Головні теми місяця
У США обрали президента: що означає для України перемога Трампа на виборах?
На початку листопада було остаточно затверджено підсумки виборів президента у США, де перемогу здобув кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп.
Раніше він неодноразово обіцяв зупинити війну в Україні. Іноді в найкоротші терміни — за 24 години[1]— або до дня своєї інавгурації (20 січня 2025 р.)[2]. Оголошуючи про свою перемогу на виборах, Трамп заявив, що «не збирається починати війни, а має намір їх зупинити»[3].
Однак після закінчення одного місяця перебування як “President-elect” (так у США називають особу, яку обрано на виборах як президента, але яка ще не обійняла посаду і не розпочала виконання своїх обов’язків) Трамп не зробив поки що жодних конкретних кроків для врегулювання російсько-українського конфлікту.
Це можна пояснити його зосередженістю на формуванні нової адміністрації Білого дому, у якій зі зрозумілих причин буде багато нових осіб. Серед запропонованих Трампом персон своєю антиукраїнською позицією відзначилися кандидати на посади держсекретаря США Марко Рубіо та директора Національної розвідки Талсі Габбард. Перший був одним із 15 сенаторів-республіканців, які проголосували проти пакета допомоги Україні на $61 млрд. Габбард, говорячи про російську агресію, заявляла, що Україна не варта захисту, оскільки нібито не є демократією. Вона також відома скандальними заявами про “американські біолабораторії в Україні”, які “представляють небезпеку” і тому їх “слід знищити”. Посади, які Рубіо та Габбард можуть зайняти, надають серйозні можливості для впливу на політику США щодо України.
І як у питаннях надання допомоги, так і у питаннях переговорів щодо врегулювання російсько-українського конфлікту.
Однак, без сумніву, ключову роль на українському напрямі відіграватиме спецпосланець американського президента по Україні та Росії, прямим обов’язком якого буде врегулювання конфлікту.
27 листопада Трамп офіційно підтвердив призначення на цю посаду 80-річного відставного генерала Кіта Келлога, відомого як затятого прихильника політичного підходу Трампа, який називається «Америка насамперед» (America First) і передбачає пріоритет американських національних інтересів у зовнішній політиці з мінімальними витратами на участь у воєнних конфліктах. При цьому, загалом, Келлога можна оцінити скоріше як проукраїнського, ніж проросійського. Раніше він критикував або ж, за його власним висловом, «певною мірою звинувачував» адміністрацію президента Джо Байдена та Захід загалом за неквапливість у допомозі Україні. Минулого року ці зволікання, на його думку, негативно вплинули на результативність контрнаступу ЗСУ. 22 листопада в ефірі телеканалу Fox News Келлог похвалив команду Байдена за зняття обмежень для України на завдання ударів західними далекобійними ракетами вглиб території РФ[4].
Це призначення відбулося на тлі чергової переломної точки у війні: триває російський наступ у Донецькій області України та в Курській області Росії, Москва відповіла на зняття Байденом обмежень на застосуванні далекобійної зброї ударом балістичної ракети, що раніше не застосовувалася в конфлікті.
Тому не дивно, що міжнародна громадськість з нетерпінням чекала якихось подробиць щодо американської ініціативи з врегулювання конфлікту.
30 листопада на сайті Інституту «Америка насамперед» (AMFI) було розміщено документ, який називається “планом Келлога для врегулювання конфлікту”[5]. У ньому розкритиковано підхід чинного президента США Джо Байдена «допомагати [Києву] стільки, скільки потрібно», зазначаючи, що це лише затягує конфлікт України та Росії. Келлог пропонує припинити постачати Україні військову допомогу, якщо вона відмовиться від мирних переговорів із РФ.
Однак посилення військової допомоги Україні, на думку автора документа, буде і важелем тиску на Росію щодо початку переговорів. Серед інших інструментів тиску на Росію він пропонує запровадження нових обмежень та мит на експорт російських енергоносіїв із направленням грошей від них на відновлення України.
Водночас Келлог наполягає: щодо Росії потрібно застосовувати не лише санкції та погрози, а й заохочувальні заходи. Зокрема пропонується дозволити Росії зберегти нові регіони, і навіть поступово розпочати нормалізацію відносин Москви та Вашингтона з можливим зняттям частини антиросійських санкцій. Також генерал виступає за зміну в інформаційній політиці Заходу: на його думку, США та їхнім союзникам треба припинити «демонізувати президента Росії Володимира Путіна». Він стверджує, що це допоможе створити «сприятливу атмосферу» для переговорів. При цьому Келлог не вважає за необхідне визнавати на міжнародному рівні юрисдикцію Москви над окупованими українськими регіонами.
Стосовно членства України в НАТО Келлог пропонує відкласти це питання на тривалий період (як мінімум, на 10 років) в обмін на мирну угоду з гарантіями безпеки.
Ще до призначення Келлога та оприлюднення його плану щодо врегулювання Кремль вкотре озвучив свої умови для потенційного проведення переговорів із Києвом. 13 листопада під час брифінгу представник МЗС Росії М. Захарова заявила, що мир в Україні може бути досягнутий лише тоді, коли Захід припинить надавати Києву військову допомогу[6]. Цього ж дня міністр закордонних справ Росії С. Лавров заявив, що початок президентства Трампа не змінить принципово позицію США щодо України, і що будь-які пропозиції про заморожування лінії фронту «навіть гірші» для Росії, ніж підписані у 2014 році Мінські угоди[7]. 18 листопада прес-секретар російського президента Д. Пєсков заявив, що заморожування конфлікту в Україні щодо Лінії бойового зіткнення неприйнятна для РФ: Москві натомість важливо досягти цілей спецоперації[8].
Подібними заявами офіційних осіб Москва намагається продемонструвати відсутність бажання йти на будь-які поступки нової адміністрації Трампа. При цьому Лавров своєю превентивною відмовою від потенційної пропозиції заморозити теперішню лінію фронту, з одного боку, підтверджує відсутність у Росії зацікавленості в пом’якшенні своїх вимог у майбутніх переговорах, з іншого — дає зрозуміти, що головною метою для Москви залишається повна капітуляція України, про яку президент Росії В. Путін говорив у червні 2024 року. Водночас Кремль вважає, що адміністрація Трампа враховуватиме інтереси та вподобання Росії без будь-яких поступок у відповідь.
При цьому “план Келлога” містить кілька позицій, які можна розцінити як більш вигідні для Москви, ніж для Києва. Насамперед йдеться про відмову приймати Україну в НАТО в найближчому майбутньому. Збереження нейтрального статусу України є однією з офіційних цілей СВО. І навпаки: “мирний план Зеленського” передбачає, що якнайшвидший вступ Києва до Альянсу — це один із наріжних каменів для примусу Москви до миру.
По-друге, зняття санкцій з Росії до укладання мирної угоди буде використано Москвою для підвищення можливостей свого оборонно-промислового комплексу. І у разі провалу переговорів дозволить РФ зробити більш серйозний тиск на Україну у військовому плані.
По-третє, незважаючи на гучні заяви Кремля про неприйнятність “заморозки” конфлікту, згода Вашингтона на збереження за Росією окупованих територій (щоправда, без міжнародного визнання юрисдикції Москви) може сприяти зупиненню бойових дій по лінії розмежування військ.
