Нова спекуляція про Північний Потік-2: навіщо і чому саме зараз

Андріан Прокіп, експерт УІМ, керівник програми “Енергетика”

Американське видання опублікувало версію підриву Північних потоків у 2022 році. Начебто операція була спланована та реалізована українцями: за версією видання, Зеленський санкціонував операцію, а потім наказав скасувати, але Залужний не відступив і реалізував – силою чотирьох водолазів, туристичного вітрильника, і жінки, яка відвертала увагу.

Навіть не вдаючись у деталі, вже звучить комічно, розуміючи масштаб руйнувань, якого зазнали три міцні труби: розрив довжиною в кількадесят метрів. Дивно, що у статті не сказали, що зробити вони це все ручним напильником.

Не треба серйозно сприймати цю версію лише через те, що інформацію поширило американське видання: в листопаді 2023 році інше видання у США вже оприлюднювало дуже подібну версію. А на початку 2023 року один американський журналіст Сеймур Херш оголосив версію, що підрив влаштували влада США та Норвегії. Зрештою, 85-літній Херш окрім цього видавав явно некомпліментарні заяви щодо України, які активно тиражували росіяни. А крім цього були й версії про Польщу, як співучасника підривів.

Тож чому знову і чому саме зараз? Це твердження не випадковий – росіяни намагають переконати Захід, а передусім Німеччину, що саме Україна здійснила диверсію на газопроводах вважаючи, бо саме зараз слушна нагода.

Яка логіка окупантів? Дуже проста. Перший крок. Зважаючи на неочікуваність і певною мірою навіть зухвалість Курської операції, з’являється підґрунтя переконувати, що українські сили оборони можуть проводити складні й неочікувані операції. Тим самим аудиторію підводять й до того, що умовно чотири водолази могли підірвати газопроводи.

Другий крок ворожої логіки: Захід, а передусім Німеччина вірить, що це зробили саме ми. Як наслідок, росіяни пробиватимуть зниження підтримки України. Зрештою російські медіа вже качають цю історію.

Третій крок: схиляння європейських країн відмовитись від українського маршруту транзиту і повернутись до використання обхідних газопроводів. Окрім того, вони використовуватимуть і той факт, що єдина газовимірювальна станція, через яку сьогодні йде транзит – Суджа, зараз контролюється силами оборони й «знаходиться в епіцентрі бойових дій». росіяни не можуть різко відмовитись від українського маршруту транзиту газу після Курської операції – немає альтернативи для миттєвого перемикання, а гроші дуже потрібні.

Сьогодні, крім українського маршруту, Німеччину (та інші європейські крани) та росію поєднують ще два газопроводи: Ямал-Європа (проводить через білоруську територію, Польщу та з’єднується з німецькою газотранспортною системою) та вціліла нитка Північного потоку 2.

Не зрозуміло в якому стані зараз вціліла нитка Північного потоку 2. Але й газопровід не був сертифікований, що унеможливлює його використання з юридичного погляду. Проте, власне росіяни можуть спрямувати свої зусилля, щоб повернутись до використання цього газопроводу. Ямал-Європа знаходиться під російськими санкціями, тому тут теж треба «слідкувати за руками» та кремлівськими заявами.

Може комусь видасться дивним, але у вересні 2022 року, саме росіянам був вигідних підрив газопроводів. До речі, після аварії кілька країн повідомляли, що за кілька днів до вибухів у цій зоні перебували російські військові кораблі.

Чому вигідно? По-перше, вони шукали юридичні підстави, щоб скоротити постачання газу в Європу, що було елементом енергетичного шантажу. Спершу використовувались надумані приводи: вимоги платити в рублях, а не євро, про ремонт Північного потоку, «розлив мастила» на компресорі, про неможливість отримати турбіну начебто через санкції та багато інших. Метою шантажу було спровокувати енергетичну кризу в Європі й припинити підтримку України.

Прогалиною в їхньому плані було те, що надуманість приводів була очевидною, а як наслідок, на горизонті було застосування штрафних санкцій та арбітражі, які згодом газпром почав програвати. Відтак, підрив газопроводу можна було подати як справжній форс-мажор. Тільки от одна із чотирьох труб вціліла, що давало росіянами поле для маневру у відновленні постачання Балтійським морем.