Сергій Громенко, керівник програми «Історична та культурна політика»
Курс на тотальну ідеологізацію російського суспільства, взятий Кремлем щонайменше з 2020 року (поправки до конституції) вимагає не лише теоретичних, але й організаційних змін. І однією з таких нових інституцій, покликаних контролювати процес ідеологізації та не давати йому перейти на самоплив, стали «політруки 2.0» – радники з виховної роботи в школах та заступники керівника із суспільно-політичної роботи в установах. До радянського рівня охоплення їхнім сучасним російським аналогами ще далеко, але рух відбувається у схожому напрямку – і в середньостроковій перспективі принесе плоди.
Школи: радники з виховної роботи
Першими організаційні нововведення мали відчути на собі учні середніх шкіл. Мінпросвіти та «Российское движение школьников» (РДШ) запустили конкурс «Навігатори дитинства», спрямований на відбір кандидатів на посаду радника директора школи з виховання та роботи з дитячими об’єднаннями. Про це на прес-конференції 22 січня 2021 року заявив міністр просвіти Сєрґєй Кравцов. Цей конкурс, за його словами, має сформувати для школи кадровий резерв педагогів системи виховання.
Кравцов повідомив, що було відібрано 9 російських регіонів, які приймуть найкращих учасників конкурсу на роботу до своїх шкіл: Брянська, Вологодська, Калінінградська, Нижегородська, Тюменська, Омська, Сахалінська, Челябінська області та Ставропольський край, – а також анексований Севастополь. З 1 березня нові вакантні посади будуть офіційно введені до штатного розкладу шкіл.
Навчання кандидатів на нову посаду радника директора школи з виховання та роботи з дитячими об’єднаннями проходитиме очно та онлайн, при цьому значну частину навантаження на себе бере Міжнародний дитячий центр «Артек», повідомила виконавчий директор РДШ Ірина Плещова.
Директор «Артека» Костянтин Федоренко додав, що останні два місяці центр розробляв для кандидатів програму додаткової професійної освіти. Навчання проходитиме з березня до серпня поточного року. «За цей час ми плануємо із 10 суб’єктів навчити 2,5 тис. осіб», – повідомив Федоренко.
27 січня того ж року Кравцов озвучив свою ідею, виступаючи у Раді Федерації. Щоправда, спікер Валентина Матвієнко, як передає газета «Коммерсантъ», закинула доповідачеві несерйозність: «Ось зараз ми у всіх школах введемо радника директора з виховної роботи, і у нас усе буде добре з вихованням? Це дуже поверховий та неправильний підхід».
За даними джерела «Ъ», про необхідність тіснішої роботи зі школярами в Адміністрації президента РФ замислилися ще після протестів 2017 року, приводом до яких став фільм ФБК про тодішнього прем’єра Дмитра Медведєва. Тоді серед протестувальників уперше виявилося багато старшокласників та студентів. «Відповідь» АП досі будувалася в основному на «залученні молоді до корисної діяльності» та ранній профорієнтації, каже джерело: за його словами, у Кремлі виходили з того, що у мітингах бере участь «безхазяйна» молодь» та ті, хто шукає винних у своїх «екзистенційних проблемах».
Останньою краплею стала участь молоді у мітингах у січні 2021 року, а також поява відео зі школярами, які у класах рвали фотографії Владіміра Путіна. Пізніше у деяких освітніх закладах почали з’являтися написи «Свободу Навальному. 2024 рік». Після таких політичних перформансів блогери та журналісти заговорили про те, що влада програла «берлінському пацієнтові» у війні за підлітків.
Так само вважає голова профспілки «Учитель» Юрій Варламов: «Поява радників з виховної роботи в школі, очевидно, викликана політичними причинами, зокрема, протестними акціями, що проходили взимку 2020-2021 років і раніше, а також активною участю у них молоді. Тому логічно було б припустити, що їх основними завданнями стануть не організація виховної діяльності як такої (позакласна робота, походи, екскурсії, інші заходи), а саме робота з школярами, які беруть участь у протестних акціях».
