З «правильного» дитинства у «правильну» дорослість: Стратегія молодіжної політики і нацпроєкт «Молодь та діти» в росії

Сергій Громенко, експерт УІМ, керівник програми «Історична та культурна політика»

Вступ

Наскільки можна судити, молодь (14-35 років) залишилася єдиною стратою, в якій більшість не підтримує сучасний російський режим – ані т.зв. «традиційні цінності», ані агресію проти України. Це не означає, що більшість молоді налаштована опозиційно – вона є радше аполітичною, – але і такий стан речей вважається загрозливим для кремля. Обґрунтування цієї тези – в аналітичній записці Українського інституту майбутнього «Останні нелояльні: російська молодь і путінізм».

За офіційними даними, на 1 січня 2023 року в росії мешкало близько 37,9 млн людей віком від 14 до 35 років (25,9% від загальної чисельності населення росії), а разом із дітьми від 3 років – майже 55 млн. Зрозуміло, що кремль не може ігнорувати понад третину підвладного йому населення.

А оскільки традиційні канали поширення пропаганди в молодіжному середовищі майже не діють, в останні роки режим вдається до політизації молоді іншими інструментами. Серед найголовніших – «Юнармия», «піонерія 2.0», «політруки 2.0» і єдині підручники з історії у школах та «Основи російської державності» у вишах.

На сьогодні кремль прийшов до розуміння необхідності консолідації та упорядкування уже чинних проєктів для дітей і молоді. 22 грудня 2022 року відбулося засідання Державної ради, за результатами якого Владімір Путін доручив розробити Стратегію молодіжної політики до 2030 року, і наприкінці січня 2024 року проєкт потрапив на обговорення до Держдуми.

А в лютому 2024 року в посланні Федеральним Зборам Путін запропонував «консолідувати позитивний досвід у сфері молодіжної політики та вже цього року запустити новий національний проєкт – «Молодь росії».

І хоча обидва проєкти ще не фіналізовані, є сенс ознайомитися із закладеними у них ідеями.

Стратегія молодіжної політики до 2030 року

 I

Текст проєкту Стратегії опублікований на сайті Міністерства науки і вищої освіти. Три чверті її змісту – це надзвичайно деталізована статистика стану російської молоді, що є важливим джерелом для майбутніх досліджень. Однак йдеться в документі й про стратегічні рішення.

Згідно зі Стратегією, національні інтереси росії вимагають функціонування на її території потужної розвиненої держави, що виглядає цілком природно. Однак, на думку авторів, «така держава можлива лише в тому випадку, якщо населення країни буде національно орієнтоване, підтримуватиме традиційні цінності» (п.11).

В Стратегії наводиться список цих цінностей та декларується їхня підтримка в молодіжному середовищі: «людське життя (96%), взаємодопомога та взаємоповага (95%), людська гідність (95%), міцна родина (94%), справедливість (94%), права та свободи людини (90%), милосердя (90%), історична пам’ять та наступність поколінь (87%), усвідомлення себе громадянином своєї країни (86%), творча праця (84%)».

Однак там само зауважено, що «система цінностей молоді відображає ціннісні зрушення від колективізму до індивідуалізму та від державництва до космополітизму за останні 30 років». Отже, у Стратегії відверто проголошується, що «розвиток колективістських цінностей – важливе завдання, яке стоїть перед державою у сфері молодіжної політики» (п.13). Іншою віссю побудови взаємовідносин держави з молоддю назване «формування розуміння значущості праці» (п.14).

Ще одним індикатором відсутності підтримки влади є неучасть молоді у політиці. За даними Стратегії, тільки 6% молодих людей є членами політичних партій і лише 4% молоді входить до складу органів молодіжного самоврядування. Отже, «необхідно зробити державну та муніципальну службу в країні ще більше привабливою для молоді» (п.30), «підвищення електоральної активності молоді – один з етапів залучення сучасної молоді до соціально-політичного життя країни» (п.31).

Не забуте і міжнародне співробітництво: після переліку реалізованих із «дружніми» країнами й організаціями ініціатив зазначено, що вони продемонструють «молодим людям з різних країн відкритість росії, що росія – один з основних центрів багатополярного світу, який формується, і його майбутній гарант» (п.100).

Таким чином, в кремлі не просто усвідомлюють, що молоді покоління росіян відрізняються від більшості населення за своїми ціннісними орієнтирами, але й усвідомлюють, чим саме – домінуванням індивідуалізму над колективізмом. Оскільки беззастережна підтримка влади (зокрема і т.зв. «СВО») є колективістською чеснотою, молодіжний індивідуалізм є небезпечним сам по собі, навіть якщо не йдеться про відверто антипутінські настрої. Наскільки можна судити з опитувань, російська молодь в середньому у півтора раза менше підтримує владу та вторгнення в Україну, ніж населення в цілому, і вдвічі менше, ніж старші покоління. Також молодь не поспішає брати участь у політичному житті росії. На подолання такої ситуації й спрямована Стратегія.

