Як Лукашенко намагається перетворити Білорусь на рай для криптовалют

Напередодні Нового року Лукашенко зробив подарунок білоруським айтішникам – підписав декрет №8, який вже встигли охрестити навіть декретом про «криптоофшор». Справді, майнінгу, криптовалютам, блокчейну в документі відведено досить багато місця. Але, як часто буває, спостерігачі, захопившись однією темою, обгорткою, втрачають головне. У чому суть документа і чому він може вплинути на сусідні країни (в тому числі Україну), спробую трохи розповісти.

Лукашенко та ІТ – складна історія взаємин

Коли говорять про білоруські ІТ, то згадують такі продукти, як Viber, World of Tanks, Maps.me, Apalon, MSQRD. Зрештою, в рейтингу The Global Outsourcing 100 2017 року – 6 білоруських компаній (Bell Integrator, Ciklum, EPAM Systems, IBA Group, Intetics, Itransition).

У 2016 році ПВТ зі штатом у майже 35 тисяч розробників виручив від виробництва софту 904,4 млн доларів США. Всього ж обсяг послуг білоруського ICT (Information and communications technology) сектора склав 1,16 мільярда. Ще одним показником є список найбагатших і найвпливовіших білорусів – у 2017 році до ТОП-10 входять 3 представники ІТ – саме представники галузі, а не «старі» підприємці, що змінили сферу інтересів. Якщо оцінювати ТОП-200, то так чи так з ІТ пов’язані 50 (25%) з цього клубу багатих білорусів.

Для довідки: у 2005 році експорт софту з Білорусі оцінювався приблизно у 14 мільйонів доларів, інформаційно-комунікаційних послуг (куди, звісно, входить і ПЗ) – 49 мільйонів. Такі дані наводить Ernst & Young у своєму дослідженні білоруського ІТ-сектора.

Дані за 2005 рік не здивували – у режимі «командної економіки» ІТ-фахівці просто не могли знайти ефективного застосування для своїх знань. Чого тільки варта була, наприклад, норма про обов’язковий розподіл студентів –  держава надавала молодому фахівцеві перше місце роботи, на якому він зобов’язаний був відпрацювати від одного року до трьох. Тепер уявіть, що молодий програміст їде, приміром, до сільської школи викладати інформатику «на пальцях» – навіть зі звичайними комп’ютерами у навчальних закладах часто були проблеми. Через це на межі 2004-5 років близько 90% випускників ІТ спеціальностей полишали «вдячну Батьківщину» впродовж перших трьох років після закінчення ВНЗ. Здебільшого «купували квиток в один кінець» – втеча від «розподілу» тягнула за собою висування фінансових претензій до громадянина з боку держави.

Тож не дивно, що студенти профільних спеціальностей і ІТ фахівці були, м’яко кажучи, нелояльними до президента Білорусі. Лукашенко відповідав їм взаємністю.

Ситуація почала змінюватися, коли представники «молодого покоління» в оточенні білоруського президента запропонували почати експеримент, аргументуючи, можливо, єдино правильним в такій ситуації доказом –  можливістю отримати гроші «з нічого».

Так був створений Парк високих технологій (ПВТ) – фактично офшор для розробників – компанії-резиденти звільнялися від податку на прибуток, від ПДВ, натомість зарплати співробітників обкладалися 9% податком. Очевидно, що для початку роботи були потрібні інвестиції, але держава не довіряла ІТ –  єдиним вливанням з бюджету був кредит на суму еквівалентну 0,3 млн доларів, який, до речі, був достроково погашений.

Спочатку режим ПВТ, затверджений декретом №12 від 22.09.2005, поширювався на юридичних осіб, що займаються розробкою ПЗ, обробкою даних або здійснюють прикладні дослідження у цій галузі, зареєстровані і мають офіси в самому «парку» – комплексі «академічних довгобудов» на околиці столиці, зданому в експлуатацію для розміщення компаній-розробників.

