Український інститут майбутнього -

Денис Монастирський для “Цензор. Нет”

Сьогодні активно дискутується питання, що має робити і чого не має роботи поліція при новому керівництві. Обговорюються питання продовження чи «замороження» реформ в правоохоронній сфері. Це дійсно дуже важливо, особливо, зважаючи на значну відмінність між попереднім керівником поліції – Хатією Деканоїдзе і новим – Сергієм Князевим.

Проте, попри всі пропозиції, стратегії розвитку Національної поліції і навіть конкретні кроки у її реформуванні є дві загрози, які потенційно можуть знести правоохоронну систему протягом 100 днів нового керівництва поліції:

1) Не адекватні дії з боку поліції під час мирних зібрань, які призведуть до загибелі учасника (ів) мирних зібрань (при чому, не обов’язково в Києві, це може відбутись під час блокади ОРДЛО або мітингу у Львові тощо).

2) Вчинення або замах на вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів в локаціях проведення Євробачення-2017.

По суті, це загрози для національної безпеки України, адже наслідки важко спрогнозувати як в середині країни, так і за її межами.

На підтвердження цього, можна навести приклад безпорадності поліції у питанні розблокування транспортних сполучень на Сході.

Звичайно, запобігання названих загроз є завданням всіх правоохоронних органів, але очевидно, що саме на поліцію суспільством буде покладена провина у разі здійснення цих загроз. В очах міжнародної спільноти винною буде вся українська влада на чолі з Президентом.

Такий розвиток подій є досить бажаним для дестабілізації ситуації в державі і може послужити каталізатором багаточисельних протестів громадян.

Саме тому важливо знову поставити у порядок денний суспільства прийняття закону про мирні зібрання (що вимагає Конституція), а також чітка нормативна регламентація дій поліції під час мирних зібрань. Особливо, це стосується реагування правоохоронців на відверті провокації. Інколи здається, що наш досвід у організації, проведенні мирних зібрань, а також у протидії правопорушенням під час них – унікальний. Але всі практичні кейси вже давно пропрацьовані і діють за кордоном. Проекти відповідних законів вже багато років обертаються у парламенті. Сьогодні і влада, і українське суспільство зацікавлені у закріплені чітких, зрозумілих правил проведення мітингів, походів і демонстрацій. Правил, які унеможливлять заборону «небажаних» для влади, проте законних зібрань, і в то й же час зможуть скоротити чисельність проплачених мітингів.

Небезпека згаданих загроз полягає також у тому, що їх здійснення може мати гучний внутрішній і, особливо, міжнародний резонанс. А враховуючи великий вплив РФ на ЗМІ Європи та США події будуть подані як неспроможність України забезпечити безпеку своїх громадян, а також гостей країни. Будуть проведені чіткі паралелі з загибеллю людей на Майдані.

У разі трагедії загиблий буде проголошений священною «жертвою», яка миттєво буде зроблена символом та підставою:

а) необхідності різкої (а значить силової, збройної) зміни влади в України;

б) різкого згортання міжнародної підтримки України, аж до фактичної ізоляції.

Про це, безперечно, усвідомлюють і в Національній поліції, і в МВС, в СБУ. Тому можна прогнозувати зосередження зусиль нового голови НП саме на запобігання цим загрозам. Можна очікувати суттєвих коректив у тактиці поводження поліції із учасниками мирних зібрань: розроблення нових та перегляд чинних нормативно-правових актів, які регламентують дії працівників правоохоронних органів під час мирних зібрань. А також миттєве реагування поліції на провокації під час мирних зібрань.

Триває також робота по організації заходів безпеки під час проведення Євробачення в місті Києві.

Зміни в перехідній державі завжди ідуть поруч з передбаченням та запобіганням прогнозованих загроз. Проте, і тут залишається місце для того, що економісти називають «чорним лебедем» – важкопрогнозовані та рідкісні події, які мають значні наслідки (такі як події в Княжичах).

Сподіваюсь, що висвітлення цих загроз дозволить їх запобігти.Источник: http://censor.net.ua/b5403