Чому 35 років реформ не конвертували стартову перевагу України в зростання — і що потрібно зробити для розбудови дієздатної держави
У 1990 році Україна мала кращий старт, ніж Польща: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності становив $9000 проти польських $8000. До 2024 року співвідношення змінилося на протилежне — $16 320 в Україні проти $45 000 у Польщі, розрив перевищує 2,5 раза.
Аналітичний документ Українського інституту майбутнього «Чому в Україні не вийшло» (автор — Анатолій Амелін, виконавчий директор і співзасновник УІМ) показує: розрив утворився не через одну невдалу подію чи рішення, а через те, що ключові механізми державного управління — права власності, партійна система, регулювання бізнесу, управління природними ресурсами — після кожної спроби їх змінити повертаються до того самого стану. У лютому 2026 року це підтвердила і ОЕСР: розподіл функції стратегічного планування між органами влади в Україні, за висновком організації, наразі залишається неясним.
Три революції, один результат
Помаранчева революція 2004 року, Революція Гідності 2014-го і виборчий протест 2019-го щоразу приводили до влади нові партії й нових людей. Після кожної з’являлися реальні результати — система електронних закупівель ProZorro, створення НАБУ, земельна реформа після 30-річного мораторію. Але кадрові призначення на державних підприємствах і в органах влади після кожної зміни влади продовжували відбуватися за особистими зв’язками, а не за конкурсом — так само й після 2019 року, коли 80% депутатів парламенту потрапили туди вперше.
Масштаб у цифрах
- Право власності. Ваучерна приватизація 1990-х відбулась без правозастосування і незалежних судів. Сьогодні з 3116 державних підприємств 56% повністю не функціонують, а їхній сукупний борг — близько $23 млрд.
- Партії. Членство в партіях в Україні — менше 1% дорослого населення, у середньому по ЄС — 4,7%. Кожен новий парламент — це майже повна заміна депутатів без збереження досвіду попереднього скликання.
- Регулювання. У рейтингу економічної свободи Fraser Institute Україна впала з 109-го місця у 2020 році до 150-го з 165 країн у 2024-му — значне падіння за рік.
- Природні ресурси. Конституція визначає природні ресурси власністю народу, але механізму реалізації цього права немає. У 2024 році субвенції від користування надрами склали близько 38,8 млрд грн (~$900 млн) — усі вони пішли до загального бюджету без окремого фонду. Для порівняння: Норвегія за такою ж моделлю (нафта належить нації) накопичила фонд на $1,9 трлн.
- Тіньова економіка. За оцінкою Мінекономіки — 23–28% ВВП, за міжнародними дослідженнями — до 40–45%.
Вікно можливостей для змін — 2–3 роки після перемоги
Після завершення війни в Україні з’явиться період, коли одночасно збігаються три умови для реформ — суспільний консенсус, легітимність влади і тиск з боку ЄС. За оцінкою документа, цей період триватиме максимум 2–3 роки. Далі система повертається до попередньої рівноваги — так уже відбувалося п’ять разів за 35 років.
Що пропонує Український інститут майбутнього
Документ описує вісім структурних рішень. Серед них:
- повноцінна конституційна реформа замість точкових змін — усунення подвійної виконавчої влади, конституційний захист НАБУ, НАЗК і НКРЕКП, механізм реалізації статті 13 Конституції про природні ресурси;
- Ukrainian Resource Fund — фонд, до якого спрямовується 30% доходів від користування надрами, з незалежним управлінням, але лише після незалежного аудиту всіх активів, якими держава управляє від імені народу;
- реформа партійної системи — відкриті регіональні списки, обов’язкові праймеріз, обмеження на концентрацію медіа в руках однієї особи;
- мораторій на зміни ключових податків частіше ніж раз на 2–3 роки;
- судова реформа із зовнішньою фільтрацією при відборі суддів і конституційним захистом ВАКС.
Розбудова інститутів, на відміну від чергового пакету реформ, передбачає попередній вибір моделі держави — ліберальної, державно-орієнтованої чи соціал-демократичної. Цього вибору Україна не зробила ні в 1991 році, ні після жодної з трьох революцій. Як підсумовує документ: податки сьогодні сплачують ті, хто не може їх уникнути, а не ті, хто отримує значний дохід — і це лише один із наслідків системи, яку потрібно змінити.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
