Україна та Північний потік – 2

У вересні 2015 року російський “Газпром” та деякі європейські енергетичні гіганти оголосили угоду про подальше будівництво Північного потоку-2 (ПП-2) – ще одного газопроводу з Росії в Німеччину, що пролягатиме через Балтійське море. Відразу стало зрозуміло, що будівництво цього газопроводу становитиме загрозу для України, яка на даний момент є найважливішим транспортером газу з Росії до країн-членів Європейського Союзу (ЄС), що згодом може підірвати позиції України, спричиняючи економічні збитки, політичні загрози та загрози безпеці.

Зі сторони України Північний потік-2 трактується як політично керований проект, що певним чином спрямований проти України, покликаний збільшити залежність держав ЄС від російського газу, і, як наслідок, зробити їх більш вразливими до політики Росії у майбутньому. Такі аргументи широко використовуються українськими політиками та під час офіційних заяв.

Однак така точка зору не бере до уваги аргументи та вигоди тих держав-членів ЄС, які підтримують як проект, так і нинішні внутрішні політичні умови. В остаточному підсумку такий підхід викликає певне непорозуміння між прихильниками та противниками будівництва Північного потоку-2, що робить досягнення мети України доволі сумнівним.

Проблема Північного потоку-2 в цілому складається з двох  аспектів: економічного та політичного, що є певною мірою суперечливими для зацікавлених сторін проекту. Перший аспект ґрунтується на перевагах, які деякі країни (насамперед Росія та окремі країни-члени ЄС) очікують отримати в результаті  реалізації проекту  ПП-2. У політичному аспекті існують певні протиріччя щодо питання підтримки Росії в її енергетичному бізнесі в той час, як вона порушує міжнародне право, становить загрозу для України, яка побоюється втратити взаємозалежності поставок газу з ЄС. Існуючі шляхи та спроби вплинути на розвиток  ПП-2 наразі не дозволяють об’єднати ці два аспекти, щоб знайти рішення, прийнятне для всіх сторін, причетних до процесів та наслідків, пов’язаних з будівництвом та майбутньою експлуатацією газопроводу ПП-2.

Майбутнє  Північного потоку-2  ще не до кінця зрозуміле, а це означає, що Україні необхідно продовжувати вживати заходи, спрямовані на захист власної позиції. Дане дослідження має на меті окреслити основні рушії та переваги для сторін, що підтримують ПП-2 в порівнянні з українськими уявленнями та офіційною позицією щодо цього питання. Однак слід розуміти, що ПП-2 не є єдиною загрозою для можливостей транзиту українського газу та відповідних вигод. Це зумовлює не лише потребу в зусиллях, спрямованих на вирішення ситуації з ПП-2, але й зміцненні можливостей транзиту українського газу та енергетичної безпеки в цілому. Автори пропонують (Розділ Заключні положення) для України та її головного союзника з питань енергетичної безпеки – США,  варіанти дій, які ґрунтуються на обмеженні Росію в її діях щодо проекту ПП-2, й зміцненні  та захисті позицій України.