II

Розділ 3 присвячений проблемам та викликам у сфері молодіжної політики. Детально перераховані соціально-демографічні та економічні проблеми цілком адекватно відображають стан російського суспільства. Цікавими є певні «ціннісно-ідеологічні виклики»: «ослаблення системи міжпоколінних зв’язків та спадковості ціннісних орієнтацій різних поколінь росіян; деградація традиційних духовно-моральних цінностей та орієнтирів; насадження західного способу життя та стилю споживання (космополітизм, аполітичність, девіації), у тому числі через інформаційно-телекомунікаційну мережу «Інтернет»; деформація каналів та механізмів трансляції духовної спадщини у молодіжному середовищі (п. 108).

Складається враження, що деякі формулювання в текст Стратегії перейшли безпосередньо з документів радянської доби. Однак, цілком сучасним є занепокоєння кремля через низький рівень підтримки молоддю «традиційних цінностей».

Серед «інформаційно-технологічних викликів» варто відзначити «брак «безпечного» та «позитивного» контенту в російському онлайн-просторі інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет» (п. 111), а серед «викликів державної та суспільної безпеки» – «поширення та вплив, у тому числі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», деструктивних матеріалів (контенту)… у тому числі таких, які поширюють ідеологію тероризму та екстремізму, пропаганду антисімейних цінностей, нетрадиційних сексуальних стосунків, споживання психоактивних речовин» (п. 112).

Інтернет в росії був і залишається єдиною сферою комунікації, досі остаточно не контрольованою кремлем, саме тому йому приділяється окрема увага.

Подолання цих викликів, на думку авторів Стратегії, можливо лише тоді, коли «в суспільстві існує приваблива патріотична ідеологія, яка включає колективістські цінності традиційного характеру, розвинена національна культура з її привабливими зразками для подальшого відтворення серед молоді». Стверджується, що молодь є «випромінювачем настроїв у суспільстві, з одного боку, а з іншого – головною мішенню світоглядної інтервенції, здійснюваної ззовні для ослаблення російської держави» (п. 108).

Отже, у черговий раз підкреслюється, що молодь є найслабшою ланкою в системі держаної пропаганди в росії.

III

Першим пріоритетним напрямком реалізації Стратегії названий «розвиток традиційних російських ціннісно-смислових та моральних орієнтирів, громадянськості та патріотизму у молодіжному середовищі» (п. 116). Йому відповідають наступні задачі Стратегії: «забезпечення спадковості духовно-моральних цінностей російського суспільства, засвоєння молоддю історичних та національно-культурних традицій народів росії як основи для створення патріотичної молодіжної спільноти, що працює на національні інтереси росії; формування у молоді почуття причетності до історичного героїчного минулого росії та гордості за сучасну історію; підвищення рівня міжнаціональної (міжетнічної) та міжконфесійної згоди у молодіжному середовищі; популяризація та пропаганда цінностей сім’ї, материнства, батьківства та багатодітності, підготовка молоді до сімейного життя, зміцнення сімейних традицій та міжпоколінних зв’язків; розвиток та реалізація потенціалу молоді на користь російської федерації, у тому числі готовності служити Батьківщині у всіх сферах… підвищення престижу військової служби та забезпечення підтримки молодих військовослужбовців та членів їх сімей… захист молоді від деструктивного інформаційно-психологічного впливу» (п. 117).

Більшість заходів з реалізації цих задач сформульовані максимально розпливчасто («створення та розвиток проєктів», «створення системи» тощо), але є і конкретні вказівки.

«Використання державних символів та атрибутів російської федерації у всіх сферах суспільного життя молоді з метою формування загальноросійської громадянської ідентичності та залучення до російських духовно-моральних цінностей, культури та історичної пам’яті» (п. 118).

Отже, в Стратегії визнається щонайменше слабкість (якщо не відсутність) загальноросійської ідентичності, а також труднощі з пропагандою державних символів. Фактично мова йде про те, що російська молодь не сприймає російський герб, прапор і гімн в якості маркерів своєї ідентичності (на відміну від України, де державні символи стали по-справжньому загальнонаціональними).

«Створення соціально значущого контенту для молоді, спрямованого на зміцнення духовно-моральних цінностей, збереження історичної правди, формування та просування образів сучасних російських героїв у близьких для молоді сферах – кінофільмах, театральних постановках, музиці та анімації» (п. 118).

Оскільки «традиційні» медіа не користуються популярністю в молодіжному середовищі, кремль взяв курс на пропаганду через Інтернет. Підконтрольні майданчики (ВК, Rutube) будуть отримувати преференції, на їхній базі створюватиметься агітаційна продукція, непідконтрольні (YouTube) – зазнаватимуть тиску аж до заборони. 

