Два роки Верховної Ради України: Підсумки і перспективи кадрових змін осені

Ключовим результатом минулого парламентського сезону для Володимира Зеленського стало повернення контролю над Радою. Одночасний наступ на кілька груп впливу в українській політиці стабілізував його ситуацію. Падіння рейтингів перейшло у зростання і стабілізацію на комфортному для президента рівні. Водночас комплексний підхід у виборі «супротивників» обмежив можливості публічного протистояння для опонентів. Зеленський (через механізм РНБО) одночасно зробив випад в сторону проросійських сил, бізнесу на контрабанді, олігархів, кримінальних авторитетів. А посилення риторики щодо Донбасу частково послабило тези про «здачу інтересів».

Ситуація нова в українській політиці, і опоненти Зеленського обмежені в своїй реакції. Якби політичний наступ  відбувався в одному напрямку, була б можливість контргри. Коли ж порушені відразу кілька резонансних тем, то спроба різкої критики і протидії «голосами в Раді» наштовхується на «комплексне» політичне звинувачення з боку оточення Зеленського: у корупційності, зв’язку з олігархами (криміналом, контрабандою) і, як результат, створення вигідних умов для Росії .

На цьому тлі стабілізувалася ситуація у фракції «Слуга Народу» у Верховній Раді. Внутрішньофракційні групи втратили вплив і змушені частіше працювати у спільному порядку денному. Президенту тепер немає необхідності кожного разу шукати компроміс і підтримку всередині власної політичної сили. Зеленський знову має гарантовані 226+ голосів і може не вдаватися до послуг інших фракцій. Водночас він може розраховувати на голоси групи «Довіра» і з частини питань – групи «За Майбутнє».

Стабілізація рейтингів і повернення гарантованої більшості робить для президента Зеленського не актуальним питання дострокових парламентських виборів. Очікувані результати будуть свідомо гірше позицій, які він має сьогодні. Тому, як мінімум до зими 2022 року, рішень щодо парламенту очікувати не варто.

Наступним кроком президента для посилення своїх позицій в парламенті повинна стати робота з інституціоналізації більшості. Завдання №1 – розмити межі груп впливу всередині фракції «Слуга Народу», провести кадрові зміни/чистки і забезпечити гарантовану підтримку однієї з зовнішніх депутатських груп – залишків фракції «Голос», групи «Довіра» або групи «За майбутнє». У такому форматі одним з можливих може бути рішення про зміну спікера. Тим більше, що Разумкова можна розглядати як потенційного політичного конкурента Зеленського. Однак, оскільки Разумков є одним з лідерів «ядра» президентської фракції у ВР, його відставка малоймовірна. Кадрові рішення, цілком ймовірно, будуть прийматися всередині фракції і не вийдуть на рівень керівництва парламенту.

З іншого боку, наявність більшості в корені змінює баланс в діалозі президента з урядом. На етапі «напіврозпаду» фракції «Слуга Народу» прем’єр і ключові міністри могли бути впевненими у збереженні посади  – голоси за їх зняття знайти було легше, ніж за потенційного наступника. А загальна нестабільність позицій Зеленського і його політичної сили істотно скорочувала «лаву запасних» – занадто мало професіоналів були готові ризикнути кар’єрою та ім’ям заради тимчасового заміщення посади міністра/прем’єра.

Тому уряд, як окремі міністри так і Кабмін, загалом може бути змінений за умови погіршення політичної і/або економічної ситуації. Оскільки ОП працює за логікою «утримання рейтингу», нелогічне з погляду вибудовування управлінської системи, але виправдане за короткою логікою електорального циклу рішення, може бути прийнято. Кадрові питання, з одночасним транзитом токсичності і відповідальності за непопулярні рішення на особу, яка залишає пост – звичний для української політики механізм.

Подібна можливість (відставки) робить уряд більш м’яким в реакції на ініціативи президента, навіть якщо вони носять відверто популістський характер і в середньостроковій перспективі можуть дати негативні результати в економіці.