Уже перший рік роботи дав свої плоди у вигляді більш ніж дворазового (з 14 до 33 млн доларів) експорту програмного забезпечення. Це дозволило порушити питання про урізноманітнення видів діяльності для резидентів ПВТ, розширення пільг. У тому числі до потенційних резидентів ПВТ почали застосовувати принцип екстериторіальності – вони могли бути розміщені в будь-якій точці країни, але при цьому користуватися спеціальним режимом. У такий споссіб вже до 2008-9 років експеримент, зберігши стару назву «парку», набув рис секторальних пільг і навіть більше – режим ПВТ почав поширюватися на організації, що ведуть дослідження в галузі нових матеріалів, мехатроніки, радолокаціі, радіонавігації, частотної ідентифікації, радіокерування і т.д. Тож не дивно, що вже до початку 2012 року Білорусь змогла, з-поміж іншого, похвалитися успішним продажем воєнних розробок в галузі РЕБ лазерного наведення, оптики, а також запуском в серію кількох видів БПЛА подвійного призначення.

Результат експерименту був очевидним: витративши 0,3 млн на кредит, держава сприяла тому, що ІТ-сектор в економіці Білорусі за 10 років роботи спеціального режиму згенерував не менше 5 млрд доларів.

Гарний бізнес. Були й інші результати: з’явилася досить велика кількість молодих людей з високим рівнем доходу. Це породило нові бізнеси у тій самій сфері послуг. Був ще один результат, про який я згадував трохи вище –  змінився склад клубу найбагатших білорусів – до нього увійшли люди, які заробили сотні мільйонів своїм розумом за останні 10 років. Цей факт вплинув на подальший розвиток подій.

Почалося все, як звично в Білорусі, з арешту – у 2015 році був затриманий IТ-підприємець Віктор Прокопеня. Держава оголосила йому обвинувачення в незаконній підприємницькій діяльності, ухиленні від сплати податків, і, що примітно, Прокопеня на той момент, поза іншими проектами, активно займався і технологією блокчейн. Лукашенко намагався діяти у звичній для нього манері: коли великий бізнесмен (в українських реаліях –  олігарх) вважав себе надміру самостійним або виводив грошей більше від «негласно затвердженого» ліміту – він йшов на відсидку до в’язниці. Держава висувала фінансові претензії (несплачені податки, штрафні санкції і т.д.), які найчастіше задовольнялися за процедурою «угоди з правосуддям». Після цього бізнесмен виходить на свободу «з чистою совістю».

З Прокопенею вийшло так само – початкові претензії були озвучені в розміні 12,6 млрд білоруських рублів (близько 5 млн доларів за курсом на той момент). ІТ підприємець незабаром вийшов на свободу, а бюджет несподівано поповнився на суму 96,6 млрд «старих» білоруських рублів (близько 40 млн доларів). Начебто успішно, але на «кейсі Прокопені» Лукашенко побачив що є бізнес, який кошмарити не можна:

• Резиденти ПВТ, частина з яких давно переросла в міжнародні компанії, раптом почали затримувати «ротацію» кадрів між офісами – з Білорусі фахівці виїжджали, їх зміна з інших держав не поспішала на допомогу.
• Частина компаній вважали за краще оформляти угоди на інших ринках.
• Деякі взагалі зробили упор на наймання фахівців у близькому зарубіжжі – на період 2015-16 років.
• І, нарешті, деякі дуже багаті білоруси вирішили, що їм набагато комфортніше жити, наприклад, на Кіпрі. Такі, як, наприклад, Іван Міхневич, і зовсім стали громадянами цієї гордої країни, сьогодні намагаються йти у «кіпрську політику».