На перший погляд “план Келлога”, якщо його буде прийнято Вашингтоном за основу, не містить позитивних моментів для України, крім самого факту припинення бойових дій. Однак окремі моменти в поведінці українських посадовців останнім часом дозволяють припустити, що офіційний Київ усвідомлює неминучість початку переговорного процесу на умовах, які будуть висунуті Трампом та його командою.
Про це опосередковано може свідчити той факт, що позиція Києва, який донедавна категорично відмовлявся від початку переговорів за рахунок будь-яких територіальних поступок у кордонах України на 1991 рік, після перемоги Трампа на виборах суттєво змінилася.
Так, 20 листопада президент України у В. Зеленський в інтерв’ю Fox News заявив, що країна не має необхідних ресурсів, щоб “зі зброєю в руках дійти до кордонів 1991 року”, і що повернення Криму можливе дипломатичним шляхом[9]. 27 листопада Єрмак заявив, що Україна готова до мирних переговорів, якщо вийде на кордони 23 лютого 2022 року[10]. 29 листопада в інтерв’ю Sky News Зеленський сказав, що готовий піти на припинення вогню, навіть якщо РФ негайно не поверне захоплені території. При цьому головною умовою припинення вогню український президент назвав вступ України до НАТО, а не повернення до кордонів 1991-го року, як раніше. На його думку, вступ країни до Альянсу покладе край «гарячій фазі війни» і згодом допоможе домовитися про повернення окупованих територій «дипломатичним шляхом»[11].
Тобто фактично Київ засвідчує готовність “заморозити” фронт лінією бойового зіткнення, що склалася на момент початку переговорів, але за умови запрошення України до НАТО. Однак у цьому питанні західні країни та керівництво Альянсу демонструють серйозну розбіжність поглядів. Проти членства України в Альянсі виступають Німеччина, Туреччина, Словаччина та Угорщина. Відсутність чітко вираженої позиції США дозволяє припустити, що адміністрація Байдена не хотіла і вже не бажає брати на себе відповідальність у цьому питанні. Відповідно, багато країн-членів Альянсу чекають, яку позицію займе нова адміністрація Трампа.
Цілком очевидно, що позиція США буде ключовою за будь-якого варіанту завершення війни в Україні. Попри мовчання Вашингтона, після призначення Кіта Келлога спецпосланцем по Україні найімовірніше, що саме його напрацювання ляжуть в основу плану США щодо врегулювання конфлікту.
Водночас необхідно розуміти, що Трамп досить непередбачуваний. І його важко звинуватити у любові до Росії. У період своєї попередньої каденції він визначив Росію та Китай одними з головних суперників, підписав закон про санкції проти Росії та закон про іноземних агентів, що посилило тиск на російські ЗМІ за кордоном та на території США зокрема. Але одним із ключових агресивних кроків Трампа стали два великі ракетні удари по сирійських урядових військах, а також розрив “ядерної угоди” з Іраном.
Тому не можна відкидати, що “завершення конфлікту” Дональд Трамп у своїй голові може уявляти зовсім інакше, ніж як це уявляють міжнародна спільнота або влада Росії. І зіткнувшись з кардинальним різночитанням позицій сторін на тлі можливої відмови Москви йти на серйозні поступки в час переговорів, Трамп навпаки може піти на агресивні кроки, наприклад, посилення підтримки України, щоб спробувати натиснути на Кремль і завершити конфлікт, але по-своєму.
В будь-якому разі все почнеться з переговорів і, можливо, за умови якщо не повного припинення бойових дій, то як мінімум, відмови супротивників від ураження об’єктів інфраструктури.
Північна Корея допомагає Росії у війні проти України: чому не працюють санкції?
У листопаді з’явилася інформація про те, що Росія передала КНДР ракети ППО в обмін на відправлення північнокорейських військ для участі у війні проти України. Також повідомляється, що крім ракет РФ надала й інше обладнання, зокрема різні військові технології, включно з необхідними для створення космічної системи спостереження[12].
Водночас за інформацією BBC News, з березня 2024 року Росія всупереч міжнародним санкціям ООН поставила КНДР більше мільйона барелів нафти, ймовірно, теж таким чином “заплативши” за відправку північнокорейських солдатів. У матеріалі йдеться, що перше зафіксоване постачання нафти пройшло 7 березня 2024 року — через сім місяців після перших повідомлень про передачу боєприпасів КНДР до РФ. Ресурс Open Source Centre відстежив 43 рейси північнокорейських танкерів, і всі вони приходили до російського порту з відключеними трекерами, тому мільйон барелів — лише приблизна оцінка обсягів поставленої нафти. Через санкції ООН Північна Корея може закуповувати лише 500 тисяч барелів нафти на рік[13].
Як показує практика, санкційні механізми мають недоліки, що дозволяють постачати продукцію військового чи подвійного призначення до Росії, а звідти до Північної Кореї. Важливу роль у процесі обходу санкцій відіграють т. зв. країни-прокладки, які можуть закуповувати санкційні товари та продавати їх у країни, на які накладено санкції.
Наприклад, станом на серпень 2024 року з початку російської агресії проти України експорт з Румунії до Киргизії зріс на 2200%, зі Словаччини — на 2500%, Болгарії — 3200%, Угорщини — на 3300% (див. рис. 1):
На жаль, до послуг країн-прокладок вдаються і більш розвинені європейські країни, які публічно висловлюють всіляку підтримку Україні, проте не здатні змусити бізнес знехтувати на якийсь час прибутками для запобігання російській експансії. Наприклад, Німеччина з березня 2022 року в рази збільшила постачання промислової продукції в такі країни: як Киргизія, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Туреччина (див. рис.2):
Натомість Москва отримала значну кількість ракет для завдання ударів по Україні. За інформацією агентства CNN, у 2024 році Росія використала близько 60 північнокорейських ракет КN-23, що становить близько 30% від усіх балістичних ракет, запущених по Україні цього року. При цьому повідомляється, що найважливіші компоненти, що використовуються в цих ракетах, виготовляють щонайменше дев’ять західних виробників, включаючи компанії зі США, Великобританії та Нідерландів, а деякі частини виготовлені зовсім недавно — у 2023 році, тобто були поставлені до Північної Кореї після початку російської агресії та запровадження міжнародних санкцій проти Росії[14].
За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, Північна Корея з жовтня 2024 року перемістила до Росії понад 100 артилерійських систем (60 одиниць 170-мм самохідних артилерійських установок М-1989 Koksan і більше 40 одиниць 240-мм реактивних систем залпового), 5 млн артилерійських снарядів та 100 балістичних ракет KN-23/24[15].
Крім того, за даними американського Центру досліджень у галузі нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна (CNS), Північна Корея розширює один із ключових заводів з виробництва зброї в Хамхіні, що входить до складу Ренсонського машинобудівного комплексу. Як зазначає агентство, це єдиний завод у КНДР, який виготовляє балістичні ракети Хвансон-11, відомі на Заході як KN-23. Про ці роботи на підприємстві під назвою “Завод 11 лютого” свідчать супутникові знімки компанії Planet Labs, проаналізовані дослідниками CNS. На знімках видно, що, судячи з усього, будується ще одне складальне приміщення, на 60-70% більше за попереднє, а також новий житловий комплекс, ймовірно, призначений для робітників[16].
