На базі профільного комітету з питань нацбезпеки розроблений закон про оборонні закупівлі, інша версія закону існує на майданчику Офісу президента. Чи буде зареєстровано обидва – не знаємо
Експерт Українського Інституту майбутнього з питань реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу та системи оборонних закупівель, консультант комітету ВР з нацбезпеки, колишній директор департаменту оборони та безпеки у Мінекономіки Віктор Плахута поговорив з Цензор.НЕТ про проблеми боротьби з корупцією, ліквідацію та приватизацію оборонних підприємств, перспективи експорту озброєння з України та “законодавчий хаос” із реформуванням оборонних закупівель.
КОРУПЦІЮ ПОБОРОТИ НЕМОЖЛИВО. ЇЇ МОЖНА ЛИШЕ ЗНИЗИТИ
– Якими на сьогоднішній день є основні проблеми оборонно-промислового комплексу в Україні?
– Проблем багато. На сьогоднішній день у нас немає єдиного відповідального за оборонну промисловість і, на жаль, не проводиться як таке формування відповідної політики. Можливо, нові керівники почнуть це робити. Але у період Януковича, а потім у період Порошенка, ОПК розглядався як засіб отримання вигоди для певних політиків чи для наближеного до органів влади бізнесу.
ОПК має гарантувати нашу безпеку, має гарантувати, що силовики матимуть озброєння і ми будемо мінімально залежними від інших країн у його виробництві та постачанні. Також озброєння має продаватися назовні. Адже експорт озброєння – це частина зовнішньої політики країни. Кого ми підтримуємо? Кому можемо продавати? Хто наші союзники? Однак держава протекціонізмом експорту озброєння не займається. А це кропітка робота, яка передбачає і міждержавні домовленості, і постійну присутність наших військових аташе та фахівців у тих країнах, де ми зацікавлені продавати озброєння.
У нас застаріла техніка, радянські зразки. Застаріла виробнича база і старі кадри. Молодь не дуже хоче приходити на підприємства, і взагалі – кадри виїжджають з країни у всіх сферах, у тому числі по високотехнологічних напрямках.
Проблема – це і маленьке внутрішнє замовлення для силовиків. Наш оборонний бюджет – крапля у морі порівняно з нашими сусідами, наприклад, із Польщею, де зараз прийняли довгострокову програму переозброєння. Поляки виділяють на переозброєння 135 млрд долл на 15 років. Це по 9 млрд доларів на рік. Ось так готуються до загроз !
А наш бюджет на ремонт, закупівлю, модернізацію ОВТ – 0,6 млрд на 2020 рік.
Тим більше неможливо порівняти наші видатки на оборону із видатками Російської Федерації.
Свої проблеми має сам концерн “Укроборонпром”. По-перше, “Укроборонпром” – це не орган влади, а господарюючий суб’єкт. Але він наділений функціями органу влади. Це конфлікт інтересів, такого не має бути!
-…Крім того, “Укроборонпром” – це постійні корупційні скандали. Які механізми подолання корупції в ОПК здаються вам найефективнішими?
-Я не прибічник боротьби з корупцією шляхом розсекречення. Це неправильно. Абсолютно неправильно, тому що кожна країна має частину інформації про свою діяльність, яка є таємною.
-Але чи можна сказати, що 95% таємних закупівель – це нормальний відсоток?
-Ні, це не нормально. Закупівлі, звичайно, мають бути розсекречені – але лише частина. Не повністю.
Однак з корупцією можна боротися тільки тоді, коли за корупцію будуть карати. Країна повинна карати злочинців у всіх напрямах, і ОПК – один з них. Але немає такого закону, який можна було б прийняти – і побороти корупцію. Корупцію взагалі побороти неможливо. Її можна лише знизити до якогось рівня… Однак немає і закону, який забезпечить низький рівень корупції. Тому що корупція – це людський фактор. Тому все залежить насамперед від якості людей, які працюють. І від покарання за порушення закону. Також людям, які несуть велику відповідальність перед країною, треба платити нормальну зарплату.
Як колись казав у інтерв’ю один з представників Федерального Бюро Розслідувань у США – якщо взяти 100% людей, то з одного боку у нас є 5-10%, які будуть постійно порушувати закон. З іншого – є 5-10%, які ніколи не порушуватимуть у силу своїх якостей. А всі інші громадяни – посередині. І нам треба забезпечити таку політику в країні, щоб ці 80% тяжіли до тих, хто закон не порушує.
-А, наприклад, максимальна автоматизація процесів – зокрема у державних оборонних закупівлях – не допоможе?
