Проведено аналіз нормативних документів низки держав світу, які за своїм статусом відповідають «Стратегії національної безпеки України» в частині висвітлення в їхніх положеннях безпекового середовища і проблематики загроз та опрацьовані пропозиції стосовно можливості використання зарубіжного досвіду в процесах стратегічного планування у сферах національної безпеки і оборони України.
Резюме
У провідних державах світу в рамках процесів стратегічного планування у сферах національної безпеки і оборони спостерігається перехід від формування статичного переліку загроз до комплексних моделей оцінювання сукупності явищ і процесів, які впливають на національну безпеку держави, включно з викликами, ризиками, вразливостями, розглядом ймовірних сценаріїв тощо.
У даному контексті сучасні стратегії національної безпеки дедалі більше поєднують «акторний», функціональний, сценарний, ризик-орієнтований підходи та акценти на забезпечення стійкості держави та суспільства.
Поточна українська модель, яка значною мірою спирається на «класичні» переліки загроз, може бути істотно посилена шляхом інтеграції до неї наведених вище підходів або їх елементів, зокрема в частині оцінки ризиків, формування сценаріїв та урахування чинників національної стійкості.
Структура Стратегії національної безпеки України наразі визначена у положеннях чинного законодавства. Водночас безпекове середовище з часу введення в дію чинної Стратегії національної безпеки України кардинально змінилося, наша держава отримала безцінний досвід гарантування національної безпеки і оборони в умовах агресії з боку держави-члена «ядерного клубу». Також тривають активні пошуки сучасних рішень стосовно гарантування національної безпеки країнами світу. Відповідно, в контексті підготовки до наступного циклу стратегічного планування у сферах національної безпеки і оборони доцільно завчасно ініціювати питання внесення змін та доповнень до положень Закону України «Про національну безпеку України» стосовно розширення та деталізації Стратегії національної безпеки України в частині опису безпекового середовища і викладення проблематики загроз. Такий підхід у перспективі може забезпечити адаптивність Стратегії національної безпеки України до швидкозмінного безпекового середовища без потреби її перегляду / актуалізації.
Окремі підходи до визначення стратегій національної безпеки держав світу
Під час дослідження було проведено аналіз нормативних документів низки держав (США, Великої Британії, Франції, ФРН, Швеції, Туреччини, КНР, РФ, Сінгапуру, Австралії, Ізраїлю, Фінляндії, Швейцарії, Нідерландів, Канади, Італії, Японії), які за своїм статусом відповідають «Стратегії національної безпеки України» в частині висвітлення в їхніх положеннях безпекового середовища та проблематики загроз. При цьому було ураховано не формальні назви документів, а їхню функціональну відповідність статусу та положенням Стратегії національної безпеки України, тобто документа найвищого рівня стратегічного планування у сферах національної безпеки, оборони, зовнішньої політики держави тощо.
Нижче наведено перелік чинних документів стратегічного планування відповідного рівня (в редакції станом на 2026 рік):
| Держава | Документ (оригінальна назва) | Рік видання |
| США | The National Security Strategy of the United States of America | 2025 |
| Велика Британія | National Security Strategy 2025: Security for the British People in a Dangerous World | 2025 |
| Франція | Revue nationale stratégique 2025 (RNS 2025) | 2025 |
| ФРН | Nationale Sicherheitsstrategie – Wehrhaft. Resilient. Nachhaltig. Integrierte Sicherheit für Deutschland | 2023 (чинна) |
| Швеція | Nationell säkerhetsstrategi | 2024 (чинна редакція) |
| Туреччина | Milli Güvenlik Siyaseti Belgesi («Червона книга») | закрита актуалізована редакція |
| КНР | 总体国家安全观 (Zongti Guojia Anquan Guan) та пов’язані стратегічні документи ЦК КПК | чинна концепція |
| РФ | Стратегия национальной безопасности Российской Федерации | 2021 (чинна) |
| Ізраїль | תפיסת הביטחון של ישראל (Israeli National Security Doctrine) | офіційно не кодифікована; чинна редакція доктринальних засад |
| Австралія | National Defence Strategy 2024 (разом із Integrated Investment Program) | 2024 |
| Сінгапур | Total Defence Strategy / система Total Defence | чинна редакція |
| Фінляндія | Government Report on Finnish Foreign and Security Policy | 2024 |
| Швейцарія | Sicherheitspolitischer Bericht | 2025 |
| Нідерланди | Nationale Veiligheidsstrategie | 2023 (чинна) |
| Канада | Our North, Strong and Free: A Renewed Vision for Canada’s Defence | 2024 |
| Італія | Strategia di Sicurezza Nazionale (елементи інтегровані також у Documento Programmatico Pluriennale della Difesa) | чинна редакція |
| Японія | 国家安全保障戦略 (National Security Strategy of Japan) | 2022 (чинна) |
Слід звернути увагу, що наразі не всі наведені держави мають прямий аналог документа, який тотожний статусу та структурі Стратегії національної безпеки України. У даному контексті умовно їх можна поділити на три групи:
- «класичні» національні стратегії безпеки (США, Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Росія, Японія, Італія);
- документи у форматі «стратегічного огляду» (англ. Strategic Reviews), які фактично виконують аналогічну функцію (Франція (Revue nationale stratégique), Фінляндія (Government Report on Foreign and Security Policy), Швейцарія (Sicherheitspolitischer Bericht), Австралія (National Defence Strategy));
- держави, де функцію національної стратегії виконують доктрини або сукупність інших документів (КНР (концепція «Всеохоплюючої національної безпеки»), Ізраїль (доктрина національної безпеки), Сінгапур (Total Defence), Туреччина (Milli Güvenlik Siyaseti Belgesi).
