У дослідженні «Детінізація економіки України» Український інститут майбутнього аналізує причини тіньової економіки, оцінює дії влади останніх років і пропонує альтернативну модель детінізації, що базується на довірі, а не на штрафах.
Масштаб проблеми
За даними Міністерства економіки України, розмір тіньової економіки становить від 20 до 50% ВВП. Для порівняння: у Німеччині цей показник — 8–11%, у Франції — 10–12%, у Польщі — 15–18%, у Румунії — 25–28%, у Болгарії — 28–32%. Навіть верхня межа діапазону для країн-сусідів не наближається до української.
У травні 2026 року держава та МВФ оголосили кампанію боротьби з тінню, оцінивши її рівень у 45%. Український інститут майбутнього звертає увагу на критичну розбіжність офіційних оцінок: якщо вірити Мінекономіки, що тінь забирає близько 30% бюджетних доходів, а податкове навантаження на економіку у 2025 році за даними Мінфіну та МВФ становило 36% ВВП, то повна детінізація мала б довести цей показник до 47% ВВП — рівня, який Інститут називає катастрофічним для бізнес-клімату.
Чотири складові тіньового сектору: праця, схеми, контрабанда, корупція
Інститут виділяє чотири складові тіньової економіки:
- незадекларована праця — від 15 до 25% зайнятого населення працює повністю або частково без офіційного оформлення (зарплати «в конвертах», неоформлена сезонна зайнятість, незареєстрована самозайнятість);
- податкова оптимізація та ухилення — схемний ПДВ, мінімізація податку на прибуток, незадекларане виробництво;
- контрабанда та нелегальний імпорт — найризиковіші категорії: тютюнові вироби, електроніка, текстиль, автотранспорт, паливо;
- корупційна економіка — відкати, хабарі, маніпуляції держзакупівлями, розкрадання бюджетних коштів.
Останній сегмент створює найбільший суспільний резонанс, хоча за обсягом може поступатися неформальній зайнятості.
Двадцять причин тіньової економіки: від радянського держапарату до мобілізаційного тиску
Інститут сформував перелік із 20 причин тіньової економіки, розподілених на чотири рівні. Найвищий бал впливу (10 з 10) отримали: неперезавантажений держапарат, корупція як спосіб поєднання пострадянської моделі управління з ринковою економікою, низька довіра до держави та мобілізаційне законодавство — останнє оцінене як актуальний воєнний чинник, бо офіційне оформлення працівників-чоловіків несе для підприємства ризик, пов’язаний із діями ТЦК.
На рівні бізнес-середовища критичними названі дефіцит банківського кредитування (НБУ робить вигіднішим для банків купувати ОВДП, ніж кредитувати реальний сектор) та відсутність персональної відповідальності чиновників за шкоду, заподіяну бізнесу.
Як неофіційні доходи підтримують бюджет і народжуваність
Інститут наводить кілька аргументів, які зазвичай не озвучують у публічній дискусії про детінізацію.
Бюджетна вигода в кризу. Під час пандемії США та ЄС витратили на соціальні виплати 3 трильйони доларів і 3 трильйони євро — 14–17% ВВП. Україна з високим рівнем тіньової економіки пройшла цей період із набагато меншими бюджетними стимулами: тіньовий дохід населення працював як приватна страховка, не вимагаючи від держави компенсації втрачених доходів. У лютому–березні 2022 року економіка впала на 40–45% за місяць — без неформального сектору соціальний вибух або хвиля виїзду населення могли бути значно більшими.
Зв’язок із народжуваністю. Україна переживає одну з найглибших демографічних криз у Європі: у 1991 році народилося близько 630 тисяч дітей, у 2021-му — лише 273 тисячі, а у 2024–2025 роках — приблизно 170–180 тисяч на рік. Сумарний коефіцієнт народжуваності впав до 0,9–1,1 дитини на жінку при рівні простого відтворення населення 2,1. Інститут наводить порівняння з Ізраїлем за 2021 рік: середня зарплата на руки становила 2990 доларів проти 414 доларів в Україні, а розподілений дохід з урахуванням непрацюючих членів родини — 1423 проти 133 доларів. Неофіційні доходи, на думку Інституту, частково компенсують цей розрив і дають родинам відчутний «вільний залишок» коштів, від якого часто залежить рішення про другу або третю дитину.