Ініціатива викликала суперечки в експертному середовищі, пише «Коммерсантъ». Радники з виховання у школі необхідні, вважає директор Інституту розвитку освіти Вищої школи економіки Іріна Абанкіна: «Зараз немає серйозного діалогу всередині суспільства з підростаючим поколінням – ми зриваємося у неконструктивну критику, протести, замість вибудувати конструктивний діалог». Але такі вихователі повинні мати необхідну кваліфікацію, а «серйозної підготовки наразі немає».
«Якщо передбачається, що до шкіл прийдуть якісь нові люди, то нічого крім сміху вони не викличуть: жодна нормальна дитина не щиро розмовлятиме зі сторонньою тіткою», – заперечує співголова профспілки «Учитель» Всеволод Луховіцкій. На його думку, йдеться швидше про імітацію контролю за «політизованістю школярів» та про «чергову кампанію заради кампанії» без особливих наслідків для підлітків. Він нагадує, що за останні кілька років у школах було скорочено ставки психологів, завучів та інших фахівців, які прямо відповідали в тому числі й за виховну роботу.
Психолог Людміла Пєтрановская називає ініціативу смішною: «Не уявляю, яка у них мета: щоб відмовляли ходити на мітинги чи повчали? У будь-якому разі середньостатистичний школяр, який цікавиться суспільно-політичними питаннями, розумніший за гіпотетичних людей, які придумали це. Діти в будь-якому випадку при думають, як їх обстібати».
Журналіст Алєксєй Півоваров в конкурсі «Навігатори дитинства», за допомогою якого відбиратимуть радників, уже побачив вуха радянської армії. «Радник директора з виховання – класичний політрук. Були такі комісари та командири у кожній частині, які саме займалися навігацією політичної свідомості бійців. Перед нинішніми навігаторами ставлять набагато амбітніші цілі – говорити з дітьми про політику їхньою мовою. Що завдання, м’яко кажучи, не дитяче, свідчить ролик для молоді, підготовлений Слідчим комітетом. У ньому розповідають про зомбування через ТікТок та особистість Навального. Використання термінів «нарцис» і «єзуїтськи» наочно показує, наскільки автори в темі підліткового сленгу», – висловив свою думку Пивоварів на YouTube-каналі «Редакція».
Журналіст зазначив, що за часів Радянського Союзу в школах вже проводилися уроки з політінформації. За них не ставили оцінок. Вчителі не перевіряли, наскільки діти засвоїли інформацію, оскільки все «робилося для галочки та для гарних звітів начальників». Такі політичні уроки не вберегли СРСР від розпаду. Тому Півоваров не вірить в успішне завершення нового виховного проекту.
У бесіді з кореспондентом севастопольського видання ForPost член комітету Держдуми з освіти та науки Алдар Дамдінов зазначив, що в деяких школах справді така виховна робота «може проводитися для галочки». У цьому питанні «багато залежатиме від директора школи та людини, яку взяли на посаду радника». «Такі спеціалісти (радники з виховання) потрібні. Вони займатимуться організацією виховної роботи у школі, комунікуватимуть із соціальними партнерами освітнього закладу».
Співголова міжрегіональної профспілки освітян «Учитель» Марина Булаєва також вважає надуманою історію про політичну війну за уми підлітків. «Радник із виховання – абсолютно непотрібна, надлишкова посада. У школі вже є заступник директора з виховання, є класні керівники, які пишуть щомісячні плани з виховної роботи. Регулярно проводиться класна година. Формальної та неформальної виховної роботи багато», – висловила вона свою думку кореспондентові ForPost.
Проте в встановлений термін – 1 вересня 2021 року – проект запрацював у пілотних регіонах, зокрема, в анексованому Севастополі. Катерина Адмакіна, радник директора з виховної роботи школи № 23, охарактеризувала свою роботу як «шлях у минуле»: «Радник директора з виховної роботи – це, мабуть, повернення до витоків. Ми всі пам’ятаємо піонерську організацію, яка колись була. Нині радник – це людина, яка покликана повернути дітей до школи. Це старший товариш, котрий зможе чути, слухати. Вчителі – це все ж таки вчителі-предметники, а тут можна прийти, видихнути, часом поділитися якимись своїми болями».
