Український політтехнолог, автор книги “Анексія: Острів Крим”, керівник проекту Free Crimea Тарас Березовець розповів про старт президентської кампанії, результати після виходу книги та рішення Барака Обами, яке змінило геополітику кількох держав.
– Тарасе, Ваша книга “Анексія: Острів Крим” вийшла два роки тому. Які результати?
– Книга була написана за рік після анексії Криму, тоді важливо було зафіксувати спогади головних учасників цих подій: Олександра Турчинова, Арсенія Яценюка, українських військових, активістів, тих, хто залишив Крим. Деталі, які вони пам’ятали в 2015 році, відтворити зараз ніхто б уже не зміг, тому книга виконала важливу функцію — зберегла необхідні деталі, хронологію подій, історію. Це головний результат.
Я був із презентацією книги в більшості українських регіонів на півдні та заході, побував у Дніпрі, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Черкасах, Чернівцях, Львові. Крім того, презентував книгу в Празі, у Вашингтоні та в Софії.
Завдяки книзі я познайомився з величезною кількістю людей, насамперед із військовими, юристами, які виїхали з території окупованого Криму. Кількість нових свідчень і фактів, можливість провести інтерв’ю з додатковими учасниками, зокрема з Генпрокурором України Юрієм Луценком, міністром юстиції Павлом Петренком, або головою “Ощадбанку” України Андрієм Пишним, дають змогу відновити ситуацію значно ширше. Так само, як і необачні заяви Володимира Путіна, російських спецслужб і військових, що дозволяють подивитися на історію анексії півострова зовсім інакше.
І, крім того, як пише багато хто з молодих вчених, книга стала основою для низки дисертацій і наукових досліджень в Україні.
Я зараз працюю над новою книгою, пов’язаної зі стратегією Росії в сусідніх країнах та паралельно закінчую російське доповнене видання книги з новими фактами та інтерв’ю. За два роки прийшов до того, що книгу необхідно перевидати також російською та англійською мовами.
– Про які нові факти ви можете розповісти зараз?
– Наприклад, історія про так званий лист Януковича від 1 березня 2014 року, який озвучив Віталій Чуркін. Свідчення, що дав Юрій Сергєєв, постійний представник України тоді в Раді безпеки ООН. Сьогодні ми вже розуміємо нову роль Януковича — він залежав від російських спецслужб і перебував під щільним контролем російської розвідки. До того ж, ми краще розуміємо ступінь зради українських силових структур і масштаби того, що сталося.
Крім того, є сенсаційні факти. Під час нашої поїздки до США на наукову конференцію, коли мій товариш Антон Геращенко зустрічався з Джоном Маккейном, він повідомив інформацію, яка теж лягла в основу книги. Він розповів про факт взагалі невідомий. Коли почалася анексія Криму, в лютому, вони, на відміну від багатьох політиків в Україні, чудово все зрозуміли. З групою сенаторів вони прийшли до тодішнього президента Барака Обами і запропонували полетіти до Криму, пояснюючи це тим, що російські побояться збивати американців. Сенатори хотіли викликати на зустріч президента Російської Федерації, лідерів Великобританії та Франції, які є гарантами Будапештського меморандуму, щоб примусити Путіна виконувати гарантії. Сенатори попередили Барака Обаму про те, що за відсутності таких дій все закінчиться відокремленням Криму від України — вони все передбачили. На що Обама сказав: “Не лізьте не в свою справу, ми все контролюємо, зараз на Путіна натиснемо, він побоїться та на анексію не піде”. Маккейн відповів, що він помиляється і дуже про це пошкодує. Ця історія ніде й ніколи не публікувалася.
Я збираюся зустрітися особисто з Джоном Маккейном, з іншими сенаторами, які були на цій зустрічі, щоб отримати більше деталей.
– Історія могла скластись зовсім інакше, якби не це рішення …
– Україні та світу не пощастило, що президентом США на тоді був досить слабкий ліберальний політик. Я впевнений, якби на його місці був будь-який республіканець, той самий Маккейн або Буш-молодший, ситуація б розвивалася зовсім інакше.
Ми пам’ятаємо, що коли захоплювали Грузію, події могли призвести до захоплення всієї країни, яка трохи більша за Крим за територією. Росіяни вже стояли в 25-ти кілометрах від Тбілісі, але їх зупинили США. Буш відправив ВМС США до берегів Грузії. Буш не збирався воювати з росіянами, він просто показав свою присутність і російські танки зупинилися, все закінчилося мінімальними втратами Абхазії та Південної Осетії, а могло б закінчитися окупацією усієї Грузії. Слабкий президент Обама своєю нерішучістю та непродуманими діями сприяв тому, щоб Крим захопили, в цьому є його пряма відповідальність.
– Як ви думаєте, скільки триватимуть американські санкції щодо Росії?
– До повного звільнення Криму.
– Навіть якщо це триватиме десятки років?
– Позначимо, що є кілька окремих пакетів санкцій: Донбаський пакет і Кримський. Донбаський — може бути скасовано, коли Росія поверне Донбас, але кримський пакет все одно залишиться. Для Америки це принципове питання. Американська машина дуже інертна та неповоротна, і щоб змінити сьогоднішній курс, їй теж будуть знадобляться десятиліття. Наприклад, знаменита поправка Джексона-Вейніка, яка існує з початку 70-х років, щодо Росії не скасована, а щодо України — так. На жаль, повернення Криму Україні є неможливим за життя Путіна.
Нове покоління в Україні з роками може втратити інтерес до історії з поверненням Криму, їм не потрібно буде його повертати, і всі нинішні зусилля будуть марними.