11 листопада Пхеньян на два дні пізніше Москви ратифікував договір про всеосяжне стратегічне партнерство з Росією, що передбачає, зокрема, двосторонню військову допомогу. 29-30 листопада глава Міноборони Росії А. Білоусов здійснив офіційний візит до КНДР, де провів низку двосторонніх зустрічей із представниками військового та військово-політичного керівництва республіки[17]. Підготовка цієї поїздки раніше не анонсувалася. Зі зрозумілих причин результати візиту також не висвітлюються. Однак, не викликає сумніву, що в основному йшлося про практичну реалізацію договору про стратегічне партнерство. Не викликає сумніву, що Москва не збирається відмовлятися від військової та військово-технічної співпраці з Пхеньяном. Йдеться навіть про нарощування північнокорейської допомоги.
Динаміка подій навколо Курської області свідчить, що найближчим часом ВС РФ зроблять рішучі спроби звільнити цю російську територію від українських військ. Для цього Росія зосередила під Курськом 50-тисячне угруповання, включно з 10 тисячами північнокорейських солдатів. Цю інформацію підтвердили і США[18], і Південна Корея[19].
Можна припустити, що після звільнення Курської області допомога Пхеньяна Москві обмежиться наданням різних видів озброєння, боєприпасів та спорядження. Особливу роль у разі продовження бойових дій відіграватимуть ударні дрони-камікадзе, виробництво яких планують наростити у Північній Кореї. Північнокорейські солдати навряд чи будуть залучені для участі у бойових діях безпосередньо на території України. Однак навіть їх використання для захисту прикордонних територій Росії дозволить Москві наростити зусилля на інших ділянках фронту.
Факт розширення військово-технічного співробітництва з Північною Кореєю може свідчити про неможливість російського оборонно-промислового комплексу повною мірою задовольнити потреби російських збройних сил на фоні втрат в Україні. І це можна розцінити як позитивну новину. Однак північнокорейський ВПК за підтримки Росії здатний виготовити значну кількість озброєння та боєприпасів в інтересах Москви. І це вже погана новина. Розширення контактів на високому рівні лише підтверджує, що Москва, попри занепокоєння США та Заходу, продовжить співпрацю з Пхеньяном. Особливо на тлі відсутності будь-яких конкретних кроків США та інших західних країн зупинити цю співпрацю.
Військова та фінансова допомога: наголос на БПЛА і “данську модель”
У листопаді західні партнери продовжували надавати допомогу Україні за трьома основними напрямками:
– безпосередня передача озброєння, військової техніки, боєприпасів та спорядження;
– організація у самій Україні необхідного оборонного виробництва та оплата української продукції військового призначення;
– фінансова допомога, включно з гуманітарною та соціальною, а також відновлення енергосистеми.
Минулого місяця зміцнилася тенденція виділення партнерами коштів на придбання допомоги, якої бракує, замість безпосереднього спрямування в Україну озброєння, боєприпасів і спорядження з наявних запасів. При цьому все частіше використовуються кошти із заморожених російських активів.
Все більше країн приєднується до т. зв. данської моделі допомоги Україні, реалізація якої дозволить прискорити процес надходження на фронт достатньої кількості зброї та боєприпасів, які країни Євросоюзу не можуть передати Києву. ЗСУ потребує поповнення боєприпасів та озброєння “тут і зараз”, тому “данська модель” має розвиватися на тлі західної безперервної допомоги, яка пробуксовує через виснажені складські запаси.
1. Безпосередня передача озброєння та військової техніки, боєприпасів та спорядження
У листопаді найбільше постачання озброєння Україні здійснили Велика Британія, яка передала кілька десятків далекобійних ракет Storm Shadow[20]; Канада, яка поставила в Україну систему ППО NASAMS[21], та Нідерланди, які відправили Києву три пускові установки Patriot[22].
Про виділення найближчим часом різних пакетів військової допомоги Києву заявили США[23] [24], Німеччина[25], Естонія[26], Литва[27], Австралія[28], Франція[29].
Як одну з тенденцій листопада можна виділити співробітництво західних країн з Україною, що розширюється, у питанні забезпечення ЗСУ безпілотними літальними апаратами (БПЛА).
Уряд Німеччини вирішив поставити Україні 4 тисячі ударних безпілотників, керованих штучним інтелектом. Починаючи з грудня, планується здійснювати постачання кількох сотень дронів щомісяця[30].
Великобританія заявила про плани виділити близько $9,5 млн для закупівлі ударних та розвідувальних дронів на користь України[31].
Латвія озвучила плани щодо закупівлі для ЗСУ БПЛА національного виробництва вартістю €7 млн[32].
Литва підписала з Києвом меморандум про співпрацю в галузі БПЛА та РЕБ[33], який, зокрема, передбачає спільне виробництво безпілотників, у тому числі українських далекобійних дронів “Паляниця”. Також у 2025 році Литва закупить для України БПЛА на €10 млн[34].
В інтересах підвищення можливостей України щодо захисту від дронів Естонія надасть Україні для тестування ракети національного виробництва для збиття безпілотників на висоті до двох кілометрів. У разі успішних випробувань та угоди на подальше використання виробництво цих ракет може бути організовано і в Україні[35].
14 листопада посол України в Ізраїлі Є. Корнійчук заявив, що Ізраїль у рамках допомоги Києву повністю надав усе необхідне для створення системи раннього оповіщення про повітряні загрози — зараз Україна перебуває на фінальній стадії запуску цієї технології. При цьому окремі елементи системи, включаючи тривимірні радари ізраїльського виробництва, вже використовуються українськими військовими.
19 листопада у Варшаві відбулася зустріч міністрів закордонних справ Польщі, Франції, Німеччини, Італії, а також Великої Британії та Іспанії у так званому форматі «Веймар+»[36]. У зустрічі також взяла участь Кая Каллас, яка стала новим Верховним представником ЄС із зовнішніх справ і політики безпеки. Згідно з офіційними повідомленнями, серед інших питань обговорювалася подальша підтримка України. Зокрема, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що на зустрічі обговорювалося питання про те, «чи готові найбільші країни Євросоюзу закуповувати більше боєприпасів та інвестувати в сектор озброєнь, щоб Україна зміцнила свою переговорну позицію, коли російська економіка почне руйнуватися».
За підсумками зустрічі було прийнято спільну заяву міністрів закордонних справ шести країн, які стосовно України заявили, що вважають за необхідне:
– ще більше посилити військову, економічну та фінансову підтримку України, одночасно вітаючи кредит G7 у розмірі $50 млрд, щоб гарантувати Україні достатні ресурси на наступний рік;
– залишатися непохитними у своїй підтримці справедливого та міцного миру для України на основі Статуту ООН, підтверджуючи, що переговори про мир можуть вестись лише з Україною, з європейськими, американськими партнерами на її боці, та гарантуючи, що агресор матиме наслідки, у тому числі фінансові, за свої незаконні дії, що порушують правила, викладені у Статуті ООН;
– продовжувати стримувати Росію, позбавляючи Путіна можливості вести агресивну війну та стримуючи нарощування військового потенціалу Росії, зокрема за допомогою обмежувальних заходів.