Тетяна М., вчитель і завуч з виховної роботи однієї з московських шкіл так пояснює різницю у виховній роботі в радянський та сьогодення: «У те, що держава намагається внести ідеологічний елемент до школи, немає нічого нового. У радянській школі були завучі з виховної роботи та старші піонервожаті. Завуч з виховної роботи відповідав за класні години з ювілейних дат, уроки мужності, ідеологічні свята на кшталт 7 Листопада та Дня перемоги, за політінформацію, агітбригади, огляди шикувань та пісні, конкурси політпісні та політплакату, ярмарки солідарності, клуби , роботи в нього вистачало. У деяких школах він відповідав і за роботу зі складними дітьми та неблагополучними сім’ями – це зараз функція соціального педагога.
Піонервожаті займалися життям піонерської дружини, куди входила більшість школярів з 4-го по 8-й класи. Це і загони, і змагання зі збору макулатури і металобрухту, і боротьба загонів за те, щоб носити ім’я піонера-героя. Вони відповідали за позакласний рух на кшталт зірниць, походів, багать, за випуск стінгазет, за загінні збори, тимурівців тощо. Слідкували за тим, як піонери шефствують над жовтенятами. Організовували допомогу відсталим. Значна частина цієї роботи також була пов’язана з ідеологією.
Потім ідеологія зі школи пішла. Зараз нас намагаються переконати, що нинішня влада теж має ідеологію, але її немає: намагаються відтворити хоч щось із радянського досвіду, але виходить погано. Тож завданням завуча з виховної роботи стала організація дозвілля школярів – щоб вони не бовталися по дворах, а займалися чимось осмисленим, що потім залишить у них приємні теплі спогади про школу і допоможе їм освоїти якісь важливі навички.
Коли я стала завучем з виховної роботи, відразу сказала, що не буду шикувати дітей і проводити з ними безглузді класні години про те, що таке добре і що таке погано. Сказала, що займатимуся святами. Будь-який позашкільний захід – це справа, навколо якої можна згуртувати дітей; це єдиний спосіб їх виховувати. Якщо їх заганяти в клас і пиляти тупою пилкою – це викликає лише відторгнення. А ці радники – це не просто профанація ідеї, це дуже шкідливо, бо викличе відторгнення і дорослих, і дітей, і батьків. Мені шкода людей, які підуть на ці посади.
Від усієї радянської ідеологічної спадщини зараз залишилося тільки патріотичне виховання. І воно перетворилося на нескінченне заклинання «ми перемогли у війні». Мені здається, якщо ми з дітьми їздимо Росією, вчимося її любити, допомагаємо людям похилого віку та інвалідам у будинку для літніх людей, займаємося волонтерством, даємо концерти – хіба це не патріотичне виховання? Невже воно тільки в тому полягає, щоб навіяти дітям, що 9 травня весь світ має стати перед Росією навколішки? То це антипатріотично».
Проте вже 5 жовтня крапку в дебатах поставив Путін. Президент РФ підтримав ідею запровадження у всіх школах посади радника директора з виховання. Про це він заявив на зустрічі з лауреатами та фіналістами Всеросійського конкурсу «Учитель року Росії». «Щодо навігатора для школярів та радників з виховання, повністю з вами згоден. Звісно, люди мають займатися цим професійно… Рішення прийняте, ми розвиватимемо це далі. Ці люди з’являться у кожній школі», – сказав Путін. Російський лідер також зазначив, що інформаційні ресурси у школах мають бути під контролем держави. Він наголосив, що це питання безпеки даних.
19 травня 2022 року перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сєрґєй Кірієнко під час виступу на фестивалі РДШ «Великий шкільний пікнік» заявив про плани розширення програми шкільних політруків: «На спостережній раді «Росія – країна можливостей» Владімір Владіміровіч уже озвучив рішення, що до 1 вересня цього року ще у 35 регіонах мають з’явитися радники з виховання. Наступного року вже в усіх регіонах РФ».
