Події та тренди в РФ за 12.11 – 18.11
Висновки
1.Для російської правлячої верхівки, як і раніше, залишається актуальним дати раду можливій незгоді на політичних полюсах російського суспільства: умовних радикалів і умовних лібералів. Водночас «ліберальна» частина сьогодні найменш небезпечна і вирішення питання щодо впливу на цю групу відкладено. Тут можлива як гра на посилення ще одного позасистемного політика Олексія Нечаєва з партією «Новые люди» (тим більше, що на останніх виборах їм дозволили зміцнитися у низці регіональних законодавчих зборів) або створення ще одного паралельного проекту. Але обидва варіанти розглядатимуться, зважаючи на все, вже після закінчення війни.
Вирішення питання організації політичного крила для радикальної частини суспільства також відкладено. Ситуація на найближчі місяці стабілізована кадровими перестановками в армії, мобілізацією та «приєднаннями» територій (негатив від херсонського відступу поки знаято). У майбутньому на частини групи гратиме сам Путін (з можливим створенням «радикального крила» в «Единой России»), а для інших можливі варіанти з посиленням ролі ЛДПР (якщо нове керівництво буде здатне на таке) та/або створення кількох нових невеликих партійних проектів. Контури останнього також будуть зрозумілі (насамперед, самому Путіну та його оточенню) на наступному етапі війни.
2. Прогноз щодо бюджету РФ на наступний рік туманний. Разовий ефект від гігантських сировинних доходів перших місяців війни вичерпається, тоді як витрачати доведеться більше, – каже Яніс Клюге, економіст Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки. За оцінкою директора з інвестицій ІК «Локо-Інвест» Дмитра Польового, одні тільки мобілізовані коштуватимуть бюджету суму від 900 млрд руб. до 3 трлн руб.
Мінфін РФ заклав до бюджету-2023 дефіцит у розмірі 3 трлн руб. Насправді «дірка» може досягти 4-4,5 трлн руб., – прогнозують аналітики ВТБ.
Санкції Заходу недостатньо ефективні допоки Росія отримує нафтогазові надприбутки і має можливість фінансувати військову машину Путіна. Захід має діяти рішучіше та посилювати санкції без зволікань, кожен день очікування має серйозні наслідки як для України, так і для всього цивілізованого світу.
Пригожин та Собчак – фальстарт політичних проектів
Минулого тижня однією з ключових медійних подій у РФ була показова кара бійця ПВК «Вагнер», який побував в українському полоні. Кадри позасудової розправи коментував не лише сам Пригожин, а й речник Путіна. Паралельно з цим непоміченим виявилася інша подія — повернення «з еміграції Ксенії Собчак» та її зустріч із керівником «Ростеху» Чемезовим. На перший погляд, різнопланові події, але, найімовірніше, це речі одного порядку, хіба що на різних флангах російського політичного поля.
Кейс Пригожина – публічний виклик та зниження рівня амбіцій
Страта колишнього бійця ПВК «Вагнер» Євгена Нужина була навмисне відкрито виставлена у мережі. Перші коментарі Євгена Пригожина не залишали сумнівів — це демонстрація сили своєї позиції з боку ПВК «Вагнер». І такий ролик мав кілька дуже чітких цілей в інформаційному полі:
1. Протидія українським ІПСО. Здача в полон для багатьох російських мобілізованих стала одним із варіантів (найреальнішим) порятунку свого життя. Особливо для мобілізованих в останній війні. До того ж, йдеться не лише про військовослужбовців російської армії — теза справедлива для «мобілізованих» так званих «армійських корпусів» ЛДНР (які поки що діють як окремі підрозділи), найманців із приватних військових компаній. Показова кара колишнього полоненого мала стати недвозначним сигналом для зазначеної категорії осіб: «полон – найгірше, що з вами може статися». На підтвердження цієї тези можна навести коментар Пєскова «це не наша справа».
2. Публічний виклик частині силовиків із оточення Путіна. Як ми писали раніше (огляди за попередні два тижні), Пригожин та Кадиров намагаються з «порученців» стати або частиною одної з «веж Кремля» або створити свою власну групу. Публічна страта ув’язненого – це виклик одночасно керівнику ФСВП генералу Гостєву (який статус страченого – ключове питання), керівнику Слідчого Комітету Олександру Бастрикіну (СК повинен був завести кримінальну справу за фактом) і генеральному прокурору РФ Ігорю Краснову (невиконання функцій нагляду). Перелічені особи не відреагували на публічну позасудову кару, і це демонструвало ступінь впливу Пригожина на силовий блок.
3. Меседж населенню, гра на внутрішньоросійському полі. Публічна позасудова кара в такій країні як РФ є чудовим механізмом гри на страхах громадян. Це своєрідна демонстрація того, що може статися з особами, які публічно висловлюють свою незгоду з політикою влади і тим більше намагаються протестувати своїми діями. Тут є дві цільові групи — звичайний середньостатистичний росіянин (включно з родичами мобілізованих) і найбільш публічні «військори», лідери думок для радикального крила. Типовий приклад впливу на другу вказану підгрупу – історія коригування постів Дугіна про лідера та його відповідальність у Росії.
