«Під дих» зрадофілам: українська економіка відновлюється

10 кварталів економічного зростання

Державна служба статистики звітує про поліпшення одного з основних економічних показників – рівня промислового виробництва. Звісно ж, на тлі кількаразового падіння у 2013-2015-х темпи відновлення, як-то кажуть, «не надто вражають». І все ж, тенденція додає надії: промислове виробництво в Україні у липні зросло на 2,9% порівняно із липневими показниками минулого року. А темпи зростання за сім місяців 2018-го на 2,6% вищі, ніж у цей же період торік. При цьому, за даними Держстату, економіка України зростає вже 10 кварталів поспіль.

Щоправда, забезпечують це зростання, переважно, «сировинні» галузі: добувна промисловість та розроблення кар’єрів, первинна переробка, постачання електроенергії, газу, пари і кондиційованого повітря.

Країна усе ще мало виготовляє продукції з високою доданою вартістю, констатують експерти. При цьому, якщо такі товари і виробляють, вони не мають особливого попиту на міжнародних ринках і, навіть, усередині країни.

Водночас підвищується рівень довіри вітчизняного та іноземного капіталу до української економіки загалом. Інвестори зрозуміли, що в Україні можна (і треба) заробляти.

«На кінець минулого року капітальні інвестиції в нашу економіку сягнули 16 мільярдів доларів. Насамперед, відбувається активне інвестування в основні засоби, засоби виробництва. Що позначається на зростанні промислового виробництва та є непоганим заділом на перспективу», – наголосив у коментарі Укрінформу директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.

Анатолій Амелін

При цьому експерт нагадує: офіційні статистичні дані не враховують обсягів тіньової економіки (про кроки з детінізації – в наступному розділі матеріалу. – Ред.). Тож насправді темпи зростання обсягів виробництва можуть бути набагато вищими:

«Про це можуть свідчити, зокрема, зміни попиту на трудові ресурси. З початку року він різко зріс. Також доволі стрімкими темпам підвищується заробітна плата у цілій низці секторів економіки, що є опосередкованою ознакою її пожвавлення», – каже експерт.

 В Уряді ж нинішнє зростання обсягів промвиробництва і реального валового внутрішнього продукту (у другому кварталі ВВП України зріс на 3,6% у порівнянні з другим кварталом 2017-ого) пояснюють так:

«Одним із факторів зростання стало збільшення обсягів товарного експорту. В абсолютних цифрах вони перевищили 23 мільярди доларів. Експорт послуг з України також збільшився – до 5,38 мільярда. При цьому позитивне сальдо торгівлі послугами за перше півріччя сягнуло майже 3 мільярдів доларів».

Сприятливу цінову кон’юнктуру на зовнішніх ринках вважає основним чинником промислового зростання в Україні і Анатолій Амелін:

«Половина української економіки формується за рахунок експорту, 80% якого є сировинним. При цьому у нинішньому році ціни на залізну руду та металургійну продукцію вищі, аніж прогнозувалося. Окрім того, доволі сприятливі для експортерів ціни тримаються на продукцію агросектору».

Бій з «тінню»

Позитивні новини надходять і з «поля битви» із тіньовою економікою. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, у першому кварталі рівень «тінізації» в Україні знизився на 4% у порівнянні із січнем-квітнем минулого року. Водночас цей показник усе ще залишається доволі значним – 33%. Неофіційні ж дані свідчать про іще вищі показники (згідно із минулорічним звітом Асоціації дипломованих сертифікованих бухгалтерів, йдеться про майже 46 відсотків). Приблизно такий де рівень тінізації економік Росії, Шрі-Ланки, Бразилії і Пакистану. «Рекордсмени» – Азербайджан (понад 67%) та Нігерія – майже 49% ВВП.

А ось повністю побороти це явище не змогли у жодній країні: навіть у найбільш «детінізованих» США, Японії і Китаї відповідні показники коливаються у межах від 8 до 10,5%. Загальносвітовий же рівень тіньової економіки – 22,5%.

За оцінками МЕРТ, продовження процесів детінізації в Україні пов’язане зі збереженням макроекономічної стабільності, високого рівня активності бізнесу та покращення очікувань на тлі зростання внутрішнього попиту, чому сприяло, зокрема, підвищення рівня доходів населення.

Виконавчий директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Оксана Кузяків додає до цього переліку ще й посилення фіскальної дисципліни. Експерт також наголошує на необхідності продовження започаткованих змін:

Оксана Кузяків

«Зрозуміло, що за такого рівня «тінізації» поліпшення на чотири пункти – дуже мало. Але, якщо відповідна тенденція збережеться на середньострокову перспективу, Україна матиме шанси залишити ТОП країн із найбільшим рівнем тіньової економіки»,

Резерви ж для поліпшення ситуації Оксана Кузяків вбачає у розв’язанні проблеми контрабанди:

«Боротьба із цим явищем за нинішніх умов неможлива без реформування митниці. А також посилення контролю за збутом товарів усередині країни – за рахунок активнішого використання реєстраторів касових операцій. При цьому варто заохочувати чесний бізнес, який розуміє: той, хто використовує усілякі лазівки, «чорні» та «сірі» схеми і не сплачує митних платежів, отримує на ринку незаслужені конкурентні переваги. Тож бізнес може об’єднуватись (і вже є такі приклади) для захисту своїх інтересів, домагаючись, щоб затверджені державою «правила гри» діяли для всіх», – каже експерт.

