Ринок електроенергії в Україні ще до повномасштабного вторгнення був обтяжений надмірним регулюванням і боргами. Війна додала структурних шоків: Україна втратила дешеву базову генерацію, інфраструктура зазнала масштабних руйнувань, а споживання впало на 30–35%. Втрачені потужності заміщують дорожча маневрова генерація та імпорт, інфляція й девальвація посилюють тиск, тому оптові ціни стабільно зростають. Через скорочення обсягів передачі регулятор був змушений підвищувати тарифи на передачу й розподіл, щоб покрити постійні й аварійно-відновлювальні витрати операторів.
Якщо підходи не зміняться, ринок ризикує увійти в деструктивний інерційний сценарій. Розподілена сонячна генерація підвищує стійкість окремих споживачів, але звужує базу споживання з об’єднаної мережі. Так розкручується «спіраль тарифного навантаження», а через різкі перепади потужності систему складніше балансувати. Недиференційоване ПСО для населення діє як прихований податок і вимиває ліквідність із державної генерації. Захищені від відключень споживачі накопичують багатомільярдні борги на балансуючому ринку, і через цю кризу ліквідності залучити інвестиції в системи накопичення енергії та високоманеврові потужності майже неможливо.
Як вийти з цього сценарію, Український інститут майбутнього пропонує в дослідженні «Перспективи ринку електроенергії в умовах воєнних викликів. Як подолати деструктивні тренди».
Дослідження представив його автор Андріан Прокіп, доктор економічних наук, керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього. Після презентації відбулася дискусія, у якій взяли участь Ольга Буславець, заслужений енергетик України, кандидат технічних наук, міністр енергетики у 2020 році, Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго» у 2020–2024 роках, та Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики. Модерував дискусію Анатолій Амелін, виконавчий директор і співзасновник Українського інституту майбутнього.
Ціну електроенергії підвищують втрачена генерація, девальвація і дороге паливо
За роки повномасштабної війни 11,5 ГВт генерації знищено або суттєво пошкоджено, ще 15,5 ГВт залишилися на тимчасово окупованих територіях. Ціна електроенергії формується за принципом замикаючої ціни. В Україні замикаючою є теплова вугільна генерація, але вугільні станції пошкоджені, і її починає заміщувати газова генерація, яка ще дорожча. Гривня знецінилася більш ніж на 50%. Ядерне паливо для атомних станцій, які виробляють близько половини електроенергії, Україна повністю імпортує, а світові ціни на уран після початку війни зросли.
Ціна електроенергії для комерційних споживачів в Україні зростала швидше, ніж у сусідніх країнах ЄС, через ефект низької бази. Водночас в окремих діапазонах вона й досі нижча, ніж у сусідів.
«Ми не є найдешевшою, але ми і не є країною з найдорожчою електроенергією», — Андріан Прокіп.
Як власна генерація бізнесу підштовхує тарифи вгору
Від відключень і високих цін бізнес і громадяни захищаються власною генерацією. Через це зменшуються обсяги передачі й розподілу, і оператори мереж недоотримують дохід. Отже, з’являється підстава знову підвищувати тарифи. Велика частка сонячних станцій у самовиробництві ускладнює балансування енергосистеми.
«Бум самовиробництва дуже неоднозначний», — Андріан Прокіп.
Борги учасників балансуючого ринку перед «Укренерго» станом на середину липня 2026 року сягнули 46,5 млрд грн. Для генерувальних компаній це проблема ліквідності, а для нових проєктів — бар’єр для будівництва. ПСО Андріан Прокіп назвав податком на державні компанії: у 2023 році «Енергоатом» спрямував на субсидування тарифу для населення 60% своєї електроенергії. Водночас споживання комерційного сектору скорочується, а частка побутових споживачів зростає.
«В якийсь момент ми дійдемо до того, що це ПСО не буде з чого збирати», — Андріан Прокіп.
П’ять кроків, щоб подолати деструктивні тенденції
- нова модель тарифів на передачу й розподіл із платою за гарантовану підключену потужність;
- всеохоплююче управління попитом: динамічні тарифи й агрегатори попиту для малого бізнесу та домогосподарств;
- послаблення ПСО і перехід від заниженого тарифу для всіх до адресної допомоги вразливим верствам;
- субсидування стратегічних галузей через спеціальні державні фонди замість енергокомпаній;
- розв’язання боргової кризи балансуючого ринку через механізм клірингу й аудит переліку захищених споживачів.
Чинну модель тарифу для населення Андріан Прокіп вважає викривленою: найбільше субсидуються фактично найбагатші споживачі. Системоутворювальні й експортоорієнтовані підприємства, на його думку, варто субсидувати тоді, коли сукупний ефект для економіки перевищує витрати на субсидію. Робити це має уряд або спеціальний фонд, а енергокомпанії мають заробляти і платити дивіденди.
«Субсидування експортоорієнтованого підприємства має для економіки значно більший сенс, ніж субсидування, наприклад, споживача, який частину зекономлених доходів витратить на імпортні товари», — Андріан Прокіп.
Свої пропозиції Прокіп запропонував як поштовх до дискусії, яку варто продовжити на інших майданчиках.
Безпека постачання стає окремою статтею витрат
Олександр Харченко звернув увагу на вартість фізичного захисту енергооб’єктів. За його словами, у нових проєктах такі інвестиції здебільшого дорівнюють вартості основного обладнання, а оператори мереж можуть профінансувати їх лише через тариф. Харченко припускає, що невдовзі захист може стати обов’язковою умовою будівництва для державних і муніципальних компаній, а для приватних — базовою вимогою інвесторів. Ці витрати вплинуть на тарифи і на ціну електроенергії.