«Залучення молоді до діяльності, спрямованої на підтримку учасників та ветеранів бойових дій та членів їх сімей… залучення учасників та ветеранів бойових дій до виховної роботи з молодими людьми, які навчаються за освітніми програмами основної загальної, середньої загальної та вищої освіти» (п. 118).

Очевидно, що кремль почав формувати в молодіжному середовищі культ нового «героя нашого часу» – учасника «СВО» (не бізнесмена/айтівця/вченого). Підліткам та юнакам буде нав’язуватися образ для наслідування – виходець з низів, який не боїться смерті, вірить у сказане Путіним і готовий зі зброєю в руках відстоювати інтереси росії. Здійснюватися це буде як за допомогою формальних структур (уроки в школах), так і через особисті контакти.

«Популяризація використання молоддю у професійній та особистій комунікації літературної російської мови як мови міжнаціонального спілкування, досягнень національних культур, спрямованих на зміцнення громадянської ідентичності, вивчення історії, у тому числі рідного краю, на основі перевірених фактів та предметів, що мають історичну та культурну цінність» (п. 122).

Існують підстави говорити про серйозні проблеми в росії, пов’язані як із сепаратистськими настроями в окремих південних та східних республіках, так і з неконтрольованою міграцією з Азії. Поява такого пункту в Стратегії свідчить, що кремль усвідомлює небезпеку для позиції російської мови у молодіжному середовищі (а російська названа у конституції «модою державотворчого народу»). Відтак варто очікувати посилення русифікації в національних республіках.

IV

«У тексті стратегії на чільне місце поставлені питання патріотичного і духовно-морального виховання молодих людей», – заявила у січні 2024 року перший заступник голови правління «Движения первых» Наталія Мандрова. Хоча цілі стратегії, за її словами, більш всеосяжні. Серед пріоритетних напрямків, крім формування духовно-моральних орієнтирів та протидії деструктивній поведінці молодих людей, Мандрова назвала підтримку економічної активності молоді, створення сприятливих умов для молодих сімей, удосконалення інфраструктури та системи управління галуззю.

Депутат Держдуми В’ячеслав Дамдінцурунов («Единая Россия») в лютому розкритикував документ за «недостатність» патріотизму: «У чинній редакції проєкту Стратегії питання про патріотичне виховання відображені у напрямі «Соціальна пам’ять молоді». Вважаємо, що завдання, пов’язані з питанням патріотизму, істотно ширші за цей напрям. Тому пропонуємо їх структурно виділити в окремий розділ, а не розмивати по тексту загалом».

Сам Путін у квітні був змушений дещо пригальмувати патріотичний запал підлеглих. «Програма, про яку ми говоримо, і вся робота – вона, звісно, ширша, ніж тільки ця програма, – не повинна мати охоронительного характеру. Вона має бути сучасною і спрямованою в майбутнє», – сказав він, однак додав, що зараз росії потрібні проповідники, щоб «захищати традиційні цінності, культуру та історію».

Серед іншого, у квітні також обговорювалася справа розширення федеральної агенції «Росмолодежь» до Міністерства молодіжної політики й патріотичного виховання. «Ідея виникла після того, як стало зрозуміло, що немає єдиного органу, який відповідає за патріотичне виховання, – зараз частина повноважень у Міноборони, частина Міносвіти та частина Росмолоді, а структури що координує немає», – заявив співрозмовник видання «Ведомости». Ідею систематизувати «всі державні можливості та інституції», залучені в молодіжній політиці, називає «раціональним» голова Фонду розвитку громадянського суспільства Костянтин Костін. А президент фонду «Петербурзька політика» Михайло Виноградов вважає, що такі перетворення виглядали б як спроба підвищити апаратний статус молодіжної політики. Втім, на сьогодні ця ініціатива так і не реалізована, а керівниця «Росмолодежи» Ксєнія Разуваєва щойно пішла у відставку.

Все це означає, що загальний курс на поширення патріотичного дискурсу в молодіжному середовищі ухвалений, але міра його інтенсивності досі не визначена.

Нацпроєкт «Молодь і діти»

Остаточного тексту концепції цього нацпроєкту ще нема, однак зі слів прем’єра Міхаіла Мішустіна та слів його заступника, куратора молодіжної політики в уряді Дмітірія Чернишенко ми можемо скласти уявлення про його майбутній зміст. Виконання нацпроєкту розраховане до кінця десятиліття.

1. До складу нацпроєкту увійдуть 9 попередніх федеральних проєктів, спрямованих на молодь та дітей.

2. Буде оновлена матеріально-технічна база всіх педагогічних вишів та 35 тисяч середніх шкіл.

3. Будуть відремонтовані 800 гуртожитків на 600 тисяч людей.