Те ж стосується і легалізації заробітних плат. Адже для частини бізнесу виплата співробітникам заробленого «у конвертах» також стає невиправданою конкурентною перевагою.

«Хоча… Питання зарплати «в конвертах» – похідне від загальної проблеми використання тіньових схем у господарській діяльності, – вважає Оксана Кузяків, – Потрібно ж чимось наповнювати той конверт – мати необліковані кошти, товари, за які їх можна виручити тощо. У цілому ж, як свідчать проведені фахівцями нашого Інституту опитування, для великого бізнесу проблема платні «у конвертах» уже неактуальна. Це явище більш характерне для малого й середнього бізнесу».

Як наголосила Оксана Кузяків, на ситуацію позитивно вплинуло зменшення Єдиного соціального внеску. Але у цілому проблема все ще залишається. І виявити усі порушення у цій сфері дуже важко – адже йдеться про сотні тисяч підприємств:

«За такої ситуації головними «борцями» із зарплатами «у конвертах» як явищем мають стати наймані працівники. Вони повинні розуміти, що приховування частини доходу негативно позначиться на їхньому майбутньому. – каже експерт, – Хоча прекрасно розумію: більшість людей проблемами «далекої перспективи» особливо не переймаються, прагнучи жити краще «сьогодні і зараз». Тому завдання держави і громадського сектору – проводити активні роз’яснювальні кампанії».

Про позитивні зміни, що впливають на обсяги тіньових розрахунків і платежів, можуть свідчити оприлюднені Європейською бізнес асоціацією дані щодо використання в Україні банківських платіжних карток. Як ідеться у прес-релізі, нині в обігу понад 35 мільйонів активних «кредиток». Причому, з початку року їх кількість збільшилася на понад 440 тисяч. Левова частка із них – зарплатні. Хоча, за висновками експертів Комітету з електронних платежів Асоціації, значні обсяги соціальних і зарплатних виплат усе ще здійснюється готівкою. Також деякі комерційні структури, як і раніше, переказують на рахунки співробітників лише «білу» частину зарплатні (яка, зазвичай, дорівнює офіційній мінімальній зарплаті), а «чорну» продовжують видавати готівкою «у конвертах».

Для виправлення ситуації Комітет з електронних платежів ЄКА готує законопроект щодо повного переведення виплат зарплатні та соціальних платежів на карткові рахунки.

1000 днів без російського газу

Цей символічний «ювілей» також припав на передсвятковий період. Як ідеться у повідомленні оператора вітчизняної газотранспортної системи – компанії “Укртрансгаз”, – «Україна не імпортує газ із Росії вже 1000 днів – з 15 листопада 2015-ого. Російський газ безпосередньо надходить до нашої країни тільки для транзиту через газотранспортну систему до Європейського Союзу». Імпорт газу, нагадаю, здійснюється із Європи за реверсними маршрутами.

Загалом же, якщо оцінювати ситуацію такими модними нині категоріями як «зрада» і «перемога», можна подивитися на неї очима оптиміста та песиміста (чи того ж таки «зрадофіла»). Так от: оптимісти говорять про безумовний позитив зробленого майже три роки тому рішучого кроку – країна позбулася російської «газової голки», на яку нас «підсаджували» десятиліттями! Песимісти ж при цьому зауважують: газ, який ми одержуємо із Європи, не такий уже й «неросійський».

Ось як на ймовірний закид «зрадофілів» із цього приводу відповів у коментарі Укрінформу президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар:

Михайло Гончар

«В Україну надходить паливо від кількох десятків великих і маленьких європейських газотрейдерів. Він справді переважно російський за походженням (хоча там є і частина центрально-азійського палива). Але жоден кубометр цього газу не належить «Газпрому». Власники його – європейські компанії. Тобто, з юридичної точки зору ситуація не викликає жодних застережень», – наголосив енергетичний експерт.

При цьому Михайло Гончар вважає куди важливішою проблему будівництва російським газовим монополістом газопроводів в обхід України. Мова про «Північний потік-2» і «Турецький потік». Адже реалізація цих проектів призведе до «обнуління» транзиту нашою ГТС:   

«Безумовно, цього не станеться ні наступного року, ні 2020-го. Але, щоб рано чи пізно «не опинитися біля розбитих ночов», Україні варто активно втілювати програму нарощування власного газовидобутку – з тим, щоб забезпечити «газову самодостатність». Тобто, повністю відмовитися від імпорту палива. І не залежати ні від примх Заходу, ні від забаганок кремля», – порадив експерт.

Утім, це – завдання на перспективу. А поки що країна готується до нового опалювального сезону, закачуючи до підземних сховищ блакитне паливо із Європи – через Словаччину, Угорщину та Польщу. Щоденні обсяги закупівель сягають 50 мільйонів кубометрів. Це дозволило заповнити українські ПСГ вже на 45 відсотків, накопичивши там понад 14 мільярдів кубометрів газу. При цьому для «безпроблемного» проходження опалювального сезону та забезпечення взимку безперебійного транзиту до Європи Україні потрібно мати у сховищах 17-18 мільярдів кубів «блакитного палива».

Матеріал: Владислав Обух

Вперше опублікований: УКРІНФОРМ