Я не згоден із цим хоча б через те, що все в руках української влади. Якщо при владі будуть люди, які розуміють, що таке територіальна цілісність і чим загрожують гри в “наш Крим, ваш Крим”, Україна поверне анексований півострів і виховає покоління, для якого важлива історія його держави.
У відновленні територіальної цілісності, поверненні Криму та Донбасу має закладатись наша національна ідея. Це повинно стати завданням наступних поколінь і метою нової політичної еліти. Друга мета — це вступ України до ЄС і НАТО. У випадку з Європейським Союзом я більш песимістичний. З огляду на процеси, які зараз відбуваються в ЄС, невідомо які країни в ньому залишаться і чи потрібно це буде самій Україні. Норвегія, наприклад, не є членом ЄС, але входить до НАТО. І я абсолютно впевнений, що членство в Альянсі для нас важливіше за членство в ЄС. Якщо ми, вже отримавши безвізовий режим, досягнемо необхідного рівня економічних перетворень, матимемо вільну зону торгівлі, вступ до ЄС нам буде економічно та політично вигідним, європейці самі попросять нас вступити. Поки до цього не готові ні ми, ні вони.
– Ви згадали про нову політичну еліту. Вона вже формується? Хто ці люди?
-Фактично вона тільки-тільки з’являється. У нинішній Верховній Раді є не більше 10% людей, які залишаться в Україні та стануть частиною нової еліти. Це низка молодих цікавих перспективних людей, таких як Антон Геращенко, Мустафа Найєм, Вікторія Сюмар — загалом осіб 50.
– Нинішня еліта, мені здається, не дозволить новим політикам витіснити їх упродовж кількох найближчих скликань.
– Як не опиралася б стара еліта, люди часів Кучми, Януковича і ті, що з’явилися в епоху Петра Порошенка, найближчим часом вони вже не будуть представлені у Верховній Раді. Я вважаю, що нам не потрібна така кількість депутатів — 450 осіб для України економічно не виправдано. У США, наприклад, діє принцип двох сенаторів від штату. У Каліфорнії живе 10 мільйонів населення, це означає, що один сенатор представляє інтереси 20 мільйонів населення. Якщо в Україні створити двопалатний парламент за американською моделлю, ми отримаємо цифру 54 сенатори, та цього цілком достатньо.
– Це не всім сподобається …
– Звичайно, але у нас буде якісний парламент. Зараз кожен народний депутат обходиться країні в 60 тисяч гривень на місяць, не беручи до уваги додаткові витрати на роботу апарату ВРУ. Безумовно, заробітні плати в державному секторі повинні вимірюватися десятками тисяч гривень. Ми не можемо дозволити собі дешевий парламент, тому що тоді депутати будуть отримувати не в державній касі, а в партійній або у олігархів, що сьогодні й відбувається. Для того, щоб платити гарну зарплату, потрібно скоротити кількість депутатського корпусу.
– Таким чином ми все одно не викорінимо політичну корупцію.
– Сьогодні частиною політиків нав’язується думка, що корупція — головне зло в країні, під це зручно отримувати гранти в західних посольствах, “розпилювати” їх через ФОП і виводити себе на зарплатні картки, але політична корупція існує в різних країнах. Так, там масштаби інші, крадуть значно більше в абсолютних цифрах, але менше в процентному співвідношенні. Корупція — тільки одна з проблем. Наша головна проблема у відсутності економічних свобод і на цьому треба сконцентруватися. Ми не можемо дозволити собі дешевий парламент.
Україна перебуває на останніх позиціях у світових рейтингах за рівнем економічних свобод. Нам необхідно запустити економіку, зміцнити обороноздатність, зокрема структури спецслужб, це більш важливі завдання.
– Чи готуються вже кандидати до президентської кампанії?
– Кампанія почалася, але “ніби сутичка бульдогів під килимом”, як говорив Вінстон Черчилль. Два основних бульдоги — це Порошенко і Тимошенко.
– Чи з’являться у них конкуренти?
– Зараз таких немає. Михайло Саакашвілі не зможе взяти участь через конституційні обмеження, він навіть у депутати не зможе балотуватися до 2020 року, і це для нього дуже сумно. Андрій Садовий — досить цікавий політик, сильний, але йому буде складно вклинитися в цю боротьбу, тому що він більшою мірою творець, не популіст, але його електорат перетинається з президентським. Олег Ляшко — сильний кандидат, він буде забирати голоси Тимошенко, але у нього немає шансів претендувати на другий тур. Те саме стосується Юрія Бойка. Скорочення кількості проросійських виборців не дозволить йому вийти до другого туру.
– Арсеній Яценюк?
– Арсеній Петрович участі не братиме, якщо піде Порошенко. Теж саме стосується Арсена Авакова та Олександра Турчинова. Юрій Луценко балотуватиметься тільки у разі конфлікту з президентом. Але ми не можемо виключати можливості виникнення українського Макрона, коли прийде цікава людина, з цікавим іміджем, яка вже досягла певних успіхів у своїй сфері, має досягнення в бізнесі. Наприклад, той самий Максим Нефьодов або Омелян, Коболєв або Вакарчук. Але вони більше технократи.
Щоб стати національним лідером, їм бракує харизми. Жінка також не стане президентом в Україні в найближчим часом, тому що в Україні війна, і люди обиратимуть Верховного головнокомандувача. Якщо війна закінчиться після 2019 року, все одно залишатиметься мобілізаційна складова, тому два наступних президенти 100% будуть чоловіками.
Джерело: інформаційне агентство “Грушевського, 5”.