У результаті 2016 рік ПВТ закінчив з показниками набагато меншими за прогнозовані – очікувалося, що доходи резидентів перевищать 1 млрд доларів, натомість отримали 904 млн, середня кількість працівників у компаніях зменшилася приблизно на 5,5%. При цьому ті самі білоруські компанії за кордоном демонстрували цілком впевнене зростання. Наприклад, у 2016-му Wargaming рапортував про рекордні прибутки, EPAM проводив додатковий набір фахівців, в першу чергу в Україні. До речі, дохід однієї тільки EPAM (як міжнародної компанії) у 2016-му перевищив 1 млрд доларів, але в Білорусь ці гроші прийшли здебільшого «на зарплати працівникам», яких стало менше (поїхали попрацювати в інші країни). У решти лідерів ринку динаміка була аналогічною – міжнародна компанія в плюсах, у Білорусі «трішки застій».

Лукашенко побачив, що «постригти» одного ІТ підприємця вийшло, але загальні втрати ПВТ (або, коли хочете, втрачений прибуток) у десятки разів більші, ніж вдалося вибити білоруській Феміді і спецслужбам. А колеги бізнесмена, що потрапив під прес, як полохливі птахи, розлетілися у безпечніші юрисдикції. Найнеприємніше, що слідом за ними полетів бізнес – програмістів та їхні сім’ї перевезти набагато простіше, ніж цех, верстати і т.д.

Словом, президент Білорусі побачив, що в результаті його активності живі гроші йдуть «як пісок крізь пальці» – начебто бачиш, а схопити не можеш. Необхідно було рятувати ситуацію. Лукашенко проявив «дива гнучкості» – буквально за кілька місяців після звільнення Прокопені відвідав його офіс в Мінську і пообіцяв розширення підтримки галузі. Так вперше була озвучена ідея нового декрету про ПВТ.

Далі була створена робоча група з бізнесменів, які, великою мірою, написали що б їм хотілося отримати. Цей документ і ліг в основу декрету №8 «Про розвиток цифрової економіки». Експерти у своїх оцінках звернули увагу на текст основного документа, його параграф 2, де йдеться про токени, блокчейн ринку криптовалют. Але якщо подивитися додатки, то стає ясно, що документ охоплює ширші й важливіші, з погляду перспективи, аспекти. А «майнінг» – тільки ширма, на яку клюють неохочі вивчати нормативні акти повністю. Заодно і спосіб зробити рекламу країні – про декрет встигли написати практично всі провідні ЗМІ: починаючи від Bloomberg і закінчуючи Reuters, The New York Times, Daily Mail, не кажучи вже про спеціалізовані видання.

Що змінює підписаний Лукашенком документ

Для того, щоб розібратися, чому документ важливий, варто вивчити не стільки сам декрет, скільки додатки до нього. Почнімо.

Загальний режим пільг:

• Резиденти ПВТ, як і раніше, звільняються від більшості податків (у тому числі податку на прибуток, ПДВ, земельного податку тощо);
• Податок на прибуток резидентів ПВТ, як і раніше, розраховується за пільговою ставкою в 9%, відрахування до фонду соцзахисту розраховуються, виходячи з розміру середньої зарплати, що не є фактичним доходом працівника.
• Скасовано субсидіарну відповідальність резидентів Парку на випадок банкрутства.
• Дохід іноземних компаній, що не мають представництв, але одержують доходи в Білорусі (від резидентів ПВТ, їх діяльності) оподатковується за ставкою 0%.
• Нерезиденти парку, які надають маркетингові, рекламні та інші послуги резидентам ПВТ не платять ПДВ з отриманих у такий спосіб доходів.
• Будь-які прибутки, пов’язані з криптовалютами, токенами, технологією блокчейн звільняються від податків. У тому числі від прибуткового (і податку на прибуток) фізичних осіб.
• На іноземних працівників, запрошених резидентами парку не поширюється дія міграційного законодавства Білорусі – їм немає необхідності отримувати дозвіл на роботу, для них не потрібні візи і т.д.
• Знімаються всі обмеження на операції з валютою резидентів ПВТ. Вони не тільки можуть вільно розраховуватися один з одним, але і відкривати рахунки в закордонних банках, безперешкодно здійснювати перекази коштів за кордон; Знімаються бар’єри в русі електронних грошей (тут великий привіт НБУ, який все ще веде війну з PayPal).

