Український інститут майбутнього -

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ ТА ПОДІЇ

1. Загальна ситуація у воєнній сфері

Темпи просування РФ суттєво уповільнились — але противник не зупинився: він переносить невиконані завдання на весну і готується до нової хвилі наступу. Поки йдуть переговори, на полі бою нічого не закінчується.

Протягом 10–22 лютого 2026 року воєнна обстановка характеризувалася збереженням високої інтенсивності повітряних атак РФ на енергетичну інфраструктуру України та тактичними змінами на лінії фронту.

Ключові показники просування РФ (км²/добу):

· Темпи просування РФ у лютому: 5,3 км²/добу (проти 7,9 у січні)

· Звільнено територій: понад 200 км² (11–15 лютого)

Стратегічний контекст:

Росія переносить невиконані завдання зимової кампанії на весняно-літній період. Мета — вийти на адміністративні кордони Донецької обл. та розширити «буферну зону» на Харківщині, Дніпропетровщині, Сумщині.
За оцінкою NYT із посиланням на розвідку: Путін впевнений у перемозі та готовий воювати за повний контроль над Донеччиною ще до 2 років.

2. Повітряні атаки та протиповітряна оборона

Росія системно використовує удари по інфраструктурі як інструмент стратегічного примусу. Йдеться не про окремі епізоди, а про цілеспрямований вплив на стійкість держави через її ключові системи.Масштаб ударів за звітний період:

Понад 2 600 ударних дронів, >2 600 КАБів і більш як 140 ракет — два масовані комбіновані удари за два тижні.

⚠️ Критичний ризик: Українські АЕС

Три атомні електростанції під контролем України перебувають на останній лінії буферів безпеки — це один із найсерйозніших системних ризиків поточного етапу війни.

Подальші удари по підстанціях можуть відключити реактори від енергосистеми.
Аварійні дизельні генератори — єдиний резерв для підтримки функцій безпеки. Їх залучення суттєво підвищує загальний профіль ядерного ризику.
За даними Bloomberg: є 10 ключових вузлів, пов’язаних з АЕС. Їх знищення може занурити країну в темряву та спровокувати радіаційну надзвичайну ситуацію.
Посол України в МАГАТЕ повідомив дипломатам: «подальші удари відключать решту ядерних реакторів від мережі».

Інфраструктура як зброя — 401 удар по «Нафтогазу»:

З початку вторгнення — 401 атака на інфраструктуру групи «Нафтогаз».
2025 рік: 229 атак — більше, ніж за попередні 3 роки разом. Найважчий місяць — жовтень 2025 (25 комбінованих атак).
Застосовано понад 1 700 засобів ураження, з яких 1 399 — у 2025 р.
Наслідок: скорочення власного видобутку, примусовий імпорт газу для опалення.

Нові тактики та технології РФ:

Противник адаптує існуючі платформи для подолання української системи ППО та РЕБ — ключовий тренд звітного періоду.

«Шахед» як носій FPV-дронів: до 2 FPV одночасно — суттєво збільшує дальність точних ударів.

Стан ППО України (за О. Сирським):

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський заявив, що система протиповітряної оборони України працює під постійним тиском масованих ракетних та дронових атак і нині демонструє ефективність на рівні близько 74%.

Ефективність ППО: ~74% — стабільний показник упродовж 2 років в умовах безперервного тиску.
При сприятливій погоді (авіація + дрони-перехоплювачі): >70% знищень.
Підрозділи «Альфа» СБУ у 2025 р. вдвічі скоротили кількість комплексів «Панцир» РФ.
Розроблено лазерний комплекс ППО «Sunray».

3. Наземна складова бойових дій

На тлі уповільнення темпів просування РФ звітний період відзначений значущою позитивною подією: Сили оборони провели успішну контрнаступальну операцію на Олександрівському напрямку — найбільший обсяг повернених територій за 2,5 роки. Одночасно зберігаються загрози на Покровському напрямку та у морській зоні.

Контрнаступ ДШВ — ключова подія:

11–15 лютого: звільнено 201 км² — найбільший обсяг повернених земель з червня 2023 р. (за оцінкою ISW / AFP).
Загалом відновлено контроль над >300 км² та 8 населеними пунктами.
Успіх частково пов’язують із перебоями у зв’язку РФ через блокування Starlink: порушення координації та управління підрозділами на полі бою.

Активні напрямки:

Покровськ, Мирноград, Куп’янськ, Лиман, Харківщина, Гуляйпільський та Олександрівський напрямки (Запоріжжя), Сумщина.

4. Міжнародний контекст та переговори

Звітний період охарактеризувався активною дипломатичною активністю — переговори у Швейцарії, Мюнхенська конференція — проте без жодного прориву на політичному рівні. Більше того, стали остаточно видимими системні тектонічні зсуви у світовій безпековій архітектурі.

Стан переговорів:

Швейцарські переговори — без прогресу. РФ затягує час, обговорюючи другорядні питання «контролю за припиненням вогню», уникаючи базових — контролю територій, ЗАЕС.
Зеленський: «Росія намагається затягнути перемовини, які могли б вже вийти на фінальний етап».
Адміністрація Трампа посилює тиск з вимогою поступок; орієнтир — завершення до літа 2026 (внутрішньополітичний календар, вибори до Конгресу).
5 керівників європейських розвідок: Росія використовує переговори для зняття санкцій та досягнення «бізнес-угод» — не для миру. РФ запропонувала США угоду на $12 трлн в обмін на скасування санкцій.

13 вимог РФ — це ультиматум, а не переговорна позиція:

Офіційні позиції Росії, озвучені на Стамбульських переговорах (травень–червень 2025) та через канали Кремля, фактично є вимогами про капітуляцію, а не основою для компромісного миру.

1. Повний вивід ЗСУ з усієї території 4 областей (включно з неокупованими частинами).
2. Визнання Криму частиною Росії.
3. Відмова від НАТО, постійний нейтральний статус.
4. Радикальне скорочення ЗСУ (до 800 тис. — «м’який» варіант).
5. Припинення західних поставок зброї та обміну розвідданими.
6. Скасування воєнного стану та вибори до підписання угоди.
7. Розпуск «націоналістичних організацій та партій».
8. Надання російській мові офіційного статусу.
9. Захист московського патріархату на території України.
10. Відновлення повних дипломатичних і економічних відносин з Росією.
11. Жодна зі сторін не має права вимагати репарацій.
12. Зняття всіх санкцій із Росії та повернення заморожених активів.
13. Заборона іноземної військової присутності на території України.

Мюнхенська конференція — сигнал трансформації світової системи безпеки:

Мюнхен-2026 став моментом офіційного визнання: міжнародний порядок, сформований після Другої світової, більше не працює. Право сили витісняє міжнародне право.

Підтримка України стає умовною — Європа готується до стратегічної автономії.
НАТО розпочинає найбільше зростання витрат з часів холодної війни. ЄС: €150 млрд на оборонну промисловість (ініціатива SAFE).

5. Прогнози та загрози

Поточні тенденції свідчать, що ні швидкого миру, ні вирішального прориву найближчим часом не слід очікувати. Усі сторони готуються до тривалої гри на витривалість. Ключове питання — хто краще конвертує час у силу.

🔗 Детальні висновки та прогнози доступні у повному аналітичному огляді (PDF).