---

 

Внутрішня політика

 

Законопроєкт «Про службу безпеки України» № 3196-д не був ухвалений на п’ятій сесії Верховної Ради. Профільний комітет з питань нацбезпеки та оборони розглянув більше 2 тисяч поправок і підготував текст до другого читання. СБУ позбавляється переважної більшості економічних повноважень та ліквідується підслідність корупційних злочинів. Водночас у новому законопроєкті присутні норми, які загрожують правам людини. Це стосується надмірних повноважень СБУ для втручання у приватне життя особи, поводження із затриманими особами, опитування громадян.

«Антикорупійна стратегія на 2020-2024 роки» №4135 була ухвалена в першому читанні ще 5 листопада 2020 року. Було подано 504 правки. Вони були розглянуті комітетом, проте в цілому законопроєкт так і не був розглянутий. Текст стратегії, розроблений Національним агенством запобігання корупції, дає орієнтири для законопроєктної та нормотворчої роботи на перспективу кількох років. Затягування розгляду втрачає актуальність документу. В тексті проєкту Стратегії недостатньо проведено аналіз причин відсутності покарання топ-посадовців за корупційні злочини. Блок про невідворотність покарання має бути значно посилений.

Закон «Про всеукраїнський референдум» був ухвалений 26 січня 2021 року, проте підписаний Президентом лише у квітні 2021 року. Сам факт ухвалення закону заповнив правову прогалину та дав механізи реалізації конституційного права громадян. Проте практика застосування показала перші проблеми: ЦВК зареєструвала кілька ініціативних груп, які на практиці не проводять збору підписів. Це ж і заблокувало роботу ініціативної групи з проведення референдуму проти ринку землі.

«Законопроєкт про НАБУ» №5459-1 ухвалено за основу 21 травня 2021 року із скороченим терміном підготовки до другого читання. Законопроєкт перетворює НАБУ в центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Кабміну. Цим усувається невідповідність Конституції, закладена в чинній редакції закону. Водночас законопроєкт послаблює суспільний  та парламентський контроль за діяльністю НАБУ, що може негативно вплинути на ефективність роботи Бюро.

Закон про посилення відповідальності за помилки в деклараціях №4651 був остаточно ухвалений 29 червня 21 року, з пропозиціями Президента. Закон відновлює кримінальну відповідальність за внесення недостовірних відомостей в електронні декларації. Варто відзначити, що подібна норма вже діяла протягом кількох років до її скасування після рішення КСУ. За цей час жодну посадову особу не було притягнуто до реальної відповідальності на основі цієї статті. Норма є декларативною, проте її можна використовувати для тиску на посадовців з метою відсторонення від посад.

Закон про обмеження діяльності колекторських компаній №4241 було ухвалено 19 березня 2021 року. Закон забороняє антигуманні методи тиску на боржників з боку колекторів, а також посилює контроль держави за діяльністю колекторських компаній.

 

---

Економічна політика

Якщо проаналізувати закони, які були прийняті в цьому році, то можна зробити висновок, що економічна політика рухається в різних напрямках.

З одного боку, з’являються президентські ініціативи, які в цілому оцінюються позитивно.

До них можна віднести законопроєкти щодо інвест-нянь, які дають податкові стимули з імпорту обладнання, податку на прибуток та митних платежів для інвесторів від 30 млн доларів. Також була проголосована Нульова декларація, метою якої є повернути кошти в економіку, частково наповнити бюджет і ввести точку обнулення з податкових злочинів за минулі періоди.

З іншого боку, і депутати і Кабмін продовжують генерувати законопроєкти, які збільшують податкове навантаження на економіку.

Так Парламент прийняв законопроєкт 4184, або так званий податок на Гугл, який вводить 20% ПДВ на всі зовнішні сервіси, що в першу чергу, збільшить навантаження на малий бізнес, у якого є пріоритетною реклама у Фейсбуці, а також громадяни, які користуються зовнішніми сервісами.

