Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (20.08-26.08)

Події та тренди в РФ за 20.08 – 26.08

Висновки:

• Смерть доньки Дугіна дала російській владі можливість впливати відразу за декількома напрямками: змістити акценти з невдач на фронті та проблем у Криму. Це й було зроблено — обстріли півострова відійшли на другий план, а заява Шойгу про «зупинення наступу» так само пройшла як новина «другого порядку»; спробувати нейтралізувати інформацію про можливе визнання РФ як держави-спонсора тероризму; легітимізувати можливе посилення обстрілу української території.
  
  
• Останніми днями декілька публічних спікерів з боку Російської Федерації зробили заяви про готовність до переговорів про перемир’я. Для посилення тиску на Україну і її союзників Росія знову піднімає ставки: погрожує ракетними ударами по урядових об’єктах, аварією на ЗАЕС, проведенням псевдореферендумів та перекриттям поставок газу. Якщо Захід буде послідовним у підтримці вимог України, то виявиться, що Росія фактично не має інших аргументів, і що шантаж провалився. На сьогодні заявлено про консолідовану позицію відмови від переговорів про перемир’я до звільнення окупованих територій – добровільно чи воєнним шляхом.
  
  
• VK передає Яндексу агрегатор служби доставки їжі «Delivery club», а натомість отримує контроль над «Яндекс. Новости» та «Яндекс. Дзен». Таким чином, шляхом захоплення ключових російських інформаційних ресурсів в інтернеті група Грефа-Кирієнка завершує створення найбільшого холдингу «нових медіа» в РФ, за допомогою якого розраховує отримати вплив не лише всередині країни, а й на пострадянському просторі.
  

• У серпні набуло чинності ембарго ЄС на імпорт російського вугілля. Ринок ЄС був одним із найбільших для РФ та співрозмірний з обсягами імпорту російського вугілля Китаєм. Проте РФ має шанси замістити поставки у ЄС ринками Азії, щоправда, не виключено, що доведеться демпінгувати, аналогічно з тим, як це відбувалося із нафтою. 

• Темпи відтоку валюти з рахунків та вкладів росіян збільшились у 15 разів щодо червня. Очікується, що відтік валюти може сповільнитись на тлі нових жорстких санкцій та побоювань вторинних санкцій з боку іноземних банків. Але у липні відтік міг посилитись не тільки на фоні новини про скорочення валюти на рахунках, а й через те, що у червні-липні рубль був досить міцним, щоб активізувати процес виведення коштів.
  
  

---

Смерть доньки Дугіна як рятівна шлюпка для російської пропаганди

Минулого тижня під Москвою було підірвано автомобіль, у якому знаходилася Дар’я Платонова (Дугіна) – донька одного з ідеологів «русского мира» Олександра Дугіна. За однією з версій, в автівці мав бути і сам Дугін.

Для російських ЗМІ (і пропагандистської системи загалом) цей інцидент став зручним та корисним кейсом, який, з одного боку, дозволяв відвернути увагу аудиторії від проблем захисту об’єктів на території Криму та уповільнення темпів російського наступу. А з іншого — використати інцидент для розмивання інформаційного фону, пов’язаного з дискусіями щодо визнання ЄС та США Росії країною-спонсором тероризму. Йдеться про звинувачення в «тероризмі» вже України, спробу на цій базі мобілізувати суспільство або, як мінімум, нівелювати (поки слабку) зміну рівня підтримки війни РФ проти України.

У цьому Дугін, точніше його донька, були «зручними об’єктами». Батько останніми роками втрачав вплив і вже на зламі 2014-2015 років остаточно не був одним із ключових ідеологів РФ. Донька так і не стала самостійною фігурою, залишаючись у ролі «доньки Дугіна». Таким чином, смерть будь-якого з них не стала б для громадян РФ свідченням нездатності держави захистити навіть представників своєї еліти, зокрема жертви були досить відомими, щоб навколо інциденту з ними розкручувати спіраль пропаганди.

Подальші події цілком відповідали описаному вище сценарію. Було поспішно організовано похорон Дарії Платонової (Дугіної). До того ж, вже на цьому етапі з’явилися деякі нестиковки офіційних версій. Наприклад, теза «про тіло, що обгоріло до невпізнання», не відповідало фоторяду з похорону.