Криза довіри до пенсійної системи. Станом на 2025–2026 роки в Україні налічується 10–10,5 мільйона пенсіонерів і лише 10–11 мільйонів офіційно зайнятих платників ЄСВ. Співвідношення наблизилося до 1:1, тоді як для стійкості солідарної системи потрібно щонайменше 2–3 платники на одного пенсіонера. На думку Інституту, в таких умовах рішення залишати гроші неофіційно та інвестувати їх у нерухомість чи освіту дітей — раціональна стратегія, а не порушення закону.
Замість лібералізації — більше податків: як держава сама тінізує економіку
Замість зниження навантаження на фонд оплати праці з грудня 2024 року військовий збір підвищили до 5% для більшості доходів, а у квітні 2026 року Верховна Рада проголосувала продовжити його дію ще щонайменше на три роки після завершення війни. Для ФОП 1, 2 і 4 груп з грудня 2024 року діє обов’язковий військовий збір у розмірі 10% від мінімальної зарплати — 865 гривень на місяць при мінімалці 8647 гривень у 2026 році.
Провал амністії капіталу. Кампанія одноразового декларування 2021–2023 років мала легалізувати активи на 20 мільярдів доларів і принести бюджету 1 мільярд доларів. Реальний результат — лише 8,8 мільярда гривень задекларованих активів і 547,5 мільйона гривень зборів. Інститут пояснює провал тим, що влада порушила базовий принцип амністії: спочатку стабільні правила та довіра, потім легалізація.
Цифровий контроль без лібералізації. Україна досягла реального прогресу в обміні фінансовою інформацією: автоматичний обмін за стандартом CRS запрацював у вересні 2024 року з понад 50 країнами, у червні 2026-го Рада ухвалила закон про цифрові платформи на виконання директиви ЄС DAC7. Водночас 7 мільйонів українців за кордоном потрапили в пастку подвійного резидентства — і CRS, за оцінкою Інституту, фактично підштовхує їх до офіційного розриву зв’язків з Україною, а не до сплати податків удома.
Кредитний колапс. За останні 12 років рівень кредитування економіки впав із 80% до 15% ВВП, а кредити населенню на житло чи авто становлять близько 1% ВВП — на один-два порядки менше, ніж у країнах Заходу. Дефіцит дешевих грошей штовхає бізнес компенсувати нестачу капіталу неофіційними коштами.
Що пропонує Український інститут майбутнього
Замість моделі «покарати» Інститут пропонує модель «спростити та заохотити» — з десятьма пріоритетами, серед яких:
- головним KPI детінізації зробити кількість офіційних робочих місць у приватному секторі, а не суму штрафних зборів;
- знизити податкове навантаження з цільових 39% ВВП за меморандумом з МВФ до 30–32% ВВП — рівня Ізраїлю, країни, яка десятиліттями живе в умовах війни, але утримує високу економічну активність;
- замінити соціальні виплати за рівнем доходу податковими пільгами для офіційно працюючих;
- ліквідувати Бюро економічної безпеки, яке, за висновком Інституту, успадкувало методи податкової міліції замість стати аналітичним органом.
Серед конкретних механізмів — об’єднання 2–3–4 груп ФОП в одну з фіксованою ставкою 3% з обороту для торгівлі та виробництва і 8% для послуг; запровадження «вовчого права» — довічної заборони обіймати посади в контролюючих органах для чиновників, чиї рішення суд двічі визнав незаконними; перехід від ліцензування до страхування професійної відповідальності бізнесу.
Окремий блок присвячений двом амністіям, потрібним після завершення війни: мобілізаційній — для 5 мільйонів чоловіків, які не зареєструвались у «Резерв+» і опинились у внутрішній чи зовнішній еміграції, та податковій — за моделлю «амністії ліквідності з лімітом безпеки», де суми до 50 тисяч доларів легалізуються за ставкою 0% без перевірки походження коштів, а суми вище цього порогу — за ставкою 5% зі стандартним фінмоніторингом, що відповідає вимогам FATF.
Ще одна пропозиція — бюджетний краудфандинг: право громадянина спрямовувати до 5% сплачених податків на конкретний місцевий проєкт замість розмитих статей кошторису «на благоустрій».
Український інститут майбутнього наголошує: ліберальний шлях детінізації дає довгостроковий і стабільний результат, тоді як примусовий — лише короткостроковий ефект із ризиком, що бізнес заглибиться в тінь ще сильніше. Повний текст дослідження з усіма розрахунками, таблицями та переліком законодавчих змін доступний на сайті Українського інституту майбутнього.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