Однак реалізація плану затягнулася на рік. Як повідомила 25 серпня 2023 року голова комітету з освіти Санкт-Петербурга Наталія Путіловская, з вересня радники директора з виховання вийдуть на роботу у 451 школі міста, тобто лише у половині з 700. Остаточне охоплення всіх навчальних закладів шкільними політруками перенесене на 2024 рік
Всього на патріотичне виховання у 2022 році було витрачено 11,4 млрд рублів, хоча передбачалося лише 5 млрд. «Якщо ми говоримо про 11 млрд, то там зрозуміло, на що вони пішли. По-перше, це зарплати людям, які працюють у школах із нашими дітьми, це радник директора із взаємодії із громадськими організаціями. По-друге, з минулого року у понеділок звучить гімн Росії, школярі піднімають прапор, герб. У багатьох школах цієї атрибутики не було, на закупівлю пішли гроші. Третя велика стаття видатків – це конкурс «Большая перемена», який відбувається щороку», – пояснивдепутат Держдуми, голова комітету з молодіжної політики Артем Мєтєлєв.
Установи: заступники керівника із суспільно-політичної роботи
Як повідомляли джерела газети «Коммерсантъ», ідея впровадження посади політрука в установах і на підприємствах зародилася в Адміністрації президента після виборів до Держдуми у вересні 2021 року. На одній із нарад представники АП заявили, що у низці відомств було виявлено «проблеми з лояльністю до чинного курсу влади». Тоді ж було сказано, що державі добре було б повернутися до радянської практики формування «єдиного смислового та інформаційного поля у відомствах».
Також джерела розповіли, що про швидку появу у міністрів заступників з інформаційно-політичної роботи співробітники АП говорили на семінарі для віце-губернаторів із внутрішньої політики, що проходив з 7 по 9 квітня у підмосковному санаторії «Сенеж». Описуючи роботу таких фахівців, джерела «Ъ» використовували слова «політруки» і «кадровики», а їх ключовими завданнями називають зворотний зв’язок з колективами.
При цьому робота таких заступників міністра не повинна зводитися до проведення політінформацій, вони мають вибудувати для співробітників відомств систему внутрішніх комунікацій, як це вже робиться у низці великих корпорацій та держкомпаній, пояснило джерело в АП.
Через таку систему співробітникам усіх рівнів будуть роз’яснювати як цілі та завдання в їх сфері, так і загальнодержавну політику, а в потрібний момент через неї доводитимуться і потрібні для Кремля «сигнали».
При цьому вводити спеціальні ставки не планується, наголошує джерело, близьке до АП. Необхідний функціонал просто закріплюватиметься за кимось із чинних заступників, причому не факт, що його буде записано формально. Десь така робота вже велася, але автономно, зараз для Кремля важливо вибудувати її в єдину систему, координовану з АП, пояснюють джерела.
Про приклад подібної роботи «Ъ» розповів співрозмовник, який працює у великій організації з державною участю. У кожному з її підрозділів нещодавно призначили відповідального за інформування співробітників про заходи на підтримку російської армії, а з головного офісу для цього спускаються установки розміщення різного візуального контенту. Також вітається проведення флешмобів, спортивних свят та інших активностей під гаслами моральної підтримки російської армії.
17 лютого 2023 року Путін підписав указ №106 «Про заступників керівників федеральних державних органів із суспільно-політичної роботи», який визначає головні засади функціонування інституту «політруків» на підприємствах.
Як наголошується в преамбулі, «Складна геополітична обстановка у світі, загрози безпеці та незалежності, створені недружніми країнами стосовно Російської Федерації, проваджена спеціальна воєнна операція вимагають від державних органів влади проведення системної та ефективної роботи з формування та підтримки у державних службовців та працівників високих морально-політичних та психологічних якостей, почуття відповідальності за долю Вітчизни, зміцнення патріотизму та російської громадянської ідентичності, забезпечення глибокого розуміння та підтримки міжнародної та внутрішньої політики російської держави».
Основними напрямки проведення суспільно-політичної роботи визначені такі:
1. «Оперативне інформування державних службовців та працівників про політичну (військово-політичну) обстановку в країні та в світі» (за допомогою відповідних розділів офіційних сайтів).
