​Ухвалення нового закону України “Про освіту” відкриває шанс на реальне оновлення школи

Реформа системи освіти після тривалих дискусій отримала допуск на злітну смугу. Профільний парламентський комітет з питань освіти і науки на розширеному засіданні, що відбулося 21 червня, ухвалив рішення рекомендувати Верховній раді прийняти проект Закону України “Про освіту” (реєстр № 3491-д від 04.04.2016р.) у другому читанні в цілому. Голосування за документ заплановане на 11 липня цього року. Якщо законопроект набере більшість голосів, це відкриє шлях для реалізації концепції Нової Української школи.

Трансформація системи освіти – це процес, який впродовж останніх трьох років розгортається знизу в гору. Зміни вже почалися. Їх драйверами є ініціативні батьки, які воліють, щоби школа готувала учнів до життя, а не лише до іспитів; ініціативні вчителі, які прагнуть отримувати задоволення від процесу навчання, а не можливості карати оцінками; управлінці нової когорти, які знають як зробити школи осередками розвитку людського потенціалу і щастя і очікують відкриття законодавчих шлюзів для інновацій в освіті.

Основною пружиною змін є сьогоднішні діти, які у різний спосіб бунтують проти школи. Вони народилися і виростають з почуттям власної гідності. Їм важко зрозуміти, чому школа, влаштована за авторитарними принципами намагається їх позбавити цієї цінності, обмежує право обирати генерувати і тестувати власні ідеї, в той час як весь світ очікує від них креативності і здатності розв’язувати складні проблеми. Згадані зміни не можливо зупинити, адже вони відповідають духу і ритму своєї епохи.

Робота на текстом законопроекту, що розтягнулася на дев’ять місяців змусила мобілізуватися представників різних точок зору. Наразі переважно для полеміки. Якщо закон буде проголосований, це спонукатиме від словесних баталій нарешті перейти до практичної взаємодії, а згодом, можливо, і до партнерства і спільної роботи над викликами, що постають перед системою освіти.

Вміння замість зубріння

Ключовими положення концепції є перехід від школи знань до школи компетентностей, та педагогіка партнерства. Перше передбачає вміння самостійно здобувати і застосовувати знання. Для реалізації принципу партнерства в новому законі закладено така річ як індивідуальні освітня траєкторія – персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду. Отже, в учнів та їхніх батьків з’являється можливість обирати для себе види, форми і темпи здобуття освіти відповідно до потреб і можливостей.

Закон закріплює право особи реалізувати своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. При цьому результати навчання, здобуті в останніх двох видах освіти, визнаються в системі формальної освіти. Що це означає на практиці? Скажімо, ви як школяр чи студент пройшли якийсь крутий тренінг, висунули гіпотезу та провели експеримент, зробили винахід чи написали статтю. Таким чином ви продемонстрували як ви застосовуєте знання на практиці і результати ваших зусиль підтверджують визнані у своїй царині фахівці. Новий закон і концепція Нової української школи відкривають можливість конвертувати ці результати у підсумкові оцінки чи заліки.

Закон вносить розмаїття і гнучкість у формальну освіту. Зокрема, заклади освіти зможуть обирати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу. Це може бути, приміром, проект, науковий квест, експедиція, індивідуальне дослідження, уроки в музеях чи ботанічних садах. Учнів це краще підготує до життя, а вчителям надасть змогу розкрити свої таланти. З іншого боку, це піднімає планку вимог до педагогів. До речі, підвищувати свою кваліфікацію вони тепер зможуть не лише в інститутах післядипломної освіти, але й на інноваційних тренінгах, організованих незалежними організаціями. При цьому новації закону спираються на принцип «гроші ходять за вчителем».

Розширення інтелектуальної свободи вчителя – це один з ключових принципів побудови педагогіки партнерства, про яку вже було згадано вище.

Гнучкий графік

Проектом передбачено запровадження 12-річної повної загальної середньої освіти. З метою виконання конституційної норми щодо обов’язковості повної загальної середньої освіти планується старша 3-річна профільна школа з двома групами профілів: академічні та професійні.

За новим законом урізноманітнюються форми здобуття освіти:

• інституційна (очна (денна, вечірня),
• заочна, дистанційна, мережева);
• індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня),
• педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві)).

Досить істотним кроком є введення у правове поле сімейної домашньої освіти, яка на сьогодні по факту існує та переживає бум у вигляді хоумскулінгу та альтернативних шкіл, але жодним чином не регульована законодавчо. Зокрема створюється можливість для надання батькам, які взяли на себе відповідальність за освіту своїх дітей методичного супроводу, в разі необхідності – консультації з психологічних та інших питань.

Переваги та недоліки законодавчих ініціатив

Законопроектом передбачається перехід до сучасної європейської моделі системи забезпечення якості освіти. Чим більше повноважень з управління освітою передається на місця, тим більш централізованим і незалежним має стати контроль за якістю освіти.

На базі Державної інспекції навчальних закладів має бути створено Агентство забезпечення якості освіти, до повноважень якого відійдуть питання акредитації (крім вищої освіти). Регіональні підрозділи Агентства забезпечуватимуть фахове інспектування закладів освіти. При цьому органи місцевого самоврядування мають бути позбавлені права проводити інспектування закладів освіти.

Звісно, закон про освіту в його теперішній редакції є компромісним і від нього неможливо очікувати радикальних змін. Адже, окрім інноваторів, і в школі, і в суспільстві є ті, хто на сьогодні ще не готовий рухатися швидше і їм потрібен час, аби підготуватися до нових правил гри.

Проте найбільша небезпека для помірно інноваційного закону та тих, хто очікує на зміни, походить не від органічних консерваторів, а від популістів, які намагаються внести в проект документу положення неактуальні або нереалістичні в сьогоднішній соціально-економічній ситуації. До таких належать істотне збільшення посадових окладів педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників закладів освіти, питання мови освіти, та пропозиція щодо раннього визначення талантів школярів.

В ході відкритої дискусії, що відбулася на засіданнізасідання комітету вдалося вкотре знайти компромісний варіант. Так розмір мінімального окладу вчителя визначено на рівні 4-х прожиткових мінімумів, відхилена пропозиція про запровадження конкурсного відбору дітей до першого класу, ухвалено зважене питання з мовного питання.

В даному разів у членів профільного комітету вистачило запасу відповідальність. Чи можна розраховувати на подібний ресурс у парламентської більшості? З великою ймовірністю так. Хоча окремі депутати продовжуватимуть мобілізувати свій електорат навколо мовного питання. Будуть спроби протягнути положення про ліцензування позашкільної освіти. Це звісно на руку тим, хто продовжує контролювати залишки радянської інфраструктури у вигляді палаців школярів, центрів дитячої творчості тощо і монополізувати своє становище на ринку неформальної освіти. Паралельно торпедуватиметься запровадження норм про неформальну та інформальну освіту. Отже, з цих питань Міністерству освіти і науки і незалежним агентам змін з громадського сектору варто докласти зусиль щоби донести до суспільства суть цих понять.