АРХАЇЗАЦІЯ, ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ, УНІФІКАЦІЯ: російська освіта та кремлівська пропаганда (2014-2024)

“Наше завдання: не впасти першим. У нас є шанс, що після падіння путінського режиму, молодь захоче повернення до нормального життя і не буде підтримувати всі ці безумства…”

22 жовтня 2024 року відбулася онлайн-презентація та обговорення дослідження UIF присвяченого ідеологізації російської молоді, а також можливі загрози, які ця молодь може становити в майбутньому для України.

В ході доповіді, Сергій Громенко, історик та експерт з питань росії, України та Центрально-Східної Європи, висвітлив ключові аспекти кремлівської пропаганди, підкресливши, що Україна повинна бути готовою до довгострокового протистояння цим загрозам.

Тема викликала активне обговорення серед учасників: освітян, експертів, посадовців, представників ЗМІ та громадських організацій. Серед тем, які піднімалися під час обговорення, було:

• Коли росія стала ідеалогічною державою?
• Чи вдасться сучасним дітям встояти пропаганді режиму путіна в майбутньому.
• Створення альтернативного контенту для підлітків, які живуть в соц.мережах, попри їх заборони.
• Як можливо мотивувати українських вчителів та учнів особливо на русифікованих територіях, використовувати українську мову для спілкування поза уроками?
• Патріотичне виховання в Українських школах.
• Необхідність створення умов праці вчителів в Україні на настільки високому рівні, щоб професію вчителя стала дійсно престижною.
• Можливості впливу сучасної світової цивілізації на російську молодь.

В доповіді було докладно розглянуто як саме росія впроваджує пропаганду і мілітаризацію населення, починаючи з раннього дитинства. Ключові тези:

1. Молодь і пропаганда: Молоде покоління росіян не підтримує владу Путіна та війну проти України так сильно, як старше покоління. Це викликає занепокоєння у влади, яка намагається контролювати молодь через репресії щодо вільних медіаплатформ та інтеграцію пропаганди в освітні установи.
2. Освітня система як інструмент пропаганди: Російський уряд цілеспрямовано змінює навчальні заклади всіх рівнів, перетворюючи їх на центри поширення офіційної ідеології. Патріотизм, мілітаризм, колективізм, русифікація та «правильна» історія стають основними ідеями, які просуваються через різні освітні та позашкільні програми.
3. Мілітаризація дітей та молоді: З раннього віку діти стикаються з мілітаризацією, зокрема через іграшки, військові виставки, залучення до військових таборів, уроки початкової військової підготовки, участь у масових заходах, що підтримують війну, та створення молодіжних воєнних об’єднань.
4. Ідеологізація вищої освіти: У вишах вводяться курси, що легітимізують путінську владу та виправдовують війну проти України, а також збільшується державний контроль над університетами, зокрема через відрахування студентів і впровадження нових навчальних дисциплін з акцентом на державність.
5. Майбутні наслідки: Поки що молодь має певний імунітет проти пропаганди завдяки доступу до альтернативних джерел інформації в Інтернеті, однак у перспективі 5-7 років, коли підростуть нові покоління, що з самого дитинства будуть піддані інтенсивній пропаганді, ситуація може змінитися на користь Кремля.
6. Загроза тоталітаризму: Введення курсів на кшталт «Основи російської державності» свідчить про завершення формування ідеології та можливий перехід до більш тоталітарного управління в Росії.

Таким чином, стратегія російської влади спрямована на довгострокове формування покоління, яке буде лояльним до режиму і готовим підтримувати військові дії та авторитарну владу.