Також Кабмін просуває законопроєкт 5600, який під виглядом збалансованості бюджетних доходів збільшує податки по всіх фронтах і вводить безправ’я підприємців перед податковими органами, з невиїзним правом для підприємців. І хоча цей законопроєкт прийнятий в першому читанні, все ж очевидно, що влада має наміри його ухвалити, що вкрай негативно вплине на бізнес середовище в Україні.

До позитивних моментів можна віднести також законопроєкти, спрямовані на вирішення локальних проблем. Так Парламент прийняв законопроєкти про пільгове розмитнення Євроблях, яке має відбутись протягом 180 днів, а також пообіцяв більше не робити пільгове розмитнення. Тут потрібно відзначити, що питання розмитнення поточних ввезених авто було одноголосно проголосоване на Національній раді реформ 19 березня 2021 року. Відтак за формулою розмитнення не повинне залежати від вартості, щоб уникнути корупції. Але Мінфін наразі чинить опір цьому рішенню і чи буде знайдений якийсь консенсус в цьому питанні – поки незрозуміло. Також Парламент дозволив вводити літаки в режимі митного складу, без оплати податків. І це повинно позитивно відбитися на ринку авіаперевезень пасажирів, що сприяє збільшенню парку літаків, здатних перевозити від 40 до 110 пасажирів.

У першій половині 2021 року парламент приділив велику увагу фінансовому сектору економіки.

В цьому напрямку були прийняті відразу кілька законопроєктів. Так Парламент прийняв оновлення двох законів кінця 1990-х років. Про фінансовий Лізинг (приведення до європейських стандартів) і Великий законопроєкт «Про платіжні системи», що описує оновлення фінансових інструментів.

Крім цього, Парламент прийняв три законопроєкти, спрямовані на реструктуризацію завислих кредитів в іноземній валюті, пропонуючи варіанти їх реструктуризації і переведення в гривневі зобов’язання.

Втім, всі ці законопроєкти під знаком питання. Скоротити частку неповоротних кредитів вони навряд чи зможуть. Оскільки, по-перше, вони стосуються обсягу кредитів менш 1 млрд доларів. По-друге, єдиним ефективним засобом зменшення частки проблемних кредитів видається виключно видача нових кредитів, які зможуть розбавляти старі зобов’язання. Але у цьому напрямку все дуже сумно.

Банки воліють вкладати кошти в облігації Мінфіну і в депозитні сертифікати, що практично не розвиває кредитування. В результаті стагнація на кредитному ринку триває. Що стосується платіжних інструментів, то хоч вони і дають можливості для розвитку нових фінансових сервісів, все ж з урахуванням фінансового сектора, який практично не функціонує, навряд чи він буде сильно зростати. Крім того, більшість фінансових інструментів зав’язані на зовнішніх вендорах, що в цілому може тільки збільшувати відтік коштів з України на користь глобальних зовнішніх гравців (Віза-Мастеркард-Paypal та інших). При цьому, дуже показово, що незважаючи на ухвалення під час Нацради реформ 19 березня 2021 року рішення про необхідність зниження комісій інтерченж, Комітет заблокував ці правки і рішення не набрало 7 голосів в залі. Таким чином, відтік коштів тільки у напрямку МастерКард-Віза цього року ймовірно перевищить 600 млн гривень, а  зростання фінансових інструментів та перехід до безготівкових розрахунків також буде тільки зростати, погіршуючи платіжний баланс країни.

Також протягом першої половини 2021 року Парламент прийняв дві правки до Бюджету 2021 року. Створення Міністерства сільського господарства зажадало поділу Міністерства економічного розвитку і торгівлі на два окремих, що потребувало змін до бюджету.

Другим законопроєктом була розширена на 13 млрд дохідна і видаткова частина Бюджету 2021 року. В цілому, доходи це дозволяють зробити. Оскільки за нашою поточною оцінкою, базовий план бюджету буде перевиконаний на 90 млрд гривень.

---

Правова політика

 

Закон 5068 «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

14 липня 2021 року прийнято даний президентський законопроєкт.

Одна із проблем судової реформи — необхідність перезавантаження Вищої ради правосуддя. Без цього неможливо запустити процес відбору претендентів на посаду суддів та процес притягнення до відповідальності діючих суддів, які б були законними та прозорими.