Загалом для українського контексту можуть бути більш детально розглянуті документи США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Японії та Нідерландів, оскільки вони мають відповідний правовий статус, комплексний міжвідомчий характер, охоплюють основні інструменти державної влади / впливу та визначають пріоритети гарантування національної безпеки на середньо- і довгострокову перспективу.
Підходи до визначення проблематики загроз у сучасних стратегіях національної безпеки
За результатами аналізу в наведених вище стратегіях стосовно ідентифікації / формування переліків загроз (викликів, ризиків, небезпек тощо ) у сфері національної безпеки встановлено, що у більшості чинних стратегій національної безпеки спостерігається еволюція від класичного підходу на кшталт «перелік загроз національній безпеці державі» до ризик-орієнтованого, сценарного та системного підходів, де увага приділяється також питанням загального безпекового контексту, зіткненню / протиріччям національних інтересів, джерелам загроз, а також вразливостям держави, питанням стійкості (resilience) та здатності реагування.
Нижче наведено особливості підходів щодо визначення та формування переліків загроз:
| Держава | Підхід до ідентифікації загроз |
| США | Поєднання «акторного» і функціонального підходів. Чітко визначаються держави-суперники (КНР, РФ тощо) і одночасно транснаціональні загрози (кібер, клімат, пандемії, технології). |
| Велика Британія | «National Security Risk Assessment» (NSRA): ризик-орієнтована модель, оцінка ймовірності та впливу. |
| Франція | Стратегічне (безпекове) середовище та сценарії, зокрема ескалації,акценти на конкуренції великих держав. |
| Німеччина | Інтегрована безпека (нім. Integrierte Sicherheit), загрози визначаються міжсекторально (оборона, економіка, енергетика, суспільство). |
| Швеція | Підхід «Total Defence and Societal Resilience»,загрози оцінюються через вплив на державу та суспільство. |
| Туреччина | Переважно «акторний підхід»: регіональні, державні, терористичні, сепаратистські тощо загрози. |
| Китай | Підхід «Всеохоплююча національна безпека»: політична, економічна, технологічна, інформаційна, соціальна, культурна тощо з відповідної класифікацією загроз |
| Росія | Унормовано класичний підхід, перелік зовнішніх і внутрішніх загроз із акцентом на держави-«актори». |
| Сінгапур | «Total Defence», оцінка через стійкість шести базових секторів держави. |
| Австралія | «Risk-based and strategic warning», загрози розглядаються через сценарії розвитку безпекового середовища. |
| Ізраїль | Переважно «акторний» підхід та переліки загроз, зокрема конкретні воєнні та гібридні загрози. |
| Фінляндія | «Comprehensive Security Model»: міжгалузевий аналіз вразливостей. |
| Швейцарія | Матриця ризиків та оцінка кризових сценаріїв. |
| Нідерланди | «National Risk Assessment», який передбачає систематичне ранжування ризиків. |
| Канада | Ризик-орієнтований підхід із акцентом на стратегічне (безпекове) середовище. |
| Італія | Комбінований підхід, в якому поєднані регіональні ризики та функціональні загрози. |
| Японія | Комбінація державних загроз від держав та ризиків технологічного / економічного характеру. |
З наведеного загалом можна виділити п’ять основних моделей підходів до питання загроз:
«Акторна модель» (тобто «хто загрожує»). Розглядається як «класичний підхід»: формування переліку держав, організацій або груп як джерел небезпеки. Він є характерним для: РФ, Туреччини, Ізраїлю, частково США і Японії.
Приклади логіки визначення:
«КНР → військово-технологічний виклик»;
«РФ → воєнна загроза»;
«терористичні організації → тероризм».
Переваги моделі: чітка політична визначеність та зручність планування заходів протидії (оборони держави тощо).
Недоліки моделі: статичність (переліки загроз швидко стають застарілими) та недостатньо враховує нетрадиційні загрози.
Функціональна модель (тобто «що загрожує»). В межах даної моделі загрози групуються переважно за сферами: воєнна, економічна, енергетична, екологічна, технологічна, інформаційна, кіберсфера тощо). Модель є характерною для КНР, Німеччини, Фінляндії тощо.
Ризик-орієнтована модель. Основною особливістю є розуміння ризику в контексті його ймовірності та наслідків реалізації. У максимально спрощеному вигляді логіка моделі: «ризик = ймовірність × наслідки». Відповідно, формується матриця, наприклад: низька / середня / висока ймовірність та низькі / середні / значні / катастрофічні наслідки. Модель використовується у документах стратегічного планування Великої Британії, Нідерландів, Швейцарії, Австралії.
Приклад:
| Подія | Ймовірність | Наслідки |
| Масована кібератака | висока | високі |
| Пандемія | середня | високі |
| Ядерний конфлікт | низька | катастрофічні |
Модель сценарного підходу
У межах моделі формується не тільки перелік загроз, а перелік можливих кризових сценаріїв, наприклад війна високої інтенсивності, тривала гібридна кампанія, енергетична криза, руйнування критичної інфраструктури. Для прикладу, наведене характерно для Франції, Австралії та Швейцарії.
Модель підходу через визначення стійкості держави до впливу загроз
У межах підходу ключовим питанням для аналізу є не «що нам загрожує?», а «що може негативно вплинути на функціонування держави?», тобто питання її стійкості (англ. resilience). Об’єктами такого аналізу зазвичай є критична інфраструктура, зокрема енергетика, система медичного забезпечення, система державного управління, стійкість суспільства, можливість функціонування ланцюгів постачання товарів та послуг, які забезпечують щонайменше базові потреби населення тощо. Підхід є характерним для Фінляндії, Швеції, Сінгапуру, Німеччини.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