Наступний крок — швидке розслідування справи з визначенням винних. Звичайно, мова про громадянку України, якій приписали зв’язки з полком АЗОВ. Це вкрай зручно на тлі підготовки «суду» над АЗІВцями-захисниками Маріуполя.

На завершенні комбінації можна спостерігати активне введення в російську пропаганду тези про Україну як державу-терориста.

Останнє особливо важливе, оскільки ми маємо додаткову спробу легітимізувати свою агресію. Якщо раніше йшлося про «денацифікацію» України, потім про протистояння з «колективним Заходом», то тепер у вжиток вводять нову конструкцію, знайому громадянам РФ за другою чеченською війною та «антитерористичною істерією» у суспільстві протягом останніх 10-12 років. Зрештою, це дає російській владі можливість впливати відразу за декількома напрямками.

• Змістити акценти з невдач на фронті та проблем у Криму. Це й було зроблено — обстріли півострова відійшли на другий план, а заява Шойгу про «зупинення наступу» так само пройшла як новина «другого порядку».

• Спробувати нейтралізувати інформацію про можливе визнання РФ як держави-спонсора тероризму.

• Легітимізувати можливе посилення обстрілу української території.

За умови розвитку теми «терористичної загрози» з України, Кремлю знадобляться нові «теракти». Частково як такі будуть представлятися успішні удари України по об’єктах у Криму та прикордонних областях РФ. Заява про терористичні групи в такому разі вигідніша, ніж визнання проблем у роботі ППО. Водночас прийдешній суд над АЗОВцями в Маріуполі покликаний стати своєрідною «демонстрацією» здібності Росії «знайти, затримати і судити терористів».

На наступних етапах розіграшу теми «українського терору», якщо виникне необхідність мобілізації суспільства на страху, російській владі можуть знадобитися «нові теракти» із жертвами серед мирного населення. Фактично ми спостерігаємо підготовку до інформаційної операції, аналогічної до тієї, яку ФСБ проводило перед другою чеченською війною.

На зовнішньополітичному полі заяви про «українських терористів» дозволяє Росії через своїх партнерів спробувати змінити риторику обговорення теми ЗАЕС, а також змістити акценти в обговоренні політичної підтримки та постачання озброєння в Україну. Водночас використовуватимуться заяви давніх партнерів Кремля і вигідні для РФ висловлювання тих, кого російська дипломатія 20-30 років ХХ століття називала «корисними ідіотами». У нашому випадку таку роль намагаються віддати Папі Римському. І не виключено, що така ж роль надана керівництву МАГАТЕ. Для останнього достатньо погодитись на інспекцію та організувати показову провокацію під час роботи міжнародної групи спостерігачів.

---

Росія шле сигнали про готовність до перемир’я і шантажує ескалацією

Останніми днями декілька публічних спікерів з боку Російської Федерації зробили заяви про готовність до переговорів про перемир’я. Так, 25 серпня в кулуарах Держдуми РФ голова комітету з міжнародних справ Л.Слуцький заявив, що якщо українська сторона заявить, що готова до переговорів у будь-якому форматі та на будь-якому рівні, то російська сторона буде це розглядати. 

Вірогідно про відкритість до переговорів з боку Росії могло бути повідомлено на закритій частині переговорів під час візиту Президента Туреччини Р.Ердогана до України 18 серпня. Турецький лідер заявив про готовність бути посередником у переговорах про обмін військовополоненими на закінчення війни.

Про сигнали з боку російської сторони повідомляв також Д.Арахамія. Публічно на таких переговорах Росія може знову оголосити про перелік політичних вимог до України, які є неприйнятними та не відповідають воєнному результату бойових дій. Програмою-мінімум для російської сторони може бути оголошення безстрокового припинення вогню. Російське керівництво занепокоєне вибухами в тилових районах, в тому числі на військових об’єктах окупованого Криму. Припинення вогню дозволить російській армії провести перегрупування збройних формувань без ризиків вогневого враження в місцях дислокації. 

Українська сторона висунула свої умови для проведення переговорів. Після зустрічі з Р.Ердоганом та А.Гутеррешем Президент В.Зеленський заявив, що не можна довіряти Російській Федерації, тому переговори з Росією можна буде вести лише після виведення російських військ з усіх тимчасово окупованих українських територій. 

У подальших заявах В.Зеленський пояснив, що не збирається підписувати угоди по типу Мінських домовленостей, бо вважає це пасткою та діями, які матимуть негативний для України результат.

Минулого тижня заяви про неприпустимість та неможливість укладення перемир’я з Росією зробили одразу кілька лідерів і речників західних країн. Так, Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що починати з Росією перемовини про припинення війни в Україні зараз немає сенсу. 

Західні лідери говорять про готовність до довготривалої підтримки України та до розуміння енергетичних та економічних викликів, які матимуть їхні країни внаслідок російської агресії.

Щоб добитися своїх завдань та схилити українське керівництво до переговорів, а західних політиків – до зміни позиції, Росія оголошує про плани ескалації ситуації. Це виглядає фактично як шантаж та підняття ставок:

1. Витоки інформації про можливі ракетні удари по цивільній інфраструктурі та урядовим об’єктам України привели навіть до офіційних заяв посольства США та посилення режиму безпеки в центрі Києва. Росія і надалі буде погрожувати провести атаки на цивільні об’єкти, вимагаючи переговорів на своїх умовах.
2. Окупанти не зупиняють підготовку до проведення псевдореферендумів на окупованих територіях, погрожуючи приєднати їх до Російської Федерації та поширити на ці території дію військової доктрини РФ. Начебто після анексії у відповідь на спроби звільнити ці території російські війська зможуть застосувати зброю масового враження. Дати референдумів не називаються, проте провести їх 11 вересня стає вже майже неможливим навіть технічно.
3. Нагнітання ситуації навколо Запорізької АЕС також є, перш за все, шантажем західних країн. Загроза техногенної катастрофи, на думку російського керівництва, має змусити Захід до поступок.
4. Продовжується використання поставок енергоносіїв до Європи в якості зброї. Високі ціни на газ могли би привести до політичних протестів у європейських країнах та вплинути на позицію урядів щодо війни в Україні.
5. Плани щодо проведення шоу в Маріуполі під назвою «Суд над полоненими українськими військовослужбовцями» порушують Женевські конвенції, та розраховані перш за все на російську публіку, проте є також і елементом емоційного шантажу. В Україні високо цінять подвиг бійців «Азову» і судилище над ними будуть намагатися використати для інформаційних атак.
6. Указ В.Путіна про збільшення чисельності збройних сил на 137 тисяч військовослужбовців має стати сигналом про готовність до великої мобілізації та тотальної війни. Водночас загальна мобілізація може мати деструктивні наслідки для самого російського суспільства, тому подібні рішення мають неоднозначний ефект.

Можливі військові успіхи України в першій половині осені 2022 можуть зміцнити позиції України та союзників. Якщо Захід буде послідовним у своїх вимогах, то виявиться, що Росія фактично не має інших аргументів для підняття ставок. Можна прогнозувати обмін позиціями під час зустрічі G20 в Індонезії. Там навряд чи буде підписано велику мирну угоду, проте у присутності лідерів провідних країн світу буде продемонстровано реальну картину, що базуватиметься, перш за все, на наслідках осінньої військової кампанії.

---

Група Грефа-Кирієнка завершує монополізацію інтернет-ресурсів РФ

23 серпня з’явилась інформація про обмін активами між компанією VK (колишня Mailru Group) та Яндекс. VK передає Яндексу агрегатор служби доставки їжі «Delivery club», а натомість отримує контроль над «Яндекс. Новости» та «Яндекс. Дзен».

На перший погляд непримітна новина, з урахуванням попередніх подій, дозволяє зробити висновок про концентрацію більшості ключових ресурсів новин в руках однієї групи російських політичних еліт. Йдеться про групу Грефа-Кирієнка.

Передісторія або як Путін отримував контроль над інтернет-ресурсами

На зламі 2010 року оточення Путіна зіштовхнулося із проблемою контролю над інтернет-виданнями. Телевізійні ресурси (підконтрольні) та друкована преса стрімко програвала аудиторію новим медіа та соціальним мережам. І це періодично ставало проблемою, як наприклад, позиція Дурова (у 2014 році – власник мережі «Вконтакте») щодо Революції Гідності в Україні або раніше конфлікти РБК, «Коммерсанта», «Ленты.ру» з оточенням Путіна.

Концентрація ресурсів розпочалася одразу трьома групами.

1. З одного боку, Алішер Усманов, який володів акціями Мегафон, входить до спільного ІТ-бізнесу з Alibaba (КНР), Mailru Group та Російським фондом прямих інвестицій. А вже у 2012 році створюється міжнародний холдинг USM, підконтрольний Усманову (60% акцій спочатку і приблизно 79% у 2020 році), що об’єднав металургійні, медійні та інформаційні активи олігарха. У 2013 створюється компанія МФ-технології, що є спільним бізнесом «Сбербанка» (Греф), «Ростехнологий» (Чемезов), «Мегафона» та USM (Усманов). Вона отримує контроль над акціями Mailru Group (включно з соціальною мережею «Мой мир»). “КоммерсантЪ”, викуплений Усмановим раніше, залишається поза новим холдингом. До кінця 2013 USM (через Mailru Group) вже повністю контролював соціальну мережу «Одноклассники», литовську соціальну мережу «One», освітні портали, частину відеохостингів. У травні 2014 року холдинг отримав контроль над 100% акцій соціальної мережі «Вконтакте».

2. Другим напрямком була політика «Газпром-медиа». Донька російського «Газпрома», яка володіла телеканалом НТВ, газетою «7 дней», отримала контроль над радіо (і порталом) «Эхо Москвы», видеохостингом Rutube, стримінговими сервісами «Premier», «Вокруг ТВ» тощо. Варто відзначити близькість Усманова та «Газпрома» – олігарх довгий час очолював «Газпром-инвест».

3. Зокрема, була активність з боку «Сбербанка», який спільно з Потаніним, у 2013 році, розпочав процес входження (а потім і поглинання) іншого інформаційного гіганта російського ринку — групи «Rambler». У грудні 2020 року «Сбербанк» оголосив про контроль над 100% акцій «Rambler Group», окрім власне «рамблерівських» пошуковика, пошти, новинного агрегатора, «Живого журнала». А трохи пізніше закрив угоду щодо поглинання (входження до групи «Рамблер») порталу «Лента.ру».

Таким чином, до 2020 року серед «гігантів» російського ринку інтернет-новин залишилися формально незалежними лише РБК (ГК «РосБізнесКонсалтинг») та Яндекс.

Водночас 51% акцій РБК знаходився у власності Михайла Прохорова, який викупив актив у середині 00-х на тлі фінансових проблем «Росбізнесконсалтингу». Різкі статті на порталі (одночасно з активізацією Прохорова в політичному полі) змусили до продажу: у 2016 році РБК було продано співвласнику «Комсомольской правды» Григорію Берьозкіну (акції оформлені на його дружину). Редакційна політика РБК кардинально змінилася. Видання залишилося вірним цільовій групі – середньому класу та бізнесу, але матеріали з критикою політики уряду РФ практично зникли.

З Яндексом ситуація була інша — його намагалися втягнути у спільний бізнес «Сбербанка» та «МФ Технологий», у проєкти «Сбера» та «Ростеха». Проте власники Яндекса не погодились на злиття та передачу своїх акцій партнерам по бізнесу. З іншого боку, після 2019 року компанія змушена була вводити елементи цензурування у своєму пошуковику (виключно з небажаними для влади РФ матеріалами з «першої сторінки пошуку») та стрічці новин.

Наприкінці 2021 року «Сбербанк» виходить з акціонерів компанії «МФ Технологии», продаючи свою частку (36%) «Газпромбанка». А 2 грудня 2021 року страхова компанія «Согаз», якою володіє оточення Ковальчука та «Газпром» (приблизно 21%), заявляє про придбання ще 45% акцій «МФ Технологий». Йдеться, найімовірніше, про пакет «Мегафона» (Алішера Усманова). Таким чином, «Газпром» отримує контроль над Mailru Group і перетворює її на компанію VK, генеральним директором якої стає Володимир Кирієнко — син політика Сергія Кирієнка. Водночас VK не стає частиною холдингу «Газпром-медиа», залишаючись незалежним у своїй політиці розвитку. Варто зазначити, що Усманов зберігає свою присутність у компанії VK за рахунок пакета 9% у холдингу USM.