28 листопада Європейський парламент ухвалив масштабну резолюцію щодо України, в якій закликав посилити та прискорити надання політичної, військової, гуманітарної, економічної та фінансової підтримки Києву “до перемоги України”, “щоб покласти край агресивній війні Росії та дозволити Україні звільнити весь свій народ”. У своїй резолюції Європарламент просить країни ЄС надати Україні літаки, ракети великої дальності, включаючи TAURUS, сучасні системи ППО, а також прискорити постачання вже обіцяного обладнання. У документі також зазначено, що всі країни Євросоюзу та союзники по НАТО повинні взяти на себе зобов’язання підтримувати Україну у військовому відношенні та виділяти на це щорічно не менше 0,25% ВВП[37]. Необхідно зазначити, що резолюції Європарламенту не є юридично зобов’язуючими та носять рекомендаційний характер.
Разом з тим, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що з моменту затвердження у квітні 2024 року Конгресом США додаткового фінансування для України, Штати поставили Києву лише 83% обіцяних боєприпасів. За словами спікера Пентагону Пета Райдера, йдеться зокрема про артилерійські снаряди 155-мм калібру, ракети до HIMARS GMLRS, а також про боєприпаси до систем Patriot, NASAMS та ін. Крім цього, постачено лише 67% від обіцяних інших можливостей ППО, зокрема ракети до ПЗРК Stinger та ЗРК HAWK, а також 60% боєприпасів малих калібрів[38].
2. Організація безпосередньо в Україні необхідного оборонного виробництва та оплата української продукції військового призначення.
Міністерства оборони та стратегічних галузей промисловості України уклали з Міноборони Данії імплементаційні угоди на суму близько €535 млн, які стосуються закупівлі українських озброєнь, зокрема самохідні артилерійські установки, ударні безпілотники та протитанкову зброю. Фінансування здійснюється Данією, Швецією та за рахунок відсотків від заморожених російських активів[39]. Крім того, прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен під час візиту до Києва 19 листопада оголосила про новий пакет допомоги Україні в обсязі €130 млн, спрямований на підтримку українського оборонно-промислового комплексу[40]. Усього ж Данія у 2025 році спрямує не менше $1,4 млрд українським військовим заводам[41].
Міністр оборони України Р. Умєров заявив, що Норвегія приєднається до “данського формату” і виділить $45 млн на підтримку промисловості України, щоб підвищити потенціал України та прискорити виробництво зброї і військової техніки[42].
Глави урядів Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Норвегії, Польщі, Швеції заявили про плани збільшити підтримку України протягом найближчих місяців. Зокрема, йдеться про додаткові постачання боєприпасів та інвестиції в українську оборонну промисловість[43].
3. Фінансова допомога, включно з гуманітарною та соціальною, а також відновлення енергосистеми.
У листопаді рішення щодо виділення різної фінансової допомоги Україні, у тому числі й на відновлення енергосистеми, ухвалили Німеччина[44] [45], Європейський Союз[46] [47], Єврокомісія[48] та Південна Корея[49].
Крім того, у листопаді Світовий банк:
– у рамках проєкту PEACE виділив Україні $4,8 млрд[50];
– підписав з Україною угоду про виділення їй близько $600 млн у рамках нової програми підтримки бізнесу[51];
– заявив про новий пакет підтримки для України на суму $750 млн, які, за словами прем’єр-міністра Д. Шмигаля будуть надані в рамках проєкту “Підтримка відновлення шляхом розумного фіскального управління” (SURGE), спрямованого на підтримку інституційних реформ, необхідних для вступу до Європейського Союзу[52].
Захід зняв обмеження щодо застосування далекобійної зброї: “вундерваффе” чи політико-дипломатична пастка?
Президент США Джо Байден під кінець свого терміну зробив те, про що його вже багато місяців просив Київ: 17 листопада ЗМІ[53] [54] повідомили, що Вашингтон у відповідь на участь північнокорейських солдатів у війні дав Україні дозвіл на використання американських тактичних ракет ATACMS для ударів по території Росії. Пізніше це підтвердили офіційні особи Білого дому.
Водночас адміністрація президента США дозволила ЗСУ використання британських далекобійних ракет Storm Shadow для ударів углиб РФ (дозвіл був потрібний, оскільки в ракетах використовується американська навігаційна система). І відразу Великобританія та Франція також зняли заборони на застосування ракет Storm Shadow/SCALP по об’єктах у РФ. Разом з тим, Італія та Німеччина, як і раніше, відмовилися надати такий дозвіл на застосування своїх далекобійних засобів.
І вже 19 листопада ЗСУ завдали удару по об’єкту Головного артилерійського управління ЗС РФ у Брянській області ракетами ATACMS, а також ракетами Storm Shadow по підземному командному пункту ЗС РФ у Курській області[55].
Завалося б, Київ нарешті отримав довгоочікуваний дозвіл. Чи зможе він сприяти корінному перелому у війні?
За інформацією ЗМІ, на момент отримання дозволу Україна мала 50 ракет ATACMS[56] і достатню кількість пускових установок для них. Storm Shadow/SCALP є крилатою ракетою повітряного базування. Загалом Києву було поставлено кілька десятків таких ракет.
Необхідно враховувати, що можливості США, Великобританії та Франції щодо надання ракет ATACMS і Storm Shadow/SCALP обмежені. У США на озброєнні є близько 500 ракет ATACMS М39А1[57]. Франція свого часу замовила для своїх ЗС близько 500 ракет SCALP, Велика Британія – до 1000 Storm Shadow[58]. І навряд чи Україні будуть передані усі наявні на озброєнні цих країн ракети. Тому загальна кількість ракет, які можуть бути отримані Києвом, швидше за все, складе від 200 до 500 одиниць.
Для ураження одного об’єкта подібним типом озброєння зазвичай використовується від п’яти до десяти ракет одночасно. Тому загальна кількість цілей, уражених такими ракетами, може становити від 50 до 70 об’єктів.
З одного боку, навряд чи це посприяє докорінній зміні ситуації на фронті. Так само як не допоможе вирішити питання з російським ракетним терором. Проте цей факт істотно підвищує можливості Києва як у питаннях стримування російського наступу, що триває, так і в плані завдання превентивних ударів в оперативній глибині російських військ. Досить згадати, що застосування на фронті американських HIMARS з дальністю польоту 70 км змусили росіян кардинально переглянути питання постачання військ боєприпасами, істотно збільшивши протяжність логістичних ланцюжків. Однак у будь-якому випадку зняття обмежень на застосування Києвом далекобійних західних ракет означає підвищення оперативних можливостей ЗСУ. Але не стратегічних. Тому більш логічно оцінювати це рішення Заходу не з військової, а з політичної точки зору.
Адміністрація президента США (як ще чинного, так і обраного) чудово розуміє, що це рішення Вашингтона не призведе до кардинальної зміни характеру бойових дій на лінії зіткнення і не дозволить Україні вирішити стратегічні завдання: звільнити окуповані території та знизити можливості Росії щодо нанесення ракетних ударів. Проте Байден під завісу свого президентства виконав одну із вимог “Плану перемоги” Зеленського.
Трамп, зі свого боку, на тлі відсутності стратегічних успіхів ЗСУ на фронті використовуватиме факт зняття обмеження на застосування далекобійних засобів поразки як один із важелів тиску на Київ у питанні початку переговорів згідно з розроблюваним Трампом планом, що передбачає заморожування конфлікту по лінії бойового зіткнення довжиною близько 1300 км.
