Національні дружини і українські Робін Гуди. Хто переможе у гонитві за правом на встановлення справедливості?

Джерело: Цензор.net

Інтернет-мережу кілька днів тому підірвав марш Національних дружин – громадського об’єднання, яке заявило про «встановлення українського порядку» та орієнтацію на вирішення проблем незаконних забудов, протидію дрібному хуліганству тощо.

З цього приводу було висловлено масу думок, які були більше рекламою для цього проекту, ніж дискусія по суті питання. А суть, з моєї точки зору, полягає у тому, що зараз ми спостерігаємо зростаючий суспільний запит на встановлення в Україні справедливості будь-якої ціною.

Громадськість може брати участь у встановлені справедливості, а саме брати участь у охороні громадського порядку, лише через офіційно зареєстровані формування з охорони громадського порядку, які діють згідно Закону «Про участь громадян в охороні громадського  порядку і державного кордону». Це нормальна практика всіх європейських країн, які залучають допомогу волонтерів і активістів у забезпеченні громадського порядку.

Таких громадських формувань в Україні є досить багато. Офіційно лише тих, які працюють з Держприкордонслужбою, є понад 400. Більшість з цих формувань створені на території західної України.

Спостерігаючи за цим явищем понад 5 років можу зазначити, що історія формувань з охорони громадського порядку поділилась на дві частини: до і після Революції Гідності.

До 2014 року більшість таких формувань були фактичним прикриттям для охоронних структур, які обслуговували банки, заводи та інші великі підприємства. Оскільки охоронці не мають права на носіння вогнепальної зброї (крім представників поліції охорони, що створює їм шалену конкурентну перевагу перед іншими), то вони вирішували це питання реєстрацією громадських формувань з охорони громадського порядку, члени яких згідно закону «під час  спільного  з поліцейськими, прикордонниками  виконання  покладених  на  них  завдань з охорони громадського  порядку і державного кордону мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та  самооборони,  заряджені  речовинами сльозоточивої та дратівної дії у  випадках  і  в  порядку,  передбачених  законом». Простою мовою, це давало охоронцям-«громадським захисникам» право на носіння газового пістолету. Звісно, спільних патрулювань з міліцією тоді системно майже не практикувалось.

Після 2014 року розпочалась нова хвиля реєстрації формувань з охорони громадського порядку. Ними стали різноманітні самооборони Майдану по всіх маленьких і великих містах. Саме через формування з охорони порядку була направлена у законне русло суспільна енергія щодо встановлення громадського порядку одразу після Революції Гідності. Ця хвиля почала спадати за рік-півтора і супроводжувалась як позитивними, так і вкрай негативними прикладами, коли формування виступали стороною у рейдерських захопленнях і шахрайських схемах. 

В той же час, досвід останніх років довів, що залучення громадськості до охорони громадського порядку, як це не дивно звучить, значно підвищує легітимізацію поліцейських в очах громадян (в тому числі, правопорушників). До прикладу, реакція п’яних водіїв, коли вони бачать поряд з поліцейським громадського активіста набагато більш стримана, ніж коли їх зупиняє лише патрульна поліція.

Тепер, ймовірно, може наступити черговий етап еволюції формувань з охорони громадського порядку, коли вони можуть отримати політичний окрас.

Очевидно, що сьогодні в українському суспільстві посилюється запит не лише на появу українського Макрона (як лідера), але й на українського Робін-Гуда (як месника справедливості). При чому ціль – встановлення справедливості та порядку – може з часом виправдати засоби, в тому числі, протизаконні.

Очевидно також, що 2018-2019 рр стануть поворотними і додадуть сили і суспільної підтримки 1) або державним органам (поліції, органам безпеки тощо), 2) або таким громадським формуванням під проводом українських “робінгудів” на фоні знесилених правоохоронних органів.

Я виступаю за перший варіант, оскільки тут існує (хоча й не у всіх випадках) механізм стримувань і противаг (зокрема, в особі органів прокуратури) і можливий контроль суспільства. У другому варіанті нас можуть чекати кишенькові армії, лінчування та масові порушення прав людини, і дай Бог, щоб ці армії не були в кишені у злочинного світу або політиканів.

P.S. Часом здається, що дехто у владі сьогодні свідомо створює засади для реалізації описаного негативного сценарію, будуючи все нові перешкоди для нормального функціонування правоохоронних органів. Доказом цього є одні з останніх змін до КПК, які будуть введені в дію з 15 березня і спричинять зупинку досудового розслідування в Україні.