Створивши такий резонансний інформаційний привід, Пригожин спробував використати хвилю уваги до нього та його ПВК для реалізації низки власних планів, успіх яких став би базою для старту свого політичного проекту (або спроби створення навколо себе нової групи еліт). Зокрема:
• прокоментував роботу з вербування ув’язнених, у тому числі запропонувавши створювати окремі загони за «кастами» (дивізія «петухов»);
• почав атаку на губернатора Санкт-Петербугра, написавши заяву до Генпрокуратури та ФСБ з вимогою перевірити діяльність губернатора Санкт-Петербурга Олександра Бєглова (близького до групи Чемєзова) щодо держзради.
Такі темпи посилення позасистемного представника російських еліт та атака одночасно на два клани (Силовики та ВПК), у разі успіху виводили б Пригожина до ТОП-10 ключових російських політиків. Це дозволяло б тому або підім’яти під себе один із кланів (найімовірніше силовиків) або створити свій. Альтернативний варіант — стати куратором створення нового політичного проекту, який би базувався на радикальній частині російського суспільства.
Однак такі плани йдуть урозріз із розумінням ситуації іншими ключовими персонами в оточенні Путіна. Пригожин надто «неконтрольований». Передача політичного проекту (і як наслідок – контролю над низкою регіонів, можливість підминати ЗМІ) загрожувала порушенням рівноваги між існуючими групами впливу в оточенні Путіна. Захоплення контролю за однією з таких «груп» – глобальним (у масштабі РФ) переділом ресурсних потоків.
Саме тому одночасно з активізацією Пригожина йде і протидія його реальному посиленню. Наприклад, у попередньому аналізі ми описували як на темі оголошення відступу з Херсона Суровікіним була створена політична пастка для Пригожина та Кадирова.
На цей раз, найімовірніше, ситуація зайшла надто далеко і Пригожина змусили «здати назад». Принаймні лідер ПВК в останню добу вже встиг заявити, що страчений Нужин не залишав Україну. А потім сам звернувся до Генпрокуратури та до Слідкому з проханням перевірити обставини страти як «провокації ЦРУ». Таким чином, було знайдено вихід із патової ситуації в атаці на керівників відомств. Адже відсутність реакції слідства означало посилення позицій Пригожина, розслідування — реальний удар щодо нього та його ПВК. У результаті Пригожин звернувся до слідства з проханням, але з іншого боку – винного вже «знайдено» – це ЦРУ.
Собчак та порожнеча на ліберальному полі
Ще одним ньюзмейкером стала Ксенія Собчак, яка емігрувала з Росії після того, як Чемезов заявив про спроби здирництва з боку низки її осіб. Було порушено кримінальну справу, пройшли обшуки у журналістів, підконтрольних Собчак ТГ-каналів.
Сама Ксенія не проходила у справі як обвинувачена, але заявила про небезпеку переслідування на території Росії та приїхала до Литовської республіки. З одного боку, кримінальна справа щодо неї не могла бути заведена без особистої згоди Путіна. Це автоматично могло зробити із Собчак одного з публічних політичних лідерів для нової хвилі російської еміграції. Насамперед для тих, хто втік від мобілізації. З іншого боку, реального звинувачення на адресу Собчак висунуто не було.
Ксенія намагалася бути публічною, привертати себе увагу ліберальної частини російського суспільства. Найбільш яскравою її публічною заявою за минулий тиждень стала підтримка одного з ключових завдань у публічній карі бійця ПВК «Вагнер» — протидія українським ІПСО та просування тези про те, що «полон — найгірше, що може статися з російським військовослужбовцем». У своєму пості Собчак фактично поклала провину за вбивство Нужина на українську сторону, запропонувавши публіці вибір із кількох обґрунтувань, починаючи від «слабкості України» та дій ПВК «Вагнер» на підконтрольній Києву території, закінчуючи від свідомої «відправки росіянина на смерть» українською стороною.
Проте відсутність швидких успіхів у наборі популярності серед «ліберальної» групи російських громадян та політика обмеження політичної активності Пригожина стали причиною згортання гри в «принцесу в еміграції».
У середу ввечері Ксенія Собчак особисто приїхала в офіс «Ростеху» на зустріч із Сергієм Чемезовим, де, як цитує її РБК, вказала, що «хлопці щиро шкодують про те, що сталося». Звичайно, попросила про поблажливість. А у своєму Телеграм-каналі написала: «Щиро шкодую, що дії моїх колег завдали шкоди Чемезову Сергію Вікторовичу, приношу йому свої вибачення».
Таким чином, на цьому етапі було призупинено роботу і над створенням нового «ліберального» або підконтрольного «опозиційного» проекту.
Висновок
Для російської правлячої верхівки, як і раніше, залишається актуальним дати раду можливій незгоді на політичних полюсах російського суспільства: умовних радикалів і умовних лібералів. Водночас «ліберальна» частина сьогодні найменш небезпечна і вирішення питання щодо впливу на цю групу відкладено. Тут можлива як гра на посилення ще одного позасистемного політика Олексія Нечаєва з партією «Новые люди» (тим більше, що на останніх виборах їм дозволили зміцнитися у низці регіональних законодавчих зборів) або створення ще одного паралельного проекту. Але обидва варіанти розглядатимуться, зважаючи на все, вже після закінчення війни.