-Автоматизація пришвидшує процеси… Але не гарантує подолання корупції, так само як не гарантує цього і зменшення рівня секретності. Люди, які захочуть красти, захочуть порушувати закон – все одно будуть це робити. Має бути якість людей в органах влади з одного боку, а з іншого – покарання за злочини.
МОЖНА БУДЕ РОБИТИ АНАЛІЗ: ЩО МИ МОЖЕМО ЛІКВІДУВАТИ, ЩО – ПРОДАТИ БЕЗ ШКОДИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
-Суб’єкти ОПК згодом мають бути поділені на три категорії. Перша – стратегічні підприємства, які мають залишитися у державній власності. Друга – підприємства, які підлягатимуть приватизації. І третя – підприємства, які мають бути ліквідовані. Яким приблизно буде відсоток підприємств, з якими нам доведеться “попрощатися” – якщо, звичайно, це можливо спрогнозувати?
-Це можливо, але це неправильно.
На даний момент проводиться огляд ОПК відповідно до Закону “Про національну безпеку”. Мета цього огляду – оцінити наші виробничі та кадрові потужності, зрозуміти, що ми можемо виробляти для наших силовиків та для експорту. Поряд з тим зараз відбувається оборонний огляд. Потім буде розроблений оборонний бюлетень та стратегія воєнної безпеки, де буде визначено, до якої армії ми йдемо, які ресурси і яке озброєння нашій армії необхідні. Вже відповідно до цього буде написана стратегія ОПК. І коли ми отримаємо стратегію ОПК –визначимо долю підприємств.
Все треба робити крок за кроком. Тому спочатку – оцінка того, що у нас є, потім – визначення до чого нам треба йти, чого потребують наші силовики і що буде потрібно на зовнішніх ринках за 5, за 10, за 20 років. І тоді можна буде робити аналіз: що ми можемо ліквідувати як, вибачте, непотріб, що можемо продати без шкоди для національної безпеки та без шкоди для нашого майбутнього, а що потрібно залишати у державній власності – чи на 100%, чи на 50-70%. Ці підприємства з боку держави потрібно буде розвивати, вкладати у них кошти.
-Планування на 20 років наперед?..
-Відповідно до закону про нацбезпеку стратегія ОПК розробляється на 10 років. Але нам крім цієї десятирічної стратегії потрібна стратегія і на 20, і на 30 років. У нас повинна бути система прогнозування, стратегування, планування. Можемо взяти за зразок Китай. У китайців стратегії, прогнози, плани на довгострокові періоди – це практично елемент національної культури. І Україні це також потрібно. Бо ми маємо знати куди країні рухатися взагалі – у тому числі в плані розвитку ОПК.
-Поговорімо про головні кроки до реформування, реструктурізації “Укроборонпрому”. Перший крок – це аудит…
-Аудит, який зараз оголошено, який розпочатий, повинен бути частиною огляду ОПК. Не можна провести аудит в “Укроборонпромі” і сказати: “Наша стратегія така”. Ні! Реформування “Укроборонпрому” – це частина реформування всієї оборонної промисловості країни. І “Укроборонпром” як частина державних компаній ОПК не може бути реформована окремо. Ми реформуємо все, і це правильний підхід.
Тому – огляд ОПК, потім написання стратегії, потім оцінка – які підприємства ліквідовувати, які продати, а які залишати у державній власності. А потім має проводитися політика державної підтримки. Тому що ОПК – це не бізнес, не заробляння коштів, як хтось хоче це подати. ОПК – це частинка національної безпеки, і він завжди затратний. Ці гроші держава витрачає на свою оборону і безпеку. Витрачає кошти на розробку нових видів озброєння, потім – на виробництво для власних потреб. А також на продаж – але цей продаж може не компенсувати всі витрати.
-Ви висловлювали думку, що замість “Укроборонпрому” має бути створене відповідне міністерство чи агентство. На якому з етапів реформування це має відбутися, коли?
-Воно повинно бути створене зараз. На сьогоднішній день Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є уповноваженим органом, що формує та реалізовує політику ОПК. Також воно відповідає за ДОЗ, за політику у сфері експортного контролю… Ми вважаємо, що ці функції мають бути виокремлені, і у структурі Кабінету міністрів має бути створено окремий орган, який буде займатися тільки цим. Тільки політикою ОПК, тільки координацією ДОЗ, координацією формування політики експортного контролю. Тому що відповідальність повинна мати ім’я та прізвище. Орган влади має бути зараз.
Коли головним у сфері ОПК позиціонується “Укроборонпром” – це неправильно, тому що це не орган влади, він не несе політичної відповідальності. Це господарюючий суб’єкт, який, до того ж, не виконував і зараз не виконує своїх функцій. Адже головна мета “Укроборонпрому” – це забезпечувати розвиток підприємств, які входять до його складу. Як це забезпечити? Шляхом забезпечення замовлень. Але в “Укроборонпрому” просто немає для цього повноважень – повноважень, які може мати лише орган влади.