Експериментально в регулювання діяльності резидентів ПВТ вводяться елементи «англійського права». Зокрема договори інвестиційних товариств, конвертовані позики, опційні договори, безвідкличні довіреності і т.д.

Майнінг, операції з криптовалютами, токенами стають повністю легальні – ними можна володіти, проводити розрахунки, обмінні операції. Проводити емісію токенів, майнінг криптовалют. Найголовніше в цьому випадку –  введення поняття ICO – досить вигідного алгоритму вкладень у стартапи.

Однак найважливішим сигналом, на мій погляд, став рядок про часові рамки дії декрету. Він розрахований до 2049 року – тобто держава Білорусь говорить учасникам ринку, що гарантує пільговий режим протягом найближчих 30 (тридцяти) років.

З пільгами розібралися, тепер поговоримо, для кого вони. Якщо перелік сфер діяльності, які підпадали під режим «резидента ПВТ» в 2005 році вміщувався у двох абзацах, то у новому декреті, у «Додатку №3», займає 8 сторінок густого тексту.

Зокрема на пільги можуть розраховувати компанії та підприємці, що працюють з:

• фундаментальними і прикладними дослідженнями, експериментальними розробками в царині природничих та технічних наук (зокрема в розвитку інформаційних технологій);
• розробкою, тестуванням, випробуваннями матеріалів, технологій, пристроїв і систем мікро-, опто- і наноелектроніки, мікроелектромеханіки, реалізацією результатів роботи (технологій і виробів);
• розробкою, тестуванням, випробуваннями технологій, реалізацією пристроїв і систем мехатроніки;
• розробкою, тестуванням, випробуваннями технологій, реалізацією технологій, обладнання систем передачі даних, технологій, пристроїв і систем радіолокації, радіонавігації, радіозв’язку, радіоуправління, радіочастотної ідентифікації;
• розробкою, дослідженнями, прототипуванями, виробництвом, реалізацією наукомістких матеріалів, технологій, високотехнологічних пристроїв і систем;
• розробкою, обслуговуванням, експлуатацією та реалізацією систем безпілотного керування транспортними засобами;
• розробкою медичних технологій, біотехнологій і реалізацією результатів таких розробок;
• розробкою авіаційних, космічних технологій та реалізацією результатів таких розробок;
• діяльністю, пов’язаною з розробкою, впровадженням, реалізацією концепції обчислювально-комунікаційної мережі фізичних предметів, оснащених вбудованими технологіями для взаємодії між собою і з зовнішнім середовищем (інтернет-речей);

Погодьтеся, що це вже не про програмування –  це радше схоже на секторальні пільги для розробників наукомістких технологій за ключовими для країни напрямами.

Варто окремо зупинитися на криптовалютах, токенах, блокчейні. Білорусь стає першою в світі юрисдикцією, де все це не тільки легально, але і практично не обкладається податками. Фізична особа може займатися майнінгом без реєстрації, отриманий дохід вільний від оподаткування. Те саме стосується юридичних осіб. Свої токени може випускати навіть ФОП.

З оборотом криптовалют дещо складніше – вводяться 2 категорії «оператор обміну криптовалюти» і «оператор криптоплатформи».

Представники обох можуть проводити обмінні операції, операції купівлі-продажу як в своїх інтересах, так і в інтересах третіх осіб, але у першій категорії така діяльність є виключною, у другій допускаються інші її види. Єдина умова їхньої діяльності – наявність рахунку в білоруському банку на суму 1 млн білоруських рублів і більше (близько 500 тисяч доларів за поточним курсом).

На що розраховує Білорусь?

Будь-який документ, а тим більше такий, має свої цілі. Білорусь у цьому випадку розраховує на вигоду відразу в декількох галузях.