Однак цей дозвіл може бути використаний адміністрацією Білого дому і для тиску на Кремль США вперше перехопили політичну ініціативу у Росії, яка досі одноосібно демонструвала тактику “підвищення ставок” шляхом постійної ескалації напруженості та спроб диктату своїх умов не лише Україні, але й та іншим західним країнам через т.з. червоні лінії. Сам факт надання Україні дозволу бити по території РФ американськими ATACMS свідчить про перегляд Сполученими Штатами їх позиції і демонструє Москві готовність Заходу відповідати дзеркально і на заяви, і на дії російської сторони.
Про це опосередковано може свідчити і досить нервова реакція Кремля на це рішення Байдена. 18 листопада прессекретар Путіна назвав зняття Заходом обмежень на використання далекобійної зброї “якісно новим витком напруги”, і звинуватив Вашингтон у ескалації конфлікту[59]. Президент РФ Путін 19 листопада затвердив оновлену ядерну доктрину РФ[60], 21 листопада — виступив з офіційною заявою[61], а 22 листопада провів нараду з керівництвом МО РФ.
Нинішня редакція російської ядерної доктрини передбачає: якщо неядерна країна воює проти Росії за підтримки ядерної держави, обидві вважаються противниками РФ. При цьому, у випадку з Україною, удари навіть звичайною зброєю розцінюватимуться як дії коаліції, включаючи США, Британію та Францію, які підтримують Київ. Тут слід згадати, що ще у вересні поточного року російський президент заявляв, що дозвіл Україні завдавати ударів західною далекобійною зброєю по території РФ означатиме участь НАТО у війні з Росією[62].
Здавалося б, що Кремль намалював чергову “червону лінію” Заходу, причому, “найчервонішу” — ядерну. Однак у цьому питанні не все так просто. З одного боку, Пентагон вже офіційно заявив, що США не здивовані оновленню ядерної доктрини Росії, але при цьому не бачать ознак, які б свідчили про підготовку РФ до застосування ядерної зброї проти України[63]. З іншого — Росія несуб’єктна у прийнятті рішення про застосування ядерної зброї. Москва в цьому питанні змушена враховувати позицію Індії та Китаю, які виступають категорично проти можливості застосування тактичної ядерної зброї під час бойових дій в Україні.
Загалом можна припустити, що в середньостроковій перспективі буде реалізований американський сценарій закінчення війни. Бойові дії найближчими місяцями характеризуватимуться високою інтенсивністю через прагнення Росії зміцнити свої переговорні позиції успіхами на фронті: виходом на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей України, а також звільненням Курської області. Водночас Москва продовжить “ракетний терор” щодо енергетичної інфраструктури України.
Україна на все це відповідатиме дзеркально — завдаватиме ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури РФ та військових об’єктах у глибині російської території. Тим більше після отримання на це дозволу від США, Британії та Франції. Тому цей дозвіл слід розглядати як один із елементів оперативно-стратегічного стримування ескалації Росією конфлікту. Тобто План перемоги Зеленського, нехай і частково, починає працювати.
Мирне врегулювання конфлікту: чи відкрив Шольц “скриньку Пандори”?
15 листопада відбулася телефонна розмова канцлера Німеччини Олафа Шольца з президентом Росії В. Путіним[64].
Обидві сторони офіційно підтвердили факт проведення телефонної розмови. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті президента Росії, в рамках обміну думками щодо ситуації в Україні В.Путін нагадав, що нинішня криза стала прямим результатом багаторічної агресивної політики НАТО, спрямованої на створення на українській території антиросійського плацдарму при ігноруванні інтересів Росії у сфері безпеки та зневаги до прав російськомовних жителів.
Стосовно перспектив політико-дипломатичного врегулювання конфлікту, президент Росії заявив, що російська сторона ніколи не відмовлялася і, як і раніше, відкрита до поновлення переговорів. При цьому, можливі домовленості мають враховувати інтереси РФ у безпековій сфері, виходити з нових територіальних реалій, а головне – усунути першопричини конфлікту[65].
Водночас німецька сторона повідомила, що у розмові Шольц рішуче засудив російські авіаудари щодо цивільної інфраструктури в Україні. Крім того, канцлер ФРН попередив Путіна, що відправлення північнокорейських солдатів до Росії для участі у бойових діях проти України “приведе до серйозної ескалації та розширення конфлікту”. Також німецький канцлер дав зрозуміти, що жодної з цілей, поставлених Росією у цій війні, не вдалося досягти, і закликав Москву до готовності вести “серйозні переговори з Україною”. Шольц також підкреслив, що “підтримка України матиме довгостроковий характер і російський президент не повинен розраховувати на те, що час грає на його користь”[66]. В уряді Німеччини, коментуючи розмову Путіна із Шольцем, наголосили, що напередодні цієї телефонної розмови Шольц розмовляв із президентом України В. Зеленським[67].
Сам В. Зеленський, коментуючи телефонну розмову канцлера Німеччини з Путіним, назвав цей дзвінок “скринею Пандори”. На думку українського президента, Шольц створив прецедент і тепер можуть відбутися інші розмови та інші дзвінки до російського президента, що грає на руку Кремлю. “Це саме те, що Путін давно хоче: йому вкрай важливо послабити його ізоляцію, ізоляцію РФ і вести звичайні переговори, які нічим завершуватимуться. Так, як він десятиліттями робив”, — сказав Зеленський. Водночас президент України наголосив, що “Мінська-3″ не буде” і що Україні “потрібний реальний світ”.
Схожу з українським президентом думку висловили прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск[68] і міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен[69].
Чи можуть телефонні розмови змусити Москву припинити агресію в Україні чи хоча б на прийнятних умовах розпочати переговори?
Цілком очевидно, що обов’язковими умовами залишаться дотримання Україною “трьох неядерних принципів”, відмова Києва від вступу до НАТО (можливо, Кремль відмовиться від закріплення нейтрального статусу в українській конституції), збереження контролю над усіма окупованими територіями та зняття критичних для Росії міжнародних санкцій. У цьому випадку Москва може відмовитися від таких вимог, як надання російській мові статусу державної, скасування декомунізації, відмова від запровадження в майбутньому подібних заборон радянської символіки та ідеології.
На жаль, Україна не має вагомого багажу аргументів для ведення рівноправного переговорного процесу. Невеликий захоплений плацдарм у Курській області може бути розіграний на початку переговорів як одна з обов’язкових умов Кремля.
Тому залишається лише сподіватися, що Трамп за підтримки своїх партнерів по G7 зможе знайти найболючіші для Росії ключові точки для продавлювання інтересів України. Але навіть найоптимістичніші прогнози не дають шансів сподіватися Києву на щось більше з перерахованих вище вимог, ніж звільнення Запорізької області від російської окупації. Донецьку та Луганську області Росія не віддасть з політичних мотивів, Херсонську — не бажаючи пропускати Україну до Азовського моря. Насамперед тому, що США мають дуже потужний важіль впливу на Україну — відмова найзначнішого союзника від військової допомоги Києву може не тільки кардинальним чином вплинути на можливості ЗСУ щодо ведення бойових дій, а й спровокувати розкол або навіть розпад партнерської коаліції допомоги Україні. До того ж, зниження фінансової допомоги Україні було однією з передвиборчих обіцянок республіканця. Тому Трамп чинитиме всілякий тиск на Київ, змушуючи шукати компроміси.