«Безпека постачання має свою ціну. І ця ціна є високою», — Олександр Харченко.
За його словами, десятки мегаватів розподіленої генерації вже знищено, і більшість цих об’єктів не мала страхування.
«Наразі я не бачу системного підходу до вирішення цього практично ніде», — Олександр Харченко.
Енергосистема з тисяч невеликих станцій
Володимир Кудрицький описав два сценарії. В інерційному частка розподіленої генерації зростає з 1% до 3%, атомна генерація залишається на рівні 52–55%, а пошкоджені вугільні станції відбудовують. Сам Кудрицький очікує іншого сценарію, радикального переформатування енергосистеми. У ньому атомна генерація залишається фундаментом і закриває 50–55% потреб, а надбудову становлять сотні й тисячі сонячних, вітрових, газопоршневих і батарейних станцій. За розрахунками «Укренерго», такий формат оптимальний для споживача. Магістральні мережі в ньому стають елементом, який зв’язує ці кластери в єдину систему.
Роль держави, на думку Кудрицького, полягає в тому, щоб прибрати ПСО, пільги, субсидії й інші викривлення ринку та створити умови для інвестицій. Для цього потрібні захист і страхування активів, розв’язання боргів на балансуючому ринку і прозорість регуляторних органів.
«Держава створює екосистему і відходить назад», — Володимир Кудрицький.
Рішення, які запізнилися на п’ять років
Ольга Буславець пов’язала проблеми ринку з тим, що ті, хто формує політику, не створюють правила гри вчасно.
«Бізнес швидше реагує на певні можливості або ризики, або виклики. А полісімейкери довго думають і нас доганяють», — Ольга Буславець.
Рішення щодо конкурсного будівництва нової генерації напрацювали ще у 2020 році, але реалізувати їх почали лише через п’ять років. «Зелені» аукціони мали відбутися у 2020–2021 роках, однак успішно їх провели лише цього року.
«Якщо б було тоді реалізовано цей підхід до нової генерації, ми б навіть у війну заходили в іншому стані», — Ольга Буславець.
Буславець нагадала, що проблеми з відновлюваною генерацією почалися ще до повномасштабної війни. Україна досі платить за обмеження її виробітку, бо енергосистема не може прийняти весь обсяг.
«Якщо зелена генерація випереджає можливість гнучкості енергосистеми, вона стає проблемою і здорожчує цю систему», — Ольга Буславець.
За останні місяці ворог спрямував удари на промисловість. За даними, які навела Буславець, у вересні промислове споживання впало на 24%, у металургії на 45%.
«На дорогу електричну енергію нічого нового ми не створимо», — Ольга Буславець.
Питання аудиторії
Онлайн-презентацію відвідали представники органів державної влади, компаній енергетичного ринку, інвестиційного й консалтингового бізнесу, аналітичних центрів, наукових установ, університетів, медіа і міжнародних організацій. Вони поставили спікерам питання щодо перспектив ринку, інвестицій у розподілену генерацію, тарифів для споживачів і захисту енергетичної інфраструктури.
Довіру до держави і регулятора Володимир Кудрицький назвав базовою умовою для інвестицій. Окупність інвестицій в енергетику в Україні краща, ніж у Європі, Австралії чи США. Проте переможцям торішнього конкурсу на нову генерацію вісім місяців не підписували протокол, і за результатами конкурсу маємо лише 78 МВт. Максимальний дефіцит минулого року, за словами президента, сягав 7 000 МВт.
«Поки цієї довіри не буде, інвестицій масштабних теж не буде», — Володимир Кудрицький.
Андріан Прокіп оцінив розрив між фіксованою ціною електроенергії для населення і комерційною ціною у два–п’ять разів залежно від пори року. Спікери також обговорили об’єднання українського ринку електроенергії з ринками сусідніх країн і перезавантаження регулятора.
Зима в Києві
За словами Володимира Кудрицького, повністю захистити великі енергооб’єкти магістрального рівня неможливо, але можна захистити критичні вузли: трансформатори і будівлі релейних панелей. Захист другого рівня у вигляді бетонних арок заввишки понад 20 м коштує 130–150 млн грн за одну споруду. Такі арки витримують удари 10–20 «шахедів», але не ракет, тому вони лише сповільнюють руйнування і не дають повного захисту. Єдиним системним рішенням, крім постійного відновлення великих об’єктів, Кудрицький назвав розгортання малої генерації.
«Зима буде з цієї точки зору не легше за попередню», — Володимир Кудрицький.
Ольга Буславець наголосила, що без протиповітряної оборони жоден захист не спрацює. Вона також вважає, що для такого міста, як Київ, альтернативи централізованому теплопостачанню немає.
«Електричну генерацію в Києві, на жаль, втратили, і вона не буде відновлена навіть цю зиму», — Ольга Буславець.
Під час дискусії прозвучали й такі оцінки. У січні Київ втратив 1,3 ГВт потужності. Зараз у місті працює близько 120 МВт розподіленої генерації, до нового року їх у найкращому разі стане 150–160 МВт. У серпні й жовтні обладнання на щонайменше 70–80 МВт знищили на складах. Після масованих атак відновлення може тривати від 6–8 до 20–24 годин, а графіки відключень — щонайменше від 6 до 10–12 годин на добу залежно від температури і наслідків атак.
Повний текст дослідження, розрахунки і рекомендації:
Презентація на YouTube:
Публікацію матеріалу створено ГО «Український інститут майбутнього» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Український інститут майбутнього» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
