Відновлення української енергетики: сценарії та перспективи

З початку повномасштабної війни, українська енергетика зазнала кардинальних трансформацій. Попри значні потрясіння, зокрема від’єднання від російської енергосистеми та колосальні збитки через масові ворожі атаки, енергетична інфраструктура України вистояла. Питання її відновлення стоїть особливо гостро, адже від стабільної роботи енергосистеми залежить безперебійне функціонування різних галузей.

Жити в “країні генераторів” не лише незручно, але й дорого, що спонукало експертів розглянути різні сценарії запуску процесу відновлення енергоструктури України. Особлива увага приділялась зеленій енергетиці як можливості перекрити власні дефіцити та побудувати партнерство з країнами Європи.

Доктор технічних наук, професор та голова Ради Української Асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв поділився, як можна підвищити стійкість української енергомережі до атак РФ та мінімізувати ризики для споживачів.

Поточний стан української енергетики

Українська енергетика побудована на принципах централізованого виробництва електроенергії та включає атомні, теплові та гідроелектростанції. На жаль, з жовтня 2022 року понад 50% енергетичних об’єктів України зазнали масивних пошкоджень внаслідок російських атак, що підсвітило слабкі місця нашої енергосистеми.

Ці знання можуть стати неоціненною базою для її відновлення та адаптації до поточних викликів. Ми вже почали будувати систему розподіленої генерації, однією з ключових елементів якої є відновлювальна енергетика.

2023 рік виявився переломним: ми мали 42,8% зруйнованої генерації, що спонукало вітчизняний бізнес взяти відповідальність за своє функціонування та почати будівництво розподіленої генерації для покриття власних потреб.

Уже у 2024 році, ми вийшли на майже 1 ГВт побудованої потужності розподіленої генерації, з якого 587,22 МВт — це сонячні станції, побудовані виключно на торгівельних центрах, виробництві та логістичних терміналах.

4 сценарії майбутнього

Еволюція енергосистеми України ускладнюється через війну, політичні ризики, технічні обмеження та нестачу інвестицій, що провокує появу різних сценаріїв її відновлення.

Оптимістичний сценарій: за умов, що РФ припинить атакувати вітчизняну енергосистему та газорозподіл й Україні вдасться повернути Запорізьку АЕС, місто Енергодар та прилеглу інфраструктуру, нам залишиться лише відновити пошкодження.
Екологічний сценарій: Україна рухається у напрямку декарбонізації, тобто переходить до більш екологічно чистих джерел енергії. На думку Станіслава Ігнатьєва, ми зможемо сформувати енергетичний мікс з поступовим заміщенням потужностей теплової генерації на розподілену точкову зелену генерацію.
Песимістичний сценарій: протягом 3–5 років, нам доведеться періодично функціонувати в режимі «країни генераторів», поки не будуть побудовані нові потужності.
Фатальний сценарій: якщо атаки РФ на ключові елементи вітчизняної енергоінфраструктури виявляться вдалими, Україна розпадеться на “енергетичні острови”. Фактично у такому стані зараз знаходиться Харків, Чернівецька та Івано-Франківська області, а потенційно “енергетичним островом” може стати Одеса та Одеська область.

Реальність проявляється у вигляді обмежень та викликів, що можуть знищити будь-який досконало продуманий план. Щоб забезпечити надійність енергосистеми України, потрібно враховувати поточні виклики та шукати найкращі рішення.

Роль зеленої енергетики

На думку Станіслава Ігнатьєва, зелена енергетика з’явилася в Україні ще до зеленого тарифу. До прийняття Верховною радою Закону про стимулювання зеленої енергогенерації 25 вересня 2008 року, ми мали точкові проєкти, пов’язані з сонячною генерацією, а також 2 вітропарки на вітрогенераторах у Криму.

“Зелений тариф зробив великий поштовх, але коли він був прийнятий, це був закритий клуб для двох великих гравців,” — зазначив експерт в інтерв’ю на каналі «КШДУ Медіа», маючи на увазі економіко-політичну групу та ДТЕК.

У 2017 році, коли активні учасники бізнесу дещо трансформували цей закон, почався справжній бум на зелену енергетику. Два роки по тому, Україна увійшла до топ-10 країн світу по темпах розвитку зеленої енергогенерації.

