Протягом 13–14 липня 2026 року на Українській енергетичній біржі відбулися перші довгострокові аукціони з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами із постачанням у серпні — вересні 2026 року. Державні генеруючі компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго» виставили свій ресурс та повністю реалізували його за підсумками торгів, у яких взяли участь понад сорок компаній-покупців.
Енергоатом продав 110 МВт базового навантаження, а Укргідроенерго — 16 МВт. Стартова ціна аукціонів становила 4 700 грн/МВт·год. В окремих випадках ціна залишилась на рівні стартової — у перший день торгів для лотів Укргідроенерго. Середньозважена ціна продажу Енергоатому була дещо вищою за стартову ціну: 5 012,5 грн/МВт·год у перший та 5 040,56 грн/МВт·год у другий день торгів.
Механізм довгострокових аукціонів було визначено урядовою постановою у червні 2026 року. Відповідно до затвердженого порядку, компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго» отримали право виставляти на такі спеціальні сесії загалом 4% обсягів своєї генерації. Ця квота розподіляється наступним чином: 2% ресурсу реалізується через квартальні контракти, 1% спрямовується на піврічні договори, а ще 1% торгується за річними контрактами на електронних майданчиках двосторонніх договорів.
Проведений аукціон складно назвати довгостроковим. Але вже незабаром будуть проведені торги на 6- та 12-місячні періоди, а також на 3-місячні. Звісно, війна та енергетичний терор накладають свої обмеження на термін і обсяг торгів, що виставляються.
Без «зради» ніяк
Деякі оглядачі вже почали шукати зраду у проведенні аукціонів. Зокрема, йдеться про акцент на тому, що обвал цін на ринку електричної енергії, який мав місце кілька днів до проведення аукціону, був пов’язаний саме з бажанням «збити» ціну на торгах.
Проте для тих, хто уважно спостерігає за ринком електроенергії, і зокрема за сегментом на добу наперед, а також за чинниками, які впливають на баланс попиту і пропозиції, зрозуміло, що припущення про те, що падіння ціни повʼязане із планом проведення торгів, є вкрай сумнівним.
По-перше, складно, а точніше, не зовсім коректно, порівнювати ціни в умовах зміни попиту, який визначається мінливою погодою цього літа. Ціна прямо пов’язана із попитом. А попит — з температурними режимами з коригуванням на теплову інерцію. У нинішніх умовах цінова кон’юнктура суттєво залежить від цін у сусідніх країнах.
В умовах дефіциту імпорт є своєрідним індикатором оцінювання обсягу попиту. Для прикладу, третього липня імпорт електроенергії становив 17,28 тис. МВт·год, сьомого — 9,5 тис. МВт·год, а 11 липня — 6,5 тис .Разом із падінням імпорту зростав і експорт.
Окрім цього, свою роль відіграє теплова інерція — як фізична, так і психологічна. Коли будівлі охолодились, з різким підвищенням температури потреба у кондиціонуванні відчувається не одразу. Такий самий і психологічний механізм. Тож є певний лаг між зміною температури атмосферного повітря та вмиканням-вимиканням кондиціонерів.
По-друге, на вітчизняному ринку електроенергії неодноразово траплялися випадки цінових провалів. Така ситуація, наприклад, мала місце у вересні 2025 року, яку я детально розбирав в одному зі своїх текстів. Тоді середня ціна РДН знизилася зі 108 до 87 євро за МВт·год. Вочевидь, ситуація повториться і цього року, і ціна буде нижчою, ніж у сусідніх країнах Європи. Не вперше, та й не востаннє
І цінова волатильність на вітчизняному ринку, зумовлена особливостями балансу попиту і пропозиції, фактично не нейтралізується іншими торговельними інструментами, що працюють на ринках ЄС. У нас просто досі немає повної палітри торгових інструментів та цінових індикаторів, окрім індексу РДН.
По-третє, результати аукціону говорять самі за себе. Відповідна урядова постанова визначає лише одне правило щодо стартової ціни аукціону — вона не може перевищувати показники РДН за аналогічний період попереднього року. ʼ
Природно, що цінова кон’юнктура в попередні тижні чи місяці не може залишатися поза увагою учасників торгів. Але уявімо, що волатильність, яка виникла 11 липня на ринку, і справді «обвалила» ціну торгів. То де ж тоді надмірна конкуренція за лоти? Якщо раптом ціна стала такою привабливою, то чому промисловість не купувала активно електроенергію на цих торгах? Чому на тлі низької конкуренції кінцева ціна Укргідроенерго у перший день залишилася на рівні стартової? Чому лоти Енергоатома не суттєво подорожчали в ціні попри конкуренцію? Ці аргументи, як на мене, вказують на те, що прив’язувати падіння ціни всередині липня до планових торгів — це просто надумування та конспірологія.
Але все ж, чи все гаразд із довгостроковими аукціонами?
Незважаючи на правильність запуску довготермінової торгівлі, очевидними є і недоліки зазначеного механізму.
По-перше, обсяги торгів є вкрай малими. В ЄС левова частка електроенергії продається за довгостроковими форвардними контрактами. Тож їхні обсяги, які у нас будуть виставлятися на 3-, 6- та 12-місячні аукціони, навряд чи щось змінять на ринку.
По-друге, індекс РДН не може бути ціновим індикативом — нам потрібно працювати над впровадженням нових індексів. Потрібні плаваючі форвардні індекси та індекси позабіржової торгівлі. Інакше у нас регулярно будуть ламатися списи про те, як обвалилася чи різко виросла ціна, а учасники ринку знову виявляться не готовими.
По-третє, потрібні механізми хеджування ризиків. Звісно, інтеграція в європейський ринок електроенергії сприятиме реалізації цього механізму. Але ми водночас станемо більш залежними від кон’юнктури на європейських ринках.
Безумовно, війна та енергетичний терор накладають свої обмеження на довгострокову торгівлю. Проте не робити нічого, а щоразу наступати на одні й ті самі граблі — зовсім не вихід.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