2. «Просвітницька робота з вивчення історії Росії, етапів розвитку її міжнародної політики, історії воєн та військових конфліктів, формування та становлення російської державності» (циклом лекцій запрошених фахівців).
3. «Проведення заходів з патріотичного виховання» (зустрічі з ветеранами, покладання квітів до монументіва, відвідування пам’ятних місць та музеїв, організація соціальної допомоги від підприємства).
4. «Проведення або участь у проведенні суспільно-значущих заходів, спрямованих на зміцнення духовно-моральних, культурних цінностей» (участь у загальнодержавних заходах, зустрічі з письменниками та поетами).
Також передбачаються зустрічі, спрямовані на дотримання законодавства і дисципліни, підвищення професійності, а також робота зі шкільною та студентською молоддю.
У розпорядженні видання «Важные истории» є документ про те, як «громадсько-політична робота» буде організована у Міністерстві освіти та зі студентами та викладачами у підконтрольних йому вишах. Зокрема, передбачається:
А) сформувати базу «співробітників Міносвітнауки Росії, які відповідають відповідним критеріям, з метою подальшого забезпечення їхньої явки на вибори»;
Б) організувати «моніторинг політичних настроїв та електоральних уподобань» співробітників вишів та студентів;
В) підвищити рівень суспільно-політичної грамотності співробітників Міносвітнауки за допомогою «організації зустрічей з експертами з актуальних питань науково-освітньої політики та значних суспільно-політичних приводів».
У держорганах справді йде виховна робота, підтвердило виданню джерело, яке бере участь в урядових нарадах. Але, за його даними, справа зазвичай обмежується політінформацією, на якій «чиновників навчають, що їм говорити на ці теми».
Висновки
Ідеологізація Кремлем російського суспільства відбувалася поступово, а з ухвалення «поправок до конституції» 2020 року набула прискореного темпу – від нових законів до нових підручників. А щоб низові ініціативи «патріотичної громадськості» не виходили за межі коливання «лінії партії», у школах та в установах був запроваджений інститут спеціально навчених людей – радників з виховної роботи та заступників керівника із суспільно-політичної роботи.
Сучасні російські «політруки 2.0» ще не наблизилися за рівнем впливу до своїх радянських аналогів, але рух відбувається у схожому напрямку: політінформація + робота з кадрами.
Подібно до інших ініціатив влади, як-от «Движения первых» у школах («піонерії 2.0») чи «Основ российской государственности» у вишах («наукового комунізму 2.0»), впровадження інституту радників з виховання і заступників з політроботи само по собі значить небагато (особливо з огляду на неповне охоплення всіх шкіл та установ). Однак всі разом ці нововведення дають кумулятивний ефект, буквально не залишаючи молодим росіянам шансу укритися від дії державної пропаганди (на середні покоління вплив «політруків» буде мінімальним).
З іншого боку, виховання радянської молоді, окрім комуністичної індоктринації, включало в себе чимало інших компонентів: інтернаціоналізм, колективізм і взаємодопомогу, особисту працелюбність і шанування чужої праці, повагу до старших і шефство над молодшими. Існують обґрунтовані сумніви у здатності сучасної російської влади забезпечити відтворення всього цього комплексу, а отже, і в ефективності виховного процесу в цілому. Найвірогідніше, Кремль буде компенсувати нестачу одних елементів надлишком інших – патріотизмом і «духовністю» – і впроваджувати їх масово від дитячих садків до вишів.
В короткостроковій перспективі це не матиме відчутних наслідків, але якщо путінський режим проіснує ще 5-7 років, йому вдасться випустити зі шкіл ще кілька когорт лояльних виборців та відданих солдат.
Вам також буде цікаво:
Тарас Березовець на Радбезі ООН: «Руський мир» у розумінні Кремля – це агресія та пропаганда
Відеопрогноз на 2019 рік
«Особливості національної реклами»: чому весь світ повірив у євгеніку від Yves Rocher?
Тетяна Ющенко: “Люстрація суддів призвела до кадрового коллапсу судової системи”
«Главлит 2.0». Книжкова цензура в Росії
Результати виборів у Німеччині повинні насторожити Україну та Польщу