23 квітня регулятор прийняв постанову про підвищення граничних цін на окремих сегментах ринку електричної енергії. Підвищення фактично повернуло прайс-кепи майже до тих рівнів, які тимчасово діяли у період з 16 січня до 31 березня. Очікування цього рішення НКРЕКП традиційно зумовило дискусії й нерідко маніпуляції щодо доцільності перегляду граничних цін.
Передісторія чергового перегляду граничних цін
З 1 квітня 2026 року на ринку електричної енергії України відбулося повернення до структури граничних цін (прайс-кепів), яка була чинною до 16 січня. Це рішення скасувало тимчасові та відновило попередні цінові обмеження на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку. Підвищення прайс-кепів у січні було зумовлено прагненням наростити обсяги імпорту електроенергії, щоб хоч трохи скоротити дефіцити та масштаби графіків відключень. І зрештою, тоді, взимку, цього вдалося досягти.
Починаючи з першого квітня, тобто в умовах знижених граничних цін, в енергосистемі посилився дефіцит, і системний оператор почав застосовувати графіки відключень побутових споживачів та графіки обмеження потужності для промислових споживачів. З іншого боку, було і скасовано зобов’язання імпортувати половину споживаної електроенергії для великих державних компаній. Згодом також було скасовано регульовану преференційну ціну на газ для виробників електроенергії. В умовах, коли ціни на газ зростали внаслідок війни в Ірані, а гранична ціна відпуску електроенергії, отримуваної з газу, скоротилася, така генерація стала збитковою й просто припинила роботу, посилюючи дефіцит електроенергії. Окрім цього, ситуацію ускладнювали планово-попереджувальні ремонти атомних енергоблоків, які зараз поступово зупиняють для підготовки до наступної зими.
В цьому контексті дуже важливою є наявність резервів потужності генерації для покриття навантажень в енергосистемі України. До повномасштабного вторгнення в українській енергосистемі для холодного резерву використовувалися потужності ТЕС обсягом 1 000 МВт. Зараз таку функцію повинні виконувати установки газової розподіленої генерації, які загалом мають вже зіставні з 1 000 МВт потужності. Але прайс-кепи, які симетрично діють і на балансуючому ринку, де-факто вивели з ринку такі можливості у квітні. Виробники газової генерації не подавали заявки на роботу у 20 годинах з 24 протягом доби. Саме це і стало причиною обмежень споживачів на початку квітня.
Маніпулятивний аргумент про начебто відсутність потреби у перегляді прайс-кепів.
До рішення НКРЕКП доводилося чути, що потреби в перегляді прайс-кепів взагалі немає, адже ринкова ціна лише в невеликій частині годин досягала граничної межі. Зрештою, навіть сам регулятор озвучував подібну статистику щодо низької ринкової ціни: «Чинні граничні ціни не є причиною дефіциту електроенергії: за перші шість днів квітня їх досягнення фіксувалося лише у 6%».
Така аргументація є дивною, адже якщо ціна і справді не досягає верхньої межі, то чого боятися підвищення цієї межі?
Але є інший важливий аспект дефіциту та можливості його покриття. Попередні прайс-кепи унеможливлювали роботу газової генерації, яка стала збитковою в умовах ринкових цін на газ. Але й імпорт часто був дорожчим ніж гранична ціна. Так, у квітні ціна електроенергії з сусідніх країн ЄС з 23:00 до 9:00 (у робочі дні, з урахуванням акцизу та імпортного мита) була вищою, ніж відповідні прайс-кепи.
Спекуляції з приводу зростання цін
За роки війни низка чинників зумовила зростання собівартості виробництва, передачі та розподілу електроенергії, а відповідно і її ціни. Більшість цих чинників пов’язана із війною. Руйнування енергетичної інфраструктури та вища вартість альтернативних джерел є одними з важливих чинників зростання ціни електроенергії (про цей звʼязок ми вже пояснювали раніше).
Адміністративне обмеження ціни — прайс-кепи — не може вирішити проблему в умовах зростання собівартості електроенергії.