Поки що В. Зеленський та його команда не демонструють готовності до будь-яких поступок як мінімум у двох питаннях: запрошення України до членства в НАТО та територіальна цілісність у межах, як мінімум, на лютий 2022 року. Наскільки офіційний Київ готовий оцінити “реальну ситуацію на Землі” до початку переговорів,— покаже час. Який використовується Москвою для захоплення максимальної кількості української землі та створення найбільш вигідних для себе умов для переговорів.
Водночас у листопаді українське військово-політичне керівництво зробило кілька заяв щодо умов проведення можливих переговорів. Слід зазначити, що офіційний Київ з початку російської агресії кілька разів змінював свою позицію щодо переговорів із Росією. На початку війни Україна погодилася на діалог з Москвою, який до літа 2022 був повністю припинений. Незабаром В. Зеленський підписав указ про неможливість переговорів із Росією, тим самим оголосивши “війну до переможного кінця”.
Проте останнім часом президент України дедалі частіше говорить про те, що війна в Україні може закінчитись дипломатичним врегулюванням. Але при цьому Київ, не маючи значних успіхів на фронті, також прагне посилити свої позиції перед початком переговорів. Зробити це передбачається з допомогою західних партнерів у рамках “Плану перемоги”, представленого В. Зеленським восени поточного року. На думку Києва, виконання умов цього Плану змусить Москву сісти за стіл переговорів, маючи менш вигідну позицію.
Проте Захід досить холодно поставився до цієї української ініціативи, за два місяці виконавши лише частково один із пунктів “Плану перемоги”. При цьому зняття США, Великою Британією та Францією обмежень на застосування свого далекобійного озброєння Росія розцінила як ескалацію конфлікту та погрожує ударами по європейських країнах ракетою “Орєшнік”.
Суттєва зміна риторики офіційного Києва відбулася після президентських виборів у США, що опосередковано може свідчити про принципову згоду Києва з планом, що розробляється Вашингтоном, щодо завершення російсько-українського конфлікту.
“Орєшнік”: панацея чи блеф?
У відповідь на чергове ігнорування Україною та Заходом намальованих Москвою “червоних ліній” — нанесення ЗСУ ударів далекобійними ракетами по об’єктах у Курській та Брянській області — Росія відповіла завданням удару по українському оборонному підприємству «Південмаш» у Дніпрі. У своєму зверненні 21 листопада Путін заявив, що було застосовано балістичну гіперзвукову ракету середньої дальності в без’ядерному оснащенні «Орєшнік». Також на думку Путіна, конфлікт набув елементів глобального характеру, тому “Росія рішуче і дзеркально відповідатиме на ескалацію”. Крім того, за словами Путіна, Росія вважає, що має право застосовувати зброю проти об’єктів тих країн, які дозволяють використовувати свою зброю проти російських об’єктів.
Проте з ракетою “Орєшнік” також все неоднозначно, як і з “червоними лініями” Кремля. Раніше про створення такого типу озброєнь нічого не було відомо. Та й сам Путін 22 листопада під час наради з керівництвом МО заявив, що дана ракета ще проходить випробування і лише планується до прийняття на озброєння[70]. Це безпосередньо підтверджується тим, що ракета, яка завдала удару “Південмашу”, була запущена з випробувального полігону Капустін Яр в Астраханській області РФ[71]. Крім того, Путін ненароком обмовився, що випробування цієї ракети необхідно продовжити. У будь-якому випадку, до прийняття на озброєння та запуску в серійне виробництво кількість таких ракет у Росії є обмеженою. Крім того, начальник ГУР МО України К. Буданов заявив, що “Орєшнік” — це шифрована назва експериментальної системи балістичної ракети середньої дальності “Кедр”[72], а за повідомленнями окремих ЗМІ[73] — горезвісним “Орєшніком” цілком могла виявитися давно відома балістична ракета РС-26 Рубіж”.
Тому основною метою цього удару був не об’єкт у Дніпрі, а військово-політичний істеблішмент Заходу. Так само Москва спробувала посіяти страх і жах серед західних партнерів, змусивши їх тим самим відмовитися від військової допомоги Україні.
Проте постійне “брязкання зброєю” з боку Москви значною мірою залишається риторичним. Нинішні погрози Путіна на адресу Заходу офіційно спричинені зняттям обмежень щодо застосування далекобійних засобів. Але на практиці ЗСУ з квітня 2023 року регулярно завдають ударів американськими ракетами ATACMS і англо-французькими Storm Shadow по Криму, який фактично є російською територією вже 10 років.
Загалом слід зазначити, що застосування Кремлем риторики «червоних ліній» було надзвичайно непослідовним і суперечлило загальним наративам російської ескалації. Раніше Москва загрожувала серйозними відповідями у разі надання західними державами Україні ракетної артилерії, танків, військових літаків тощо. Тобто Путін постійно змінював цілі щоразу, коли Захід ігнорував “червоні лінії” Кремля. Тому насправді Москва йде на чергову ескалацію конфлікту на підставі власного рішення, а не як кроки у відповідь на дії Заходу.
Таким чином, враховуючи той факт, що ракета, яка розробляється як носій ядерної зброї, була застосована у звичайному, неядерному спорядженні — можна говорити про вкрай низькі шанси використання Москвою тактичної ядерної зброї в конфлікті з Україною.
28 листопада, виступаючи в Астані на саміті держав-учасниць ОДКБ, президент Росії В. Путін заявив, що Генштаб і Міноборони РФ наразі підбирають цілі на території України для ураження “Орєшніком”. При цьому, за його словами, ціллю для ураження “Орєшніком”, масоване застосування якого можна порівняти з ядерною зброєю, можуть стати центри прийняття рішень у Києві[74]. Також російський президент заявив, що РФ має кілька готових до застосування ракет “Орєшнік”, продовжить бойові випробування та вже розпочала їхнє серійне виробництво.
Проте аналіз супутникових знімків Sentinel заводу «Південмаш» після удару «Орєшніком» не показує суттєвих руйнувань інфраструктури підприємства[75]. І це суперечить словам Путіна про величезну міць нових ракет, удар якої нібито вивів об’єкт з ладу[76].
Більшість експертів схиляються до думки, що можливості ракети, яку росіяни називають “Орєшнік”, не є новими та суперпотужними, тому їх застосування навряд чи надасть Росії стратегічну перевагу. Не викликає сумніву, що численні висловлювання Путіна щодо технічних характеристик цієї ракети покликані залякати Україну та Захід і змусити Київ відмовитися від ударів по об’єктах на території РФ. З іншого боку, це явна спроба підняти авторитет військово-політичного керівництва Росії в очах своїх співгромадян, серед яких наростає напруженість через неможливість Кремля надати дієвий захист від ударів ЗСУ.
Загрози ж завдання ударів по центрах прийняття рішень також є порожніми заявами, оскільки РФ регулярно завдають ударів по різних об’єктах в українській столиці. Відповідно, не було жодної необхідності чекати на появу “суперзброї” для реалізації цієї загрози.