1. Розвиток ІТ-ринку. Наявність пільг, закріплених на 30 років, вже звучить привабливо – це може дати новий поштовх розвитку галузі. Тим паче, що більшість обмежень на оборот капіталу, інвестиційні угоди зняті.
2. ICO, вкупі з особливим правовим режимом, можуть залучити гроші в стартапи початкового рівня. Очевидно, що з таких проектів виживають небагато, але токени, випущені молодими компаніями, викуповуються за «реальні» гроші, які залишаються в країні, а кількість нових ідей, груп дозволяє робити бізнес подібних інвестицій привабливим. ICO замість IРO в такому випадку найбільш підходящий варіант, але одночасно з цим найменш відрегульований в сусідніх країнах (та й не тільки в сусідніх). Значить, є ймовірність привернути проекти в білоруську юрисдикцію, тим самим давши поштовх галузі.
3. Гроші. Частина експертів справедливо зауважує, що механізм ICO за наявності першої в світі юрисдикції, де криптовалюта і маркери повністю легальні (і до того ж більшість операцій з ними не обкладається податком), є чудовою нагодою для відмивання грошей. Вирішується багато проблем для злочинних угруповань: перенесення грошей з однієї юрисдикції в іншу, обмін, отримання доходу за рахунок гри на курсах, але найголовніше, будь-яка криптовалюта, за замовчуванням, визнається «легальною», що має повністю легальну історію в Білоруському правовому полі. Так, на це теж робиться розрахунок, врешті-решт ті самі Туреччина й Сінгапур у 70-80-тих роках не гребували інвестиціями зі, скажімо так, сумнівних для «старої Європи» джерел. Гроші не пахнуть. Білорусі гроші потрібні.
4. Ще раз гроші. Якщо ти маєш єдину в світі юрисдикцію, де повністю легальні емісія токенів, поява нових криптовалют, вони з’являться і, рано чи пізно, частина з них буде обміняна на звичні нам «старі» валюти. Це знову гроші, які «з повітря» прийшли в країну.
5. Ресурси для внутрішніх інвестицій. Оператори криптовалют зобов’язані мати рахунок в білоруському банку. Це вливання в банківську систему країни на порожньому місці. Цілком природно, що фінансові установи отримують додатковий ресурс для кредитування інших секторів економіки.
6. Наука і гроші. Наукові розробки не обкладаються податками, що вже робить привабливим (укупі з перерахованими вище пунктами) розміщення R & D структур в Білорусі: як виникнення «своїх», так і прихід іноземців. У тому числі з країн найближчого оточення, де такого режиму немає. Вигода країни в такому випадку полягає в тому, що там, де розроблена технологія, простіше виготовляти прототипи, також там можна розміщувати початкове виробництво. А це вже реальний прибуток, робочі місця, інвестиції в освіту і, нарешті, податки.
7. Трудові ресурси. Білорусь, як і Україна, переживає демографічну кризу. Не така серйозна, але є проблема відтоку кваліфікованих кадрів. Створюючи спеціальний міграційний режим для іноземців і гарантуючи низькі податки, Білорусь розраховує залучити фахівців в першу чергу з сусідніх держав: РФ, України, частково країн Балтії. При цьому, якщо говорити про українців, діє міждержавна угода про уникнення подвійного оподаткування. І українському працівнику, оформленому як ФОП, стає вигідніше переїхати в сусідню країну: різниця в податках нівелюється великими нарахуваннями ЗП, а відрахування в ФСЗН враховуються в Україні як внески в ЄСВ, причому в «нормальному» для майбутньої пенсії розмірі. Йдеться, повторю, не тільки про програмістів, а й про вчених. Тим більше, що слідом за декретом про ПВТ в Білорусі збільшені заробітні плати працівникам науки – до 300%.

