В Україні стартувала вступна кампанія до закладів вищої освіти. З 2 до 25 липня триватиме реєстрація електронних кабінетів; з 12 до 26 липня можна буде через цей інтерфейс подавати документи. Станом на 3 липня було активовано понад 14 тис. кабінетів і це близько 10 % від обсягу вступників за підрахунками МОН. Подача документів в електронному через централізований ресурс діє в Україні з 2016 р., однак її все ще сприймають настороено, зокрема через «баги» з програмним забезпеченням і обчислювальними потужностями, які не минулого року не витримали одночасного напливу охочих отримати вищу освіту. Отже основні хвилювання абітурієтів та їхніх батьків про те чи вистачить балів на бюджет, як безпомильно ввести усі дані і підвантажити необхідні документи. МОН цього року потурбувалося, щоби дати детальні інструкції і роз’яснення і налаштувати систему. Тож хочеться сподіватися, що з технічного боку все буде гаразд. Однак за цими технічними клопотами варто не упустити чогось дуже суттєвого, а саме – що собою сьогодні являє вища освіта і яку практичну роль відіграє; які процеси в ній відбуваються і чого очікувати у найближчі роки?
Український інститут майбутнього за участі залучених експертів: декана Київської бізнес-школи Миайла Крікунова, координаторки мережі студентський інкубаторів YEP Ксенії Семенової-Шелевицької, віце-президента Київської школи економіки Інни Совсун, взявся прозондувати майбутнє університетів і підготувати аналітичний документ. Наразі ми близькі до завершення і готові поділитися окремими фактами та інсайтами, які варто зауважити молодим людям, що прагнуть стати частиною студентської спільноти.
Вища освіта на сьогодні одночасно є соціальним феноменом і потужною галуззю економіки. І в одно, і в іншому вимірах простежується зростання. Станом на 2017 год, у світі налічувалося 26 368 організацій вищої освіти, більша частина яких, а саме – 18,5 тис. є університетами. Число останніх продовжує зростати, як і кількість студентів. За даними ЮНЕСКО динаміка, з якою у світі збільшується кількість студентів з початку 1990-х стабільно випереджає динаміку зростання чисельності населення планети та динаміку зростання світового ВВП.
Студенти, аспіранти, а почасти і викладачі (зокрема останнє стосується країн ЄС та Північної Америки) належать до наймобільніших груп населення. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) станом на початок 2010-х років у світі понад 4,4 млн студентів навчаються за межами країни походження. Міжнародні організації та уряди розвинутих країн підтримують таку мобільність, зокрема через такі інструменти як Болонський процес, та сформований ним EHEA (European Higher Education Area – Европейский простір освіти), який став зразком для IOHE Inter-American Organization for Higher Education –Міжамериканського простору вищої освіти та Организації міністров освіти Південня-Східної Азії (Regional Centre for Higher Education and Development – RIHED).
Заохочення академічної мобільності має передусім соціальні резони (формування когорти людей, які належать до різних культур і мають досвід взаємодії). Але не меншими є і економічні чинники. Скажімо за оцінками 2U, Inc.в 2016 р глобальний ринок вищої освіти склав $1.9 трлн. З очікуваним зростанням приблизно на 8% щорічно. При цьому, лише у Великобританії за період 2014-2015 рр. іноземні студенти та рідні, які їх відвідували принесли в економіку країни £25.8 мільйарда.
Однак стаючи частиною простору вищої освіти, ви приєднуєтеся до все більшої кількості молодих людей, які претендують на все меншу кількість робочих місць з високим рівнем оплати. Масифікація вищої освіти у куп зі змінами умов виробництва та створення доданої вартості призводить до розриву зв’язку між наявністю вищої освіти та успіхом на ринку прації. Спостерігаємо певну інфляції диплому як підтвердження кваліфікації. Вже з 2014 року експерти все настійливіше обговорюють поляризацію праці та зниження заробітної плати працівників із середнім рівнем кваліфікації на тлі зростання винагороди топ-менеджерам та висококласним спеціалістам.
Феномен вимушеного технологічного безроробіття стає відчутним фактором сучасного життя. Лише в США у 2017 р. через відсутність квалифікованих претендентів на вільні робочі місця число незайнятих зросло до 6.2 млн. (порівняно з 5.6 млн. у 2016 р). Нестачу висококваліфікованих кадрів відчули вже й 45% малих бізнесів. Вихід полягає у тому, щоби шукати університети, або окремі програми, що приведуть вас до вершин кваліфікацію або познаймлять з роботодавцем, з яким ви можете продовжити фахове зростання. Інший варіант – запуск власної справи ще в університеті. В такому разі вам варто перевірити чи є відповідна для цього інфраструктура та проекти.
Опосередкування зв’язків між наявністю вищої освіти і економічним добробутом спонукає зосередити увагу на інших перевагах, що їх дає вища освіта. Зокрема – чинник залучення до різноманітних спільнот.
Масифікація вищої освіти витворила і інші виклики, зокрема – у політичній площині. Збільшення кількості молодих людей в університетах, включення їх у складні дискусії стало результатом політизації університетів – у першу чергу як майданчиків для політичних дискусій, але часто так як майданчиків для політичної дії.
Аналізуючи дослідженя, здійснені британским часописом “The Economist”, Михайло Крікунов наголошує на одному з висновків, що був зроблений експертами: сучасний универсітет є не лише середовищем продукування знань, майданчиком для тренування інтелекту молодих людей і трансляції певної культури, але й – головним агентом економічного зростання: «фабриками знань, але у центрі економіки знань.” Питання чи віддаєте ви собі звіт у тому як це працює? Адже основни активами цього типу економіки є креативність, винахідливість і тип мислення орієнтований на зростання. Детальніше про візію майбутнього університетів у аналітичній доповіді Українського інститут майбутнього, що готується до публікації.