Корея: відновлення повоєнної економіки

І знову про відновлення повоєнної економіки. Корея.

 

У мене до вас три питання:

1. Чи знали ви, що Корея не є членом НАТО?

2. Ви знали, що Південна Корея досягла економічного успіху виключно завдяки допомозі США після війни 1950-1953 років?

3. Ви знали, що Південна Корея має давній військовий союз зі Сполученими Штатами, допомагаючи США у всіх війнах, починаючи з війни у В’єтнамі та зовсім нещодавно під час війни в Іраку?

На саміті G20 у Лондоні у 2009 році президент США Барак Обама назвав Південну Корею «одним із найближчих союзників та найкращих друзів Америки».

У 1989 році Південна Корея була серед перших країн, що отримали статус основного союзника, що не входить до НАТО.

Але текст не про це, а про роль США у відновленні Південної Кореї після війни та альтернативі “Плану Маршалла”.

Якщо коротко:

– Допомога США була критично важлива як у перемозі над радянськими агресорами так і у питаннях відновлення (насправді створення з нуля) Корейської економіки;

– Річна допомога в окремі періоди часу перевищувала 9% ВВП (не кредит, не інвестиції);

– Для України це було б сьогодні еквівалентно $18 млрд. на рік.

Історія

На момент свого створення в 1948 році Південна Корея вважалася однією з найбідніших держав світу.

Через дванадцять років, у 1960 році, вона залишилася такою ж, з доходом на душу населення приблизно таким же, як на Гаїті.

Цій бідності сприяла низка факторів.

Південна Корея була переважно аграрним суспільством.

Корея була поділена в 1945 році. Радянський Союз і Сполучені Штати, які потім сприяли створенню двох держав: Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) на півночі і Республіки Корея (РК) на півдні.

КНДР успадкувала більшу частину промисловості, більшу частину гірничодобувної промисловості та понад 80% виробництва електроенергії.

КОРЕЙСЬКА ВІЙНА

Корейська війна – війна між Північною Кореєю і Південною Кореєю з 1950 по 1953 рік.

Війна почалася 25 червня 1950 року, коли Північна Корея вторглася до Південної Кореї після зіткнень на кордоні та повстань у Південній Кореї.

Північна Корея була підтримана Китаєм і Радянським Союзом, у той час як Південна Корея була підтримана Організацією Об’єднаних Націй, головним чином Сполученими Штатами.

Важливо відзначити, що в момент початку війни, Північна Корея вже була досить розвинена індустріально, тоді як Південна Корея була аграрною країною.

У квітні 1950 року Сталін дав Кіму Ір Сену дозвіл атакувати уряд на півдні за умови, що Мао Язе Дун (Китай) погодиться надіслати підкріплення у разі потреби.

Для Кіма це було виконання його мети по об’єднанню Кореї після її поділу іноземними державами.

Сталін дав зрозуміти, що радянські війська не будуть відкрито вступати в бій, щоб уникнути прямої війни зі США.

Радянські генерали з великим бойовим досвідом Другої світової війни були відправлені до Північної Кореї як радянська консультативна група. Ці генерали завершили плани атаки до травня.

Початкові плани передбачали початок сутички на півострові Ончжин на західному узбережжі Кореї. Потім північнокорейці зроблять контратаку, яка захопить Сеул, оточить та знищить Південну Корею. Заключний етап буде включати знищення залишків уряду Південної Кореї і захоплення решти Південної Кореї, включаючи порти

Згідно з першим офіційним переписом 1949 р., населення Північної Кореї налічувало 9 620 000 осіб.

При цьому війскові сили Північної Кореї налічували до 200 000 військовослужбовців, з

– 210 винищувачами

– 280 танками (274 танки Т-34-85)

– 200 артилерійськими гарматами

– 110 штурмовиками

– 150 винищувачів Як

– 35 літаків-розвідників

На додаток до сил вторгнення у Півночі було 114 винищувачів, 78 бомбардувальників, 105 танків Т-34-85 та близько 30 000 солдатів, що перебувають у резерві у Північній Кореї.

Населення Південної Кореї оцінювалося в 20 мільйонів людей, а її армія була непідготовленою та погано оснащеною.

– 98 000 солдатів (65 000 бойових, 33 000 допоміжних),

– не було танків (вони були запитані у збройних сил США, але запити були відхилені)

– 22 літаки ВПС, (включаючи 12 літаків зв’язку і 10 Навчально-тренувальні літаки АТ-6.)

Великі американські гарнізони та військово-повітряні сили перебували в Японії, але тільки 200–300 американських солдатів перебували в Кореї.

Перевага сил була явно не на боці Південної Кореї.

Як тільки стало відомо про напад, Держсекретар Ачесон повідомив президента Трумена, що північнокорейці вторглися до Південної Кореї.