І, нарешті, повернімося до криптовалют. У прив’язці до теми декрету виникає запитання: «А що буде, якщо мильна бульбашка біткойну лопне?». Можна поставити його інакше «коли вона лопне». Але навіть у цьому випадку указ Лукашенка дасть свої плоди, навіть якщо не брати до уваги заробіток країни, поки ця бульбашка існує. Для розуміння суті варто згадати, що таке майнінг – це надзвичайно енергомісткий процес. Майнінгові ферми споживають колосальну кількість енергії. А в Білорусі у 2019 році почне працювати АЕС, сусіди ж не поспішають укладати контракти на купівлю «білоруської електрики». Любителі помайнити таким чином утилізують значну частину надлишкової електроенергії, причому рахунки «за світло» вони будуть сплачуватимуть акуратно. Про це, до речі, не особливо соромлячись, говорять офіційні особи. Згадаймо і про зобов’язання мати гроші на рахунках в білоруських банках для підприємств, які проводять обмінні операції з криптовалютою. Бульбашка біткойнів може лопнути, а ось 0,5 мільйона доларів у банку залишаться тим самим півмільйоном зелених. Ось тобі і вирішення проблеми навіть в найгіршому випадку.

Що це означає для України?

На перший погляд, нічого. Якщо пошукати, то можна натрапити на десяток статей про те, що українському ІТ не потрібні пільги, особливі умови –  мовляв, і так все добре. Можливо, але Білорусь має намір серйозно відкусити і від українського пирога працівників, ідей, стартапів. Навіщо молодим розробникам, вченим, шукати складні схеми залучення інвестицій, якщо можна спокійно структуруватися в сусідній країні, провести там ICO і не знати проблем? Міграційна політика полегшить висмоктування кадрів, навіть простих програмістів. Зрештою, ми маємо розмови уряду про створення «єдиної системи для всіх», неприйняття ідеї СЕЗ, секторальних пільг, позицію країни в Doing Business на кордоні 7-го десятка і всю красу політичного планування «до наступних виборів». З іншого –  країну на 39 місці того самого Doing Business і гарантований пільговий режим на 30 років. Чи не станеться? Можливо, але ще півтора роки тому, коли я писав про проблему відтоку кваліфікованих робітників, багато коментаторів так само активно запевняли, що «цього не буде, тому що це неможливо в принципі». Сьогодні проблеми на ринку праці – основні, які обговорюються на бізнес-форумах.

Але ж декрет Лукашенко не тільки про ІТ – це ще і про науку, розробки і вчених. Білорусі потрібні такі кадри і, розуміючи, що з ЄС, США людей не заманиш, вона буде всіляко працювати над переселенням «розумних українців». Як нещодавно, проводячи досить цинічну політику, затикала демографічну кризу українськими переселенцями, запрошуючи всіх, але залишаючи охочих працювати й інтегруватися.

Можливо, я перебільшую. Але в цьому випадку краще бути песимістом і думати про те, як створити систему, яка не виштовхує фахівців з країни, а залучає таких. Не намагатися ділити шкуру невбитого ведмедя, кажучи про «рівні умови», а створювати пільговий режим там, де поки що грошей мало або немає зовсім. Зрештою, навіть на городі, коли українець займається посадкою, він спочатку розпушить землю, для кожної культури вибере місце і добрива. Уряд же, якщо користуватися такою аналогією, пропонує просто «пустити коня по полю, потім кинути посівний матеріал – гляди щось виросте». Адже можна тішитися успіхами тієї самої ІТ галузі України, а можна ставити запитання: чому ми не лідери, чому в Україні мало таких «гучних» продуктів, як у сусідів. Поставивши запитання – думати, як обігнати всіх, стати кращим.

Якщо текст сподобався, можна віддячити автору двома способами.

1. Взяти участь у фінансуванні дослідження Донбасу, яке проводить Український інститут Майбутнього. Ідея цього продукту (як і інших напрямів) описана в тексті Ю. Романенко «Підстава. Наші цілі і наші завдання ». Кошти можна надсилати на картку Інституту 5169 3305 0924 2936 з позначкою «безповоротно фінансова допомога»

2. Віддячити особисто авторові цього тексту. Картка ПриватБанку 5168 7422 0332 9507