наразі 5%;
-наявність великого сегмента економіки, що не обслуговується банківськими розрахунками – частка агрегату М0 в грошовій масі становить близько 28%, що за міжнародними зіставленнями є аномально високим індикатором її готівкової залежності;
-активне використання як засобу приватних заощаджень та неформальних розрахунків готівкової іноземної валюти – хоча її наявний обсяг не піддається точним підрахункам, проте за експертними оцінками він вимірюються десятками мільярдів доларів США;
-різке стискання міжбанківського кредитного ринку – за три останніх роки його середньоденні обсяги зменшилися до рівня 2005 року;
-тривалі практики пов’язаного кредитування на неринкових умовах[i].
Однак, про валютну лібералізацію можна забути до стабілізації економічної ситуації в Україні. За цієї умови, НБУ обіцяє здійснити поступове послаблення адміністрування на валютному ринку.
Принципи грошово-кредитної політики не відрізняються від загальноприйнятих у країнах, що розвиваються та відповідають міжнародним вимогам. В основі:
-пріоритетність досягнення та підтримки цінової стабільності в державі;
-режим плаваючого валютного курсу;
-орієнтація на комплексний макроекономічний аналіз та прогноз;
-прозорість діяльності НБУ;
-інституційна, фінансова, та операційна незалежність НБУ.
Отже, за умови успішного впровадження режиму інфляційного таргетування можна очікувати на стабільність національної валюти та зростання міжнародних резервів.
Однак, при штучному стримані інфляційних коливань та девальвації гривні виникає потенційний ризик повторення ситуації 2008 р. та 2014 р., наслідком чого стало знецінення національної валюти та різке зубожіння населення України. Також необхідно підкреслити, що інфляція носить не монетарний характер, а структурний характер, тому таргетування інфляції НБУ в наших умовах – суперечливе питання. Скільки б Нацбанк не обмежував грошову масу, зросли тарифи – зростала інфляція.
Таким чином, ефективна грошова-кредитна політика може забезпечити не тільки уникнення ризиків, пов’язаних з інфляцією і девальвацією, а і забезпечити економічний розвиток шляхом:
1.стимулювання бізнесу до запровадження банківських розрахунків задля зменшення готівки (грошової маси М0), а відповідно готівкової залежності реального сектору економіки.
2.розвитку фондового ринку України, адже ОВДП є основним інструментом регулювання грошової маси та покриття бюджетного дефіциту;
3.зниження облікової ставки НБУ, що створить умови для зниження вартості кредитних ресурсів та стимулюватиме відновлення кредитування малого та середнього бізнесу – крок до розширення реального сектору, створення нових робочих місць та зростання ВВП;
4.впровадження механізмів валютної лібералізації дозволять залучити прямі іноземні інвестиції, що є обов’язковою умовою економічного зростання.
І на завершення, відповідно до Конституції України основне завдання НБУ – забезпечення стабільності грошової одиниці. Однак, у кризовій ситуації, роль центробанку є ключовою у створенні бази для стимулювання економічного зростання. Правда, це можливо лише при наявності коротко- і довгострокової стратегії економічного розвитку, за яку відповідає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. У нашому випадку, такої стратегії немає, а відповідно немає замовника на такі дії Нацбанку. Варто зазначити, що на відміну від американської ФРС, Нацбанк має вельми обмежену можливість самостійного впливу на економічне зростання.
[i] Звіт НБУ «Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу» https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=41258582