Трумен і Ачесон обговорили реакцію США на вторгнення і погодилися, що США зобов’язані діяти, порівнявши вторгнення Північної Кореї з агресією Адольфа Гітлера у 1930-х роках , і дійшли висновку, що помилка умиротворення не повинна повторюватися.

То була складна довга трирічна війна. Не описуватиму деталі, можете прочитати тут.

Корейська війна була одним із найруйнівніших конфліктів сучасної епохи, внаслідок якої загинуло близько 3 мільйонів людей, а кількість загиблих серед цивільного населення була більшою, ніж у Другій світовій війні або війні у В’єтнамі.

Війна спричинила руйнування практично всіх великих міст Кореї, тисячі масових вбивств з обох сторін.

Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати уклали двосторонній союз з Південною Кореєю замість багатостороннього союзу з Південною Кореєю та іншими країнами Східної Азії.

Більше того, «союз США з Південною Кореєю, отже, виконуватиме три функції:

– По-перше, він служитиме частиною мережі союзів і військових об’єктів, призначених для протидії радянській загрозі в Тихому океані.

– По-друге, він стримуватиме другий напад Північної Кореї». , із сухопутними військами США, що служать «розтяжкою», що гарантує участь США.

– По-третє, це утримуватиме Південь від участі в авантюрах».

Сполучені Штати та Південна Корея є союзниками за Договором про взаємну оборону 1953 року.

Відповідно до угоди, військовослужбовці США зберігають постійну присутність на Корейському півострові.

СТВОРЕННЯ ЕКОНОМІКИ ПІВДЕННОЇ КОРЕЇ

США зіграли важливу роль у відновленні Південної Кореї та набуття нею економічної сили, яку ми бачимо сьогодні.

Економічний зліт Південної Кореї, сплеск швидкої індустріалізації та економічного зростання розпочався на початку 1960-х років під проводом військового уряду.

Протягом майже трьох десятиліть уряду, очолюваного військовими, економіка швидко трансформувалася в процесі, який іноді називають південнокорейським «економічним дивом».

У підсумку, валовий внутрішній продукт Південної Кореї зріс у 31 000 разів (!!!) з 1953 року завдяки фінансовій допомозі, технологіям, торговельній співпраці зі США, зростанню експорту, зростанню добробуту громадя, споживання, конкурентоспроможності у важкій промисловості та побутовій електроніці.

Для Порівняння ВВП Південної Кореї за роками:

– 1953 – $40,9 млн

– 1955 – $64 млн

– 1960 – $4 млрд (!)

– 1970 – $9 млрд

– 1980 – $65 млрд (!)

– 1990 – $293 млрд

– 2000 – $576,2 млрд

– 2010 – $1,1 трлн

– 2020 – $1,63 трлн

З 1945 по 1961 рік Корея не позичала грошей і не отримувала жодних іноземних інвестицій.

За критеріями Світового банку та неокласичної економічної теорії така ситуація є повною аномалією.

При цьому Корея отримала понад $3,1 млрд. доларів США як гранти від Сполучених Штатів за той же період .

У середньому за 16 років – $193 млн на рік (!)

Жодної іншої зовнішньої допомоги отримано не було.

Ця сума вдвічі більша, ніж країни Бенілюксу отримали за “Планом Маршалла”, на третину більше, ніж отримала Франція, і на 10% більше, ніж Велика Британія.

Гранти, отримані Кореєю з 1945 по 1961 рік, перевищують загальний обсяг кредитів Світового банку новим незалежним країнам (без урахування колоній).

Починаючи з 1962 року, Корея вже позичала, хоча й помірковано.

З 1962 по 1966 рік гранти США й досі становили 70% припливу капіталу, тоді як кредити становили 28%, а іноземні інвестиції – 2%.

Тільки з 1967 р. приплив капіталу складався переважно кредитів іноземних (переважно японських) банків.

А іноземні інвестиції стали значними лише наприкінці 1980-х, коли Корея успішно провела індустріалізацію.

Південна Корея стала конкурентоспроможною на світовому ринку автомобілів, кораблів, сталі та останнім часом побутової електроніки, що сприяло зростанню.

Країна також підтримує позитивне сальдо рахунку поточних операцій з 1998 року, після того, як раніше була в мінусі.

Висновки

Головними факторами успіху Південної Кореї були:

1. Хоч як дивно, але зовнішня загроза з боку радянського світу. Вона стала мотиватором для Західного світу захищати та допомагати.

2. У Південній Кореї демократія з’явилася лише у 1970-1980-ті та найбільші темпи зростання економіки припадали на часи авторитарного правління.

3. Важливим елементом успіху Південної Кореї був патронат, захист та підтримка з боку США та його союзників.

4. Та й гроші США та їхніх союзників були тим фактором, який дозволив побудувати з аграрної найбіднішої держави сучасну технологічну економіку.

5. Виявляється, без НАТО теж можна мати надійних та сильних союзників!

Якщо провести паралелі з Україною – їх безліч.

Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього