Кінець епохи середньовіччя: 4-річна облога фортеці НАУ має завершитися трансформацією підданих

Науковці, викладачі і студенти університетів мають самі вийти із середньовіччя і із підданих перетвориться на представників інтелектуальної спільноти. Майбутнє університетів у тому, щоби грамотно максимізувати цей актив. Створювати за допомогою нього додану вартість інновацій.

Норма Закону України «Про вищу освіту», та постанова Кабінету Міністрів України № 726 від 05.12.2014 р щодо порядку обрання керівника вищого навчального закладу», стала каталізатором загострення хронічної хвороб, якими уражена система менеджменту університетів та й вищої освіти України в цілому. Одна з них називається ректорський феодалізм. Її основні ознаки у тому, що територія навального закладу усі матеріальні активи ( включно з ділянкою і нерухомістю) сприймається як вотчина, з якої, знімається максимальна рента за максимально короткий період.

Відповідно, за посаду очільника закладу ведеться запекла боротьба за принципом «все або нічого». Як за часів средньовіччя в хід йдуть інтриги, отруйна інформація, використовують”вірних васалів”, тощо. Студенти ж і викладачі за таких правих гри лише піддані, стафаж, або витратний матеріал. Словом, ставки є високими й іноді боротьба за посади перетворюється на взяття фортеці.

У ситуації з Національним авіаційним університетом це було більше схоже на облогу. Після того як у липні 2014 р. Тодішній міністр освіти Сергій Квіт відсторонив від посади в.о. ректора Максима Луцького (якого пов’язують із Дмитром Табачником), університет лихоманить. За цей час змінилося кілька виконуючих обов’язки ректора. Прокуратура Києва спрямувала до суду обвинувальний акт стосовно колишнього ректора столичного Національного авіаційного університету (НАУ) через службову недбалість якого державі було завдано збитків на суму майже 9 млн грн. —  оборутки із земельними ділянками.

Вибори нового керівника декілька разів відкладалися через гучні скандали. У травні 2016 наказом №487 МОН створило комісію для перевірки скарг і звернень з приводу функціонування НАУ, що надійшли до Міністерства освіти і науки України. Нарешті у грудні 2017 р. було ухвалено рішення про проведення виборів у НАУ, перший тур яких відбувся 6 березня 2018. Навколо процедури і кандидатів було чимало інсинуацій, але істотних порушень спостерігачами таки не було зафіксовано. Отже 14 березня відбувся другий тур, в якому змагалися колишній ректор Микола Кулик та в.о. ректора Володимир Ісаєнко.

За інформацією виборчої комісії ВНЗ: кількість виборців 3088, кількість виготовлених бюлетенів для голосування – 3088; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені для голосування – 2764; кількість не використаних виборчих бюлетенів для голосування – 414; кількість виборчих бюлетенів, виявлених в скриньках для голосування – 2764; кількість бюлетенів для голосування визначених недійсними – 25. За Ісаєнка Володимира Миколайовича віддано 1585 голосів, що становить 51, 3 %. За Кулика Миколу Сергійовича проголосували 861 особа, що становить 27, 9%. Не підтримали жодного кандидата 203 особи, а це становить 6,6%.

Наразі результати виборів ректора НАУ відправлено на затвердження до Міністерства освіти і науки України.

Чи можна стверджувати, що сама процедура виборів є панацеєю від вірусу феодалізму, чи принесуть згані результати спокій і процвітання конкретно взятому НАУ? Швидше за всеце лише початок терапії. Але як і у випадку лікування хронічних хвороб, спершу слід викликати загострення, тоді діюча речовина швидше знаходить свою ціль і виводить токсини чи чужородні тіла.

Хочу процитувати публікацію на Facebook сівробниці НАУ, cпівзасновниці NAU HUB Ксенії Смирнової-Шелевицької: “Вибори ректора університету – це не спасіння, це лише одна малесенька частина відповідальності. … І жоден університет не заживе після виборів ректора.

Так і будуть будуватися будинки, дерибанитися гроші, падати якість освіти і студенти будуть тікати. Так і буде, якщо всі не усвідомлять, що ректор – це не месія. В колективі, у якому між виборами нікому діла немає до того, що там в 1 корпусі робиться, будь-який чудовий ректор зрештою зіпсується. Так сталося з Бабаком у свій час, так буде і з тим ректором, якого оберуть наступним. Це як з виборами президента. Якщо не буде активного громадянського суспільства, яке котролюватиме, підтримуватиме і критикуватиме керівництво і саме працюватиме на розвиток, а не пересиджуватиме час від канікул до канікул, то нічого хорошого нам не дочекатися. Так, нам, від асистентів до професорів, і студентам теж, доведеться розбиратися і в політиці, і в управління університетом. Доведеться читати документи перед тим, як голосувати за них на Вченій раді. Доведеться ходити по кабінетам, щоб просунути перспективні проекти. Доведеться робити трохи більше ніж завжди, щоб потім не казати “всі вони однакові”. Влада, навіть на рівні університету, псує людей тільки якщо ніхто не цікавиться їх роботою, не підтримує в хороших ідеях і не дозволяє собі критику поганих”.