Суть його полягає у створенні змішаної комісії, тобто етичної ради, яка утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, а також у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

За змістом цього закону до складу Етичної ради входять:

1) три особи з числа суддів або суддів у відставці, запропоновані Радою суддів України;

2) одна особа, запропонована Радою прокурорів України;

3) одна особа, запропонована Радою адвокатів України;

4) одна особа, запропонована Національною академією правових наук України в особі Президії.

Реформування, а точніше перезавантаження Вищої ради правосуддя, – це передвиборча обіцянка Президента, і про це він також обіцяв Європейському Союзу та МВФ.

На жаль, даний закон не вирішує цієї проблеми, оскільки суддівська корпорація знову буде діяти у складі Етичної ради, що є ключовою проблемою закону. Тому Венеційська комісія й запропонувала, щоб більшість її складу утворювалася саме з числа незалежних міжнародних експертів. Таким чином, відсутність даної норми у цьому законі щодо вирішального голосу міжнародних експертів, не вирішує проблеми перезавантаження ВРП.

При цьому, слід звернути увагу на те, що Венеційська комісія при Раді Європи є консультативним органом і такі пропозиції носять виключно рекомендаційний характер.

Натомість щодо участі незалежних міжнародних експертів у Етичній раді, то це є пропозицією Президента, яка носить, на нашу думку, сумнівний характер. Звісно, є певні ризики і позитив. Позитив у тому, що міжнародні експерти можуть бути незалежними, але є і інша, протилежна складова. За приписами статті 38 Конституції України, саме громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, тому участь міжнародних експертів у цій комісії – експертній раді, носить загрозливий характер щодо конституційних норм.

Можна зробити певне припущення у бік ризиків про те, що міжнародні експерти можуть бути непрофесійні, і більш того, за ними відсутній будь-який запобіжник стримування та контролю.

Проєкт Закону №5133 «Про внесення змін до статей 85 та 106 Конституції України (щодо порядку призначення на посади та звільнення з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань)»

16 березня 2021 року цей законопроєкт за поданням групи депутатів було включено до порядку денного, проте відразу ж знято з розгляду та направлено на висновок до КСУ.

Вважаємо, що цей законопроєкт направлено до Парламенту у відповідь на рішення Конституційного суду України щодо визнання восени 2020 року неконституційною процедуру (яка була визначена у профільному законі) призначення директора НАБУ.  Згідно з нею Президент призначав директора Бюро одноособово, з числа відібраних конкурсною комісією. Таке право у Президента, повноваження якого прописані виключно в Конституції, відсутні.

Даним законопроєктом пропонувалося внести доповнення до змісту Конституції, які б передбачали за Президентом надання згоди на призначення і звільнення директорів НАБУ та ДБР.

Проєкт не має ніякого відношення до боротьби з корупцією, а навпаки – вводить ризики узурпації контролю за цими правоохоронними органами.

За приписами статті 158 Конституції України законопроєкт про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроєкту.

Крім того, згідно з частиною другою статті 157 Основного Закону України, Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Бойові дії на Сході, анексія Криму, відповідні акти щодо цього з боку керівництва нашої держави — свідоцтво наявного фактичного воєнного стану в Україні. Факт його офіційного оголошення для приписів статті 157 Конституції не має значення.

Таким чином, сам факт внесення такого законопроєкту викликає критику, тому ми бачимо черговий провальний законопроєкт, який не був ухвалений Парламентом.

Закон № 4651 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який є президентською ініціативою

За результатами засідання РНБО від 20 грудня 2020 року, строк покарання за вчинення даного кримінального правопорушення пропонувався у вигляді 2-х років. Проте тепер за чинною редакцією ст. 366-3 КК України, покарання передбачено у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі строком на один рік.

Привертаємо особливу увагу на те, що цей вид кримінального правопорушення передбачає його вчинення тільки з прямим умислом, тобто доведення вини майбутнього декларанта щодо вчинення ним даного правопорушення є доволі сумнівним, і ст. 366-3 КК України заздалегідь, можна вважати, буде нечинною.

