Гуманітарний план Маршалла: як перебудувати освіту, науку та культуру

У цьому документі йдеться про гуманітарну політику як сферу, що забезпечує комплексний розвиток людини і суспільства. Розвиток на противагу виживанню означає вихід на новий рівень спроможності, організаційної складності, можливостей. Виживання – переважно про збереження статусу-кво, розвиток – про формування власних амбітних візій і прагматичних цілей для їх досягнення. Наявність власного бачення розвитку, переконливої історії плюс мобілізація ресурсів на досягнення мети є тим моментом, що відрізняє суб’єктну націю від суспільних утворень, які стають розмінною фігурою у стратегіях інших гравців. 

До повномасштабного російського вторгнення культура, освіта, в Україні залишалися недооціненими. Наприклад, наявність Українського культурного фонду дала змогу підживити проєктну діяльність і стимулювати незалежний сектор, проте кардинально не змінила ситуацію у так званій базові мережі закладів культури. Фінансування і якість управління тут залишилися на рівні санітарного мінімуму. Сфера історичної пам’яті набула квазіідеологічних функцій. 

Війна актуалізувала весь спектр гуманітарних питань. У забезпеченні житлом людей, які втратили домівки, або предметами гігієни і медикаментами мешканців постраждалих від обстрілів напрацьовано певні протоколи і можна сподіватися на допомогу міжнародних організацій. Натомість у загострених війною екзистенційних питаннях для формування відповідей потрібне спроможне культурне середовище – із сенсами, цінностями, етичними нормами і традиціями, історіями та героями. Без сталого культурного середовища і фінансова, і технічна допомога Україні стане інвестицією у стагнацію. Власне без мобілізації культурних кодів не був би настільки потужним і затятим опір російській агресії. У свою чергу для трансляції культури як суми знань і навичок, потрібна якісна система освіти. Ці дві сфери дуже тісно пов’язані між собою. Для успішної відбудови і рестарту України цей зв’язок має знайти відображення у відповідних політиках. У цьому контексті маємо такий діапазон вибору:

• Збільшення фінансування в обмін на істотну інструменталізацію культури і підпорядкування її процесів безпековому порядку денному;
• Дати максимум свободи щодо контенту, залучення і використання коштів, звітування і документообігу і при цьому скоротити державне фінансування;
• Орієнтуватися на культурну експансію чи «цементування» ідентичності.

У підсумку необхідно знайти баланс між збільшенням фінансування, творчою свободою та дерегуляцією  соціальної відповідальності дієвців культури. Наш документ пропонує канву для таких політичних рішень, що дозволяє знайти фарватер між між «сціллами» і «харібдами» політичного ландшафту.

humanitarnyi plan marshalla.pdf from UIFuture

 

humanitarnyi plan marshalla prez.pptx from UIFuture