4. Буде сформована мережа з 12 передових шкіл (у всіх федеральних округах), в яких застосовуватимуться передові методики навчання.

5. Майже 800 тисяч школярів і студентів охопить система профорієнтації.

6. Буде розгорнута мережа «освітніх центрів» на 160 тисяч людей на рік.

7. У 100 передових вишах підтримуватиметься створення «інженерних шкіл».

8. У 25 вибраних вишах будуть збудовані «кампуси світового рівня».

9. Будуть залучені 500 тисяч студентів з інших країн.

10. Будуть підготовлені 2 мільйони фахівців робітничих професій.

Представляючи майбутній нацпроєкт «Молодь та діти» у травні 2024 року, заступниця міністра науки та вищої освіти РФ Ольга Петрова розповіла про головні завдання та підходи роботи, які будуть використані у його реалізації: «Ключове завдання, яке ми ставимо перед собою, – створити такий ціннісний імунітет у наших студентів, щоб жоден «вірус» не зміг проникнути. І цей ціннісний каркас має бути сильним та потужним».

Мішустін пояснив, що в рамках цього нацпроєкту громадяни зможуть отримувати допомогу держави з ранніх років, потім – під час навчання у школі, коледжі чи виші, потім – на початку кар’єри, при виході на першу роботу та створенні власної родини.

Чернишенко заявив, що новий нацпроєкт «Молодь та діти» буде спрямований на розвиток талантів та виховання патріотичної особистості: «Президент росії Владімір Путін поставив національну мету – реалізація потенціалу кожної людини, розвиток її талантів та виховання патріотичної та соціально відповідальної особистості. На її досягнення спрямовані інструменти нацпроєкту».

Висновки та прогнози

Російська влада відносно чітко усвідомлює три головні виклики, які стосуються старших дітей та молоді.

1) Демографічний – поступове зменшення кількості населення, зокрема молоді (не рахуючи мігрантів), зменшення числа сімей та падіння народжуваності. Ця проблема об’єктивно стоїть перед більшістю країн світу, і на сьогодні не існує загальновизнаного способу її розв’язання. В якості традиційного інструментарію проаналізовані вище документи пропонують матеріальне стимулювання, покращення молодіжної інфраструктури та пропаганду «сімейних цінностей».

2) Економічний – суттєву нестачу як робітничих рук взагалі, так і молодих робітників зокрема. Цю проблему пропонується вирішувати розвитком професійно-технічної освіти та підвищенням престижу робітничих фахів.

3) Ідеологічний (найголовніший з української точки зору) – дрейфом більшості молоді від «традиційних колективістських цінностей», вкорінених в історії та культурі російської імперії / радянської росії, до сучасних західних індивідуалістських цінностей. І хоча це не означає зростання безпосередньо опозиційних антипутінських настроїв серед молоді, такий стан речей характеризується кремлем як загроза російській державі. Пропаганда «колективістських традиційних цінностей», патріотизму, військової служби й російської мови має стати відповіддю на цей виклик.

Як уже зазначалося у вступі, традиційні канали агітації (передовсім телебачення) просто не діють на сучасну молодь, саме тому влада намагається транслювати свою позицію через державні установи (школи, виші) та громадські організації («Юнармия»). Посилена політизація молоді була розпочата після 2014 року як відповідь на Болотні протести 2011-2012 рр. та вторгнення в Україну, а після 2022 року цей процес набув небачених раніше масштабів.

Різноманіття пропагандистських та репресивних заходів, запроваджених за минуле десятиліття, змусило кремль перейти до їхньої систематизації. Так, у 2021 році була утворена Міжвідомча комісія з історичної просвіти на чолі з Владіміром Мєдінскім, а навесні цього року були затверджені «Основи державної політики російської федерації в галузі історичної просвіти». Тепер прийшла черга молоді в найширшому розумінні цього слова – з’явилися проєкти Стратегії молодіжної політики росії та нацпроєкту «Молодь та діти».

В цілому обидва документи не додають нового до нашого знання про плановану політику росії у галузі, але свідчать про:

А) рішучість російської влади в її прагненні ідеологізувати молодь,

Б) непохитність обраного курсу ідеологізації – патріотизм, колективізм, традиційні цінності, мілітаризм, русифікація і маніпуляція історією та

В) пріоритет використання «нетрадиційних» методів пропаганди, передовсім – Інтернет-контенту та особистих контактів із «ветеранами СВО».

Майбутнє ухвалення обох документів не означатиме автоматичного досягнення записаних у них цілей, але означатиме посилення координації та контролю розв’язання визначених там завдань. А отже – черговий крок російської влади до побудови тотально ідеологізованого суспільства на кшталт радянського. Вкрай малоймовірно, що це дасть помітний ефект у найближчі 3-5 років, однак за збереження путінського режиму на довший термін рівень ідеологізації дітей та молоді неодмінно виросте.