Аналогічна норма була виписана в Кримінальному кодексі України і до ухвалення цього закону (була визнана неконституційною КСУ). А за період її діяльності до покарання у вигляді позбавлення волі було притягнуто одного посадовця. Як правило, таких осіб відстороняли від посади на певний час, після чого вони знову займали свої посади, а у кращому випадку звільнялися з роботи за власним бажанням.

Підводячи риску, з великою вірогідність стверджуємо, що закон 4651 носить провальний характер щодо його правозастосування.

Закон №4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»

Проєкт закону був внесений до ВРУ групою депутатів ВРУ.

Проблема – створення спеціального правового режиму для ІТ-галузі.

15 липня 2021 року Верховна рада України ухвалила вказаний законопроєкт.

Закон спрямований на стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, залучення інвестицій, розбудови цифрової інфраструктури та залучення талановитих працівників. При цьому, законом передбачено створення спеціального правового режиму для ІТ-галузі – Дія City.

У межах даного режиму Дія City діятиме спеціальний податковий режим та буде запроваджена особлива форма найму працівників (за гіг-контрактами). Крім того, законом встановлено механізми захисту резидентів від несанкціонованих перевірок правоохоронними органами та вводяться елементи системи загального (англійського) права, які забезпечують гнучкі інструменти залучення фінансування резидентами. Участь в Дія City буде добровільною.

Слід звернути увагу на те, що створення спеціального правового режиму навряд чи вирішить проблему несанкціонованих перевірок правоохоронними органами. В той же час, спеціальний правовий режим тільки для ІТ-галузі виділяє її серед інших, чим порушує принцип рівноправності всіх суб’єктів господарювання (ст.21, 22 Конституції України) та дає нездоровий приклад для наслідування в інших галузях господарства.

Окрім того, закон несе складнощі для малого бізнесу та стартапів, додаткові корупційні ризики, дисбаланс прав у бік корпорацій, обмеження мобільності фахівця на ринку шляхом укладення кабальних договорів про не конкуренцію.

Даний закон суперечить конституційним засадам у сфері ведення господарської діяльності (ст.1, 3, 13, 41, 42, 92 Конституції). Також суперечить вимогам антикорупційного законодавства. Таким чином, закон прийнятий з порушенням конституційних норм та, скоріше за все, приречений на провал.

Проєкт Закону № 4288 «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства»

Суть даного президентського законопроєкту, який було подано, а потім відкликано 27 січня 2021 року, зумовлена політичними обставинами та амбіціями, які не можуть бути виправдані, позаяк Парламент та Президент України зобов’язані діяти в межах норм Конституції.

Конституцією не передбачено припинення повноважень всього складу суду, а лише підстави припинення повноважень та звільнення окремих суддів КСУ. Повноваження Парламенту знову-таки виписано в Конституції, яка не наділяє його повноваженнями припинити діяльність КСУ. Ці повноваження містяться (пропонуються) в законопроєкті. Тож це ставить під сумнів конституційність Проєкт закону 4288.

Усі підстави щодо припинення повноважень судді КСУ чітко виписані в Конституції.

Більш того, припинення повноважень КСУ могло призвести до відсутності в держаному органі конституційної юрисдикції на доволі тривалий час.

Водночас, слід наголосити, що за положеннями Конституції, ухвалені КСУ рішення є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Заздалегідь можна було прогнозувати, що даний законопроєкт за своїми наслідками носив би провальний характер, і як результат, він був вчасно відкликаний.

Проєкт Закону №5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)»

Президентський законопроєкт 1 липня 2021 року був прийнятий у першому читанні.

Проєкт Закону №5599-1 «Про деолігархізацію, сприяння конкуренції, очищення влади від корупційних впливів і соціальну відповідальність бізнесу».

Проєкт групи депутатів 1 липня 2021 року заслухано та знято з розгляду.

Вважаємо, що президентський проєкт є популістичним та імітує боротьбу з олігархами. В законопроєкті немає жодних важелів, які б обмежували їх владу в державі.

