Ілія Куса: Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників

Війна не взмозі змінити природи міжнародної політики, яка не функціонує за правилами моралі та етики. Про це зазначив експерт з питань міжнародної політики UIF Ілія Куса, коментуючи реакцію українців на п’ятий пакет санкцій ЄС проти РФ.

«Багато невдоволення та гніву щодо п’ятого пакету санкцій ЄС проти Росії. Мовляв, не зробили так, як ми хотіли. Слабкі санкції. Беззуба реакція Заходу.

Я думаю, підходити до цього питання треба інакше.

По-перше, з початком війни в Україні політичні та економічні розрахунки європейських країн суттєво не змінилися. Так, усі зрозуміли, що РФ неадекватна. Так, всі почали від неї дрейфувати якнайдалі. Так, громадська думка почала ще більше симпатизувати українцям. Однак це не означає, що в керівництві ЄС розучилися рахувати збитки та оцінювати ризики. Звідси й небажання запроваджувати тотальне ембарго, яке поховає їхні правлячі еліти разом із РФ.

По-друге, низка країн сподівається на швидке завершення війни, сподіваючись послабити хоча б частину санкцій. Тож рішення про ембарго на імпорт вугілля перенесли на середину серпня. А тотальне ембарго на нафту і газ не вводять, тому що не бажають спалювати всі мости з РФ ще більше, як їм здається, загострюючи конфлікт.

По-третє, я вже писав, що низка країн (Британія, США, Польща) хочуть довгострокового ослаблення РФ, втоплення Москви у крові, а для цього швидке завершення війни, яке дозволить Путіну частково вистрибнути з цієї авантюри, не підходить. Тут добре проглядається позиція США, які запроваджують санкції поетапно, фактично залежно від того, як розвивається наша війна, і різко піднімають ставки, коли надходять новини з “полів” мирних переговорів.

По-четверте, Захід дійшов межі своїх санкційних можливостей. Повна блокада всього і вся неможлива без величезного ризику внутрішньої політичної реакції та економічної кризи. Крім того, існує думка, що загнання Путіна в кут загрожує ядерними наслідками, а інші вважають, що не можна виштовхувати РФ повністю в обійми Сходу.

Нарешті, у багатьох країнах вважають, що розгін інфляції внаслідок економічних потрясінь, пов’язаних із війною, може знову створити благодатний ґрунт для посилення позицій будь-яких націонал-популістів, як це було у 2014-2015 роках. Зростання антиелітарних настроїв у Європі і так на підйомі, зокрема за підсумками пандемії COVID-19. А недавні вибори в Угорщині – добре тому підтвердження.

Я думаю, що у разі подальшої ескалації ЄС можуть піти на точкові обмеження щодо нафти. З газом все складніше. Багато чого залежатиме від того, чи зможуть в ЄС “пропетляти” між бажанням і надалі фінансувати “зелений перехід” та необхідністю економити газ, паралельно будуючи додаткову інфраструктуру для прийому ЗПГ із США. А ще постало питання збільшення витрат на оборону.

Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників. Війна багато чого змінила та змінить, проте вона не змінює природи міжнародної політики, яка функціонує аж ніяк не за правилами моралі та етики.

З цієї позиції війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені, в рамках яких усі теж діяли, з огляду на свої прагматичні інтереси, а не якихось понять справедливості та альтруїзму – змінюючи позиції по 20 разів, точково коригуючи санкції, поставляючи зброю, реагуючи чи реагуючи на мирні переговори тощо.

Realpolitik ніхто не скасовував, і те, що ми спостерігаємо на нашому прикладі зараз – це її яскрава заграва, яка дає нам багато їжі для роздумів та переосмислення нашої зовнішньої політики після війни», – зазначив Куса.