Нарешті 23.08.2022 оголошено, що VK передає компанії «Яндекс» агрегатор служби доставки їжі «Delivery club», отримуючи натомість сервіси «Яндекс.Новости» та «Яндекс.Дзен». Таким чином, у руках Володимира Кирієнка виявляється найпотужніший новинний холдинг, що включає три найбільші соціальні мережі, 2 агрегатори новин.

Аналіз та висновки

Після закриття угоди VK і «Яндекса» на російському ринку інтернет-новин і соціальних мереж залишаються три великі гравці:

1. «Сбербанк», який контролює групу «Рамблер» (включно з «Лента.ру» і 3 відеохостинги);

2. «Газпром-медиа», що контролює найбільші стримінгові платформи (у тому числі, інтернет-ТБ);

3. Група VK, що об’єднала соціальні мережі «Вконтакте», «Одноклассники», «Яндекс. Дзен», «Мой мир» та найбільші агрегатори новин («Мейл.ру» та «Яндекс. Новости»), хоч і перебуває під спільним контролем «Газпрома» та Ковальчука, але має власну політику розвитку.

РБК і «КоммерсантЪ» залишаються самостійними, але «нішевими», розрахованими на ліберальнішого читача, проєктами.

Однак, якщо оцінювати з точки зору менеджменту та прав власності, маємо одну гігантську групу новин, яка перебуває під контролем політичної групи Грефа-Кирієнка. Йдеться про велику трійку ІТ проєктів — Рамблер, VK та Яндекс. Першим володіє «Сбербанк», другим та третім керує син Кирієнко. Під їхнім контролем перебувають:

• ВСІ російські соціальні мережі;

• Три найбільші новинні агрегатори;

• 6 з ТОП-10 найбільш відвідуваних інтернет-ресурсів.

Саме ця політична група задаватиме інформаційний порядок денний для молодшого виборця і представників середнього класу. У співпраці з ними (або у форматі узгодженої інформаційної політики) працюватимуть нішеві РБК і «КоммерсантЪ».

«Газпром-медиа» зі свого боку сконцентрується на розширенні своєї присутності в полі стримінгових платформ, намагаючись взяти під контроль майданчики для інтернет-телебачення.

---

Вугільне ембарго в дії: Росія відчуває труднощі з експортом, але має шанси диверсифікувати поставки

11 серпня набуло чинності ембарго ЄС на імпорт російського вугілля, що було частиною п’ятого пакету санкцій. Раніше, 21 липня, набула чинності заборона імпорту до Великої Британії. Вугілля – перший енергоресурс, імпорт якого заборонив ЄС в рамках санаційної політики проти РФ. Запровадження ембарго не зумовило сплеску цін в Європі на цей ресурс. 

Серед усіх енергоресурсів вугілля є найменш значущим з точки зору впливу на економіку РФ. З оцінками Європейської комісії, річний російського імпорт вугілля в нинішніх цінах оцінюється в 8 млрд євро, тим часом як експорт сирої нафти із РФ у 2021 році склав $ 110 млрд, а газу – 62,8. 

У 2021 році загальний експорт вугілля РФ склав 439 млн тон, з яких на ЄС припадало 52 млн т. Китай та ЄС були найбільшими імпортерами російського вугілля з приблизно однаковими обсягами імпорту. 

Роль РФ на глобальному ринку вугілля є значною, хоч і меншою, ніж на ринках вугілля та газу. На РФ припадає 5,3 % усього світового видобутку вугілля у 2021 році та 2,1% глобального споживання. А 17,9% світового експорту робить її третім експортером після Австралії та Індонезії. Можливості РФ маніпулювати ринком вугілля є меншими ніж у випадку природного газу. 

Водночас основними споживачами вугілля в світі є країни Азії, які можуть бути лояльними до імпорту російського вугілля. Для прикладу, на Китай та Індію припадає 65 % світового споживання вугілля. На фоні очікування санкції РФ наростила поставки вугілля до Китаю За останні місяці обсяги поставки російського вугілля уже побили п’ятирічний максимум, а порівняно із минулим роком у липні зростання склало 14 %.

Крім цього, в умовах високих цін на природний газ, варто очікувати часткове підвищення попиту на вугілля у світі, що може спрощувати заміщення європейських поставок для РФ. Водночас, деякі країни можуть скористатись ситуацією із ускладненнями експорту російського вугілля і вимагати знижки, що скорочуватиме виручку РФ.

