Питання «Що робити з Білоруссю?» у 2023 році стало як ніколи актуальним.
Попередні алгоритми стимулювання змін, що використовуються як частиною опозиційних сил, так і зовнішніми гравцями, не дають результату. Лукашенко є співучасником агресії проти України, але при цьому всередині країни відбуваються два, на перший погляд не узгоджені між собою процеси:
- Становище білоруських владних еліт стабілізується. Це фіксують не лише білоруські державні соціологи, а й незалежні дослідники, яких важко запідозрити у симпатіях до Лукашенка.
- Водночас у суспільстві фіксується стійкий консенсус щодо неучасті білоруських ЗС у бойових діях проти України.
Паралельно Росія значно посилює свою присутність у Республіці Білорусь. Відповідно, крім власне питання білоруської політики, виникають питання щодо впливу Кремля. І все це упирається в проблему впливу на настрої населення. Останнє питання є актуальним як для зовнішніх гравців на тлі війни, так і для білоруських сил, які виступають за трансформацію державної політики.
Але популярні алгоритми зводяться до двох крайнощів: або збільшити підтримку білоруських опозиційних сил (тих, які існують зараз), або працювати над зовнішньополітичним витягуванням режиму зі сфери домінування Кремля (зокрема поновлюючи діалог з Лукашенком). Наважимося стверджувати, що жоден підхід не дає гарантії успіху і, великою мірою, не впливає на настрої (і політичні уподобання) значної частини населення країни. У причинах такої ситуації спробував розібратися експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” UIF Ігор Тишкевич.
Вам також буде цікаво:
КАЛЕНДАР КЛЮЧЕВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОДІЙ
Команда UIF вітає Анатолія Амеліна на посаді виконавчого директора
Один проти Путіна, двоє проти ЄС: підсумки президентських дебатів у Франції
Санкції будуть застосовуватися обережно, щоб не зламати Росію
Інвестиції в економіку України в 2,5 рази менші за необхідні
Russia in details: events and trends in Russia over the last week (27.08-02.09)