Дайджест основних військово-політичних подій навколо України (18.11.2024 – 24.11.2024)

У фокусі уваги

Захід зняв обмеження щодо застосування далекобійної зброї: “вундерваффе” чи політико-дипломатична пастка?

Президент США Джо Байден під кінець свого терміну зробив те, про що його вже багато місяців просив Київ: у неділю ввечері газета The New York Times та агентство Associated Press повідомили про те, що Вашингтон дав Україні дозвіл на використання американських тактичних ракет ATACMS для ударів територією росії. Повідомляється, що дозвіл отримано у відповідь на участь північнокорейських солдатів у війні. Пізніше це підтвердили офіційні особи Білого дому.

Водночас адміністрація президента США дозволила ЗСУ використання британських далекобійних ракет Storm Shadow для ударів углиб рф (дозвіл був потрібний, тому що в ракетах використовується американська навігаційна система). І відразу Великобританія та Франція також зняли заборони застосування ракет Storm Shadow/SCALP по об’єктах у рф . Разом з тим, Італія та Німеччина, як і раніше, відмовилися надати такий дозвіл на застосування своїх далекобійних засобів.

І вже у вівторок, за повідомленнями російського МО, ЗСУ завдали удару по об’єкту Головного артилерійського управління ЗС рф у Брянській області ракетами ATACMS, а також ракетами Storm Shadow за підземним командним пунктом ЗС рф у Курській області.

Здавалося б, Київ нарешті отримав довгоочікуваний дозвіл. Але чи зможе воно сприяти корінному перелому у війні?

За інформацією ЗМІ, на момент отримання дозволу Україна мала 50 ракет ATACMS і достатню кількість пускових установок для них. Storm Shadow/SCALP є крилатою ракетою повітряного базування. Загалом Києву було поставлено кілька десятків таких ракет.

Необхідно враховувати, що можливості США, Великобританії та Франції щодо надання ракет ATACMS та Storm Shadow/SCALP обмежені. У США на озброєнні є близько 500 ракет ATACMS М39А1. Франція свого часу замовила для своїх ЗС близько 500 ракет SCALP, Великобританія — до 1000 Storm Shadow. І навряд чи Україні будуть передані всі ракети, які є на озброєнні цих країн. Тому загальна кількість ракет, які можуть бути отримані Києвом, швидше за все складе від 200 до 500 одиниць.

Для поразки одного об’єкта подібним типом озброєння, зазвичай, використовується від п’яти до десяти ракет одночасно. Тому загальна кількість цілей, уражених даними ракетами, може становити до 50 до 70 об’єктів.

З одного боку, навряд чи це може сприяти докорінній зміні ситуації на фронті. Так само як не допоможе розв’язати питання з російським ракетним терором. Проте, цей факт істотно підвищує можливості Києва як у питаннях стримування російського наступу, що триває, так і в плані завдання превентивних ударів в оперативній глибині російських військ. Досить, що застосування на фронті американських HIMARS з дальністю стрільби 70 км змусили росіян кардинально переглянути питання постачання військ боєприпасами, істотно збільшивши протяжність логістичних ланцюжків. Однак у будь-якому випадку зняття обмежень на застосування Києвом далекобійних західних ракет означає підвищення оперативних можливостей ЗСУ. Але не стратегічних. Тому більш логічно оцінювати це рішення Заходу не з військової, а з політичного погляду.

Адміністрація президента США (як ще чинного, так і обраного) чудово розуміє, що це рішення Байдена не призведе до кардинальної зміни характеру бойових дій на лінії зіткнення і не дозволить Україні вирішити стратегічні завдання: звільнити окуповані території та знизити можливості росії ураження ракетними ударами. Проте Байден під завісу свого президентства виконав одну із вимог “Плану перемоги” Зеленського.

Трамп, зі свого боку, на тлі відсутності стратегічних успіхів ЗСУ на фронті використовуватиме факт зняття обмеження на застосування далекобійних засобів поразки як один із важелів тиску на Київ у питанні початку переговорів згідно з розроблюваним Трампом планом, що передбачає заморожування конфлікту по лінії бойового дотику довжиною близько 13 км.

