Де і як будуть лікуватись українці через 40 днів. Чи буде катастрофа нашої охорони здоров’я з 1-го квітня 2020 року?

З 1 квітня стартує другий етап трансформації нашої медицини. Що потрібно знати пацієнту та лікарю і де знайти відповідну інформацію?

Минуло понад рік після запуску реформи первинної ланки, і на кінець 2019 року понад 1400 закладів підписали договори з національною службою здоров’я України

Нещодавно стартувала 2-га хвиля прийому пропозицій на підписання договору між Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та закладами охорони здоров’я (ЗОЗ) первинної ланки, та вперше, не рахуючи пілотного запуску в Полтавській області, відкрито прийом пропозицій на підписання договорів для ЗОЗ вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) ланки. Для того, щоб підписати договір з НСЗУ ЗОЗ повинні автономізуватися (обов’язкова умова для державних закладів);  приєднатися до Електронної системи охорони здоров’я;  мати необхідне оснащення та штат фахівців; подати заяву до НСЗУ ; підписати договір.

Що потрібно знати пацієнту.

• Без направлення за власний кошт. Більшість лікарів (за винятком  екстреної допомоги, відвідування акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, психіатра, нарколога) будуть можливість приймати лише з направлянням лікаря первинної ланки. Тому підписана декларація з сімейним лікарем зекономить не лише час, а й ваші кошти. А якщо лікар первинки не підходить – пацієнт має право підписати з іншим лікарем, але зробіть це завчасно. Без направлення також можна буде це зробити – проте за власний кошт, окрім відвідування акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, психіатра, нарколога.
• Пацієнти отримають право вільно обирати вузьких спеціалістів, у яких хочуть проконсультуватись та лікуватись, прив’язки до прописки більше не буде.

Що потрібно знати лікарю.

• З’ясуйте в свого головного лікаря, адже прийом пропозицій триває до 28 лютого, що зумовлено планами МОЗ України запустити на повну силу програму медичних гарантій з 1 квітня. Як показують дані, що оприлюднює НСЗУ більшість закладів готові до реформи, найбільші проблеми, як не дивно, з комп’ютеризацією закладів, що є обов’язковою умовою для ЗОЗ.
• З’ясуйте, об’єднуються лікарні та чи готова ваша лікарня до роботи з НСЗУ, і не дивуйтесь потім, що дохід не відповідає очікуванням.

 

Чому катастрофа нашої охорони здоров’я переноситься з 1-го квітня 2020 року?

Після складного запуску реформи первинної ланки, яка отримує як позитивні так і негативні відгуки як від спеціалістів охорони здоров’я так і від населення, багато хто очікує принаймні не менший резонанс в суспільстві щодо продовження реформи на інших ланках системи охорони здоров’я.

По-перше, механізми підготовки закладів до реформи уже пройшов досвід на первинці.

По-друге, у вторинної та третинної ланки був значний час на підготовку. Хоча в мене безліч прикладів, коли головні лікарі досі не розуміють, що сказати колективу. Тому природний відбір змінить таких керівників.

По-третє, фінансування закладів охорони здоров’я буде здійснюватись по 4-х з 5-ти тарифів і не в один день. Тому очікую хвилі незадоволених на четвертий квартал 2020 або перший квартал 2021 року. А це ще далеко.

По-четверте, приблизно 75% пацієнтів закінчують своє лікування на первинній ланці, близько 25% – на вторинній та третинній.

Так, згідно з даними зазначеними в проєкті USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я» за 2019 на 01.01.2019 частка лікарів спеціалізованої допомоги становила 79%, первинної допомоги – 18%, а екстреної допомоги – 4% (Рис. 1).

Структура лікарів за рівнем медичної допомоги майже не змінюється з 1993 р. Співвідношення лікарів первинної медичної допомоги та лікарів вторинної ланки у 1993 р. становило 1:5.4, а у 2018 р. – 1:4.5. У ЄС такий показник становить 1:3.

 Рисунок 1. Розподіл кількості лікарів за рівнями медичної допомоги, заклади охорони здоров’я  бюджетного сектору, 1993–2018 рр

У згаданому вище ситуаційному аналізі відмічено дисбаланс стаціонарних та амбулаторно-поліклінічних посад. Тільки третина штатних посад лікарів та близько чверті штатних посад середнього медичного персоналу належать до амбулаторно-поліклінічних закладів, решта – до стаціонарів. У ЄС співвідношення стаціонарних та амбулаторно- поліклінічних посад лікарів та медичних сестер є більш рівномірним (близько половини посад – у стаціонарах).

Кількість лікарів загальної практики – сімейних лікарів зростає головним чином за рахунок скорочення кількості дільничних терапевтів та педіатрів. Співвідношення медичних кадрів первинної та спеціалізованої допомоги залишається стабільним.

Сімейні лікарі лікують не лише захворювання, в Україні пов’язані з неінфекційними захворюваннями, поведінковими ризиками, які, у свою чергу, спричиняють ризики метаболічного процесу. Також звертає на себе увагу значна частка причин, пов’язаних із психічним здоров’ям. Така структура тягаря захворюваності зумовлює необхідність розширення функцій первинного рівня медичної допомоги та збільшення частки первинної ланки у загальній структурі медичної допомоги.

Натомість практика, що склалася в Україні, являє собою перевернуту піраміду, де максимальна кількість ресурсів зосереджена на рівні спеціалізованої допомоги, коли пацієнт, «минаючи» сімейного лікаря, «направляє» сам себе до вузькопрофільного спеціаліста (Рис. 2).

 

Рисунок 2. Частка медичних послуг, яку отримує населення на різних рівнях медичної допомоги: західна модель та ситуація в Україні, за даними НСЗУ, %

Тобто реформа зараз передбачає, що 75% звернень за медичними послугами будуть до сімейних лікарів та щодо екстренної допомоги, тому у випадку неефективності запуску вторинної, третинної медичної допомоги пацієнти відчують негативні наслідки, або, надіюсь, у випадку позитивного запуску -позитивні наслідки не одразу.

Олександр Торгун, керівник напряму охорони здоров’я Українського інституту майбутнього (UIF)