Таким чином, надмірне вихваляння “Орєшніка” із залученням президента Росії та підключенням міжнародних майданчиків є частиною інформаційної кампанії Кремля, що опосередковано може свідчити про відсутність серйозних успіхів РФ у питанні розробок нових російських засобів ураження.
Конфлікт із Польщею: чому один із вірних союзників стає недругом?
На початку листопада на офіційному сайті президента Республіки Польща була розміщена інформація про те, що ця країна посіла перше місце серед усіх партнерів за обсягами допомоги Україні щодо власного валового внутрішнього продукту (див. рис)[77].
За опублікованими даними, загальна допомога Польщі становить 4,91% від ВВП країни, з яких 0,71% направлено на військову підтримку України, а 4,2% — на допомогу біженцям. Загальна вартість переданого озброєння становила €3,23 млрд. Президент Польщі Анджей Дуда зазначив, що у критичні моменти війни його країна діяла швидко та результативно, підтримуючи Україну у найважчі часи. “Серед важкого озброєння, яке передала Польща, було близько 1 000 одиниць техніки, включаючи танки та бронетранспортери. З майже 800 танків, отриманих Україною, понад 350 було передано саме Польщею, що більше, ніж загальна кількість танків від США, Великої Британії, Німеччини, Швеції, Норвегії та Іспанії разом узятих” — заявив польський президент. Насправді польські танки Т-72 були передані Україні вже в першій половині 2022 року, перші місяці після російського вторгнення.
Здавалося б, що така значна підтримка, навіть на тлі тривалого блокування польськими фермерами автомобільного сполучення на українському кордоні у 2023 році, має сприяти розвитку не партнерських, а радше дружніх стосунків.
Однак у другій половині 2024 року у відносинах двох країн з’явилися серйозні охолодження, хронологія яких наведена нижче:
24 липня міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив про те, що Варшава не зможе погодитися на вступ України до ЄС доти, доки країни не завершать суперечки навколо подій на Волині в роки Другої світової війни[78].
13 вересня, за повідомленнями ЗМІ, під час зустрічі в Києві українського президента з міністрами закордонних справ Литви Ландсбергісом і Польщі Сікорським В. Зеленський звинуватив Польщу в недостатній підтримці України з питання вступу до Європейського союзу, розкритикував обсяг військової допомоги, що надається Варшавою, і закликав польську владу передати більше техніки, а також почати збивати ракети та безпілотні літальні апарати над Україною[79]. Найбільш ймовірно, що до цього В. Зеленського підштовхнуло нагадування Сікорського про необхідність вирішення питання щодо Волині.
20 вересня глава МЗС Польщі Сікорський, коментуючи інформацію про ймовірний конфлікт із президентом України В. Зеленським, заявив, що в Польщі “існує національний консенсус” щодо ексгумації жертв Волинської трагедії. За його словами, ексгумації домагається зокрема президент Польщі АНджеймДуда, а також спікер Сейму Шимон Головня та віцепрем’єр-міністр, голова Міністерства оборони Владислав Косиняк-Камиш. “Ми хочемо, щоб це не дратувало Україну, а щоб забезпечити польсько-українське примирення та союз без цього чутливого питання”, — запевнив Сікорський і додав, що Варшава розраховує на вияв Україною “чутливості” до польських вимог[80].
Проте 24 вересня президент Польщі Анджей Дуда розкритикував заяву Косиняка-Камиша місячної давності і зазначив, що у “проблемних” історичних питаннях взаємин між Польщею та Україною має відбутися прорив, але тільки не внаслідок “безцеремонного шантажу”[81].
1 жовтня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна готова обговорити з польськими колегами спірні питання спільної історії, маючи на увазі Волинську трагедію.
31 жовтня В. Зеленський висловив невдоволення тим, що Польща обмежилася обіцянками передати Україні винищувачі МіГ-29, хоча домовленості з НАТО передбачали такі поставки[82].
4 листопада міністр закордонних справ Польщі Сікорський в ефірі телеканалу TVN-24 заявив, що глава МЗС України не дотримався своєї обіцянки щодо просування у питанні ексгумації жертв Волинської трагедії. “Я розчарований тому, що міністр закордонних справ України обіцяв мені зрушення у цьому питанні до Дня всіх святих <відзначається в Польщі 1 листопада>. Зрушень немає (…)”, — зазначив дипломат[83].
4 листопада в ефірі Radio Zet віцепрем’єр Польщі Кшиштоф Гавковський заявив, що вимоги України збивати російські ракети та дрони над українською територією означають спробу втягти Польщу у війну з Росією. На запитання журналістів Radio Zet, чи чесно Україна поводиться стосовно Польщі, Гавковський відповів: “Ні”. За його словами, заяви Зеленського “не варті політика, який багато чим завдячує Польщі”. “Польща — великий друг України, транспортний вузол. Мені здавалося, що в таких ситуаціях треба говорити комусь “дякую”, а не цькувати (…)”, – сказав Гавковський[84].
“У сухому залишку” можна констатувати, що нинішнє загострення відносин між Києвом та Варшавою зумовлене наявністю кількох проблемних питань, які періодично виносяться у публічну сферу політиками високого та найвищого рангу.
По-перше, недостатня, на думку Києва, допомога, яку надає Польща Україні.
По-друге, відмова Варшави збивати російські ракети та дрони над українською територією.
По-третє, відсутність підтримки Польщею України щодо вступу останньої до Європейського союзу.
Неупереджений аналіз показує, що зараз у цьому дипломатичному конфлікті поки що програє Київ. Опублікувавши дані про реальну допомогу, яку надала Польща Україні на тлі допомоги біженцям, Варшава “вибила ґрунт” у суперечці фактів та аргументів. Тому всі наступні випади офіційного Києва будуть виглядати як суцільні емоції.
Звинувачення Польщі — країни-члена Євросоюзу і НАТО — у відмові виконувати деякі вимоги України, що йдуть в розріз із офіційною позицією цих організацій, також виглядають скоріше як емоційні випади.
Але в основі всіх розбіжностей, найімовірніше, лежить спірне питання про Волинську трагедію. Йдеться про події 1943 року у Волинській області, коли за деякими відомостями загони Української повстанської армії скоїли масові вбивства поляків, які там проживали.
Мабуть, деяким колам націоналістичного штибу в Україні не хочеться ворушити не зовсім приємні сторінки історії. Однак це питання для поляків є дуже чутливим. Чому не вдається дипломатично відкласти питання ексгумації жертв “Волинської трагедії” на повоєнний час — незрозуміло. Натомість сторони обмінюються взаємними шпильками та докорами.
Все це зрештою “ллє воду на млин” інформаційно-пропагандистської машини Росії, де численні ЗМІ з радістю підхоплюють будь-яку новину про суперечки всередині партнерської коаліції щодо відображення російської агресії.