Однак цей дозвіл може бути використаний адміністрацією Білого дому і для тиску на кремль. США вперше перехопили політичну ініціативу в росії, яка досі одноосібно демонструвала тактику “підвищення ставок” шляхом постійної ескалації напруженості та спроб диктату своїх умов не лише Україні, а й іншим західним країнам через т.д. н. червоні лінії. Сам факт надання Україні дозволу бити по території рф американськими ATACMS свідчить про перегляд Сполученими Штатами їхньої позиції й демонструють Москві готовність Заходу відповідати дзеркально і на заяви, і на дії російської сторони.

Про це побічно може свідчити й досить нервова реакція кремля на це рішення Байдена. 18 листопада прессекретар путіна назвав зняття Заходом обмежень на використання далекобійної зброї “якісно новим витком напруженості” і звинуватив Вашингтон у ескалації конфлікту. Президент рф путін 19 листопада затвердив оновлену ядерну доктрину рф, 21 листопада – виступив з офіційною заявою, а 22 листопада провів нараду з керівництвом МО рф .

Нинішня редакція російської ядерної доктрини передбачає, що якщо неядерна країна воює проти росії за підтримки ядерної держави, обидві вважаються противниками рф. При цьому, у випадку з Україною, удари навіть звичайною зброєю розцінюватимуться як дії коаліції, включаючи США, Британію та Францію, які підтримують Київ. Тут слід згадати, що ще у вересні поточного року російський президент заявляв, що дозвіл Україні завдавати ударів західною далекобійною зброєю по території рф означатиме участь НАТО у війні з росією.

Здавалося б, що кремль намалював чергову “червону лінію” Заходу, причому, “найчервонішу” – ядерну. Однак у цьому питанні не все так просто. З одного боку, Пентагон вже офіційно заявив, що США не здивовані оновленню ядерної доктрини росії, але при цьому не бачать ознак, які б свідчили про підготовку рф до застосування ядерної зброї проти України. З іншого боку, росія несуб’єктна у прийнятті рішення про застосування ядерної зброї. Москва у цьому питанні змушена враховувати позицію Індії та Китаю, які виступають категорично проти можливості застосування тактичної ядерної зброї під час бойових дій в Україні.

Тому у відповідь на чергове ігнорування “червоних ліній” – завдання ЗСУ ударів далекобійними ракетами по об’єктах у Курській та Брянській області – росія відповіла завданням удару по українському оборонному підприємству «Південмаш» у Дніпрі. У своєму зверненні 21 листопада путін заявив, що було застосовано балістичну гіперзвукову ракету середньої дальності в без’ядерному оснащенні «Горішник». Також на думку путіна, конфлікт набув елементів глобального характеру, тому “росія рішуче і дзеркально відповідатиме на ескалацію”. Крім того, росія вважає, що має право застосовувати зброю проти об’єктів тих країн, які дозволяють використовувати свою зброю проти російських об’єктів.

З ракетою “Горішник” також все неоднозначно, як і з “червоними лініями” кремля. Раніше про створення даного типу озброєнь нічого не було відомо. Та й сам путін 22 листопада під час наради з керівництвом МО заявив, що дана ракета ще проходить випробування і лише планується до озброєння. Це безпосередньо підтверджується тим, що ракета, яка завдала удару “Південмашу”, була запущена з випробувального полігону Капустін Яр в Астраханській області рф. Крім того, путін ненароком обмовився, що випробування даної ракети необхідно продовжити. У будь-якому випадку, до прийняття на озброєння та запуску в серійне виробництво кількість таких ракет у росії є обмеженою. З іншого боку, начальник ГУР МО України До. Буданов заявив, що “Горішник” – це шифрована назва експериментальної системи балістичної ракети середньої дальності “Кедр”, а за повідомленнями окремих ЗМІ горезвісним “Горішником” цілком могла виявитися давно відома балістична ракета РС-26 “Рубіж”.

Тому основною метою цього удару був не об’єкт у Дніпрі, а військово-політичний істеблішмент Заходу. Так само Москва спробувала посіяти страх і жах серед західних партнерів, змусивши їх тим самим відмовитися від військової допомоги Україні.

Проте, постійне “брязкання зброєю” з боку Москви значною мірою залишається риторичним. Нинішні загрози путіна на адресу Заходу офіційно спричинені зняттям обмежень щодо застосування далекобійних коштів. Але на практиці ЗСУ з квітня 2023 року регулярно завдають ударів американськими ракетами ATACMS і англо-французькими Storm Shadow по Криму, який фактично є російською територією вже 10 років.

Загалом слід зазначити, що застосування кремлем риторики «червоних ліній» було надзвичайно непослідовним і суперечливим загальним наративам російської ескалації. Раніше Москва загрожувала серйозними відповідями у разі надання західними державами Україні ракетної артилерії, танків, військових літаків тощо. Тобто путін постійно змінював цілі щоразу, коли Захід ігнорував “червоні лінії” кремля. Тому, насправді Москва йде на чергову ескалацію конфлікту на основі власного рішення, а не як кроки у відповідь на дії Заходу.

Таким чином, враховуючи той факт, що ракета, що розробляється як носій ядерної зброї, була застосована у звичайному, неядерному спорядженні, можна говорити про вкрай низькі шанси використання Москвою тактичної ядерної зброї в конфлікті з Україною.

Загалом можна припустити, що в середньостроковій перспективі буде реалізований американський сценарій закінчення війни. Бойові дії найближчими місяцями характеризуватимуться високою інтенсивністю через прагнення росії зміцнити свої переговорні позиції успіхами на фронті: виходом на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей України, а також звільненням Курської області. Водночас, Москва продовжить “ракетний терор” щодо енергетичної інфраструктури України.

Україна на все це буде відповідати дзеркально – завдавати ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури рф та військових об’єктів у глибині російської території. Тим більше, після отримання на це дозволу від США, Великобританії та Франції. ескалації росією конфлікту. Тобто План перемоги Зеленського, нехай і частково, починає працювати.

Основні події тижня

Північна Корея допомагає росії у війні проти України: чому не працюють санкції?

Видання Associated Press з посиланням на міністра оборони Південної Кореї повідомило, що росія поставила КНДР ракети ППО в обмін на відправлення північнокорейських військ для участі у війні проти України. Крім того, повідомляється, що крім ракет рф поставила й інше обладнання, зокрема різні військові технології, включаючи необхідні для створення космічної системи спостереження.

За інформацією агентства CNN, у 2024 році росія запустила по об’єктах на території України близько 60 північнокорейських ракет КN-23, що становить близько 30% від усіх балістичних ракет, запущених по Україні в поточному році. цих ракетах, виготовляють як мінімум дев’ять західних виробників, включаючи компанії зі США, Великобританії та Нідерландів, а деякі частини виготовлені зовсім недавно — у 2023 році, тобто були поставлені до Північної Кореї після початку російської агресії та запровадження міжнародних санкцій проти росії.

Водночас за інформацією BBC News, з березня 2024 року росія всупереч міжнародним санкціям ООН поставила КНДР більше мільйона барелів нафти, ймовірно, теж таким чином “заплативши” за відправку північнокорейських солдатів. У матеріалі йдеться, що перше зафіксоване постачання нафти пройшло 7 березня 2024 року — через сім місяців після перших повідомлень про постачання боєприпасів КНДР до рф. Ресурс Open Source Centre відстежив 43 рейси північнокорейських танкерів, і всі вони приходили до російського порту з відключеними трекерами, тому мільйон барелів – лише приблизна оцінка обсягів поставленої нафти. Через санкції ООН Північна Корея може закуповувати лише 500 тисяч барелів нафти на рік.

Як показує практика, санкційні механізми мають вади, що дозволяють постачати продукцію військового чи подвійного призначення до росії, а звідти до Північної Кореї. Важливу роль процесі обходу санкцій грають т.д. н. країни-прокладки, які можуть закуповувати санкційні товари, та був продавати їх у країни, куди накладено санкції.