Проте російські компанії зараз відчувають серйозні труднощі із доставкою вугілля, які щоправда можуть бути тимчасовими. Так, окрім заборони імпорту, ембарго передбачає і заборону європейським компаніям здійснювати страхування перевезень вугілля російськими компаніями. А саме європейські компанії домінують на світовому ринку послуг страхування та перестрахування. Таким чином, Росія буде змушена вдаватись до пошуку фінансових гарантій зі сторони азіатських країн, як це мало місце з деякими поставками нафти. Це, щоправда, може поставити РФ у ще більшу залежність від деяких азіатських гравців у майбутньому. Крім цього, альтернативні варіанти страхування та перестрахування можуть бути дорожчими. 

---

Валюта продовжує витікати з Росії

Валютні кошти населення в банках у липні цього року скоротилися на 4,2% (3 млрд дол. або 156 млрд у рублевому еквіваленті), йдеться у новому огляді Банку Росії «Про розвиток банківського сектора».

Темпи відтоку валюти з рахунків та вкладів росіян збільшились у 15 разів щодо червня. Тоді Центробанк повідомляв, що валютні залишки у населення скоротилися на 0,2 млрд дол (11 млрд у рублевому еквіваленті). Банк Росії вважає, що зниження обсягу валютних заощаджень у липні, ймовірно, пов’язане з політикою банків щодо девалютизації (у даному випадку – відмова від валют «недружніх» країн ) та підвищеним попитом людей на валюту в сезон відпусток.

Незважаючи на  прагнення Росії до девалютизації, населення країни намагається зберегти заощадження у валюті. 

Росіяни у червні розмістили в банках за кордоном валюту суму 4,7 млрд дол. або 266,1 млрд рублів при середньому курсі 57,2 руб за дол. (максимум за 3 роки). У травні цей показник був на рівні 1,5 млрд дол., у червні він зріс більш ніж утричі. 

Експерти називають декілька причин, чому населення переводить валюту закордон. Перша – це великий профіцит іноземної валюти у безготівковій формі на внутрішньому ринку з некомфортними умовами її розміщення та пом’якшенням ЦБ обмежень щодо переказів за кордон на свої рахунки.

Для довідки: ЦБ заявив, що сприятиме прискоренню природного процесу девалютизації в Росії та вживатиме заходів для скорочення банківських операцій у доларах та євро такі, як запровадження надбавок до коефіцієнтів ризику за валютними кредитами та цінними паперами та інші.

Російські банки почали запроваджувати комісії з обслуговування валютних рахунків. Наприклад, це вже зробили Райффайзенбанк, Росбанк, Тінькофф банк, Уралсіб. Так, наприклад, у Тінькофф банку власникам рахунків з доларами США, євро, фунтами стерлінгів та швейцарськими франками доведеться платити 1% на місяць, або 12% річних, за балансу понад 10 тис. у.о. Водночас, вони банки підвищили комісії за SWIFT-перекази валюти за кордон, встановили ліміти або зовсім припинили здійснювати такі операції.

Друга – виїзд з РФ частини населення. Росіяни хочуть в Європу, зацікавленість до еміграції зросла на 46%. Навіть є кейси, коли людина з престижною професією – лікар-мікрохірург –  переїхала та готова працювати на будь-яких яких професіях в Європі  аби не залишатися в Росії. Люди, які виїхали, або забрали всі свої заощадження з Росії або отримують допомогу від родичів.

Третя – це легалізація паралельного імпорту. В одному з минулих випусків ми писали про паралельний імпорт та способи його реалізації. Одним із способів є відкриття банківського рахунку в країні-партнері у валюті цієї країни. «Недружні валюти» можна конвертувати у нацвалюту країни-партнера для полегшення розрахунків та зменшення ризиків потрапити під вторинні санкції.

Очікується, що відтік валюти може сповільнитись на тлі нових жорстких санкцій та побоювань вторинних санкцій з боку іноземних банків. Але у липні відтік міг посилитись не тільки на фоні новини про скорочення валюти на рахунках, а й через те, що у червні-липні рубль був досить міцним, щоб активізувати процес виведення коштів.