ВСЕ, ЩО НАМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ – РИНКИ КРАЇН ТРЕТЬОГО СВІТУ
-Які перспективи ми маємо у контексті експорту озброєння?
-У світі дуже велика конкуренція. Ми технологічно дуже відстаємо від передових країн, тому що ми не вкладаємо у розвиток науки кошти. Тому все, що нам залишається – ринки країн третього світу, ринки Індії, Пакистану, військово-технічне співробітництво з Туреччиною, співробітництво з Китаєм. Але такі країни, як Туреччина та Китай мають у пріоритеті створення власного виробництва, тому їхнє зацікавлення щодо України – це взяти технології, які у нас існують, взяти зразки озброєння, що базуються на радянський платформах. І це нормальний державницький підхід…
Нам треба буде шукати шляхи. Домовлятися з Індією, з Пакістаном, з Туреччиною – з тими країнами, з якими нам буде вигідно. Не хитатися. Адже хиталися ми всі роки незалежності – то до Росії… То до Європи і Америки, у яких власні інтереси, які не зацікавлені у сильній Україні. Вони, можливо, зацікавлені у якійсь прогнозованості та стабільності у нас, але не в тому, щоб ми були сильною країною в плані обороноздатності, технологій, виробництва озброєння… Ніхто в світі у цьому не зацікавлений. Крім нас.
Наша безпека – це наші проблеми. І всіма можливими засобами ми повинні цього досягати.
-“Все, що нам залишається, – ринок країн третього світу” – звучить доволі похмуро. Як за таких умов можна говорити про інвестиційну привабливість наших оборонних підприємств?
-Стосовно інвестицій у нашу оборонку в інформаційному просторі вже тривалий час гуляють спекулятивні меседжі, мовляв, як тільки ми відкриємо наш ринок, як тільки дозволимо купувати частки наших підприємств – одразу до нас потечуть іноземні інвестиції… Це спекуляція. Тут мало правди. Тому що оборонні підприємства – це частина безпеки країни. Назвіть мені зовнішню країну, яка буде вкладати кошти в безпеку іншої країни?
-Країни, потенційно зацікавлені у експорті озброєння з України?
-На сьогоднішній день країни зацікавлені у власному виробництві. Адже це позиція здорової країни – намагатися створити у себе максимально завершені ланцюги створення та виробництва певного зразка озброєння.
В Індії, наприклад, з її величезним оборонним бюджетом, дуже суворе законодавство. Якщо вони закуповують озброєння і військову техніку, то домовляються з постачальником іноземним, щоб постачальник створював виробничі, ремонтні потужності на території Індії. Так само Туреччина… У нас все це не працює, і це зовсім неправильно.
Тому інвестиції в нашу оборонку – це не є правда в тому сенсі, як це зараз подають. Що тільки-но ми корпоратизуємо наші підприємства, тільки-но дозволимо приватизацію – до нас одразу полетять інвестиції. Ні. У нас можуть щось купити, потім дуже “красиво” заглушити це – і все, ми не будемо мати власного виробництва певного зразка. Тому на інвестиції не треба покладатися. Покладатися треба на власні сили, на власний бюджет. Кошти у країні можна знайти. Якщо у нас почалися реформи, є новий уряд, я впевнений, що можемо знайти кошти на розвиток озброєння і військової техніки.
У концепції розвитку сектору безпеки і оборони, яка була затверджена у 2016 році і підписана Президентом, декларувалося 0,5% ВВП на розвиток ОПК. Це 22,7 млрд гривень при номінальному ВВП 4,551,700,000.0 тис грн, – тобто, заміна чи створення нових виробничих потужностей, створення нових технологій. Наша держава здатна знайти ці кошти всередині країни для того, щоб ми почали розвиватися.
Звісно, треба створювати спільні проєкти з іншими країнами, нам потрібні їх технології. Але сподіватися стовідсотково на те, що це нас врятує – це бути наївними. Кожна країна сподівається сама на себе. У нас немає безпекової парасольки НАТО, ми не належимо до ЄС. Тому сліпо імплементувати законодавство ЄС та стандарти НАТО теж неправильно. У нас є виклики. У нас є загроза з боку Росії. Інші сусіди теж по-різному до нас ставляться – взяти позицію тієї ж Угорщини… Для того, щоб у нас були друзі, щоб наші сусіди були нашими друзями – нам треба бути сильними. Для того, щоб мати менше ворогів – треба бути сильними. Треба сподіватися на власні ресурси.
-Ви думаєте, що у нас бюджет на оборону не буде зменшуватися?