Наприклад, станом на серпень 2024 року з початку російської агресії проти України експорт з Румунії до Киргизії зріс на 2200%, зі Словаччини – на 2500%, Болгарії – 3200%, Угорщини – на 3300% (див. рис. 1):

 (рис. 1)

На жаль, до послуг країн-прокладок вдаються і розвиненіші європейські країни, які публічно виражають всіляку підтримку Україні, проте не здатні змусити бізнес знехтувати на якийсь час доходами для запобігання російській експансії. Наприклад, Німеччина з березня 2022 року в рази збільшила постачання промислової продукції до таких країн: як Киргизія, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Туреччина (див. рис.2):

(рис.2)

Допомога Україні: провідні європейські країни декларують посилення військової, економічної та фінансової підтримки.

19 листопада у Варшаві відбулася зустріч міністрів закордонних справ Польщі, Франції, Німеччини, Італії, а також Великобританії та Іспанії у так званому форматі «Веймар+». У зустрічі також взяла участь Кая Каллас, яка стане новим Верховним представником ЄС із зовнішніх справ та безпекової політики. Згідно з офіційними повідомленнями, серед інших питань обговорювалася подальша підтримка для України. Зокрема, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що на зустрічі обговорювалося питання про те, «чи готові найбільші країни Євросоюзу закуповувати більше боєприпасів та інвестувати в сектор озброєнь, щоб Україна зміцнила свою переговорну позицію, коли російська економіка почне руйнуватися».

За підсумками зустрічі було прийнято спільну заяву міністрів закордонних справ шести країн, які щодо України заявили, що вважають за необхідне:

• ще більше посилити військову, економічну та фінансову підтримку України, одночасно вітаючи кредит G7 у розмірі $50 млрд, щоб гарантувати Україні достатні ресурси на наступний рік;
• залишатися непохитними у своїй підтримці справедливого та міцного миру для України на основі Статуту ООН, підтверджуючи, що переговори про мир можуть вестись лише з Україною, з європейськими, американськими партнерами на її боці, та гарантуючи, що агресор зазнає наслідків, у тому числі фінансових, за свої незаконні дії, що порушують правила, викладені у Статуті ООН;
• продовжувати стримувати росію, позбавляючи путіна можливості вести агресивну війну та стримуючи нарощування військового потенціалу росії, зокрема за допомогою обмежувальних заходів.

США оголосили про новий пакет військової допомоги Україні на суму $275 млн, до якого увійдуть снаряди для РСЗВ HIMARS, протитанкові ракети TOW, безпілотники, засоби хімзахисту та інше.

Минулого тижня президент США Джо Байден погодився на постачання протипіхотних мін Україні. За інформацією ЗМІ, це рішення було обґрунтовано необхідністю стримати наступ росії. При цьому будуть поставлені міни, які самоліквідуються або втрачають заряд батареї, що робить їх неактивними через певний час після встановлення та активації. Крім того, як повідомляють ЗМІ, українська сторона взяла на себе зобов’язання не встановлювати міни в густонаселених районах. Раніше Байден не хотів постачати Україні протипіхотні міни, попри те, що США та росія не входять до країн-учасниць Оттавської конвенції, яка забороняє використання, накопичення та передачу протипіхотних мін.

Уряд Німеччини вирішив поставити Україні чотири тисячі ударних безпілотників, керованих штучним інтелектом. Починаючи з грудня планується здійснювати постачання кількох сотень дронів щомісяця.

Великобританія планує виділити близько $9,5 млн для закупівлі ударних та розвідувальних дронів на користь України.

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен під час візиту до Києва 19 листопада оголосила про новий пакет допомоги Україні обсягом €130 млн, спрямований на підтримку українського оборонно-промислового комплексу.

Норвегія має намір виділити $45 млн на підтримку промисловості України, щоб підвищити потенціал України та прискорити виробництво зброї та військової техніки.

Канада поставила в Україну систему давно обіцяну ППО NASAMS. Кошти на її придбання було виділено канадським урядом ще у січні 2023 року.

Литва профінансує виробництво українських далекобійних дронів, включаючи проєкт “Паляниця”. У рамках підписаної довгострокової угоди вже узгоджено перший транш у розмірі €10 млн.

До питання про переговори: чого прагне росія?