За змістом цього законопроєкту є визначення «олігарх», тобто фізична особа, яка відповідає щонайменше трьом критеріям, які є доволі сумнівними. Адже з огляду на зміст законопроєкту, у «олігархів» є усі можливості аби «розмити», тобто перевести свої статки на третіх осіб.

Також положення Конституції ст. 21 щодо рівності усіх людей у правах, явно за цим законопроєктом будуть порушені.

Законопроєктом передбачено реєстр олігархів, порядок внесення, наслідки від цього тощо. Такий порядок не вплине на осіб, які мають вагу в політичному та економічному розумінні у суспільному житті, зокрема на публічних службовців.

Вважається, що саме на ґрунті антимонопольного та антикорупційного законодавства, а також деофшоризації має відбутися деолігархізація. Потребують також змін податкове та виборче законодавства, а також законодавство про ЗМІ.

Крім того, відсутня в законопроєкті координація органів, які будуть задіяні у його виконанні.

Прикро, але особа визнається олігархом за рішенням РНБО. Привертаємо увагу, що не судом, а усе решта – це процедурні питання. Більш того, РНБО підконтрольне Президентові, який фактично одноособово буде визначати статус певної особи, і це є дискримінаційний підхід за правовим статусом.

Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації, і одним із прав є право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Президент, вводячи в дію рішення РНБО, повинен діяти в межах своїх повноважень. Конституційний Суд неодноразово наголошував, що повноваження Президента визначаються виключно Конституцією.

Конституційні положення, не інші приписи, свідчать про те, що вони не уповноважують Президента приймати рішення, за якими громадяни України відносяться до категорій, для яких передбачені певні правові обмеження і обов’язки у зв’язку з їхнім майновим станом.

Більш того, РНБО не може наділятися повноваженнями, якими не наділений Президент.

Так, правові обмеження можуть здійснюватися у судовому порядку, який цим законопроєктом нехтується. Це — грубе порушення положень статті 124 Конституції, відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

У законопроєкті вбачаються наявні досить-таки дискримінаційні обмеження за майновим станом, з огляду на те, що людина фінансово спроможна, і це на нашу думку, є порушенням цілої низки прав і свобод людини, зокрема права на власність.

За таких обставин особа буде позбавлена права бути поінформованою. Тобто це непрозоро, що її включають до реєстру олігархів, але при цьому вона позбавлена надати свої пояснення з цього приводу, скористатися правничою допомогою адвоката тощо.

Поняття «олігарх» взагалі визначити складно через велику низку оціночних категорій, які є у цьому понятті.

Більш того, внесення певних осіб ­– «олігархів» до реєстру, які нічого протиправного не вчиняли, і виключно за майновою ознакою, є нічим іншим як порушенням конституційних норм відповідно до статті 21. За цією статтею усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, адже права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Крім того, за виключення з реєстру олігархів вбачається корупційна складова.

У цілому, сам законопроєкт, з юридичної точки зору, сумнівний, у відповідності до статей 8, 19, 21, 106, 107 та ряду інших Конституції України.

Тож законопроєкт однозначно провальний.

Закон України №5557 «Про основи національного спротиву»

Проєкт закону був внесений як невідкладний до ВРУ Президентом України.

16 липня 2021 року Верховна рада України ухвалила вказаний законопроєкт.

Закон визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони з питань національного спротиву.

Даний закон поєднує в собі рух опору, територіальну оборону і порядок підготовки громадян України, тобто усі добровольчі формування до національного спротиву.

Закон повинен створити потужну основу для захисту від будь-якої агресії з боку ворожих налаштувань. До ухвалення цього закону у держави не було правової основи для створення спротиву.

Максимальне залучення громадян України, як в мирний час, так і в особливий період, ставиться за мету. Тобто це комплекс цілеспрямованих і організованих заходів щодо захисту суверенітету територіальної цілісності держави.

При цьому, зважаючи на специфічні завдання руху опору, які здійснюються на тимчасово окупованій території, підпорядкування руху опору Силам спеціальних операцій ЗСУ, а також фінансування, яке належать до таємних видатків Державного бюджету України, доцільно було б для руху опору зробити окремий закон з грифом «Таємно».