[1] https://www.bbc.com/russian/news-65079855
[2] https://singjupost.com/full-transcript-trump-speaks-at-the-economic-club-of-new-york/?singlepage=1
[3] https://news.sky.com/story/us-election-trump-kamala-harris-latest-live-13209921
[4] https://www.dw.com/ru/cto-izvestno-o-specposlannike-ssa-kotoryj-zajmetsa-ukrainoj/a-70912223
[5] https://americafirstpolicy.com/issues/america-first-russia-ukraine
[6] https://www.youtube.com/watch?v=7ImuvaXF9kQ
[7] https://tass.ru/politika/22415503
[8] https://topwar.ru/253952-peskov-variant-s-zamorozkoj-konflikta-po-linii-razgranichenija-dlja-rossii- nepriemlem.html
[9] https://www.foxnews.com/world/zelenskyy-answers-whether-hes-willing-cede-crimea-other-territory- peace-deal
[10] https://www.di.se/debatt/we-must-not-let-russia-win/
[11] https://news.sky.com/story/zelenskyy-suggests-hes-prepared-to-end-ukraine-war-in-return-for-nato -membership-even-if-russia-doesnt-immediately-return-seized-land-13263085
[12] https://apnews.com/article/north-korea-troops-ukraine-russia-missile-
[13] https://www.bbc.com/russian/articles/cvg07q8y732o
[14] https://edition.cnn.com/2024/11/23/europe/ukraine-north-korean-missile-attacks-western- components-intl/index.html
[15] https://nv.ua/world/geopolitics/23-24-50470440.html
[16] https://www.reuters.com/world/asia-pacific/2024-11-25/
[17] https://www.interfax.ru/world/995075
[18] https://www.dw.com/ru/gosdep-ssa-soldaty-kndr-uze-ucastvuut-v-vojne-protiv-ukrainy/a-70771179
[19] https://en.yna.co.kr/view/AEN20241113010552315?section=national/defense
[20] https://www.ukr.net/ru/news/details/politics/108132830.html
[21] https://www.cbc.ca/news/politics/nasam-air-defence-system-delivered-to-ukraine-1.7390064
[22] https://x.com/DefensieMin/status/1862052642538565821
[23] https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2024/11/8/7197973/
[24] https://www.reuters.com/world/2024-11-27/
[25] https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2024/11/25/7199205/
[26] https://rus.err.ee/1609523254/jestonija-peredast-ukraine-ocherednoj-paket-voennoj-pomowi
[27] https://www.lrt.lt/ru/novosti/17/2305764/litva-uvelichit-voennuiu-pomoshch-ukraine-do-0-25-vvp-v-god
[28]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2024/11/5/7482961/
[29] https://www.lejdd.fr/societe/151541
[30] https://www.dw.com/ru/germania-postavit-ukraine-udarnye-drony-helsing-na-osnove-ii/a-70808745
[31] https://armiya.az/ru/news/220463
[32] https://www.grani.lv/latvia/146753.html
[33] https://hromadske.ua/ru/ekonomika/234050-ukraina-i-litva-budut-sovmestno-proizvodit-bespilotniki
[34] https://t.me/s/dmytrogordon_official?before=79172
[35] https://rus.err.ee/1609516519
[36] https://germania.diplo.de/ru-ru/-/2685764
[37] https://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20241121IPR25543/more-military-support-
for-ukraine-amid-the-involvement-of-china-and-north-korea
[38] https://www.pravda.com.ua/rus/news/2024/11/13/7484209/
[39] https://unn.ua/ru/news/ukraina-i-daniya-zaklyuchili-soglasheniya-na-zakupku-oruzhiya-na-535-mln-
[40] https://interfax.com.ua/news/general/1028661-amp.html
[41] https://www.wsj.com/world/europe/f9b86bf0?page=1
[42] https://www.forsvaret.no/en/news
[43] https://www.di.se/debatt/we-must-not-let-russia-win/
[44] https://www.dw.com/ru/a-70686633
[45] https://www.bmwk.de/Redaktion/DE/Pressemitteilungen/2024/11/20241126.html
[46] https://www.epravda.com.ua/rus/news/2024/10/18/720737/
[47] https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2024/11/13/7198293/
[48] https://www.epravda.com.ua/rus/news/2024/11/14/721849/
[49] https://t.me/Denys_Smyhal/8986
[50] https://t.me/Denys_Smyhal/8978
[51] https://forbes.ua/ru/news/04112024-24578
[52] https://www.epravda.com.ua/rus/news/2024/11/8/721574/
[53] https://smarturl.click/1d6bO
[54] https://apnews.com/article/52d424158182de2044ecc8bfcf011f9c
[55] https://defence-ua.com/news/shozhe_scho_povitrjani_sili_ukrajini_vdarili_storm_17240.html
[56] https://www.thetimes.com/world/russia-ukraine-war/article/what-are-atacms-missiles-range- ukraine-us-555rnvrjk?region=global
[57] https://ru.wikipedia.org/wiki/MGM-140_ATACMS
[58] https://ru.wikipedia.org/wiki/Storm_Shadow#
[59] https://tass.ru/politika/22429825
[60] https://www.bbc.com/russian/articles/cx2l4wzkl0lo
[61] http://kremlin.ru/events/president/news/75614
[62] https://t.me/uniannet/151155
[63] https://www.defense.gov/News/Transcripts/Transcript/Article/3972058/deputy-pentagon-press- secretary-sabrina-singh-holds-a-press-briefing/
[64] https://www.bbc.com/russian/articles/c4gz0yg8vvgo
[65] http://kremlin.ru/events/president/news/75588
[66] https://www.dw.com/ru/solc-v-besede-s-putinym-osudil-vojnu-rf-v-ukraine/a-70788763
[67] https://www.bbc.com/russian/articles/c4gz0yg8vvgo
[68] https://news.liga.net/politics/news/tusk-ob-atake-rf-putina-zvonkami-nikto-ne-
[69] https://www.rbc.ua/ukr/news/glava-mzs-finlyandiyi-zaklikala-lideriv-krayin-1731899153.html
[70] http://kremlin.ru/events/president/news/75623
[71] https://www.dialog.ua/war/305251_1732285039
[72] https://www.pravda.com.ua/rus/news/2024/11/22/7485861/
[73] https://t.me/s/uniannet?before=151585
[74] https://www.bbc.com/russian/articles/cj4vrn84955o
[75] https://24tv.ua/ru/udar-po-juzhmashu-oreshnikom-21-nojabrja-pojavilis- n2695230
[76] http://kremlin.ru/events/president/news/75614
[77] https://www.prezydent.pl/aktualnosci/wydarzenia/polska-pomoc-dla-ukrainy,93620
[78] https://nv.ua/world/geopolitics/50437040.html
[79] https://www.onet.pl/informacje/onetwiadomosci/jpppe4v,79cfc278
[80] https://nv.ua/world/countries/50455559.html
[81] https://nv.ua/world/countries/50454184.html
[82] https://www.rbc.ua/ukr/news/zelenskiy-domovilisya-nato-ale-polshcha-znayshla-1730363762.html
[83] https://tvn24.pl/polska/st8165272
[84] https://wiadomosci.radiozet.pl/Gosc-Radia-ZET/wicepremier-gawkowski-zelenski-chce-wciagnac-polske-do-wojny-z-rosja-slowa-niegodne-zapomnieli-o-pomocy-oczekuje-docenienia
Вам також буде цікаво:
Чи готові українці до великої війни: результати соціологічного дослідження
Санкції та економічні втрати Білорусі у разі воєнного вторгнення в Україну
Прогноз економіки України 2022
Russia in details: events and trends in Russia over the last week (09.05-13.05)
Що означають слова Лаврова про можливу провокацію України наприкінці місяця?
Профіль зовнішньоекономічної діяльності України 2008-2016 роках