Томос для України: 2 варіанти розвитку подій

В рішенні Синоду про надання Україні Томосу є 5 пунктів, з них 2 про загальне, 3 – про конкретику. Є пункт, де говориться про зняття анафеми з Філарета та Макарія, де признається факт “сопричастя вірних з церквою” (йдеться про Вселенський патріархат та православну церкву загалом).

Таким чином, сьогодні Філарет та Макарій відновлені в священницькому сані, а парафії (як об’єднання вірних) де-факто є частиною канонічної Вселенської церкви Вселенського патріархату. Але в документі немає ні слова про адміністративну структуру церков.

Пункт про Ставропігію – це пункт про заснування (чи відновлення) структур, які напряму підпорядковані Патріарху або Синоду (звісно Вселенського патріархату). Такими можуть бути – Собор, братство, школа, монастир чи, навіть, окрема парафія.

Формально всі парафії – частина Вселенського патріархату – він визнав їх своїми. Але він не визнав канонічності та законності адміністративних структур УАПЦ та УПЦ КП.

Це означає, що на сьогодні все залежить від того, наскільки будуть амбіційні очільники наших церков. Вселенський патріархат може скликати Собор в Україні. А якщо щось буде не так – спокійно вводити та відбудовувати свою власну структуру, а саме створювати єпархії.

Для Вселенського патріархату з точки зору канонічного права є Київська Митрополія (без автономії) та немає Київського патріархату чи УАПЦ.

До речі, це також означає, що відтепер Московський патріархат не має канонічних підстав призначати очільника церкви КП. Якщо з Онуфрієм щось трапиться – канонічних підстав хіротонізувати нового очільника УПЦ МП Москва не має.

Далі є два варіанти дій. Перший варіант – Вселенський патріархат скликає Собор в Україні, який об’єднає церкву та сформує структури.

В такому разі, така церква матиме адміністративний розподіл, але вона все ще не буде самостійною. Проте вона від початку канонічна, тобто є частиною Вселенського патріархату. Це означає, що їй не буде потрібне визнання іншими церквами. Такі процеси значно полегшують процес переходу парафії з Московського патріархату.

Якщо наші очільники церков не будуть дуже амбіційними і відбудеться Собор, тоді Вселенський патріархат вирішуватиме, чи давати Томос чи ні.  Тому що обіцянка Томосу – це процес. За церковними мірками столітній проміжок часу дорівнює одній миті, тобто це може бути через тиждень, а може відбутися через 100-200 років.

Тут питання в тому, що вирішить Варфоломій, що він вважатиме більш доцільним, або створювати окрему церкву, або посилювати власне свою.

Інший варіант – якщо наші церковники будуть неспроможні домовитись, а така вірогідність є, то Вселенський патріархат почне все з нуля, шляхом об’єднання окремих парафій, створюючи окрему ієрархію ВП. Яка, зрештою (за рік, два, або 100-200 років) також може отримати автокефалію. 

Ігар Тишкевич, експерт програми Міжнародна і внутрішня політика Українського інституту майбутнього

Матеріал вперше опублікований на сайті Факти ICTV