Часто звучать аргументи про підтримку бізнесу, який купує електроенергію за високою ціною. І безперечно, в інтересах національної економіки в умовах кризи потрібно підтримувати важливих роботодавців та експортерів. Але постає питання, чому енергетичний сектор повинен дотувати інші бізнеси, при цьому сам потопаючи в боргах і збитках? В умовах цивілізованої економіки дотування можуть відбуватися із окремих фондів за умови, що такі дотації створюють позитивні економічні та соціальні ефекти.
Для прикладу, у Німеччині діє програма субсидування ціни електроенергії для важкої промисловості на суму 3,8 мільярда євро після того, як Європейський Союз схвалив тимчасову допомогу щодо цін на електроенергію. Бенефіціари повинні будуть інвестувати щонайменше 50% отриманої допомоги в нові або модернізовані активи, щоб зменшити навантаження на енергосистему. Але джерелом такого субсидування не є енергетичні компанії через механізм адміністративного регулювання цін. Подібні програми діють і в інших країнах ЄС.
Окремо слід зазначити, що інколи спекуляції стосувалися того, що нова ринкова ціна відповідатиме новому рівню прайс-кепів. Щоб пересвідчитись, що це не відповідає дійсності, достатньо порівняти статистику перегляду граничних цін у минулому та зіставити її з ринковими цінами у відповідні періоди.
Чергові спекуляції про експорт електроенергії
Знову можна почути заяви про те, що в енергосистемі немає жодного дефіциту (а відповідно, як стверджують коментатори, і немає потреби переглядати прайс-кепи), адже Україна експортує електроенергію. Як же можливий експорт за умов дефіциту? Все просто: в окремі години, передусім вдень, коли активна сонячна генерація, у нас виробництво перевищує попит. А в години ранкового та вечірнього піку у нас недостатньо електроенергії, адже споживання зростає, а можливості генерації обмежені, і їх недостатньо, щоб покрити попит. Тож і виходить, що в окремі години ми експортуємо електроенергію, а в інші нам або потрібен імпорт, або ж доведеться застосовувати відключення та обмеження. За перші 20 днів квітня імпорт склав 355 тис. МВт·год, тоді як експорт — лише 25 тис. Розрив показовий. І він свідчить про дефіцит в енергосистемі.
Безперебійне електропостачання має свою ціну
У середині квітня влада Пакистану запровадила графіки відключень для населення, щоб запобігти зростанню платіжок за електроенергію. Графіки застосовуються в період вечірнього пікового попиту – з 17 год. до 1 ночі. Ціноутворення на ринку електроенергії влаштовано за принципом граничної ціни — найдорожчої ціни генерації в момент, що забезпечує поточний попит.
Зрозуміло, що вечірній пік – період найбільшого споживання, а відповідно, потрібно включати багато дорогої генерації. Тож логіка проста – хочете електроенергії 24 години на добу – за неї потрібно заплатити відповідну ціну. Хочете платити мало? Ну тоді можна отримувати електроенергію вдень, коли ціни падають через профіцит сонячної генерації (узимку – вночі, коли найдешевшою стає атомна генерація). Не хочемо вмикати газову генерацію й підвищувати ціну на ринку? Не хочемо імпортувати дорогу електроенергію? Ну, тоді доведеться обрати і прийняти графіки відключень. Ще однією альтернативою купівлі електроенергії в мережі за ринковою ціною є дизельні генератори, ефективна собівартість 1 кВт для яких наразі становить 25–30 грн.
Але у Пакистані є ще одна суттєва відмінність – ціна електроенергії для промисловості переважно нижча, ніж для населення. Промисловість отримує нижчу ціну, щоб забезпечити конкурентоспроможність експорту. А натомість більшість населення платить вищу ціну. Типовою є така ситуація і для більшості країн Європейського Союзу.
Неминучість скасування прайс-кепів
20 квітня президент підписав Закон про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації норм європейського права з інтеграції енергетичних ринків, підвищення безпеки постачання та конкурентоспроможності у сфері енергетики (номер 12087-д), більш відомий як «про маркет каплінг». Маркет каплінг — це приєднання українського ринку електричної енергії до єдиного європейського ринку й вимагає впровадження аналогічного регулювання, що має місце в країнах енергетичної спільноти. Маркет каплінг, який є частиною українських зобов’язань щодо європейської інтеграції неможливий без ліквідації прайс-кепів у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