Експерт зазначив, що спочатку при виданні технічних умов великих об’ємів була допущена велика помилка: “Хто хотів, той і оплачував приєднання”. На щастя, «Укренерго» виправили цю похибку у 2020 році, що в результаті дозволило нам зайняти почесне місце у топ-5 європейських країн за темпами розвитку сонячної генерації.

Який же поточний стан зеленої енергетики в Україні?

У 2024 році, в порівнянні з 2023 роком, обсяг генерації енергії виробленої з альтернативних джерел зріс на 11%, що являється досить високим показником.
Закарпатська і Чернівецька області в літні години виробляють більше електричної енергії, ніж фізично споживають.
Херсонська, Донецька та Запорізька області — лідери з вітрогенерації. Всі вітропарки знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Значні обсяги генерації природної енергії можуть спонукати виклики технічного характеру, спричинені масовим перевиробництвом. Всім виробникам електричної енергії з альтернативних джерел стає вигідно працювати на ринку, тобто наші ринкові ціни поступово наближаються до європейських.

Станіслав Ігнатьєв поділився, що через війну відклалась реалізація проєкту, що дозволить приватним виробникам або їх об’єднанням з потужністю понад 100 МВт будувати приватні інтерконектори на класі напруги по 110 кВ.

Системи накопичення енергії (сторіджі)

За достатньої кількості генерації з альтернативних джерел, гарантії походження та відсутності руйнувань енергосистеми, в літні періоди ми можемо експортувати частину енергії країнам-сусідам. Це гарна можливість побудови партнерства з європейцями, у яких не так стрімко розвивається генерація з альтернативних джерел (наприклад, поляками, угорцями та румунами).

Як управляти надлишком зеленої енергії? “Ми маємо опцію сторідж — системи накопичення,” — зазначає Станіслав Ігнатьєв. Згідно з заявами “Укренерго” різних періодів, наша енергосистема зараз потребує близько 2 ГВт сторіджів.

Впровадження сторіджів просувається дуже повільно: вони дуже дорогі, підіймають питання безпеки та страхування, а також мають довгий термін окупності. За останні 4 роки вартість сторіджа зменшилася в 4 рази: з 1 мільйона євро за МВт до 250 тисяч євро за МВт.

Для прикладу, Станіслав Ігнатьєв навів компанію “ОККО” у Львівській області, яка ввела в експлуатацію перший сторідж на 20 МВт, що надаватиме послуги для балансування системи.

Власники сонячних електростанцій виграють від сторіджів, адже це можливість збільшити прибуток та зменшити відповідальність за небаланси. Експерти радять їм знайти собі трейдера, який зможе вигідно продати вироблену на станції електричну енергію.

Висновки

Модель української енергосистеми була побудована ще в Радянському Союзі, тож перехід до нового напрямку потребує кардинальних змін та значних інвестицій в мережу. Попри наявні проблеми та обстріли зі сторони РФ, нам варто звернутися до відновлювальної енергетики.

Експерти оцінюють суму відновлення всієї нашої енергогенерації й заміни зруйнованих потужностей у майже 44 мільярди доларів США, що вдвічі перевищують прибуткову частину довоєнного бюджету. Станіслав Ігнатьєв підкреслив, що в часи, коли левова частина бюджету припадає на оборонні та військові витрати, бюджет може не витримати додаткове фінансування проєктів зеленої генерації.

Як же нам простимулювати іноземних інвесторів? Враховуючи те, що всі європейські фінансові інституції підтримують процеси декарбонізації (зменшення емісій CO2), потрібно робити упор на зелену енергогенерацію. Її переваги очевидні: вона дешевша, швидко будується, може бути більш розподілена та в Україні є багато відповідних фахівців і компаній для реалізації такого типу проєктів.

Зелена генерація — наш “щасливий” квиток до Європейського Союзу, адже таким чином Україна покаже, що розділяє цінності Заходу та зможе отримати зиск від партнерської колаборації. Поступовий перехід до цієї моделі енергосистеми забезпечить нам повне покриття власних потреб та за сприятливих умов налагодити експорт частини енергії країнам-сусідам.

Використані джерела: