13 вересня в Українському інституті майбутнього за сприяння групи «Інформаційний спротив» відбувся експертний круглий стіл “Територіальна оборона: міжнародні тренди і модель для України”.
Участь в обговоренні взяли народні депутати України з різних фракцій парламенту, фахівці Генерального Штабу ЗСУ, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби, а також представники добровольчих батальйонів і профільних волонтерських організацій.
Модератором зустрічі виступив народний депутат України Антон Геращенко.
До уваги присутніх було запропоновано детальну інформацію про функціонування системи оборони в Естонії та місце у цій системі добровольчої організації – Союзу оборони Естонії “Кайтцелійт”.
Презентацію з цієї теми зробили спеціально запрошені гості – член Парламенту Естонської Республіки, генерал-лейтенант Йоханнес Керт, який впродовж трьох років очолював «Кайтцелійт» та впродовж 5 років був командувачем Сил Оборони Естонії, а також головний інспектор з навчання членів “Кайтцелійт” підполковник Артур Ліленнурм.
Відкриваючи круглий стіл, Антон Геращенко зазначив, що Росія не наважилася б напасти на Україну, якби у нашій країні існувала ефективна система оперативного реагування, якою є «Кайтцелійт». Ціль круглого столу Геращенко сформулював як “спробу зародити у Верховній Раді дискусію щодо прийняття законів, які допоможуть задіяти громадян України до реалізації їх прагнення захищати свою країну”.
Йоханес Керт у своєму виступі підкреслив, що «Кайтцелійт – це так званий активний резерв, який утворюється з добровольців. Це люди, котрі готові віддати більше, ніж інші громадяни Естонії. Ми довіряємо їм мати зброю вдома. «Кайтцелійт» повинен уміти збиратися за перші години по зонам відповідальності. Членів союзу ми роками тренуємо, як солдатів. Ми очікуємо від них точних пострілів, уміння орієнтуватись на місцевості, належної спортивної підготовки, уміння виживати у надзвичайних ситуаціях та надання першої медичної допомоги. Словом, усього того, що повинен знати солдат».
Кількість членів «Кайтцелійту» втричі перевищує чисельність регулярної армії Естонії. «Кайтцелійт» функціонує паралельно з системою військового резерву, ґрунтується на засадах самоврядування, але фінансується з державного бюджету і в питаннях оборони прямо підпорядковується командувачу збройних сил. Діяльність «Кайтцелійту» регулюється спеціальним законом.
У структурі «Кайтцелійту» також функціонують спеціальні організації для жінок, хлопчиків та дівчаток.
Артур Ліленнурм каже, що в Естонії багато чого будується на добровольчих засадах: добровольча поліція, групи рятівників і т.д. Проте, пан Ліленнурм запевняє: «Добровольчий – не значить безкоштовний». Держава має вкладати гроші у тренування та навчання добровольців. Це той досвід, який має перейняти і впровадити на законодавчому рівні Україна.
Адже, як зазначають учасники української сторони, українське суспільство вже навіть має досвід організації та функціонування добровольчих груп. Українці показали прекрасні навички самоорганізації у створенні волонтерських рухів, добровольчих патрулів і добробатів. Українці мотивовані. І якщо в Естонії тривалий період існування Союзу оборони змушує керівників вигадувати все нові й нові стимули, українців постійно мотивує сусід-агресор.
Впровадження нової системи громадсько-державних добровольчих батальйонів не суперечить Конституції, – запевняє Олександр Євсєєв, експерт Українського інституту майбутнього.
Інша проблема полягає в узаконенні зброї. Члени «Кайтцелійту» мають право на зберігання зброї, аби у разі небезпеки максимально оперативно мобілізуватись і тримати оборону стратегічних об’єктів до прибуття регулярних військ або реакції НАТО, – діляться досвідом естонські колеги. Представники парламенту та ЗСУ висловлювали побоювання: в Україні відсутня культура поведінки зі зброєю. Зокрема, пролунав аргумент, що не можна масово роздати автомобілі тим, хто ніколи не сидів за кермом і не знає правил дорожнього руху.
Процес узаконення зброї в Україні естонські колеги рекомендують провести поступово, наприклад, видавати зброю тільки командирам підрозділів типу “Кайтцелійт”. І ще одну поправку, яку треба внести у цій царині – змінити закони про самооборону і дозволити використання зброї з метою захисту. «Закон про дозвіл на зберігання зброї дозволяє кожному естонцю мати можливість попередити злочин», – каже Йоханес Керт.
Не менш важливою є побудова позитивного образу такої структури в очах міжнародної спільноти. Артур Ліленнурм ділиться своїм досвідом боротьби із російською пропагандою: “Росія використовує дві інформаційні лінії, за якими намагається дискредитувати наші збройні сили. Перша лінія висміювання: суть її зводиться до того, що Естонія – маленька країна і через те не здатна нікому протистояти. Ми боремось із цим, залучаючи на навчання все серйозніших супротивників, запрошуємо іноземних спостерігачів. Щороку проводимо відкриті змагання “диверсійних груп”. До речі, ми жодного року не запрошували Росію, але щороку на змаганнях присутні російські глядачі. Друга лінія дискредитації: естонці – фашисти і націоналісти. Із цим постулатом ми боремось відкритістю організації”.
Йоханнес Керт робить акцент на якості тренувань: “Перед добровольцями треба тримати справді якісні кадри: які можуть навчити і можуть мотивувати. Якщо добровольці будуть відчувати, що ходять, як у школу, аби відбути і отримати оцінку, але не будуть отримувати нових знань і вмінь, вони швидко втратять інтерес”. Генерал-лейтенант також зізнається: “Зараз, з висоти усього свого досвіду, я розумію, що багато речей зробив би інакше. Я сподіваюсь, Україні вдасться уникнути наших помилок і зробити свій “кайтцелійт” кращим. Перестаньте себе недооцінювати. Україна має прекрасний рівень освіти, українці – інтелектуальні люди. Окрім того, ви тривалий час успішно боретесь із російською агресією. У вас вже є свій глибокий військовий досвід. Тому я певен, що ви зможете прийняти правильні рішення. А я завжди буду готовий допомогти і поділитись досвідом”.
За підсумками круглого столу прийнято рішення створити робочу групу для підготовки спільного законопроекту, який би допоміг створити в Україні ефективну модель територіальної оборони, зокрема, врегулював би питання діяльності українських громадсько-державних підрозділів, подібних до естонського «Кайтцелійту».