Деякі норми закону не узгоджуються з рядом положень. Наприклад, статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (передбачено структурні підрозділи держадміністрації), ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади».

Прогалиною в Законі є те, що відповідно до ч.1 ст. 4, не розкриваються принципи, на яких ґрунтується територіальна оборона, що на нашу думку не відповідає конституційному принципу верховенство права.

Цей закон дуже потрібний і не є провальний, оскільки це справа усього українського народу, але прийнята його редакція підлягає суттєвому доопрацюванню.

---

 

Політика щодо ОРДЛО

 

Проєкт Закону 2689 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права»

Зміст законопроєкту: адаптує українське законодавство до норм міжнародного кримінального й гуманітарного права щодо переслідування за воєнні злочини.

Статус: прийнятий, направлений на підпис Президенту.

Можливі наслідки: надає змогу притягати до відповідальності за злочини, скоєні в умовах російської агресії, без терміну давності означених злочинів, тобто і після деокупації території ОРДЛО.

Проєкт Закону 2329 «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов’язань»

Зміст законопроєкту: забороняє нараховувати пеню за кредитами для переселенців, обмежує розмір відсотків за користування кредитом для внутрішньо переміщених осіб, наполягає на визнанні з боку держави конфлікту на Сході країни та окупації Криму обставинами, що виключають відповідальність потерпілих від цього осіб, без необхідності доводити це у суді.

Статус: прийнятий, готується на підпис Президенту

Можливі наслідки: значно спрощує фінансові зобов’язання переселенців перед кредиторами, якщо тільки факт отримання кредиту не був встановлений після 14 квітня 2014 року.

 

Проєкт Закону  4564 про внесення змін до деяких законів України щодо внесення відомостей про зареєстроване місце проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Зміст законопроєкту: передбачає, що оформлення, видача, обмін документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, вклеювання фотокартки по досягненню відповідного віку у паспорт громадянина України особам, які мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території, здійснюватиметься у будь-якому територіальному органі/територіальному підрозділі Міграційної служби за місцем звернення.

Статус: прийнятий у першому читанні

 

Проєкт Закону 5478 «Про внесення зміни до розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо тимчасових підстав незастосування заходів адміністративного впливу за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї.

Зміст законопроєкту: встановлює, що до громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, на період дії карантину або на час блокування діяльності контрольних пунктів в’їзду/виїзду, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, якщо такі порушення настали з підстав гуманітарного характеру, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Статус: прийнятий, направлений на підпис Президенту

 

---

Політика у сфері освіти, науки та інновацій

П’ята сесія Верховної ради IX скликання у питаннях освіти науки та інновацій, з одного боку стала періодом «шліфування» нормативно-правого поля, сформованого базовими законами «Про освіту» (2018 рік), «Про повну загальну середню освіту» (2020 рік), а з іншого боку – відбувалося формування основи для формування Національної системи кваліфікації, вдосконалення діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, розвитку освіти дорослих. Окремі законопроєкти стосувалися резонансних тем, як-от якості підручників. Загалом впродовж п’ятої сесії профільним Комітетом з освіти, науки та інновацій було зареєстровано 34 законопроєкти, в яких Комітет є головним та 21, що надійшли від інших комітетів ВРУ, або суб’єктів законодавчої ініціативи.

Що стосується формування правового поля для повної загальної середньої освіти.

Одним із ключових подій стало ухвалення Проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв для запровадження якісної профільної середньої освіти» (№4629-1). Документ визначає чіткі вимоги до започаткування та провадження освітньої діяльності комунального ліцею, виконання яких має забезпечити засновник: створення окремої юридичної особи, функціонування не менше двох класів на паралелі протягом 10-12 років навчання і трьох профілів, а також формування безпечного, інклюзивного та цифрового освітнього середовища та належної матеріально-технічної бази, включно зі швидким Інтернетом, харчуванням, підвезенням учнів і педагогічних працівників з дотриманням часової норми, або пансіонним проживанням учнів у разі її перевищення, виконанням вимог стандарту профільної середньої освіти та інших вимог.