Вирішення питання організації політичного крила для радикальної частини суспільства також відкладено. Ситуація на найближчі місяці стабілізована кадровими перестановками в армії, мобілізацією та «приєднаннями» територій (негатив від херсонського відступу поки знаято). У майбутньому на частини групи гратиме сам Путін (з можливим створенням «радикального крила» в «Единой России»), а для інших можливі варіанти з посиленням ролі ЛДПР (якщо нове керівництво буде здатне на таке) та/або створення кількох нових невеликих партійних проектів. Контури останнього також будуть зрозумілі (насамперед, самому Путіну та його оточенню) на наступному етапі війни.
Колапс ненафтогазових доходів посилюється
У жовтні податкові надходження в Росії, не пов’язані з видобутком та експортом нафти та газу, обвалилися на 20% у річному вираженні. За місяць бюджет зібрав 1,1 трлн руб., що стало найгіршим результатом з липня (-29% у річному вираженні). У вересні несировинна економіка принесла бюджету 1,5 трлн. руб, а в серпні – 1,2 трлн руб.
У складі ненафтогазових надходжень найбільше скорочення показала категорія інших надходжень – -69,1% (до 84,3 млрд руб.). Сюди входять прибутки від дивідендів держкомпаній, платежі за користування природними ресурсами, прибутки від штрафів та адміністративних зборів тощо.
Надходження ПДВ – ключового податку, який забезпечує кожен третій рубль у бюджеті, – скоротилися на 8%, до 730,5 млрд руб. з яких: ПДВ на імпортні товари – -19,1% у річному вираженні (до 241,5 млрд руб). та ПДВ від обороту у країні – +0,6% у річному вираженні (до 489 млрд руб.), проте, порівняно з попереднім місяцем внутрішній ПДВ скоротився на 39%, або на 315 млрд руб.
Впали федеральні доходи від податку на прибуток – на 26,3% у річному вираженні, до 122,9 млрд руб.
Загальні доходи федерального бюджету у жовтні знизилися на 4,3% (до 2,4 трлн руб.) – їх скорочення в річному вираженні триває четвертий місяць поспіль.
Падіння ненафтогазових доходів, як і в липні, експерти пов’зують з результатом впливу на російську економіку західних санкцій. На їхньому фоні відбувається зниження активності бізнесу та скорочення імпорту. На показники також впливає інфраструктурна перебудова (переоріентація на Азію), зміна власників у низці компаній та міцний рубль.
Структурна перебудова економіки, що включає пошук зовнішніх ринків збуту ненафтогазового експорту та каналів заміщення для імпорту, внутрішніх джерел поповнення бюджету, рухається повільно та зі змінним успіхом, – пояснює експерт «БКС Світ інвестицій». Оскільки ненафтогазовий імпорт замістити вдається лише частково, випадання ПДВ при імпорті не компенсується ПДВ внутрішнім.
Масова мобілізація, що позбавила бізнес сотень тисяч робочих рук, також вдарила по доходам російського бюджету.
Російські експерти сходяться на думці, що від рівня доходів залежатиме кінцевий дефіцит федерального бюджету за підсумками року. Потік нафтогазових рублів незабаром вичерпається:
- Після відключення постачань європейським країнам видобуток «Газпрому» у жовтні впав на третину, а експорт у дальнє зарубіжжя — утричі.
- У грудні набуває чинності нафтове ембарго ЄС, яке може залишити нікому непотрібні 1,4 млн російських барелів на добу.
Прогноз щодо бюджету РФ на наступний рік туманний. Разовий ефект від гігантських сировинних доходів перших місяців війни вичерпається, тоді як витрачати доведеться більше, – каже Яніс Клюге, економіст Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки. За оцінкою директора з інвестицій ІК «Локо-Інвест» Дмитра Польового, одні тільки мобілізовані коштуватимуть бюджету суму від 900 млрд руб. до 3 трлн руб.
Мінфін РФ заклав до бюджету-2023 дефіцит у розмірі 3 трлн руб. Насправді «дірка» може досягти 4-4,5 трлн руб., – прогнозують аналітики ВТБ.
Санкції Заходу недостатньо ефективні допоки Росія отримує нафтогазові надприбутки і має можливість фінансувати військову машину Путіна. Захід має діяти рішучіше та посилювати санкції без зволікань, кожен день очікування має серйозні наслідки як для України, так і для всього цивілізованого світу.
Вам також буде цікаво:
Революція на воді: як Україні заробити на річках
Тарас Березовець: утримання ОРДЛО обходиться Путіну у $2 млрд щорічно
Україна ризикує перетворитися на територію грального хаосу
Данило Монін: Сьогодні Уряду необхідно залучити механізми податкового стимулювання економіки
Шеньчжень – дзеркало китайських реформ
Депутаты отказались стимулировать энергетическую независимость Украины