-Думаю, він збільшуватиметься. Повинен збільшуватися…
Віктор Плахута: На базі профільного комітету з питань нацбезпеки розроблений закон про оборонні закупівлі, інша версія закону існує на майданчику Офісу президента. Чи буде зареєстровано обидва – не знаємо 04
ПРЕЗИДЕНТ ПОВИНЕН ВИРІШИТИ
-Було б добре. Хотіла вас запитати стосовно Закону “Про створення та виробництво військової та спеціальної техніки”…
-Я знаю три редакції цього закону. Всі три редакції зареєстровані у Верховній Раді, і всі три редакції не є ідеальними.
Закон цей потрібен, тому що він устаканить і регламентує відносини всіх суб’єктів у процесі створення, виробництва, модернізації, ремонту, утилізації озброєння. Повноваження всіх органів – замовників, виконавців, того органу влади, яким сьогодні є Мінекономіки, і який ми хочемо бачити незалежним – правила гри повинні бути визначені для всіх.
Але закон треба переписувати. Інститут Майбутнього планує це зробити. Як швидко це буде? Пару місяців.
-Щодо реформування державних оборонних закупівель – наскільки мені відомо, на даний момент існують два різні законопроєкти…
-Про це добре було б написати, тому що ситуація нездорова. На сьогоднішній день на базі профільного комітету з питань нацбезпеки розробляється закон про оборонні закупівлі. Займається цим Міністерство оборони, Мінекономіки як уповноважений орган у цій сфері, а також державний концерн “Укроборонпром”.
Разом з тим, існує інша версія закону на майданчику Офісу Президента – це закон про державне оборонне замовлення, який допомагали розробляти ми.
Сферою регулювання даного закону є питання створення, виробництва та закупівлі / продажу озброєння, військової і спеціальної техніки (ОВСТ). Ми запропонували нововведення, які допоможуть реанімувати вітчизняний ОПК, покращать взаємодію замовників та виконавців ДОЗ, дозволять якісно переозброїти сили оборони:
зниження рівня секретності закупівель, коли закупівлі складаються з публічної та таємної частин, а інформація щодо запланованих закупівель для виконавців усіх форм власності;
обов’язкове використання конкурентних процедур, в тому числі за таємною процедурою;
введення відкритого реєстру виробників оборонної продукції, в тому числі реєстру єдиних в Україні виконавців;
пріоритетність закупівель у національного виробника, коли здійснення закупівлі за імпортом відбувається за умови, що ідентична продукція з аналогічними якісними показниками не виробляється, роботи не виконуються, а послуги не надаються в Україні;
фінансова підтримка з боку держави з метою забезпечення виконання ДОЗ;
обов’язкове укладання офсетних (компенсаційних) угод при імпорті ОВТ на суму понад 5 млн євро;
введення ліцензування видів господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї (внесення змін до ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності”);
координація формування державного замовлення на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів у сфері оборонно-промислового комплексу;
моніторинг фактичного фінансового стану підприємств ОПК та наявної на підприємствах матеріально-технічної бази з метою недопущення ліквідації (банкрутства) підприємств;
створення інформаційних систем для збирання, накопичення, обробки, систематизації та аналізу інформації у сфері ДОЗ та ОПК;
заборона на ліквідацію або перепрофілювання виробничих потужностей, що забезпечують постачання продукції (робіт, послуг) за ДОЗ, без узгодження з уповноваженим органом (координатором ДОЗ) – ця норма стосується державних підприємств, а також підприємств що отримують державну підтримку;
унормування можливості укладати довгострокові державні контракти на строк три та більше років відповідно до заходів, що прописані в державних цільових програмах;
унормування збільшення ціни державного контракту при обґрунтованому збільшенні вартості продукції (робіт, послуг) оборонного призначення та інші важливі норми.
Чи буде зареєстровано обидва закони – ми не знаємо. Якщо так станеться – це неправильна позиція. Процес реформування державного оборонного замовлення має відбуватися скоординовано. Повинен бути один центр, не має бути ситуації, коли декілька центрів займаються розробкою – і незрозуміло, що буде в кінці. Президент як Верховний Головнокомандувач, як Голова РНБО, повинен ухвалити рішення: “Ось є майданчик, ось принципи, до яких ми прагнемо, ці принципи мають бути імплементовані у новому законі”.
Коли розробляється декілька варіантів закону – до чого це призведе незрозуміло.
– 7 листопада був зареєстрований законопроєкт, розроблений МОУ та Мінекономіки. Як ви бачите подальший розвиток подій?
– Велика ймовірність, що у нас буде зареєстровано два законопроєкти. Чи добре це для країни? Ні, це не добре…
Вперше опубліковано: Цензор.нет
Фото: Aleksandr Zubko