Крім того, доповнено перелік засновників ліцеїв, шляхом включення до них представницьких органів інших територіальних громад, які спроможні забезпечити функціонування ліцею відповідно до вимог законодавства. Окремою статтею передбачено, що опорні заклади освіти забезпечують здобуття не лише початкової та базової середньої освіти, а й можуть забезпечувати здобуття профільної середньої освіти. В цілому документ вийшов компромісним і несе ризики розмивання поняття «старша профільна школа». Натомість знімає частину суспільної напруги стосовно доступності ліцеїв для мешканців невеликих міст, а також – сільської місцевості.

Резонансним став і Законопроєкт про внесення змін до закону України «Про освіту» щодо вдосконалення науково-методичного забезпечення освіти та якості навчальної літератури (№ 5465), ухвалений у першому читанні 2  червня 2021 року.

Основним недоліком чинної процедури забезпечення шкіл підручниками є відсутність зворотного зв’язку між споживачами (учнями, батьками, вчителями, громадськістю) та посадовцями, які ухвалюють рішення про дозвіл на використання літератури.

Іншою  проблемою є забезпечення якості навчальної літератури, що виготовляється за кошти фізичних та юридичних осіб та має гриф «Схвалено до використання у закладах повної загальної середньої освіти». Процедура отримання та відкликання цього грифу була недосконалою.

Законопроєкт пропонує зафіксувати у законодавстві основі вимоги до якості навчальної літератури, від яких зацікавлені сторони могли б відштовхуватися у подальшій роботі над удосконаленням як власне навчальної літератури, так і механізму забезпечення нею учасників освітнього процесу.

Впродовж п’ятої сесії парламентарі зробили крок до вдосконалення національної системи кваліфікацій. У першому читанні ухвалено законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій», який частково врегульовує наявні проблеми. Документом узгоджено Національну рамку кваліфікацій, з чинними редакціями Європейської рамки встановлення сучасних стандартів усіх рівнів освіти, професій та спеціальностей, з урахуванням рамкових вимог Європейської рамки кваліфікацій і потреб ринку праці, кваліфікацій для навчання протягом життя і Рамки кваліфікацій європейського простору вищої освіти. Паралельно КМУ постановою від 2 червня 2021 року № 576 ухвалив рішення про «Порядок визнання в Україні професійних кваліфікацій, здобутих в інших країнах». Постановою від 16 червня 2021 року № 620 КМУ затвердив Положення про Реєстр кваліфікацій. Триває робота зі створення центрів кваліфікацій, що визнаватимуть професійні кваліфікації та результати навчання, здобуті шляхом формальної та неформальної освіти, зокрема на робочому місці. Водночас згаданий законопроєкт передбачає вилучення із Закону України «Про освіту» згадки про необхідність створення цілісного закону, який комплексно врегульовує систему кваліфікацій, що несе певні ризики неузгодженості нормативних актів.

Питання науки та інновацій в цілому залишалися на «узбіччі» діяльності ВРУ. Разом з тим, 24 червня відбулися слухання в Комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій на тему: «Перший рік грантового фінансування Національним фондом досліджень: проблеми і перспективи». Зауважено, що для збільшення видатків Державного бюджету України на функціонування Національного фонду досліджень України потрібно зробити висновки щодо успішності роботи Фонду у 2020 році та виправити ті недоліки, чи прогалини, які заважатимуть Фонду розвиватися. І в цьому аспекті маємо за мету визначити особливі умови діяльності Національного фонду досліджень України, надати йому реальний статус головного розпорядника бюджетних коштів, створити ефективні умови для функціонування установи, як організаційні, так і практичні.

У наступній сесії Комітет продовжить роботу над законопроєктом, націленим на вдосконалення діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, як це було передбачено рекомендаціями Комітетських слухань.

Автори: Ігор Попов, Анатолій Амелін, Олександр Чебаненко, Станіслав Асєєв, Микола Скиба