ФОТО: pershij.com.ua
Відносини між Україною та Угорщиною традиційно йдуть шляхом від поганого до гіршого. І вже можна сміливо сказати, що вони мають всі шанси піти від поганого до жахливого. У цьому, в переважній мірі, винна сама Україна.
Україна не мала б цих проблем, якби діяла в рамках домовленостей, що були перед ухваленням закону про освіту. Все! Весь цей ідіотизм почався виключно через те, що Україна порушила міжнародні домовленості, які сама ж підписала задля піару на гуманітарній тематиці, яку вирішили поюзати представники коаліції. Усі кроки були наслідком абсолютно передбачуваної і зрозумілої реакції угорців, які є народом з великою імперською традицією і схиблені на свооїй колишній величі. Реакція угорців була настільки передбачуваною, що тільки ідіот не міг здогадатися про ту шкоду, яку Будапешт може завдати Україні, маючи членство в ЄС і НАТО. Однак, ідіоти вирішили йти шляхом ескалації відносин.
І ось ми вже маємо конфліктну ситуацію, коли консул Угорщини роздаває паспорти. Проблема у тому, що якщо не мільйони, то точно сотні тисяч українців мають подвійне громадянство. Польща щедро роздає карту поляка і майже півмільйона українців, які сьогодні платять податки до пенсійного фонду Польщі. Це без п’яти хвилин громадяни нашої сусідки. Чи підемо ми війною на Польщу через те, що українські уряди 27 років поспіль проводять настільки бездарну політику, що мільйони громадян змушені бігти за кордон у пошуках кращої долі? Чи оголосимо ми ноту протесту Італії або Іспанії, де осіли сотні тисяч українців, багато з яких мають подвійне громадянство? Яка логіка в боротьбі з подвійним громадянством, коли у рахітичної держави нуль, я підкреслюю: нуль шансів побороти природне людське бажання «риба шукає, де глибше, а людина, де краще». Чи перейдемо ми в угарі піару можновладців до переслідування українців за кордоном, до речі, українців, які надсилають щорічно близько 10-12 млрд доларів в Україну і тільки завдяки яким ця держава не збанкрутувало остаточно.
Україні давно потрібно прийняти рішення про подвійне громадянство, тобто визнати його. І не псувати життя своїм громадянам, яких вона виштовхує мільйонами за кордон.
І зосередитися на економіці, щоб перетворити країну у бажаний оазис, чий паспорт хочуть отримати у світі багато. І робити цей паспорт інструментом своєї політики. Адже через 5-7 років в тій же Польщі напевно з’явиться українська партія і ми, складаючи 10% населення РП, зможемо реально впливати на політику цієї держави зсередини. Чому не задуматися про те, як використовувати те, що виникло природним шляхом?
Але Україна, будучи банкрутом, який від дефолту віддаляє 800 млн доларів, намагається створювати видимість великої держави. Тому влазить у конфлікти з сусідами, не закривши базовий конфлікт з Росією.
Ні, ну я ще розумію США з їх концепцією вести дві війни одночасно, але ми то навіть один уповільнений конфлікт на сході України не тягнемо, балансуючи на грані колапсу економіки. Що ми робимо тоді, коли педалюємо конфлікт з угорцями?
Про поляків я навіть не говорю. Останні заяви Дешіци за межею здорового глузду. Зрозуміло що робить Порошенко – як завжди піариться. Зараз вони приймуть закон про мову і ми отримаємо нову хвилю гемороя з угорцями і всередині країни. Як ми збираємося повертати ОРДЛО, якщо гуманітарна політика, яку веде Київ, викликає там тваринний жах? Це не мої вигадки, а дані фокус-груп, які провів Український інститут майбутнього на території ОРДЛО. Ми їх опублікуємо протягом найближчих двох тижнів.
Але просто подумайте, як ми виглядаємо в очах австрійця або швейцарця, який дивиться телевізор ввечері. «Конфлікт з Росією, конфлікт з Угорщиною, конфлікт з Польщею і всюди червоною ниткою утиск нацменшин».
Людина, сидячи перед тєліком, мимоволі почне шукати відповіді на запитання: «А що це за країна, в якої з усіма сусідами конфлікти і при цьому вона просить усюди допомоги?». А російські ЗМІ ще цю картинку розженуть і посилять. Мозку на це у них вистачить. Ось у чому сум.
На дурниці угорців ми відповідаємо більшими дурницями, але самі угорці не балансують на межі колапсу. У них влада з високою легітимністю, у них членство в самих респектабельних організаціях, а що у нас? Які аргументи? «Це наша земля!». Ну ну.
Весь цей абсурдний срач України з Угорщиною виключно через нездатність виставляти пріоритети. Виключно. Ми хапаємося за все і відразу, розбазарюємо ресурси, яких немає, на масу непотрібних справ, а потім …. Знаєте, це як жінка, яка будучи важко хворою, отримавши гроші від родича з-за кордону зразу починає їх прогулювати, купувати собі красиві речі, щоб потім дивуватися, що у неї рецидив хвороби. Як би ви назвали її? Ну, напевно, «ідіотка». Але саме так поводиться наша дуже потужна і незалежна держава. А потім, сидячи у черговий раз на попелищі, ми будемо бурмотіти: Як ми всі це втратили?
Так мозок включати треба, він даний людині не просто так…
Матеріал вперше опублікований на сайті Хвиля
Директор програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Юрій Романенко