На тлі відсутності реальних кроків обраного президента США Трампа щодо виконання своєї обіцянки “швидко припинити” війну в Україні міжнародна громадськість продовжує обговорювати доцільність телефонних розмов з Путіним та можливі умови для початку переговорів.

18 листопада міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен закликала лідерів західних країн припинити дзвінки російському диктатору в. путіну.

У схожому ключі відреагував на дзвінок німецького канцлера до кремля та президента Польщі. Крім того, що Дуда назвав помилкою телефонний дзвінок Шольца путіну, політик також висловив сумнів у тому, що розмова канцлера Німеччини з главою кремля була узгоджена з союзниками.

Водночас українське військово-політичне керівництво зробило кілька заяв щодо умов проведення можливих переговорів.

Президент України у В. Зеленський в інтерв’ю Fox News заявив, що країна не має необхідних ресурсів, щоб “зі зброєю в руках дійти до кордонів 1991 року”. Також на думку політика, Київ не може пожертвувати життям десятків тисяч людей заради повернення Криму. Тому повернення Криму можливе дипломатичним шляхом.

Зі свого боку глава МЗС України Сибіга заявив, що офіційний Київ не прийме жодних мирних пропозицій, які передбачають компроміси щодо територій та суверенітету.

За даними агентства Reuters, яке посилається на чотири джерела, Дональд Трамп планує призначити на посаду спецпосланника з війни в Україні свого колишнього (2017-2021 рр.) начальника розвідки Річарда Гренелла. Гренелл також був спеціальним посланцем з мирних переговорів у Сербії та Косово. Він раніше висловлювався за створення “автономних зон” як спосіб припинення війни в Україні та виступав проти вступу України до НАТО.

Офіційна Москва продовжує стверджувати, що заморожування конфлікту в Україні по лінії бойового зіткнення є неприйнятним для рф. 18 листопада прессекретар російського президента Д. Пєсков заявив, що Москві замість цього важливо досягти цілей спецоперації.

Попри спроби путіна позиціювати себе як людину, готову до миру, кремль продовжує демонструвати своє прагнення використати можливі переговори з Україною та Заходом для повного знищення української держави. Українське видання «Інтерфакс-Україна», посилаючись на джерела в українській розвідці, повідомило 20 листопада, що Міністерство оборони рф розробило документ, який прогнозує світові військово-політичні події до 2045 року та містить російське бачення майбутнього України. Згідно з документом, Україна буде розділена на три частини: перша – анексована росією Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська області та Крим; друга — проросійська маріонеткова держава з центром у Києві під російською військовою окупацією; та третя – «спірні» західні регіони України, які мають бути розділені між західними країнами-сусідами.

Навіть якщо цей документ не існує, немає сумнівів, що кремль не зацікавлений у сумлінних переговорах і за їхніми результатами має намір нав’язати повну капітуляцію України з подальшим демонтажем українського суверенітету. Крім того, фактична поразка України викличе неминуче послаблення західного впливу у глобальному масштабі через продемонстровану нездатність захистити свого союзника.

При цьому Москва не зацікавлена у затягуванні конфлікту. До того, окремі моменти дозволяють припустити, що російська влада розпочала підготовку громадської думки до швидкого закінчення “спеціальної військової операції” в Україні. У соціальних мережах активно обговорюються результати опитування громадської думки, проведеного соціологічною компанією “Russian Field” (російське поле), яка опитала телефон 1600 росіян. Згідно зі звітом, сьогодні вже 53% росіян виступають за перехід до мирних переговорів, тоді як продовження військової операції підтримують 36%. Якщо Ст. путін ухвалить рішення про припинення військових дій та підпише мирну угоду, 79% громадян схвалять цей крок. Тільки 13% висловлять незгоду — це мінімальна частка за весь час спостережень. Крім того, 60% респондентів готові підтримати припинення вогню без будь-яких попередніх умов, тоді як 30% виступають проти такого варіанту.

Навіть простий факт обговорення в російському медіапросторі даних цифр, що свідчать про бажання громадян росії прийняти рішення Москви на припинення вогню та проведення переговорів, може говорити про докорінну зміну підходів російського суспільства до цієї війни на тлі загальної втоми.

Автор: Володимир Шолух